18 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5625/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025
(головуючий - Коробенко Г.П., судді Сибіга О.М., Кравчук Г.А.)
у справі №910/5625/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 191 854, 43 грн,
У 2025 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення коштів в розмірі 191 854, 43 грн, яка складається зі збитків - 99 528, 06 грн, інфляційних втрат - 62 638, 12 грн та 3 % річних - 29 688, 25 грн, нарахованих позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення коштів за банківською гарантією на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №910/12114/23.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5625/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" задоволено.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі №910/5625/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 500,00 грн.
12.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі №910/5625/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове судове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Отже додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акту та є його невід'ємною складовою.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.
У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у справі №910/5625/25 є стягнення 191 854, 43 грн. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2025 рік - 302 800,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.
Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваного судового рішення, які передбачені пп.пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування ст.ст.126,129 ГПК України для суб'єктів господарювання (в тому числі й Оператора ГТС). Крім того, вказує, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки суб'єкти господарювання перебувають в однаково рівних умовах, тобто в обставинах, які стосуються обох сторін договору. На переконання ТОВ «Оператор ГТС України», необґрунтоване та безпідставне стягнення судом неспівмірних, необґрунтованих та не понесених фактично (нереальних) розмірів правничої допомоги призводить до необґрунтованого та безпідставного понесення суб'єктами господарювання додаткових витрат. Окрім того вказує, що спірні правовідносини стосуються безпосередньо виконання покладених Регулятором та ліцензіатом діяльності (НКРЕКП) на відповідача, як Оператора ГТС, обов'язків, в тому числі стосовно забезпечення безперебійного та безпечного функціонування газотранспортної системи. Зокрема, ТОВ «Оператор ГТС України» здійснює реалізацію програми модернізації та розвитку газотранспортної системи, яка у тому числі пов'язана із здійсненням ремонтів об'єктів ГТС (заміни трубопроводів, ремонтів газорозподільчих станцій, заміні лічильників та ВОГ тощо), яка затверджена постановою НКРЕКП від 19.05.2021 № 806 на 10 років (2021 - 2030). ТОВ «Оператор ГТС України» є підприємством критичної інфраструктури та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 ТОВ «Оператор ГТС України» є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. З огляду на вказане, до покладеного на відповідача обов'язку стосовно забезпечення безперебійного та безпечного функціонування газотранспортної системи входить, в тому числі обов'язок забезпечення обслуговування та ремонту газотранспортної системи і її складових, що потребує значних матеріальних витрат та, водночас, повинно проводитись своєчасно. Таким чином, необґрунтоване та безпідставне стягнення судом неспівмірних, необґрунтованих та не понесених фактично (нереальних) розмірів правничої допомоги призводить до необґрунтованого та безпідставного понесення Оператором ГТС додаткових витрат, що, як наслідок, безумовно негативно впливає на фінансовий стан ТОВ «Оператор ГТС України» та, в свою чергу, негативно впливає на можливість забезпечити як функціонування газотранспортної системи вцілому, так і реалізувати план модернізації та розвитку газотранспортної системи України.
Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судом під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Крім того, посилання скаржника, що справа №910/5625/25 має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовим рішенням суду попередньої інстанції і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.
Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття такого рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки предметом спору у справі №910/5625/25 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі №910/5625/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі №910/5625/25.
2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй