Постанова від 17.12.2025 по справі 917/542/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/542/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,

представників:

позивача-1 - Бєлкіна Л.М. ,

позивача-2 - Бєлкіна Л.М. ,

відповідача - Коноплі А.М., Лупол І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 (головуючий суддя - Склярук О.І., судді: Гетьман Р.А., Россолов В.В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 (суддя Киричук О.А.)

у справі №917/542/22

за позовом 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_4

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн заборгованості та на користь ОСОБА_4 84 359 824,38 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

1. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі також - ПрАТ "Полтавський ГЗК", Товариство) та компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG), в якому просили:

- визнати недійсним повідомлення компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", щодо обов'язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Полтавський ГЗК" на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій від 01.04.2019;

- визнати недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", оформленого протоколом №6 від 03.05.2019;

- визнати недійсною публічну безвідкличну вимогу компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 17.05.2019;

- стягнути солідарно з Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) та з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн, з яких: 36 823 063,82 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 3 311 049,19 грн - три проценти річних, 11 561 569,33 грн - інфляційна складова заборгованості;

- стягнути солідарно з Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) та з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_4 84 359 824,38 грн, з яких: 60 089 877,07 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 5 403 150,04 грн - три проценти річних, 18 866 797,27 грн - інфляційна складова заборгованості.

2. 02.08.2022 до Господарського суду Полтавської області від позивачів надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - компанії Ferrexpo PLC, однак в ході підготовчого судового засідання позивачем було змінено дане клопотання, а саме: було зазначено - замінити неналежного відповідача компанію Ferrexpo AG на належного - компанію Ferrexpo PLC (вх. №5227).

3. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 02.08.2022, окрім іншого, клопотання позивачів про заміну неналежного відповідача на належного задовольнив, а саме:

- замінив неналежного відповідача Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) (вул. Банхофштрассе, 13, м. Баар, Швейцарія, 6340) на належного відповідача - Ferrexpo PLC (номер компанії 5432915; адреса: 2-4 KING STREET, LONDON, SW1Y 6QL UNITED KIGDOM) (адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 50А);

- зобов'язав позивачів протягом 3 днів направити на адресу відповідача Ferrexpo PLC (номер компанії 5432915; адреса: 2-4 KING STREET, LONDON, SW1Y 6QL UNITED KIGDOM) (адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 50А) копію позовної заяви з додатками, докази такого направлення надати суду;

- встановив відповідачу Ferrexpo PLC (номер компанії 5432915; адреса: 2-4 KING STREET, LONDON, SW1Y 6QL UNITED KIGDOM) (адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 50А) строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) - 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивачів відповіді на відзиви подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання таких відповідей від позивачів з урахуванням вимог статей 167, 184 ГПК;

- прийняв відмову позивачів від позовних вимог в частині:

1) визнання недійсним Повідомлення компанії Феррекспо АГ (Ееггехро АG) про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", щодо обов'язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій від 01.04.2019;

2) визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", оформленого протоколом №6 від 03.05.2019;

3) визнання недійсною Публічної безвідкличної вимоги компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 17.05.2019;

- закрив провадження у справі в цій частині позовних вимог.

4. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 19.09.2023 заяву позивачів про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до компанії Ferrexpo PLC (номер компанії 5432915; адреса: 2-4 KING STREET, LONDON, SW1Y 6QL UNITED KIGDOM) (адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 50А) задовольнив; залишив без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до компанії Ferrexpo PLC (номер компанії 5432915; адреса: 2-4 KING STREET, LONDON, SW1Y 6QL UNITED KIGDOM) (адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 50А).

5. Відповідно, у цій справі суд розглядав позовні вимоги до відповідача - ПрАТ "Полтавський ГЗК" про стягнення заборгованості за основним зобов'язанням, а також нарахованих на вказану заборгованість 3% річних та інфляційних втрат.

6. В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що цей позов подано з метою захисту та відновлення порушених прав позивачів на отримання повної та справедливої вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", яких вони були позбавлені внаслідок реалізації процедури обов'язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, за заниженою ціною акцій.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

7. 22.02.2018 Наглядова рада ПрАТ "Полтавський ГЗК" своїм протоколом №1 прийняла рішення про продаж товариством 1 250 штук раніше викуплених власних акцій своєму власнику домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo АG).

8. У 1 кварталі 2018 року власник домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" компанія Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) придбала у ПрАТ "Полтавський ГЗК" 1 250 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", що підтверджується роздруківками з державного сайту https://smida.gov.ua інформації про власників крупних пакетів акцій емітента ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 4 квартал 2017 року та на 1 квартал 2018 року.

9. 26.12.2018 Наглядова рада ПрАТ "Полтавський ГЗК" своїм протоколом №8 прийняла рішення про продаж Товариством 14 148 штук раніше викуплених власних акцій своєму власнику домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo АG).

10. У 1 кварталі 2019 року власник домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" компанія Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) придбала у ПрАТ "Полтавський ГЗК" 14 148 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", що підтверджується роздруківками з державного сайту https://smida.gov.ua інформації про власників крупних пакетів акцій емітента ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 4 квартал 2018 року та на 1 квартал 2019 року.

11. 01.04.2019 компанія Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) подала ПрАТ "Полтавський ГЗК" повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", щодо обов'язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Полтавський ГЗК" на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій (надалі - Повідомлення про намір).

12. 02.04.2019 Наглядова рада ПрАТ "Полтавський ГЗК" прийняла рішення обрати суб'єктом оціночної діяльності "Українську універсальну біржу", уповноважити Заступника Голови Правління з фінансових питань ОСОБА_5 підписати з "Українська універсальна біржа" відповідний договір (протокол №3 засідання Наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 02.04.2019).

13. 25.04.2019 відбулися чергові Загальні збори акціонерів ПрАТ "Полтавський ГЗК", на яких були обрані всі члени Наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", запропоновані мажоритарним акціонером Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) , на яких 1-ий позивач - ОСОБА_1 голосував проти прийняття рішення про вчинення (затвердження) значних правочинів.

14. 03.05.2019 Наглядова рада ПрАТ "Полтавський ГЗК" рішенням, оформленим протоколом № 6 засідання Наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", затвердила ринкову вартість 1 (однієї) акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" та ціну обов'язкового продажу 1 (однієї) акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" у розмірі 34,24 грн на підставі звіту з оцінки майна №ЦП/753.

15. 17.05.2019 компанія Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) надала ПрАТ "Полтавський ГЗК" публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК".

16. Позивачі зазначали, що 05.06.2019 вони отримали грошові кошти за акції ПрАТ "Полтавський ГЗК", а 06.06.2019 закінчився термін, в який ПрАТ "Полтавський ГЗК" повинен був викупити у ОСОБА_1 власні акції на підставі вимоги про обов'язковий викуп акцій від 02.05.2019.

17. 11.06.2019 у ОСОБА_1 було списано 165 114 акцій, а у ОСОБА_4 було списано 269 442 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" на підставі публічної безвідкличної вимоги компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) від 17.05.2019, що підтверджується виписками про операції з цінними паперами за 11.06.2019.

18. Звертаючись до суду з відповіднім позовом, позивачі наголошували, що відповідний позов подано з метою захисту та відновлення порушених прав позивачів на отримання повної та справедливої вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", яких вони були позбавлені внаслідок реалізації відповідачами процедури обов'язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій в порядку статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" за заниженою ціною акцій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

19. Справа розглядалась неодноразово. За наслідками нового розгляду Господарський суд Полтавської області рішенням від 10.04.2025 у справі №917/542/22, яке Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 04.09.2025, позов задовольнив повністю. Стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн, з яких: 36 823 063,82 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 3 311 049,19 грн - 3% річних, 11 561 569,33 грн - інфляційні нарахування, 775 435,24 грн витрати по сплаті судового збору. Стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_4 84 359 824,38 грн, з яких: 60 089 877,07 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 5 403 150,04 грн - 3% річних, 18 866 797,27 грн - інфляційні нарахування, 868 350 грн витрати по сплаті судового збору.

20. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані таким:

- висновком експертів за результатами комісійної судово-економічної експертизи, складеного 22.06.2022 ТОВ "Експертна група "ЕС енд ДІ", а також рецензією на звіт, складеною Громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання "Українське товариство оцінювачів" №100-ЕР від 21.10.2019, звіт Української універсальної біржі визнаний таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що рішенням від 03.05.2019 (протокол №6) наглядова рада ПрАТ "Полтавський ГЗК" затвердила вочевидь несправедливу вартість акцій, визначену Українською універсальною біржею, як ринкову;

- спосіб захисту, обраний позивачем, прямо передбачений статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії FERREXPO АG. Адже, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси";

- в експертному дослідженні №1045/64701 зазначено, що відповідно до абзацу 2 пункту 33 Національного стандарту №1, п.27, абз. 3 і 4 п.28 Національного стандарту №3, справедлива вартість 1 акції Реггехро рlс дорівнює 100% її біржової вартості за даними про останню угоду, укладену в день, що визначений як дата оцінки, а за відсутності укладених угод у цей день - з використанням інформації про останню укладену угоду до дати оцінки, на яку визначається курс (т.7 а.с.216). Тобто, встановлено наявність можливості визначення ринкової вартості акцій Fеггехро рlс у порядку, визначеному Національним стандартом №1 та Національним стандартом №3. Дослідженням встановлено наявність можливості визначення ринкової вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" у порядку, встановленому Національними стандартами №1 та №3. Відтак, справедлива вартість акцій Fеггехро рlс та ПрАТ "Полтавський ГЗК" дорівнює їх ринковій вартості, визначеній у порядку, встановленому Національним стандартом №1 та Національним стандартом №3;

- вартість акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" у сумі 257,26 грн була розрахована порівняльним підходом методом ринку капіталу, передбаченим пунктом 28 Національного стандарту №3. Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачі мають право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 257,26 грн;

- відповідач, хоча і не погодився із вказаним розміром справедливої вартості акції, не надав суду доказів, які б спростували визначену позивачами вартість;

- отже, суд дійшов до висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивачів щодо стягнення з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 36 823 063,82 грн заборгованості (компенсації), та на користь ОСОБА_4 60 089 877,07 грн заборгованості (компенсації);

- судом встановлено, що строк, в який ПрАТ "Полтавський ГЗК" повинен був викупити у ОСОБА_1 власні акції на підставі вимоги про обов'язковий викуп акцій від 02.05.2019, закінчився 06.06.2019. При цьому обов'язковий викуп акцій повинен був здійснюватися за справедливою вартістю акцій, розмір якої становить 257,256. Тобто, зобов'язання з виплати ОСОБА_1 36 823 063,82 грн та ОСОБА_4 60 089 877,07 грн було прострочено з 06.06.2019. Ураховуючи викладене, позивачі правомірно нарахували відповідачу 3% річних та інфляційні втрати на суми невиконаних зобов'язань за період з 06.06.2019 по 04.06.2022 (день звернення з позовом до суду);

- твердження відповідача щодо спливу позовної давності за заявленими позовними вимогами є безпідставними, оскільки відповідний строк не був пропущений.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони.

21. ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі №917/542/22 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ПрАТ "Полтавський ГЗК" про стягнення грошових коштів; (2) ухвалити у справі №917/542/22 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ПрАТ "Полтавський ГЗК" про стягнення грошових коштів нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; (3) судові витрати покласти солідарно на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

22. 03.10.2025 ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулось до Верховного Суду з доповненнями до вищезазначеної касаційної скарги.

23. Зі змісту касаційної скарги та доповнення до неї вбачається, що обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "Полтавський ГЗК" зазначає, що:

- судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 03.06.2024 у справі №917/542/22, від 15.06.2022 у справі №905/671/19, від 17.06.2025 у справі №924/684/24, від 09.06.2022 у справі №922/313/20, від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 02.04.2025 у справі №910/7294/22, від 20.05.2025 в справі №904/8753/21, щодо визначення вартості акцій з використанням методологічних підходів (майновий, порівняльний та дохідний); призначення судом судової експертизи в разі взаємосуперечливих доказів у справі; від 15.07.2025 у справі №910/11371/18 (пункт 46); від 10.11.2022 у справі №990/115/22, від 08.12.2022 у справі №990/102/22, від 03.12.2021 у справі №910/2474/21, від 12.03.2025 у справі №916/626/18, від 12.09.2023 у справі № 910/7063/21, ід 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, щодо застосування статей 80 та 269 ГПК, від 15.06.2022 у справі №905/671/19, від 15.02.2019 у справі №910/11811/18, від 23.03.2021 у справі №910/15196/20, від 25.11.2021 у справі №910/6124/21, від 31.08.2021 у справі №910/4093/21, від 25.11.2021 у справі №910/6124/21, від 17.02.2022 у справі №915/1429/21, щодо застосування статті 173 ГПК; від 10.04.2025 у справі №910/2991/24, щодо застосування частини другої статті 625 ЦК; від 05.04.2023 у справі №911/1278/20 (пункт 7.33); від 03.08.2022 в справі №910/11027/18, від 24.02.2025 у справі №904/5955/19, щодо застосування статей 7 та 13 ГПК; від 04.05.2023 у справі №925/636/22, від 16.06.2023 у справі №925/1775/21, від 15.06.2023 у справі №910/21122/20, від 07.02.2023 у справі №911/1783/21, від 18.03.2024 у справі №910/268/23, щодо застосування статей 13, 86, 269 частини п'ятої статті 236 ГПК; від 11.03.2025 у справі №918/666/24, від 16.01.2025 у справі №910/68/24, від 15.01.2025 у справі №910/15094/23, щодо застосування статті 117 ГПК;

- (1) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1983-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" (далі також Закон №1983-VIII); (2) щодо стягнення на підставі статті 625 ЦК з емітента акцій (в нашому випадку ПрАТ "Полтавський ГЗК") інфляційних втрат та 3% річних;

- суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи, необхідної для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд безпідставно залишив без задоволення клопотання про відкладення розгляду справи; справу в апеляційній інстанції розглянуто неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК);

- суд апеляційної інстанції порушив Конституцію України та Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод щодо проведення судового засідання за відсутності представників відповідача.

24. Скаржник у касаційній скарзі зазначає таке:

- відповідно до висновків Верховного Суду є очевидним, що для визначення ціни обов'язкового продажу акцій - ринкової (справедливої) вартості акцій, необхідно застосувати три підходи, які регламентовані Національним Стандартом №1 та Національним Стандартом №3, а саме: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів). При цьому майновий метод оцінки має бути обов'язково застосований. Однак ні СОД ТОВ "КК "Острів", ні СОД ТОВ "Увекон Харків", ні Експерти Педь І.В., Лісниченко С.В. , Бойко Ю.В. при визначенні вартості акцій не застосували обов'язковий в таких випадках майновий метод (підхід) оцінки;

- суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотань відповідача про проведення у справі економічної експертизи щодо визначення вартості акцій;

- відмовляючи в задоволенні клопотань відповідача про призначення експертизи, суди першої та апеляційної інстанцій не тільки не встановили в належний та допустимий спосіб вартість 1 акції відповідача у цій справі, а й порушили низку приписів процесуального права;

- позивачами до матеріалів справи надані Звіти суб'єктів оціночної діяльності та Висновок експертів, що викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, в тому числі через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів;

- суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували наявність в матеріалах справи взаємосуперечливих доказів (доказів, які були подані позивачами у справі, відповідно до яких вартість 1 акції відповідача у справі коливається від 150,50 грн до 153,81 грн, та доказів, які подані відповідачем у справі, відповідно до яких вартість 1 акції відповідача у справі становить 34,24 грн), а також доказів позивачів, які викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності та відмовили у задоволенні клопотань відповідача про призначення судової економічної експертизи;

- як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції було порушено право на захист відповідача, гарантоване Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки розглянуто справу в судових засіданнях без участі відповідача.

Скаржник у доповненнях до касаційної скарги зазначає таке:

- Господарський суд Полтавської області та Східний апеляційний господарський суд неправильно застосував пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1983-VIII. В цій частині судові рішення оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК. Скаржник вважає, що фактично судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч висновкам Верховного Суду, які були викладені в постанові від 03.06.2024 у справі №917/542/22, до спірних правовідносин було застосовано статтю 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", а не пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1983-VIII;

- суди першої та апеляційної інстанцій за основу при визначенні ціни 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" помилково взяли вартість, яка визначена у відповіді на сьоме запитання та яка очевидно не є ринковою. При цьому взятий судами до уваги розрахунок не перебачений ні Національним стандартом №1, ні Національним стандартом №3;

- пункт 28 Національного стандарту №3 не передбачає можливість визначення вартості 1 акції шляхом відсоткового співвідношення ринкової вартості 1 акції материнської компанії Ferrexpo PLC до 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК", який входить до складу групи компаній Ferrexpo та є частиною цієї групи, але, очевидно, не може бути їй рівноцінним;

- відповідаючи на друге питання (стор.110 - 116), експертами проводилося дослідження з визначення вартості 1 (однієї) акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" з застосуванням методу ринку капіталу у відповідності до пункту 28 Національного стандарту №3 та за результатом цього дослідження було зроблено наступний висновок: "…Отже за результатами проведення дослідження не виявлено вихідні дані, необхідні для застосування при оцінці акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" методу ринку капіталу…";

- судами першої та апеляційної інстанцій були порушені вимоги частини п'ятої статті 310 та частини першої статті 316 ГПК. В цій частині судові рішення оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК;

- суди першої та апеляційної інстанцій вищеозначених вимог процесуального законодавства не дотрималися та не врахували наступні висновки (вказівки) Верховного Суду, які були викладені в постанові від 03.06.2024 у справі №917/542/22, а саме:

1) всупереч позиції Верховного Суду, яка була викладена в пунктах 5.21, 5.25, 5.26, фактично до спірних правовідносин було застосовано положення статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", а не пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1983-VIII, адже судами першої та апеляційної інстанцій до уваги було взято найвищу визначену експертами вартість 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" (про що детально було зазначено в розділі 1 цих доповнень до касаційної скарги);

2) судами першої та апеляційної інстанцій в контексті визначення справедливої (а не найвищої) вартості 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" не перевірялися правильність визначення інших цін, відмінних від ціни 257,26 грн, яку було взято за основу. Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували вказівки, які були викладені в пунктах 5.50 - 5.52 постанови;

3) під час вирішення спору суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вказівку Верховного Суду, що при визначенні вартості 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" повинен бути в обов'язковому порядку застосований майновий підхід (пункти 5.31 - 5.33, 5.35). Зокрема, в Звітах ТОВ "КК "Острів", ТОВ "Увекон Харків" та в висновку експертів №1045/64701 використано лише два підходи: дохідний та порівняльний;

- Господарським судом Полтавської області та Східним апеляційним господарським судом було порушено вимоги, встановлені статтею 99 ГПК. У цій частині судові рішення оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК. На переконання скаржника, враховуючи обставини справи та висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 03.06.2024 у справі №917/542/22, суди першої інстанції та апеляційної інстанції з метою з'ясування ринкової вартості однієї акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" зобов'язані були призначити експертизу;

- судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано статтю 80 ГПК у відповідності з висновками Верховного Суду. В цій частині постанова оскаржується на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК. Скаржник вважає очевидним, що підготовка Висновку експерта була здійснена в узгоджені строки (навіть раніше - 22.06.2022) та на ці строки введення військового стану жодним чином не впливало. Достеменно володіючи інформацією, коли мав бути підготовлений Висновок експертів, позивачі мали можливість дочекатися його та подати позовну заяву разом з цим доказом. Натомість цього зроблено не було, що беззаперечно свідчить, що виконання позивачами вимог процесуального законодавства в повній мірі залежало від їх волі та бажання. Отже, на переконання скаржника, Висновок експертів №1041/63401, який складено 22.06.2022, було подано до суду з пропуском встановленого процесуальним законодавством строку без клопотання, в якому пояснювалося чому цей доказ не було подано разом з позовною заявою, а тому суд, керуючись пунктом 8 статті 80 ГПК, не повинен приймати цей доказ;

- судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги, встановлені статтею 173 ГПК. В цій частині судові рішення оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК. Скаржник вважає, що відмовляючи в роз'єднанні позовних вимог суди не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19: "…кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб'єктний склад)…". Скаржник також вказує, що позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є окремими спорами, що не пов'язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, що підтверджують ці вимоги, а тому, повинні розглядатися окремо;

- при винесенні оскаржуваної постанови Східним апеляційним господарським судом допущені порушення щодо застосування частини другої статті 625 ЦК. У цій частині судові рішення оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК. Скаржник вказує, що між ПрАТ "Полтавський ГЗК", з одного боку, та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , з іншого боку, зобов'язальних відносин на момент сплати позивачам вартості їхніх акцій не існувало, адже саме Ferrexpo AG, а не ПрАТ "Полтавський ГЗК" повинно було здійснити оплату. Таким чином, в 2019 році у ПрАТ "Полтавський ГЗК" обов'язку щодо викупу у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 акцій не існувало, а тому висновок суду апеляційної інстанції щодо стягнення відповідних сум є помилковим. Скаржник вважає, що обов'язок компенсувати вартість акцій у емітента виникає лише з набранням законної сили судовим рішенням, у якому суд (за наявності підстав) може встановити як факт наявності підстав для компенсації вартості акції, так і, зрештою, розмір такої компенсації, що, звичайно, ПрАТ "Полтавський ГЗК", до моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням, самостійно не має можливості;

- при винесенні оскаржуваного рішення Господарським судом Полтавської області було порушено принцип рівності, встановлений статтею 7 ГПК та принцип змагальності, встановлений статтею 13 ГПК. Східний апеляційний господарський суд належної оцінки цьому аргументу не надав. В цій частині судові рішення оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК. Скаржник вважає, що Господарський суд Полтавської області безпідставно відмовив у задоволенні та/або залишив без розгляду всі клопотання та заяви ПрАТ "Полтавський ГЗК", які стосувалися суті спору. Мотивуючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції вище зазначеному факту взагалі ніякої правової оцінки не надав, зосередившись на повторному клопотанні від 13.01.2025 про долучення доказу та якому дійсно було надано оцінку в постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2025. Натомість, ухвала Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 в апеляційному порядку не переглядалася та оцінки правомірності залишення цього доказу без розгляду Східний апеляційний господарський суд не надавав;

- при винесенні оскаржуваної постанови Східний апеляційний господарський суд порушив вимоги частини п'ятої статті 236 та частини четвертої статті 238 ГПК. У цій частині судові рішення оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК. Скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові Східний апеляційний господарський суд належним чином не спростував аргументи (доводи) ПрАТ "Полтавський ГЗК" щодо: відсутності у ПрАТ "Полтавський ГЗК" в 2019 році зобов'язальних відносин з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а отже, і відсутності у останніх права вимагати сплати витрат від інфляції та 3% річних; відмови в задоволенні клопотань ПрАТ "Полтавський ГЗК" про роз'єднання позовних вимог; щодо відмови в задоволенні клопотань про призначення експертизи; щодо повернення Звіту з оцінки майна, який підготовлено 29.10.2024 ТОВ "Київська оціночна компанія" без розгляду;

- Східним апеляційним господарським судом було порушено положення Конституції України та Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо проведення судового засідання за відсутності представників відповідача;

- справу в апеляційній інстанції розглянуто неповноважним складом суду. В цій частині постанова Східного апеляційного господарського суду оскаржується на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК. Скаржник зазначає, що Східним апеляційним господарським судом вимоги процесуального законодавства не було враховано та в період коли з підстав, визначених пунктом 17.12. Перехідних положень ГПК, провадження у справі підлягало обов'язковому зупиненню, провадження з розгляду апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі №917/542/22 не було зупинене, що зумовило сплив станом на 10.07.2025 (дату, на яку було призначене судове засідання) строків з розгляду апеляційних скарг Ferrexpo AG та ПрАТ "Полтавський ГЗК" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі №917/542/22. Скаржник вважає, що саме з огляду на цю обставину (сплив строку на розгляд апеляційних скарг Ferrexpo AG та ПрАТ "Полтавський ГЗК") та відпустку судді Хачатрян В.С., яка за результатом аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, ймовірно, знаходилася у відпустці з 02.07.2025 по 12.07.2025, 08.07.2025, було проведено повторний автоматизований розподіл та до складу колегії суддів з розгляду справи №917/542/22 замість судді Хачатрян В.С. було включено суддю Россолова В.В.

25. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК. Відмовити в задоволенні касаційної скарги повністю, а рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі №917/542/22 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі №917/542/22 залишити без змін.

26. Відзив обґрунтований таким:

- відзив від 17.08.2022 не містить вказівки на незгоду ПрАТ "Полтавський ГЗК" з наступними обставинами:

1) визначення ринкової вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 звітом з незалежної оцінки вартості 1 простої іменної акції у пакеті простих іменних акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", що становить 100% статутного капіталу товариства (ТОВ "КК "Острів");

2) визначення ринкової вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 звітом про оцінку простої акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" у відповідності до вимог статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" (ТОВ "Увекон-Харків");

3) визначення ринкової вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 висновком експертів №1045/64701 (ТОВ "Експертна група "ЕС енд ДІ);

Отже, ПрАТ "Полтавський ГЗК" втратив можливість касаційного оскарження з підстав визначення ринкової вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019. З огляду на викладене Верховний Суд має закрити касаційне провадження в частині зазначених підстав щодо оскарження ринкової вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019;

- єдиною підставою неприйняття остаточного рішення Верховним Судом і невизначення справедливої ринкової вартості в розмірі 153,81 грн може бути виключно переконання суддів Бакуліної С.В. та Студенця В.І. в тому, що справедлива ринкова вартість може дорівнювати 257,26 грн. Таким чином Верховний Суд дав єдину вказівку - перевірити чи була ринкова вартість в розмірі 257,26 грн визначена порівняльним підходом методом ринку капіталів, передбаченим пунктом 28 Національного стандарту №3;

- ринкова вартість акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 не може бути нижче ніж 53,45 грн;

- справедлива ринкова вартість акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 дорівнює 1 146,49 грн як максимальна ринкова вартість, визначена самостійно порівняльним підходом за значенням середнього показника мультиплікатора ціна-прибуток (Р/Е) по 311 (триста одинадцяти) компаніям-аналогам, тобто по всім можливим компаніям-аналогам, які торгуються на біржі і результати торгів по яким є репрезентативні на ринках, що розвиваються.

27. Представник позивачів подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

28. Відзив мотивований таким:

- застосування саме майнового методу не абсолютизується. Наголос на майновому методі здійснюється тоді, коли суб'єкти оцінки навмисно ухиляються від використання майнового методу, щоб, використовуючи інші методи, отримати меншу оцінку, ніж у майновому методі. Якщо ж інший метод надає більшу ціну, ніж майновий метод, то використовувати потрібно той метод, який дає більший результат;

- як правильно зазначено в оспорюваній постанові апеляційного суду, в даному випадку в матеріалах справи наявні декілька експертиз, висновки яких проаналізовано судом першої інстанції. Відповідно, у відповідача були відсутні підстави ставити питання про призначення ще одної (нової) експертизи в порядку статті 99 ГПК;

- знайдені відповідачем неточності у експертних дослідженнях знаходяться у межах похибки, що прямо допускається законом. Крім того встановлення таких обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції;

- звіт про оцінку акцій, який відповідач намагається абсолютизувати, насправді не створює жодних правових наслідків для позивача. Відповідач не має підстав нав'язувати використання виключно цього звіту;

- відповідач подавав клопотання про призначення експертизи після закриття підготовчого провадження і після призначення справи до судового розгляду по суті. Суд першої інстанції залишив клопотання без розгляду та відмовив ухвалою від 10.04.2025 у поновленні строку на його подання, оскільки клопотання (вх. №312 від 13.01.2025) було подано: по-перше, коли справа знаходилася на повторному розгляді, отже відповідач, як і інші зацікавлені особи, мали великий обсяг часу для подачі необхідних клопотань; по-друге, вже при повторному розгляді справи сторони мали час і практичну можливість подати необхідні докази та клопотання, чим у необхідному для них обсязі скористалися. Тому подача доказів і клопотань за межами підготовчого провадження є необґрунтованою;

- призначення будь-яких експертиз з метою зниження ціни викупу акцій є неправомірним, оскільки для визначення справедливої ціни для розрахунку береться найбільша ціна;

- не відповідають дійсності твердження відповідача про те, що експертами не застосований пункт 28 Національного стандарту 3. Позивач вважає, що саме такий підхід і застосований. Експерт застосував класичний порівняльний підхід, описаний у пункті 28 Національного стандарту 3. Ніяких незвичностей тут немає;

- абсолютно надуманими є аргументи відповідача щодо подачі позивачами колективного позову, з посиланням на постанову Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 де було зроблено наступний висновок: "...89. Чинне законодавство України не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів…";

- неповне відшкодування за примусово відчужене майно є неповним виконанням зобов'язання по розрахунках за примусово відчужене майно і, відповідно, порушенням прав акціонера. Отже, якщо акціонер недоотримав певну частину плати за акції, то такий акціонер має право вимагати сплати на недоотриману суму вартості акцій платежі згідно з частиною другою статті 625 ЦК;

- суд першої інстанції відмовляв відповідачу у задоволенні його клопотань, коли відповідач звертався за процесуальними діями з порушеннями норм процесуального права;

- представники відповідача відверто зловживали можливістю не з'являтися в судове засідання, тому суди обґрунтовано відмовляли у задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи.

29. У судових засіданнях, які відбулося 19.11.2025 та 10.12.2025 колегія суддів дійшла висновку про необхідність в оголошенні перерви.

Позиція Верховного Суду.

Щодо доводів про розгляд справи в суді апеляційній інстанції неповноважним складом суду.

30. Як вбачається з матеріалів справи, паралельно з апеляційним провадженням на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі №917/542/22 в провадженні Східного апеляційного господарського суду перебувало апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі №917/542/22 (апеляційне провадження було відкрито 23.04.2025).

31. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.05.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) (вх. №965 П/1) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі №917/542/22 та розгляд скарг об'єднав в одне апеляційне провадження зі скаргою ПрАТ "Полтавський ГЗК".

32. Разом з тим, Верховний Суд ухвалою від 19.05.2025 у справі №917/542/22, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії Ferrexpo PLC на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі №917/542/22 та витребував з Господарського суду Полтавської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №917/542/22.

