15 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/1838/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахокомбінат "Запорізький"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.07.2025
(суддя Мусієнко О. О.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025
(головуюча - Богацька Н. С., судді: Діброва Г. І., Савицький Я. Ф.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахокомбінат "Запорізький"
на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей-Плюс"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні проекти"
про стягнення 302 800,00 грн,
за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахокомбінат "Запорізький"
за участю Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича
Короткий зміст заяви та заперечень
1. У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Персей-Плюс" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні проекти" (далі - ТОВ "Нові енергетичні проекти", боржник) заборгованості в розмірі 302 800,00 грн та 302,80 грн витрат по сплаті судового збору.
2. 14.05.2025 Господарський суд Одеської області видав судовий наказ, який набрав законної сили 05.06.2025, про стягнення з ТОВ "Нові енергетичні проекти" на користь ТОВ "Персей-Плюс" заборгованості у розмірі 302 800,00 грн та судового збору у розмірі 302,80 грн.
3. 18.06.2025 року ТОВ "Персей-Плюс" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою, в якій просило звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахокомбінат "Запорізький" (далі - ТОВ "ППК "Запорізький") у розмірі 303 102,80 грн, яке має заборгованість перед ТОВ "Нові енергетичні проекти" згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 904/2815/24, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Нові енергетичні проекти" перед ТОВ "Персей-Плюс" на підставі судового наказу, виданого Господарським судом Одеської області від 14.05.2025 у справі № 916/1838/25.
4. 07.07.2025 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою заяву ТОВ "Персей-Плюс" задовольнив.
5. 07.10.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ТОВ "ППК "Запорізький" задовольнив частково; ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 скасував (з процесуальних питань) і ухвалив нове рішення, яким заяву ТОВ "Персей-Плюс" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам в розмірі 303 102,80 грн задовольнив; звернув стягнення на грошові кошти ТОВ "ППК "Запорізький" у розмірі 303 102,80 грн, яке має заборгованість перед ТОВ "Нові енергетичні проекти" згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 904/2815/24 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Нові енергетичні проекти" перед ТОВ "Персей-Плюс" на підставі судового наказу, виданого Господарським судом Одеської області від 14.05.2025 у справі № 916/1838/25.
6. 14.07.2025 від ТОВ "ППК "Запорізький" до Господарського суду Одеської області надійшла скарга на дії приватного виконавця, в якій просило:
- скасувати постанову від 09.07.2025 про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № 78380991, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим Віталієм Олександровичем (далі - приватний виконавець);
- визнати дії приватного виконавця щодо прийняття постанови від 09.07.2025 про зміну (доповнення) реєстраційних даних неправомірними і зобов'язати приватного виконавця внести зміни (доповнення) в автоматизовану систему виконавчого провадження в частині виключення відомостей щодо ТОВ "ППК "Запорізький" як боржника у виконавчому провадженні № 78380991;
- скасувати постанову від 09.07.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 78380991, винесену приватним виконавцем, в частині зазначення суми, на яку накладений арешт (333 629,05 грн);
- визнати дії приватного виконавця щодо прийняття постанови від 09.07.2025 про арешт коштів боржника в частині зазначення суми, на яку накладений арешт (333 629,05 грн) неправомірними і зобов'язати приватного виконавця внести зміни до постанови від 09.07.2025 із зазначенням суми, на яку накладений арешт у розмірі 303 102,80 грн;
- скасувати постанову від 10.07.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 78380991, винесену приватним виконавцем в частині зазначення суми, на яку накладений арешт (307 855,55 грн);
- визнати дії приватного виконавця щодо прийняття постанови від 10.07.2025 про арешт коштів боржника в частині зазначення суми, на яку накладений арешт (307 855,55 грн) неправомірними і зобов'язати приватного виконавця внести зміни до постанови від 10.07.2025 із зазначенням суми, на яку накладений арешт у розмірі 303 102,80 грн.
7. Скарга мотивована тим, що приватний виконавець протиправно замінив боржника у виконавчому провадженні та необґрунтовано поклав на нього витрати виконавчого провадження; звернення стягнення на грошові кошти боржника, які перебувають у третьої особи, є одним із способів задоволення вимог стягувача за відповідним виконавчим документом, однак жодним чином не є підставою для зміни боржника у виконавчому провадженні на таку третю особу, з внесенням відповідних відомостей в автоматизовану систему виконавчого провадження; приватний виконавець штучно замінив боржника по виконавчому провадженню і необґрунтовано поклав витрати виконавчого провадження на особу, яка не була відповідачем у справі, а має лише дебіторську заборгованість перед відповідачем (на певну суму грошових коштів).
Фактичні обставини справи, установлені судами
8. Господарським судом Одеської області 14.05.2025 видано судовий наказ про стягнення з ТОВ "Нові енергетичні проекти" на користь ТОВ "Персей-Плюс" заборгованості у розмірі 302 800 грн та судового збору у розмірі 302,80 грн. Вказаний наказ набрав законної сили 05.06.2025.
9. Постановами ВП № 78380991 від 16.06.2025 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного судового наказу, визначено для боржника (ТОВ "Нові енергетичні проекти") розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - 267, 00 грн, стягнуто з боржника (ТОВ "Нові енергетичні проекти") основну винагороду у розмірі 30 310,28 грн.
10. Постановою ВП № 78380991 від 16.06.2025 приватним виконавцем звернуто стягнення на майно, що належить боржнику (ТОВ "Нові енергетичні проекти") у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 333 680,08 грн.
11. Постановою ВП № 78380991 від 16.06.2025 приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти/електронні грошові, що належать боржнику (ТОВ "Нові енергетичні проекти") у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 333 680,08 грн.
12. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 звернуто стягнення на грошові кошти ТОВ "ППК "Запорізький" у розмірі 303 102, 80 грн, яке має заборгованість перед ТОВ "Нові енергетичні проекти" згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 904/2815/24 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Нові енергетичні проекти" перед ТОВ "Персей-Плюс" на підставі судового наказу, виданого Господарським судом Одеської області від 14.05.2025 у справі № 916/1838/25.
13. Постановою ВП № 78380991 від 09.07.2025 приватним виконавцем, при примусовому виконанні судового наказу від 05.06.2025, виданого Господарським судом Одеської області, внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість: ТОВ "Нові енергетичні проекти", зазначено: ТОВ "ППК "Запорізький"; замість: код ЄДРПОУ: 44207632, зазначено код ЄДРПОУ: 35622694; замість індексу: 65101, зазначено індекс: 53253; замість адреса. КОАТУУ: Одеська обл., м. Одеса, зазначено адресу КОАТУУ: Дніпропетровська обл., Нікопольський р., с. Чистопіль; замість адреси: Україна, 65101, Одеська обл., м. Одеса, вул. Комарова Михайла, буд. 10, зазначено адресу: вул. імені Шевченко буд. 5.
14. Станом на 09.07.2025 залишок коштів до стягнення за виконавчим провадженням (з урахуванням списаних коштів у розмірі 51,03 грн) складав 333 629,05 грн.
15. Постановою ВП № 78380991 від 09.07.2025 приватним виконавцем, при примусовому виконанні судового наказу від 05.06.2025, виданого Господарським судом Одеської області, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ТОВ "ППК Запорізький" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 333 629,05 грн.
16. В подальшому, у зв'язку з частковим виконанням (з рахунків боржника примусово списано кошти у розмірі 25 773,50 грн), постановою ВП № 78380991 від 10.07.2025 приватним виконавцем, при примусовому виконанні судового наказу від 05.06.2025, виданого Господарським судом Одеської області, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ТОВ "ППК "Запорізький" у межах суми винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 307 855,55 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
17. 21.07.2025 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025, про відмову у задоволенні скарги ТОВ "ППК "Запорізький" на дії приватного виконавця.
