16 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3766/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Суховаров А. В.) від 05.12.2024 (за результатами розгляду грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області державної податкової служби України)
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Суховаров А. В.) від 05.12.2024, постановлену за результатом проведення попереднього засідання
та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Парусніков Ю. Б., судді: Верхогляд Т. А. Іванов О. Г.) від 21.08.2025
за заявою Адвокатського об'єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога"
до Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник кредитора (АО "Всеукраїнська адвокатська допомога") - Гінінгер А. А., адвокат;
представник кредитора (ГУ ДПС у Дніпропетровській області) - Кравцов В. В., в порядку самопредставництва;
представник боржника - розпорядник майна арбітражний керуючий Дробот Д. М.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 10.09.2024 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити за заявою Адвокатського об'єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога" (далі - Кредитор) провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядника майна тощо.
1.2. 07.10.2024 Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ДПС) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника, з урахуванням подання 18.11.2024 заяви про уточнення розміру грошових вимог, у сумі 419 695 грн 27 коп., а саме 285 918 грн 00 коп. - податкового боргу з податку на додану вартість (ПДВ), 71 479 грн 50 коп. - штрафної санкції та 61 987 грн 26 коп. - пені, а також на суму 4 844 грн 80 коп. судового збору.
1.3. Заява обґрунтована наявністю у Боржника несплаченого ним податкового боргу на заявлену суму, про стягнення якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2023 № 0008670714 (ППР), яке за результатами процедури адміністративного оскарження залишено без змін.
1.4. 21.01.2025 Господарський суд Дніпропетровської області визнав Боржника банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру у цій справі про банкрутство тощо.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 05.12.2024 Господарський суд Дніпропетровської області постановив:
- ухвалу за результатами розгляду грошових вимог ДПС (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2025) про визнання грошових вимог ДПС на суму 4 844 грн 80 коп. судового збору - із задоволенням у першу чергу, на суму 285 918 грн 00 коп. вимог щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) - із задоволенням у третю чергу, на суму 133 466 грн 76 коп. штрафної санкції та пені - із задоволенням у шосту чергу;
- а також та ухвалу за підсумками попереднього засідання у цій справі (також залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2025) - про внесення до реєстру вимог кредиторів Боржника, зокрема наведених визнаних вимог ДПС до Боржника у відповідних сумах та черговістю їх задоволення.
2.2. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведенням доказами у справі заявлених ДПС грошових вимог до Боржника, сума яких визначена згідно з чинним та не скасованим ППР, яким визначені відповідні податкові зобов'язання Боржника; а ухвала за підсумками попереднього засідання у цій справі в частині грошових вимог ДПС - також визнанням цих вимог згідно з індивідуальною ухвалою суду про визнання відповідних вимог ДПС.
Погоджуючись із наведеними висновками місцевого суду, апеляційний суд додав, що неузгодженість податкових зобов'язань не є перешкодою для розгляду відповідних грошових вимог, а їх визнання залежить саме від наявності та моменту виникнення таких грошових зобов'язань у боржника.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Товариство Боржника було зареєстровано на тимчасово окупованій території за адресою місто Донецьк, вул. Зарічна, 1. За цією адресою знаходились і виробничі потужності підприємства.
3.2. У березні 2017 року товариство Боржника втратило доступ до своїх активів через неправомірні дії третіх осіб, про що були повідомлені всі правоохоронні органи.
На підставі заяв відкрито кримінальне провадження за фактом захоплення об'єктів та внесено в ЄРДР 28.03.2017 за № 12017050150000801.
3.3. Боржник направив до податкового органу за місцем обліку повідомлення від 06.02.2018 № 01/2-18 про неможливість вивезення первинних документів.
3.4. 05.07.2022 Боржник змінив місцезнаходження з адреси Україна, 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нікопольський, будинок 54 на адресу Україна, 50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, будинок 93А, кабінет 112.
3.5. 28.07.2022 Боржник направив до податкового органу за місцем обліку повідомлення № 01/28-07 про неможливість вивезення первинних документів.
3.6. У зв'язку з втратою контролю над своїми активами та неможливістю проведення господарської діяльності було прийнято рішення про початок ліквідації товариства Боржника, яке затверджено протоколом загальних річних зборів акціонерів від 29.03.2018 № 8 та заявлено про провадження ліквідаційної процедури.
3.7. Впродовж терміну, відведеному для пред'явлення вимог кредиторів, до товариства Боржника з вимогами звернулось ДП "Вугілля України" на суму 1 886 040 грн 33 коп.
27.12.2018 були проведені позачергові збори акціонерів Боржника, на яких було затверджено проміжний ліквідаційний баланс, куди була включена зазначена сума кредиторських вимог.
3.8. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України провело документальну позапланову невиїзну перевірка з питань дотримання Боржником вимог податкового, валютного та іншого законодавства, питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 до дати проведення перевірки, за результатами якої склало акт № 2709/04-36-07-14-04/00191112 від 13.12.2022.
За порушення Боржником податкового законодавства ДПС ухвалило податкове повідомлення-рішення "форми Р" від 16.01.2023 № 0008670714 на суму 285 918 грн 00 грн основного зобов'язання, 71 476 грн 50 коп. штрафних санкцій;
3.9. Податкове повідомлення-рішення від 16.01.2023 № 0008670714 перебувало в процедурі адміністративного оскарження.
Рішенням ДПС України від 28.07.2023 № 20602/9/99-00-06-01-02-06 скаргу платника податків залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0008670714 від 16.01.2023 залишено без змін.
3.10. Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.11 статті 129 Податкового кодексу України, ДПС нарахувала Боржнику пеню в сумі 61 987 грн 26 коп.
3.11. Боржник у запереченнях зазначив, що 25.10.2024 він звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із вимогами щодо визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 16.01.2023 за № 0008670714.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 160/28559/24 позовну заяву Боржника прийнято до розгляду та відкрито провадження по зазначеній адміністративній справі.
Представник ГУ ДПС в Дніпропетровській області зазначив, що Боржник дійсно подав позов до адміністративного із вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2023 за № 0008670714.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 09.10.2025 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2025, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 щодо визнання грошових вимог ДПС до Боржника та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 за підсумками попереднього засідання у цій справі в частині внесення до реєстру вимог кредиторів визнаних судом вимог ДПС і прийняти нову ухвалу - про відмову у визнанні грошових вимог ДПС.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами Кредитора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди
- порушили норми статей 45-47 КУзПБ, зокрема і частини третьої статті 45 цього Кодексу щодо необхідності обґрунтування та підтвердження належними та допустимими доказами заяви податкового органу про визнання грошових вимог зі сплати податків і зборів, необхідності дослідження документів та пояснень учасників справи на підтвердження таких вимог, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладених у постановах: від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21), від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, від 29.03.2021 у справі № 916/3743/19, від 02.06.2022 у справі № 922/3062/20, від 15.07.2021 у справі № 922/2632/20, від 12.07.2022 у справі № 904/3214/18, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20, від 19.04.2023 у справі № 904/9428/21;
- внаслідок чого суди не дослідили наявні в матеріалах справи докази наявності мораторію на перевірку Боржника, що зумовлює незаконність донарахування Боржнику податкових зобов'язань і необґрунтованість вимог Кредитора, а тому не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України стосовно відмови у визнанні грошових вимог, які ґрунтуються на податковому повідомленні -рішенні, яке скасоване рішенням адміністративного суду, з огляду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі 160/28559/24, про визнання протиправним та скасування ППР.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. ДПС у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в скарзі аргументи з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи на тому, що:
- під час ухвалення оскаржуваних рішень судами не був порушений принцип правової визначеності у зв'язку з оскарженням в адміністративному суді ППР, яким визначені зобов'язання Боржника, що були визнані як грошові вимоги у цій справі, з огляду на набрання законної сили оскаржуваних у цій справі рішень раніше за судових рішень у відповідному адміністративному провадженні;
- посиланням скаржника на неправомірність визначення ДПС Боржнику згідно з ППР відповідного податкового зобов'язання скаржник вимагає всупереч повноваженням касаційного суду оцінки цим судом правомірності прийняття контролюючим органом ППР.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо грошових вимог податкового органу у справі про банкрутство
7.1. Предметом судового розгляду стали грошові вимоги ДПС до Боржника (як платника податку) на заявлену суму, які складають податковий борг з ПДВ, штрафні санкції та пеню, та були заявлені на підставі ППР, прийнятого ДПС за результатами проведення перевірки діяльності товариства Боржника (пункти 1.3, 3.2).
Предметом касаційного перегляду є судові рішення судів попередніх інстанцій в частині визнаних грошових вимог ДПС щодо визначених цим органом Боржнику за результатами перевірки його діяльності податкового боргу з ПДВ, та штрафних санкцій, а також нарахованої суми пені.
7.2. У застосуванні положень статті 1, частини чотирнадцятої статті 39, частин, першої, четвертої, шостої статті 45, а також 46 та 47 КУзПБ, якими врегульований порядок звернення кредитора у справі про банкрутство із вимогами, Суд згідно з усталеними висновками колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово підкреслював, що завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).
7.3. При цьому, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21)
Отже, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).
7.4. Заявник же сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21 тощо).
7.5. Щодо особливостей розгляду грошових вимог податкового органу, Суд зазначає, що за змістом положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.
Однак неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (стаття 45 чинного КУзПБ).
Відповідно ж до частини другої статті 25 цього Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Поряд з цим будь-яких спеціальних приписів щодо кредиторських вимог органу доходів та зборів із зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пунктах 6.23- 6.25 постанови від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 (Провадження № 12-77гс20).
Такі висновки щодо застосування наведених положень Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Суд вважає прийнятними для врахування у цій справі з огляду на аналогічне правове регулювання правовідносин щодо звернення та розгляду грошових вимог у справі про банкрутство за положеннями статті 45 чинного та частини другої статті 47 чинного КУзПБ.
7.6. Поряд з цим, звертаючись до висновків, сформульованих Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 7.1 постанови від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, Суд зазначає, що податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань зі сплати податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
7.7. У зв'язку з наведеним Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновків, що:
- питання необхідного обсягу правового аналізу грошових вимог кредитора та достатності доказів на їх підтвердження має вирішуватися господарським судом з урахуванням сукупності обставин конкретної справи, зокрема правової природи зобов'язання, юридичних фактів з якими пов'язується його дійсність та обґрунтованість, позиції боржника та розпорядника його майна, наявності та обґрунтованості заперечень інших кредиторів;
- комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство;
- перевірці поданого кредитором розрахунку грошових вимог мають передувати встановлення судами попередніх інстанцій правової природи і складових податкового боргу, підстав виникнення грошових зобов'язань боржника щодо сплати податкових платежів, встановлення розміру та, насамперед, моменту виникнення цих грошових вимог (зобов'язань).
7.8. Отже суд, оцінюючи заявлені податковим, іншим контролюючим органом у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника, має розглянути їх та оцінити із застосуванням відповідних спеціальних норм, які регулюють правовідносини у сфері виникнення зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування тощо, тобто тих норм, які регулюють правовідносини між кредитором та боржником, у межах яких виникли заявлені податковим, іншим контролюючим органом у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника.
7.9. Водночас суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення за результатами розгляду грошових вимог ДПС до Боржника у цій справі, та визнавши їх, фактично керувалися фактом прийняття ДПС не скасованого за результатами адміністративного оскарження ППР, яким Боржнику визначено та нараховано податковий борг з ПДВ і штрафні санкцій та на підставі якого ДПС і заявило відповідні грошові вимоги (пункти 3.8, 3.9). А також суди попередніх інстанцій надали оцінку цим вимогам податкового органу винятково на предмет застосування положень КУзПБ щодо можливості розгляду у межах справи про банкрутство неузгодженого (у зв'язку з оскарженням в судовому порядку ППР) податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Між тим суди, попри встановлені судами окремі обставини визначення ДПС Боржнику відповідного податкового зобов'язання із застосуванням також штрафних санкції та нарахуванням пені на заявлені суми вимог спірних грошових вимог (пункти 3.1- 3.7, 3.8), не дослідили надані у справі докази щодо цих обставин (акту перевірки, ППР тощо), не надали оцінки цим доказам, відповідним обставинам та підставам для визначення ДПС Боржнику відповідного податкового зобов'язання (з нарахуванням штрафних санкції та пені на заявлені суми вимог спірних грошових вимог) із застосуванням спеціальних норм податкового законодавства, Податкового кодексу України тощо, порушення приписів якого за висновком ДПС (пункт 3.8) стало підставою для встановлення порушення з боку Боржника та прийняття ППР.
Тобто, попри факт здійснення в адміністративному судочинстві провадження у справі № 160/28559/24 щодо оскарження ППР за вимогою Боржника (пункт 3.11), між тим поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось та не була досліджена відповідність ППР нормам законодавства, чинного на дату прийняття та складання ППР, зважаючи, зокрема на вимоги статей 78, 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату складання ППР), як того вимагає стаття 45 КУзПБ з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, які були наведені у відповідних постановах у справах № 916/3743/19, №922/3062/20, № 922/2632/20, № 904/3214/18, № 904/1693/19, на необхідності чого наголосив і Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.
7.10. При цьому Суд застережує, що попри нормативне врегулювання питання юрисдикції спору про оскарження податкового повідомлення рішення згідно з приписами частини другої статті 7 КУзПБ (в її редакції, чинній з 01.01.2025), згідно з якими господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, між тим Суд у цьому касаційному провадженні не оцінює ні факт здійснення в адміністративному судочинстві провадження у справі № 160/28559/24 щодо оскарження ППР за вимогою Боржника, ні факт ухвалених у такій справі судових рішень, на що послався скаржник (пункт 5.1 у відповідній частині).
7.11. У зв'язку з викладеним Суд дійшов висновку, що суди дійшли необґрунтованих належним чином, а тому і передчасних висновків про визнання грошових вимог ДПС до Боржника, оскільки суди не застосували спеціальні норми Податкового кодексу України, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, допустивши при цьому неповне дослідження та оцінку поданих у справі доказів, і, відповідно, неповне з'ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушено вимоги статей 86, 236 ГПК України.
Дійшовши такого висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника у відповідній частині (пункт 5.1).
Доводи ж касаційної скарги частково підтвердилися, однак вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи, а тому відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог ДПС до Боржника.
7.12. Тож, Суд погоджується з вимогами та аргументами скаржника в тій частині (пункти 4.1, 5.1), в якій він довів підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідній частині, однак відхиляє вимоги та аргументи про ухвалення касаційним судом нового рішення - про відмову у визнанні спірних грошових вимог, оскільки такі вимоги не узгоджуються та не відповідають визначеним в статті 300 ГПК України межам розгляду справи судом касаційної інстанції (пункт 7.11).
7.13. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню в частині визнаних грошових вимог ДПС до Боржника, з направленням справи в скасованій частині (щодо розгляду грошових вимог ДПС до Боржника) на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.14. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога" задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2025, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 (за результатами розгляду грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області державної податкової служби України) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024, постановлену за результатом проведення попереднього засідання, у справі № 904/3766/24 скасувати.
3. Справу № 904/3766/24 в скасованій частині (щодо грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області державної податкової служби України) направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк