Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3718 2006 рік Головуючий у 1 нстанції
Васецька В.В. Доповідач: БєлкаВ.Ю.
11 липня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кримської О.М.
Осоцького І.І. При секретарі: Петровій О.Б. Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від ] 0 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-налагоджувальне Управління-34" про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченої грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки при розрахунку, визнання наказу недійсним, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.
У позові зазначав, що відповідачем починаючи з 2002 року відносно його порушувалось діюче законодавство про працю, а саме несвоєчасно виплачувалась заробітна плата. У зв'язку з вказаним 5 серпня 2003 року він звернувся з заявою до директора з вимогою надати йому деякі документи. У вказаній заяві було прохання про звільнення його за власним бажанням. Відповіді на заяву він не отримав, однак під час знаходження на лікарняному його було звільнейо з займаної посади.
Крім того, 8 серпня 2003 року, коли він знаходився у лікарні, на роботу до його дружини прийшли працівники з ТОВ "Монтажно-налагоджувальне Управління - 34" та віддали їй його трудову книжку та 300 гр., невідомо за що.
Після виходу з лікарні він звернувся до директора ТОВ "Монтажно-налагоджувальне Управління - 34" з заявою про надання йому необхідних документів для звернення до суду, однак відповіді також не отримав.
У ході розгляду справи позивач неодноразово змінював та доповнював Свої позовні вимоги і посилаючись на вказані вище обставини просив суд: наказ № НОМЕР_1 про його звільнення визнати недійсним та відмінити його, поновити його на роботі на посаді слюсаря - монтажника, стягнути з відповідача на його користь 63 гр. 65 коп. - недосплачену заробітну плату за час відпустки, 798 гр. 86 коп. - заборгованість по заробітній платі, 2867 гр. 24 коп. за всі дні невикористаних відпусток, 44275 гр. 23 коп. - середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду у сумі 3000 гр.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення ного вимогу повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню частково підлягає з слідуючих підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд послався на те, що звільнення позивача проведено без порушень діючого законодавства і ніякої заборгованості по виплаті заробітній платі відповідач перед позивачем немає.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені без посилання на відповідні докази.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював у відповідача з 11
червня 1998 року слюсарем - монтажником.
З 1 липня 2003 року по 24 липня 2003 року позивач знаходився у щорічній відпустці.
Після закінчення відпустки з 25 липня 2003 року ОСОБА_1 на роботу на вийшов.
З 31 липня 2003 року по 4 вересня 2003 року позивач знаходився на лікарняному.
8 серпня 2003 року наказом № НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням, згідно його заяви.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
У порушення вимог зазначеної статті позивача було звільнено всупереч його вимоги у день подання заяви у період находження його на лікарняному.
З урахуванням, викладеного, колегія вважає, що позивача було звільнено з порушення трудового законодавства, а тому його вимоги про поновлення на роботі підлягають задоволенню.
Підлягають також задоволенню і вимоги позивача, що стягнення недоплачених сум.
Так, за твердженням ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі складає 346 гр. 50 коп., несплачена заробітна плата за час відпустки та компенсація за невикористані відпустки складає відповідно 63 гр. 15 коп. та 2757 гр. 64 коп.
Надавши відповідні довідки про визнання невиплачених сум, представник відповідача заперечував проти них, посилаючись на те, що вони надані головним бухгалтером без його відома і не відповідають дійсності.
Крім того, заперечуючи проти стягнення сум за невикористані відпустки, представник відповідача пояснив, що позивачем всі відпустки використані. Однак, на вимогу суду апеляційної інстанції у підтвердження таких доводів і спростування доводів позивача, згідно яких він відпустки не використовував і компенсації не отримував, ніяких доказів не надав, посилаючись на те, що бухгалтера звільнено.
На підставі наведеного підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення 48546 гр. 97 коп. за час затримки при розрахунку з відрахуванням заробітку за нового місця роботи у сумі 2890 гр. 09 коп.
У судовому засіданні представник відповідача надав довідку, яка на його думку спростовує стягнення вказаних вище сум та згідно якої є не заборгованість по заробітній платі, а існує переплата у сумі 3324 гр. 97 коп.
Однак, дана довідка не може бути взята судом до уваги, оскільки з неї вбачається, що перєдплата існує тільки у 1999 році у сумі 566 гр. 09 коп., походження якої відповідач пояснити суд не міг.
Моральна шкода колегія вважає підлягає задоволенню частково у сумі 1000 гр., яка знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 317 ЦПК України, ст. ст. 38, 117, 237-1, 235 КЗпП України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2006 року по цій справі скасувати та постановити нове рішення наступного змісту: "Позов ОСОБА_1 задовольнити. Поновити ОСОБА_1 на попередній роботі слюсарем - монтажником ТОВ "Монтажно-налагоджувальне Управління - 34".
Стягнути з ТОВ "Монтажно - налагоджувальне Управління - 34" на користь ОСОБА_1 63 гр. 15 коп. - недоплачену заробітну плату за час відпустки, 346 гр. 50 коп. - заборгованість по заробітній платі, 2 936 гр. 37 коп. -компенсація за невикористані відпустки, 45 293 гр. 76 коп. - середній заробіток за час затримки при розрахунку при звільненні, моральну шкоду у сумі 1000 гр., а всього 49230 / сорок дев'ять тисяч двісті дев'яносто три/ гр. 76 коп. та державне мито на користь держави у сумі 492 30 коп.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий: Судді