18. Суди виходили з того, що звернення стягнення на грошові кошти ТОВ "ППК "Запорізький" повинно здійснюватися в межах виконавчого провадження № 78380991, розпочатого виконавцем з виконання судового наказу у справі № 916/1838/25, виданого Господарським судом Одеської області 14.05.2025, який набрав чинності 05.06.2025. Тобто, в силу ухвали Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 ТОВ "ППК "Запорізький" набуло статусу боржника у виконавчому провадженні № 78380991 з правами та обов'язками, визначеними Законом України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу.
19. 03.11.2025 ТОВ "ППК "Запорізький" звернувся до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й постановити нову ухвалу, якою скаргу ТОВ "ППК "Запорізький" на дії приватного виконавця задовольнити.
20. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, ухваленими з неповним встановленням обставин, які мають суттєве значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Скаржник вважає, що суди неправильно застосували норми статей 15, 53 Закону України "Про виконавче провадження", статті 336 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 (провадження № 12- 48гс20), від 18.01.2022 у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21), від 16.09.2020 у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20), від 17.08.2020 у справі № 925/1067/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19, а також не врахували сутність ухвали Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка прийнята на виконання положень статті 336 ГПК України, а тому відповідні положення зазначеної норми застосовані судами неправильно.
21. ТОВ "ППК "Запорізький" також зазначає, що згідно з постановами приватного виконавця від 09.07.2025 та від 10.07.2025 про арешт коштів боржника, останнім накладено арешт на грошові кошти заявника в банківських установах не тільки у межах суми звернення стягнення (303 102, 80 грн) як визначено в ухвалі суду від 07.07.2025, а також з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, що додатково складає 30 526,25 грн власних коштів заявника. На думку скаржника суди, вирішуючи питання незаконності і необґрунтованості зазначених постанов приватного виконавця, неправильно застосували норми статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" у системному зв'язку із положеннями статті 336 ГПК України, при цьому, відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
22. 13.11.2024 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження у справі № 916/1838/25 й призначив касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
23. 27.11.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим В. О. подано відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
24. Відзив мотивовано таким:
- станом на теперішній час, всі постанови приватного виконавця, які скаржник вважає неправомірними та хоче зобов'язати виконавця вчинити виконавчі дії, 15.10.2025 виконавцем скасовано самостійно та вони не є діючими, керуючись вимогами нового рішення Південно-західного апеляційного господарського суду у справі 07 жовтня 2025 року, винесено нові постанови та арештовано зовсім інші суми (менші);
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Племптахокомбінат "Запорізький" набуло статусу боржника у ВП№ 78380991 та має всі права та обов'язки боржника;
- станом на теперішній час відсутня технічна можливість додавати до Автоматизованої системи виконавчого провадження відомості щодо двох та більше боржників;
- судами рішення суду про стягнення коштів або про звернення стягнення на майно боржника в рахунок погашення боргу завжди приймаються без врахування основної винагороди приватного виконавця/виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, вони стягуються в процесі примусового виконання;
- також не може бути задоволений пункт 4 прохальної частини скарги щодо внесення змін до постанови від 10.07.2025 р. із зазначенням суми на яку накладений арешт у розмірі 303 102, 80 грн, яку надіслано до АТ "Укрексімбанк", АТ "ПУМБ", АТ "КРЕДI АГРIКОЛЬ БАНК", оскільки первинна сума до стягнення становила 303 102,80 гривень (якщо рахувати борг, як зазначає скаржник) за мінусом вже стягнутої суми у розмірі 25 773,50 гривень та насамперед таке прохання буде порушувати права самого скаржника, оскільки по факту частково борг було стягнуто на момент винесення постанови, але у постанові було б зазначено суми первинного боргу;
- відсутність оплати виконавцю основної винагороди суперечать нормам Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
25. 28.11.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Персей-Плюс" подано відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
26. Відзив мотивовано таким:
- станом на даний час, постанови приватного виконавця, які скаржник вважає неправомірними, були скасовані самим приватним виконавцем 15.10.2025 на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/1838/25 від 07.10.2025 року;
- скаржник помилково вважає, що приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Віталій Олександрович визначив його правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні проекти";
- звернення стягнення на грошові кошти ТОВ "ППК "Запорізький" повинно здійснюватися в межах виконавчого провадження № 78380991, розпочатого виконавцем з виконання судового наказу у справі № 916/1838/25, виданого Господарським судом Одеської області 14.05.2025, який набрав чинності 05.06.2025. Тобто, в силу ухвали Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 ТОВ "ППК "Запорізький" набуло статусу боржника у виконавчому провадженні № 78380991 з правами та обов'язками, визначеними Законом України "Про виконавче провадження";
- Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 у справі № 905/183/18 зазначив, що звернення стягнення на кошти у порядку, передбаченому частин 1, 4 ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження", повинно здійснюватися в межах виконавчого провадження (зведеного виконавчого провадження) без відкриття нового виконавчого провадження стосовно особи, у якої знаходиться майно боржника, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб;
- Закон України "Про виконавче провадження" не містить жодних норм про примусове стягнення коштів/арешту коштів з боржника без врахування основної винагороди приватного виконавця/виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
27. Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.
28. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
29. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
30. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України "Про виконавче провадження".
31. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
32. Частинами першою, четвертою, шостою статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
33. Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").
34. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
35. Частинами першою, другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
36. Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
37. Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов'язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.
38. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками -незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
39. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 334 ГПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах (постанова Верховного Суду від 15.05.2025 у cправі № 917/1293/22).
40. Отже, процесуальне правонаступництво є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
41. Відповідно до статті 18 Закону "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
42. Статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
43. Стаття 336 ГПК України регламентує спеціальні умови та порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, і такі умови та порядок відрізняються від загального порядку розгляду справи по суті.
44. Правовий аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що особа, яка має заборгованість перед боржником, не набуває процесуального статусу сторони (боржника) у такій справі, а лише здійснює оплату заборгованості відповідача (боржника) в межах заборгованості такої особи перед боржником.
45. Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 (провадження № 12-146гс19)).
46. Системний аналіз положень статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій з метою фактичного виконання рішення суду.
47. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.
48. З аналізу наведених статей вбачається, що до інших осіб у розумінні статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцями вчиняються такі ж заходи примусового виконання рішення, як і до боржника, зокрема, звернення стягнення на кошти. Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19.
49. У постанові Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 910/8797/21 зазначено, що у виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов'язки боржника, визначені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження. Реалізуючи ці права у виконавчому провадженні, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів, зокрема якщо рішення вже виконано.
50. Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 у справі № 905/183/18 зазначив, що звернення стягнення на кошти, у порядку передбаченому частинами першою, четвертою статті 53 Закону України "Про виконавче провадження", повинно здійснюватися в межах виконавчого провадження (зведеного виконавчого провадження) без відкриття нового виконавчого провадження стосовно особи у якої знаходиться майно боржника, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
51. Згідно з пунктом 14 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2025 № 512/5 у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець за наявності підтвердних документів (про внесення змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта) своєю постановою змінює назву сторони виконавчого провадження. Така постанова виконавця приєднується до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.
52. Частинами першою, другою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
53. Відповідно до частин третьої, десятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
54. Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
55. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
56. Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частини шоста, сьома статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
57. З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що звернення стягнення на грошові кошти ТОВ "ППК "Запорізький" повинно здійснюватися в межах виконавчого провадження № 78380991, розпочатого виконавцем з виконання судового наказу у справі № 916/1838/25, виданого Господарським судом Одеської області 14.05.2025, який набрав чинності 05.06.2025, і в силу ухвали Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 ТОВ "ППК "Запорізький" набуло статусу боржника у виконавчому провадженні № 78380991 з правами та обов'язками, визначеними Законом України "Про виконавче провадження".