33. Відповідно до супровідного листа від 23.05.2025 апеляційним судом було надіслано матеріали справи №917/542/22 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для подальшого касаційного розгляду.

34. Постановою Верховного Суду від 16.06.2025 у справі №917/542/22 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання зловживанням процесуальними правами подачу Компанією Ferrexpo PLC апеляційної та касаційної скарг, а також про залишення касаційної скарги Компанії Ferrexpo PLC без розгляду. Касаційну скаргу Компанії Феррекспо ПЛС (Ferrexpo PLC) залишено без задоволення. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі №917/542/22 змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції постанови.

35. Скаржник зазначає, що у зв'язку з направленням матеріалів справи №917/542/22 до Верховного Суду, провадження у цій справі мало бути зупинене апеляційним судом на підставі пункту 17.12 Перехідних положень ГПК, відповідно до якого суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

36. Скаржник вважає, що неврахування апеляційним судом пункту 17.12 Перехідних положень ГПК зумовило сплив станом на 10.07.2025 (дату, на яку було призначене судове засідання) строків з розгляду апеляційних скарг Ferrexpo AG та ПрАТ "Полтавський ГЗК" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі №917/542/22. Саме з огляду на цю обставину (сплив строку на розгляд апеляційних скарг Ferrexpo AG та ПрАТ "Полтавський ГЗК") та відпустку судді Хачатрян В.С., яка за результатом аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, ймовірно, знаходилася у відпустці з 02.07.2025 по 12.07.2025, 08.07.2025, було проведено повторний автоматизований розподіл та до складу колегії суддів з розгляду справи №917/542/22 замість судді Хачатрян В.С. було включено суддю Россолова В.В.

37. Колегія суддів вважає зазначені доводи відповідача безпідставними, оскільки, як вбачається зі змісту розпорядження Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, проведення повторного автоматизованого розподілу справи не було пов'язано зі спливом строку розгляду апеляційної скарги. Повторний розподіл справи здійснено у зв'язку з перебуванням судді Хачатрян В.С. у відпустці на час повернення матеріалів справи до апеляційного суду із суду касаційної інстанції. Відповідно, для подальшого розгляду справи та прийняття процесуальних рішень склад колегії суддів апеляційного суду мав бути змінений.

38. Колегія суддів зазначає, що навіть у разі зупинення апеляційним судом провадження у справі №917/542/22 до закінчення касаційного провадження, після повернення справи до апеляційного суду із суду касаційної інстанції, для вирішення питання щодо його поновлення апеляційний суд мав змінити склад суду, оскільки станом на час повернення справи до апеляційного суду суддя, яка входила до складу суду, на який первісно була розподілена справа №917/542/22, перебувала у відпустці, тому для подальшого розгляду справи та прийняття процесуальних рішень, навіть у такому випадку, склад суду належало змінити.

39. Крім того колегія суддів враховує, що відповідач не зазначає жодної норми, що регулює порядок заміни судді, якому не відповідає наведена зміна складу суду, а також те, що відповідач не заявляв відвід судді Россолову В.В. з наведених підстав під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо доводів про можливість стягнення з відповідача 3% річних і інфляційних втрат.

40. Частиною другою статті 625 ЦК передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

41. Отже, цією нормою передбачено нарахування інфляційних втрат лише на грошове зобов'язання.

42. При цьому, стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

43. Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

44. Відповідно до пункту 1 статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

45. Згідно зі статтею 611 ЦК у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

46. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

47. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

48. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 22.09.20 у справі №918/631/19, від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.

49. Оскільки зобов'язання щодо виплати позивачам справедливої вартості акцій виражене в грошових одиницях України та передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредиторів, вказане зобов'язання є грошовим, тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

50. При визначенні належного боржника, якому можуть бути заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів враховує таке.

51. Питання належного відповідача(-ів) у подібних правовідносинах неодноразово поставало перед Верховним Судом у справах №908/137/18, №905/1926/18, №905/2291/19, №910/12591/18, №905/671/19, №910/8714/18, №905/830/21, №917/542/22. Доводи у цих справах у подібних правовідносинах, що відповідачем має бути тільки заявник публічної вимоги, вже були неодноразово спростовані Верховним Судом, в т.ч. палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (пункт 145 постанови від 15.06.2022 у справі №905/671/19, від 03.02.2025 у справі №910/8714/18), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 20.11.2020 у справі №908/137/18) та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду (постанови від 29.08.2024 у справі №905/830/21, від 03.06.2024 у справі №917/542/22).

52. Так, у постанові палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд відхилив аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. У справі №905/671/19 відповідач також стверджував, що належним відповідачем є покупець акцій - компанія Barlenco Ltd, оскільки саме він визначав ціну у безвідкличній вимозі про викуп акцій, акції перейшли до нього у власність, на ньому лежить обов'язок з оплати акцій (пункт 129 постанови). Верховний Суд спростував цей довід і вказав, що оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут. Відсутні підстави вважати, що саме покупець (Barlenсo LTD), який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов'язаних/афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси" (пункт 145 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19). Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21.

53. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

54. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

55. Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).

56. Колегія суддів вважає, що оскільки відповідно до наведених висновків Верховного Суду боржником за основним зобов'язанням у спірних правовідносинах може бути, зокрема, емітент, пред'явлення позивачами вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних до ПрАТ "Полтавський ГЗК" є обґрунтованим.

57. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних можуть бути пред'явлені лише заявнику публічної безвідкличної вимоги (Ferrexpo AG).

58. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отриманні компенсації за неналежне виконання зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15).

59. За змістом частини дев'ятої статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Заявник вимоги відкриває такий рахунок умовного зберігання (ескроу) не пізніше дати надсилання публічної безвідкличної вимоги.

60. Оскільки у спірних правовідносинах позбавлення міноритарних акціонерів належних їм акцій мало супроводжуватися сплатою таким акціонерам грошових коштів у розмірі їх дійсної ринкової вартості, колегія суддів доходить висновку, що прострочення виконання відповідного зобов'язання настає з дати наступної за днем примусового викупу акцій за заниженою ціною, а не з дати набрання судовим рішенням, яким встановлена дійсна ринкова вартість акцій, законної сили, як помилково зазначає скаржник.

Щодо доводів про порушення судами вимог статті 173 ГПК.

61. Згідно з частиною першою статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

62. Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднані можуть бути вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

63. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

64. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

65. Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об'єднаними можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Схожі за змістом висновки викладені в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та в постановах Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №921/318/22, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 27.03.2019 у справі №910/15326/18.

66. Предметом позову у справі №917/542/22 є стягнення з ПрАТ "Полтавський ГЗК" заборгованості на користь ОСОБА_1 та на користь ОСОБА_4 .

67. Предметом судового дослідження як за позовними вимогами ОСОБА_1 , так і ОСОБА_4 є обставини визначення ринкової (справедливої) вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" для визначення розміру суми, яка, на думку позивачів, підлягає стягненню з ПрАТ "Полтавський ГЗК", що, у свою чергу, свідчить про взаємопов'язаність всіх позовних вимог підставами виникнення та спільними доказами.

68. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що у спірних правовідносинах наявні підстави для спільного розгляду заявлених у справі вимог, зазначивши, що роз'єднання позовних вимог в даному випадку не сприятиме процесуальній економії часу та швидкому розгляду справ, виконанню завдання господарського судочинства та є недоцільним.

69. Крім того колегія суддів враховує, що відповідно до частини шостої статті 173 ГПК суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати їх як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним з урахуванням конкретних обставин справи та за власним переконанням, а тому незастосування місцевим судом своїх повноважень по роз'єднанню позовних вимог не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення у будь-якому випадку.

70. Щодо твердження скаржника про неврахування судами висновків, які викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі№905/671/19, а саме у пункті 89 постанови, в якому зазначено: "Чинне законодавство України не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів, що є істотною вадою національного процесуального законодавства. Особливістю процедури сквіз-аут є те, що внаслідок низки передбачених законом дій у значної кількості акціонерів товариства одночасно, шляхом єдиної для всіх публічної пропозиції, викупаються їх акції. Відтак у судових спорах щодо сквіз-ауту певного емітента фактичні обставини справи є майже однаковими. Водночас через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб'єктний склад)", суди попередніх інстанцій правильно вказали, що зазначений висновок було зроблено Верховним Судом при розгляді питання щодо можливості застосування преюдиції у таких справах, а не застосування статті 173 ГПК, тому його врахування в контексті відповідних доводів скаржника є безпідставним.

Щодо доводів про неправильне визначення судами справедливої ціни акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" та виконання вказівок Верховного Суду, що містяться у постанові від 03.06.2024 у цій справі.

71. На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема, цінних паперів (акцій) був встановлений у статті 8 чинного на той час Закону "Про акціонерні товариства" (від 17.09.2008 № 514-VI).

72. Частинами першою, другою статті 8 Закону "Про акціонерні товариства" визначено, що ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається: 1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; 2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів.

73. Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (частина третя статті 8 Закону "Про акціонерні товариства").

74. Відповідно до статті 9 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

75. Відповідно до Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 10.09.2003 за №1440 (далі - НС №1), об'єкти оцінки у нематеріальній формі - об'єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об'єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси) частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права.

76. Пунктом 38 НС №1 передбачено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

77. Згідно з пунктом 33 НС №1 оцінка майна з метою відображення її результатів у бухгалтерському обліку в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік, проводиться з урахуванням того, що: справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі можливості її визначення у порядку, встановленому цим та іншими національними стандартами.

78. Статтею 3 Закону "Про акціонерні товариства" визначено, що акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

79. Оцінка ринкової вартості акцій передбачає оцінку цілісного майнового комплексу акціонерного товариства. Відповідно до пунктів 7, 9, 10 Національного стандарту №3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1655 (далі - НС №3) для проведення оцінки цілісного майнового комплексу застосовуються такі основні методичні підходи: майновий; дохідний; порівняльний. Основним методом майнового підходу до оцінки цілісного майнового комплексу є метод накопичення активів. Метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів цілісного майнового комплексу. Чиста вартість активів цілісного майнового комплексу визначається як різниця між вартістю активів та вартістю його зобов'язань, визначених на дату оцінки відповідно до вимог пункту 11 НС №3.

80. Основним методом дохідного підходу, що застосовується для проведення оцінки цілісних майнових комплексів, є метод дисконтування грошового потоку (пункт 14 НС №3). Основними методами порівняльного підходу до оцінки цілісних майнових комплексів є метод ринку капіталу та метод ринкових угод (пункт 27 НС №3).

81. У постанові від 03.06.2024 у справі №917/542/22 Верховний Суд зазначив, що як для процедури обов'язкового продажу акцій, проведеній відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII (далі - Закон №1983-VIII), так і для процедури обов'язкового продажу акцій, проведеній відповідно до статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", є релавантними висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 про те, що визначена суб'єктом оціночної діяльності ринкова вартість акцій має відповідати справедливій ціні, а також щодо необхідності врахування спеціальних положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність для визначення ринкової ціни акцій.

82. Так, у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 міститься посилання на те, що оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу, відповідно, що така оцінка має здійснюватися саме з урахуванням положень НС №1 та НС №3.

83. Відповідно до пункту 38 НС №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).

84. Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Верховний Суд у справі №905/671/19 уточнив правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:

- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,

- у зв'язку з цим має бути обов'язково застосований НС №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);

- майновий метод оцінки має бути обов'язково застосований поряд з іншими методами оцінки;

- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена НС №1.

85. У пункті 152 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначено, що для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", Палата уточнює висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначає, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб'єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб'єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.

86. Отже, з урахуванням наведених у вказаній постанові висновків, для цілей визначення ціни обов'язкового продажу акцій - ринкової (справедливої) вартості акцій підлягають застосуванню не будь-які методи та стандарти, а саме ті, що можуть застосовуватися для визначення вартості такого майна як акції у 100% пакеті (висновки, наведені у пункті 5.31 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19).

87. Відповідно, як для процедури обов'язкового продажу акцій, проведеної відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII (далі - Закон №1983-VIII), так і для процедури обов'язкового продажу акцій, проведеної відповідно до статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", ринкова (справедлива) вартість акцій визначається як найбільша вартість акцій, розрахована саме тими методами та стандартами, що можуть застосовуватися для визначення вартості такого майна як акції у 100% пакеті та розрахунок за якими (методами та стандартами) було здійснено з дотриманням визначених нормативними актами правилами визначення ціни акцій.

88. З огляду на викладене, вирішуючи спір у справі щодо стягнення різниці між визначеною ціною акцій у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій, про яку зазначає позивач, суди першої та апеляційної інстанцій мали б перевірити не тільки обставини щодо дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, а також дотримання відповідних нормативних приписів визначення ринкової вартості акцій при дослідженнях, які були проведені на замовлення позивачів, які, за їх доводами, відображають дійсну справедливу ціну акцій. Суди мали з'ясувати, чи проведені дослідження здійснені на підставі НС №1 та НС №3, чи відповідають такі вимогам законодавства, що визначають порядок визначення ціни, а також, чи не викликають відповідні висновки сумніви у їх правильності.

89. Вирішуючи спір у справі вперше, суди зазначили, що справедлива ціна обов'язкового продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 за одну акцію дорівнює 257,256 грн, визначивши таку ціну за аналогією визначення вартості нерухомого майна порівняльним методом одного співвідношення (співставлення), згідно з пунктом 20 розділу "Особливості застосування методичних підходів" Національного стандарту №2 (далі НС №2), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 за №1442.

90. Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 03.06.2022 визнала такі висновки судів помилковими, зазначивши, що для встановлення ринкової вартості акцій мали б застосовуватися НС №1 та НС №3, а не аналогія закону та НС №2.

91. Водночас справа №917/542/22 була направлена на новий розгляд оскільки:

- під час розгляду справи сторони наводили свої доводи та заперечення виключно щодо того, чи є справедливою ціна у сумі 257,26 грн за акцію, і лише правильність визначення такої ціни перевірялась судами;

- суди обмежились лише констатацією того, що в наявних у матеріалах справи висновках експертів встановлені інші значення ринкової вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", однак сторони не наводили свої доводи та заперечення відносно інших визначених в експертних висновках сум, ні щодо того, яка з них відповідає поняттю справедливої вартості, ні щодо дотримання нормативних стандартів їх визначення, і такі обставини не перевірялися та не встановлювалися судами попередніх інстанцій.

92. Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність направлення справи №917/542/22 на новий розгляд саме у зв'язку з тим, що визначення ціни у розмірі 257,256 грн із застосуванням аналогії не відповідає вимогам нормативних актів та актуальній практиці Верховного Суду, тоді як правомірність/неправомірність визначення будь-якої іншої ціни акцій, яка відмінна від тої, що затверджена рішенням наглядової ради, суди не перевіряли, а Суд, відповідно до норми статті 300 ГПК позбавлений можливості перевірити такі обставини самостійно та встановити дійсну ринкову вартість акцій надавши відповідну оцінку наявним у справі звітам про оцінку акцій та висновкам експертів щодо цього питання.

93. При цьому, оскільки у відзиві на касаційну скаргу позивачі зазначали, що судові експерти не застосовували ні аналогію закону, ні аналогію визначення вартості майна при визначенні ціни акції у 257,26 грн, а у додаткових поясненнях, поданих до суду касаційної інстанції 28.05.2024, вказували на те, що така ціна була розрахована порівняльним підходом методом ринку капіталу, передбаченим пунктом 28 НС №3, колегія суддів також зазначила про необхідність перевірки зазначених доводів під час нового розгляду справи.

94. Вирішуючи спір у справі вдруге, суди першої та апеляційної інстанції не виконали вказівок, наданих Верховним Судом у постанові від 03.06.2022 ,та не дослідили ні правильність визначення будь-яких інших указаних в звітах про оцінку та експертних висновках сум, ні дотримання нормативних стандартів їх визначення, натомість у тексті оскаржуваних судових рішень знову обмежились лише констатацією того, що в наявних у матеріалах справи висновках експертів встановлені інші значення ринкової вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", не надавши таким значенням жодної оцінки та не спростувавши доводів відповідача, що надані позивачами докази встановлення ринкової вартості однієї акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" не є неналежними, достатніми та допустимими, а також, що визначена у звітах про оцінку та експертних висновках ціна акцій не узгоджуються із доказами наданими на підтвердження справедливої ціни акцій відповідачем.

95. При повторному розгляді справи суди так само зосередилися виключно на дослідженні лише однієї частини одного з наявних у справі доказів - висновку експертів №1045/64701, а саме дослідженні, зробленому експертами при наданні відповіді на сьоме питання, поставлене на їх вирішення - "Яким є розрахункове співвідношення між справедливою вартістю акцій Ferrexpo plc та ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019?", та з'ясуванні обставин можливості у спірних правовідносинах застосувати для розрахунку компенсації ціну акцій у розмірі 257,26 грн.

96. За наслідками такої оцінки суди погодились із доводами позивачів про те, що така ціна акції була розрахована порівняльним підходом методом ринку капіталу, передбаченим пунктом 28 НС №3, у зв'язку з чим задовольнили позовні вимоги в повному обсязі.

97. Однак, наведені висновки судів зроблені без надання оцінки проведеному експертами дослідженню №1045/64701 в цілому, без будь-якого спростування доводів відповідача про те, що ціна у розмірі 257,26 грн визначена не на підставі НС №1 чи НС №3, а також, доводів, що висновок експертів №1045/64701 містить взаємовиключні висновки щодо можливості визначення ціни акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" методом ринку капіталу.

98. Так, під час повторного розгляду справи відповідач у додаткових поясненнях від 29.10.2024 (т.16, а.с. 41 - 46) звертав увагу суду на те, що визначена позивачами сума компенсації з розрахунку в 257,26 грн за одну акцію зроблена не у відповідності з пунктом 28 НС №3. На обґрунтування цього висновку відповідач вказував, що на сторінках 110-116 експертного дослідження №1045/64701 (де перед експертами стояло конкретне питання щодо ціни акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", яка може бути визначена із застосуванням порівняльного підходу) описана можливість визначення вартості акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" порівняльним підходом методом ринку капіталу, за наслідком якого експерти дійшли наступного висновку: "Отже, за результатами проведеного дослідження не виявлено вихідні дані, необхідні для застосування при оцінці акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" методу ринку капіталу".

99. Разом з тим, незважаючи на те, що такі доводи відповідача є істотними в контексті з'ясування питання щодо можливості задоволення позовних вимог, які за доводами позивачів, зазначеними під час повторного розгляду справи, ґрунтуються саме на необхідності визначення суми компенсації розрахованої порівняльним підходом методом ринку капіталу, такі доводи суди не перевірили та не спростували.

100. Посилання позивачів та висновки судів про те, що наведені доводи відповідача не мали перевірятися у зв'язку з тим, що відзив на позовну заяву, наданий відповідачем під час першого розгляду справи в місцевому господарському суді, не містить посилань на незгоду з такими обставинами, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при першому розгляді справи позивачі доводили обставини того, що вартість акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" у сумі 257,26 грн була визначена саме методом прямої залежності, який не унормований НС №1 та НС №3, та вказували на необхідності врахування цього методу за аналогією закону. Відповідно, після того як Верховний Суд у постанові від 03.06.2022 у цій справі звернув увагу на помилковість зазначеного підходу у визначенні ціни акцій, і позиція позивачів була змінена в цьому питанні, суд першої інстанції при новому розгляді справи був зобов'язаний перевірити заперечення відповідача, які ґрунтувались на спростуванні вже новосформованої позиції позивачів та були викладені відповідачем при повторному перегляді справи на стадії підготовчого провадження, адже саме у такий спосіб забезпечується дотримання принципу змагальності сторін та досягнення завдань господарського судочинства.

101. Колегія суддів зазначає, що однією зі стадій розгляду справи є підготовче провадження, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК).

102. За статтями 181, 182 ГПК для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

103. У главі 3 розділу ІІІ ГПК закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 12.08.2021 у справі №910/17567/19, від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

104. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що за встановленими у цій справі обставинами зміни обґрунтувань позицій позивачів відносно способу визначення зазначеної ними справедливої ціни акцій після першого розгляду справи по суті, суд першої інстанції мав надати оцінку запереченням відповідача на змінене обґрунтування позовних вимог, які наводились під час підготовчого провадження при повторному розгляді справи, а також перевірити доводи відповідача про те, що наявні в матеріалах справи докази, які подані в обґрунтування цих обставин, містять взаємосуперечливі висновки.

105. Крім того, протягом усього розгляду справи, зокрема, і у відзиві, поданому при першому розгляді справи, відповідач послідовно наголошував, що у висновку експертів №1045/64701 від 29.07.2022 позивачі взагалі не ставили перед експертами питання щодо визначення розрахункового значення справедливої вартості однієї простої акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019, у зв'язку з чим зазначав, що невідомо на якій підставі у відповіді на інше питання №7 експерти вирішили відповісти на непоставлене запитання позивачів щодо точного значення ціни акцій у розмірі 257,26 грн. Також відповідач звертав увагу суду, що ті ж самі експерти у висновку №1041/63401 від 22.06.2022, відповідаючи на ідентичне запитання позивачів (запитання №3) чомусь не намагалися відповісти на незадане запитання стосовно визначення розрахункового значення справедливої вартості однієї акції ПрАТ "Полтавський ГЗК". Вказане, на переконання відповідачів, може свідчити про упередженість експертів, обраних позивачами.

106. Однак наведеним доводам суди також не надали оцінки. Суди не обґрунтували чому при вирішенні спору ними прийнято до уваги висновки експертного дослідження №1045/64701 від 29.07.2022 по питанню №7, формулювання якого не включало в себе необхідності надання відповіді щодо конкретної ціни акції ПрАТ "Полтавський ГЗК", адже перед експертами стояло питання лише щодо визначення розрахункового співвідношення між справедливою вартістю акцій.

107. Отже, вирішуючи спір вдруге, суди не виконали вказівок Верховного Суду, що містяться у постанові від 03.06.2024 у цій справі, та не встановили яка вартість 1 простої іменної акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 може бути визначена як ринкова (справедлива).

108. Крім того саме у контексті наведених вище обставин щодо ненадання судами належної оцінки змісту проведених у справі досліджень відносно визначення дійсної ринкової (справедливої) вартості акцій, колегія суддів вважає доцільним надати оцінку доводам касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок відхилення клопотання відповідача про призначення судової експертизи, поданого 17.10.2024 (на стадії підготовчого провадження).

109. Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

110. Згідно зі статтею 1 Закону "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

111. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (постанова Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №910/9971/17).

112. Як вбачається з матеріалів справи, при повторному розгляді справи судом першої інстанції, на стадії підготовчого провадження у справі (т.15 а.с. 60 - 65), відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі експертизи.

113. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що позивачами надані до матеріалів справи документи, які на думку позивачів, ставлять під сумнів об'єктивність, належність та достатність доказів відповідача щодо вартості 1 простої іменної акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019.

114. Зокрема, позивачами до матеріалів справи надана рецензія №100-ЕР від 21.10.2019 Експертної Ради Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Українське товариство оцінювачів". З даної рецензії вбачається, що, на думку Експертної Ради, Звіт з оцінки майна №ЦП/753 є таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаним.

115. При цьому відповідач вказував, що з Рецензії Всеукраїнської асоціації фахівців оцінки від 17.05.2019, яка надана до матеріалів справи відповідачем, вбачається, що відповідно до пункту 67 НС №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" Звіт з оцінки майна №ЦП/753 1 (однієї) простої іменної акції, що належить ПрАТ "Полтавський ГЗК", що рецензується, класифікується за такою ознакою: "Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки".

116. Тобто, окрім того, що матеріали справи містять звіти щодо оцінки вартості 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" з різним результатом, матеріали справи також містять різні за своїм значенням рецензії на Звіт з оцінки майна за №ЦП/753, який долучено позивачем до матеріалів справи.

117. За таких обставин, оскільки, за доводами відповідача, в матеріалах даної справи наявні докази, які подані позивачами та відповідачем та які підтверджують наявність двох взаємосуперечливих позицій у справі щодо вартості 1 простої іменної акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019, відповідач вважав, що у справі має бути призначена економічна експертиза, яка має встановити остаточну вартість 1 простої іменної акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019.

118. Разом з тим, суд першої інстанції не надав оцінки таким доводам відповідача та поданим на їх обґрунтування доказам, не проаналізував зміст досліджень, які були проведені у справі №917/542/22 та визначали вартість акцій. Суд не перевірив, чи узгоджуються такі висновки між собою, та чи не викликають ці докази обґрунтовані сумніви у їх правильності.

119. Відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення у справі експертизи, суд першої інстанції лише зазначив, що ним не встановлено наявності у сукупності умов для проведення експертизи, визначених статтею 99 ГПК, не спростувавши ні в ухвалі від 29.10.2024, ні в оскаржуваному судовому рішенні доводи відповідача про наявність суперечностей у наданих сторонами доказах щодо визначеної вартості акцій. Суд не навів жодних обґрунтувань, на підставі яких він не взяв до уваги докази, на які відповідач посилався на підтвердження правильності визначення ціни акцій наглядовою радою Товариства (рецензію Всеукраїнської асоціації фахівців оцінки від 17.05.2019), не проаналізував належність та допустимість доказів, наданих позивачами, та не спростував доводи відповідача, що зміст проведених на замовлення позивачів досліджень містить суперечливі дані щодо визначення ціни акцій.

120. Апеляційний не усунув такі порушення місцевого господарського суду та не надав власної оцінки указаним обставинам та наявним у справі доказам.

121. Додатково суд першої інстанції зазначив, що відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи у господарській справі, приймає до уваги постанову Верховного Суду від 03.06.2024 у цій справі, відповідно до якої суд касаційної інстанції перевіряв доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення судами першої інстанції клопотання відповідача про призначення експертизи, однак не зазначив про те, що судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права щодо необхідності призначення експертизи судом.

122. Колегія суддів вважає такі обґрунтування суду першої інстанції безпідставними, оскільки, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 03.06.2023 у цій справі, під час здійснення касаційного перегляду перед Судом постало питання про те чи правильно місцевий господарський суд зазначив про наявність правових підстав для залишення без розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи на підставі частини другої статті 207 ГПК, поданого після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

123. Тобто, при касаційному перегляді справи Суд перевіряв правильність застосування судом першої інстанції норми статті 207 ГПК, а не статті 99 ГПК та не робив висновків, які стосувалися дотримання/порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлення визначених саме нормою статті 99 ГПК підстав для призначення у справі судової експертизи.

124. Отже, відмова суду першої інстанції у клопотанні відповідача про призначення судової експертизи у справі не відповідає вимогам умотивованості судового рішення, встановленим ГПК.

125. Зважаючи на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що, обґрунтовуючи оскаржувані рішення, суди в порушення завдань господарського судочинства, як то справедливе та неупереджене вирішення спору, а також обов'язку встановлення усіх обставин справи, пославшись лише на висновок по сьомому питанню експертного дослідження №1045/64701 від 29.07.2022, дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій не виконали вказівок, наданих Верховним Судом у постанові від 03.06.2024 у цій справі, не дослідили ні правильність визначення будь-яких інших указаних в звітах про оцінку та експертних висновках розмірів вартості акції, ні дотримання нормативних стандартів їх визначення, не перевірили чи узгоджуються такі висновки між собою та чи не викликають ці докази обґрунтовані сумніви у їх правильності, належним чином не обґрунтували відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, не надали оцінку доказам, на які відповідач посилався як на існування взаємосуперечливих позицій у справі щодо вартості 1 простої іменної акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019.

126. Тобто, під час повторного розгляду справи суди першої та апеляційної інстанції належним чином не з'ясували ключове питання, яке підлягало встановленню у зв'язку вирішенням цієї справи - яка ринкова (справедлива) вартості 1 простої іменної акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019.

127. З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо інших доводів касаційної скарги

128. Доводи скаржника про безпідставне відхилення судами першої та апеляційної інстанцій клопотань відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваних рішення та постанови, суди надали детальну аргументацію відмови у задоволенні відповідних клопотань, врахувавши норми статті 202 ГПК, те, що сторони у справі висловили свої позиції щодо спірних правовідносин, а також спростувавши доводи відповідачів про неможливість прийняти участь у судових засіданнях через іншого представника.

129. Скаржник також вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, відповідно до яких майновий метод оцінки має бути обов'язково застосований поряд з іншими методами оцінки при встановлені вартості акцій.

130. Колегія суддів не вважає такі доводи слушними, оскільки висновки Верховного Суду про необхідність застосування, зокрема, майнового методу оцінки, сформовані щодо забезпечення можливості визначення найвищої ціни акцій з метою встановлення гарантій захисту прав саме міноритарного акціонера на отримання ним суми справедливої компенсації за примусово вилучені акції. Відповідно, з наведених підстав оскаржувати судове рішення може лише міноритарний акціонер, який не згодний з ціною викупу акцій та вважає, що майновим методом могла бути визначена найбільша ціна акцій. Однак, незалежно від того, чи були б підтверджені наведені відповідачем доводи щодо визначення/невизначення вартості акцій майновим методом, останній не може оскаржувати судові рішення з цих підстав.

131. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судового збору.

132. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

133. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

134. За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

135. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано ці судові рішення.

136. Відповідно до статті 129 ГПК у зв'язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

137. Щодо повороту виконання постанови апеляційного суду

138. 18.11.2025 від ПрАТ "Полтавський ГЗК" надійшла заява про поворот виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі №917/542/22, в якій заявник, зазначаючи про часткове виконання вказаних судових рішень, просить, у випадку задоволення касаційної скарги та прийняття нового рішення про відмову в позові, здійснити поворот виконання наведених судових рішень.

139. Відповідно до частини першої статті 333 ГПК суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:

1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

140. З огляду на викладене, Суд не вирішує питання про поворот виконання судових рішень першої інстанції, адже суд касаційної інстанції не закриває провадження у справі/не залишає позов без розгляду/не відмовляє в позові повністю/не задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, про поворот виконання судових рішень у цій справі відповідно до приписів статті 333 ГПК.

141. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

2.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі №917/542/22 скасувати.

3. Справу №917/542/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

О.Р. Кібенко

(з окремою думкою)