58. Також, як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, Закон України "Про виконавче провадження" не містить жодних норм про примусове стягнення коштів/арешту коштів з боржника без врахування основної винагороди приватного виконавця/виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
59. Враховуючи те, що ТОВ "Нові енергетичні проекти" на момент винесення постанови від 09.07.2025 про зміну (доповнення) реєстраційних даних є стороною виконавчого провадження (боржником) та набуття ТОВ "ППК "Запорізький" в силу ухвали Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 статусу боржника, а також відсутність технічної можливості вести одночасно виконавче провадження стосовно обох боржників, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що дії приватного виконавця відповідають положенням Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2025 № 512/5.
60. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що суди, вирішуючи питання незаконності і необґрунтованості зазначених постанов приватного виконавця, неправильно застосували норми статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" у системному зв'язку із положеннями статті 336 ГПК України, а також про те, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, оскільки на такі висновки Верховного Суду покликалися суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
61. Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами норми статей 15, 53 Закону України "Про виконавче провадження", статті 336 Господарського процесуального кодексу України, і неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 (провадження № 12- 48гс20), від 18.01.2022 у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21), від 16.09.2020 у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20), від 17.08.2020 у справі № 925/1067/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19, колегія суддів зазначає таке.
62. У постанові Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 зазначено, що Южненська міськрада звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України, в якій просила суд замінити відповідача у справі № 916/617/17 правонаступником. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13 травня 2020 року, у задоволенні заяви відмовлено. Судові рішення судів попередніх інстанцій були мотивовані тим, що заявник - Южненська міськрада може звернутись із заявою про заміну відповідача правонаступником лише в порядку статті 334 Господарського процесуального кодексу України. На переконання суду першої й апеляційної інстанцій, положення статті 52 Господарського процесуального кодексу України можуть бути застосовані лише до ухвалення рішення у справі та видачі наказу на його примусове виконання.
63. Ухвалюючи вказану постанову, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не встановлено коло всіх спадкоємців померлої особи, які прийняли спадщину, а також обсяг спадкування кожним з них.
64. У постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425 зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну стягувача - ПАТ "КБ "Надра" в наказах суду про примусове виконання постанови апеляційного суду від 22.03.2012 у цій справі правонаступником, поновлення заявнику строку для пред'явлення цих наказів суду до виконання та видачу їх дублікатів. Заявник зауважив на тому, що з 04.06.2015 ПАТ "КБ "Надра" як стягувач за виконавчими документами у справі № 34/425 перебуває у процедурі ліквідації, у зв'язку із чим були звільнені працівники Банку, у тому числі юристи, відповідальні за претензійно-позовну роботу Банку. Зазначені обставини зумовили пропуск Банком строку для пред'явлення до виконання наказів суду в цій справі. Заявник вважав поважними причини пропуску стягувачем такого процесуального строку та просив суд його поновити в порядку статті 329 ГПК України. Вимогу про видачу дублікатів виконавчих документів заявник обґрунтовував тим, що Банк не передав ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" як правонаступнику стягувача оригіналів наказів суду у справі № 34/425, що унеможливлювало виконання постанови апеляційного суду від 22.03.2012 в цій справі.
65. Ухвалюючи вказану постанову, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили, що накази суду від 25.05.2012 у справі № 34/425 не пред'являлись до примусового виконання, як судовий процес, так і виконавче провадження на час розгляду цієї заяви відсутні, а строк для пред'явлення виконавчих документів до виконання закінчився. Зазначені обставини виключали можливість заміни стягувача правонаступником на підставі частин першої, п'ятої статті 334 ГПК України, що було правильно встановлено місцевим та апеляційним судами. Суди встановили, що на виконання постанови апеляційного суду в цій справі, яка набрала законної сили 22 березня 2012 року, Господарським судом міста Києва 25 травня 2012 року видано накази про примусове виконання судового рішення, строк пред'явлення яких до виконання було визначено до 22 березня 2013 року відповідно до пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на дату видачі зазначених наказів суду. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на час проведення електронного аукціону 22 травня 2020 року та укладення 31 липня 2020 року договору купівлі-продажу майнових прав строк пред'явлення до виконання наказів Господарського суду міста Києва від 25 травня 2012 року у справі № 34/425 сплив більш ніж на сім років. Отже, в набувача таких майнових прав не могло бути законних очікувань щодо реалізації ним процесуальних прав на заміну його як стягувача у виконавчому провадженні, за винятком поновлення цих строків у судовому порядку.
66. У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/4519/14 зазначено, що ТОВ "Бад-Алтай" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою, у якій просило суд замінити сторону (боржника) виконавчого провадження № 50542105, приєднаного до зведеного виконавчого провадження № 53577514, з примусового виконання судового наказу, виданого Господарським судом Харківської області 19 грудня 2014 року у справі № 922/4519/14, з КП "Фармація" на двох боржників: КП "Фармація" як основного боржника та Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" як субсидіарного боржника. Заяву обґрунтовано тим, що відповідно до розпоряджень голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 16 червня 2015 року № 239 та від 1 вересня 2015 року № 370 КП "Фармація" було реорганізовано та утворено шляхом виділу з нього КП "Фармація Північ", затверджено розподільчий баланс щодо такого виділу. Таким чином, КП "Фармація Північ" є правонаступником КП "Фармація" і відповідно до приписів частини третьої статті 109 Цивільного кодексу України несе субсидіарну відповідальність і за зобов'язаннями юридичної особи - КП "Фармація", які не перейшли до цього товариства за розподільчим балансом. Тому суд має замінити боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним), а виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятись щодо обох боржників.
67. У постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19 зазначено, що ТОВ "ДІГЮНСА" в порядку статті 336 ГПК України звернулося до господарського суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в якій просило звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 203 479, 08 грн, які належать Службі автомобільних доріг у Київській області в межах заборгованості останньої перед ДП "Київське обласне дорожнє управління". Заява обґрунтована тим, що Служба автомобільних доріг у Київській області має підтверджену рішенням суду заборгованість перед боржником в загальному розмірі 318 943,04 грн (справа № 910/6273/19 від 21.02.2020), а боржник наразі не виконав рішення суду у даній справі, ні в добровільному ні в примусовому порядку, що свідчить про наявність підстав для звернення до суду із вимогою про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 203479,08 грн, які належать Службі автомобільних доріг у Київській області в межах заборгованості останнього перед ДП "Київське обласне дорожнє управління". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 відмовлено ТОВ "ДІГЮНСА" в задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у порядку статті 336 ГПК України. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 залишено без змін. Судові рішення мотивовані недоведенням заявником факту наявності заборгованості у Служби автомобільних доріг у Київській області перед ДП "Київське обласне дорожнє управління", а відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження цих обставин виключає можливість суду встановити наявність несплаченої заборгованості за рішенням суду, що є необхідною умовою для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у відповідній сумі.
68. У постанові Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 925/1067/19 зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІГЮНСА" звернулось до апеляційного господарського суду з заявою, в якій просило ухвалити додаткову постанову у справі № 925/1067/19 щодо розподілу/стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн.
69. Натомість у справі, що переглядається, предметом розгляду є скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахокомбінат "Запорізький" на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича.
70. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
71. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).
72. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
73. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
74. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
75. Відтак, проаналізувавши зміст наведених постанов Верховного Суду (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за змістовним критерієм, предметом розгляду та змістом правовідносин.
76. Також, колегія суддів зазначає про те, що скаржник в касаційній скарзі окремо посилається на висновки Верховного Суду, викладені у пункті 10.5 постанови Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 925/1067/19 про те, що правовий аналіз частин першої - восьмої статті 336 ГПК України дає підстави для висновку, що особа, яка має заборгованість перед боржником, не набуває процесуального статусу сторони (боржника) у такій справі, а лише здійснює оплату заборгованості відповідача (боржника) в межах заборгованості такої особи перед боржником.
77. Разом з тим, у пункті 10.6 наведеної постанови зазначено про те, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 (провадження № 12-146гс19)).
78. Отже на висновки у наведеному пункті 10.5 постанови Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 925/1067/19 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаного судового рішення, не урахувавши правових висновків, викладених в цілому у вказаній постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
79. Пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
80. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
81. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахокомбінат "Запорізький" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі № 916/1838/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко