18 грудня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2329/20
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Кушлак Л.Л., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз збут», м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 386455707,49 грн.
Представники сторін:
від позивача - Піун С.П.
від відповідача - Коробейник А.В.
У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа за позовом акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» про стягнення заборгованості в сумі 386455707,49 грн з товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз збут».
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що відповідач не розрахувався у повному обсязі за переданий йому та отриманий по договору купівлі-продажу № 18-5558-Н від 05.11.2018 природний газ у сумі 386455707,49 грн.
Ухвалою від 09.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.10.2020. Запропоновано сторонам надати відзив та відповідь на відзив.
12.11.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав:
- відповідач не визнає суму основного боргу перед позивачем, через оспорювання фактичних обсягів споживання, що визначенні в актах приймання-передачі природного газу за Договором 1, оскільки на підставі наданої Оператором ГРМ інформації щодо об'єму спожитого газу, відповідач здійснював відповідні нарахування за спожитий природний газ;
- розрахунки по договору з позивачем здійснюються поза межами впливу відповідача, оскільки вони проводяться через поточний рахунок із спеціальним режимом використання відповідно до нормативу розподілу коштів, встановленого НКРЕКП., всі кошти, які отриманні від споживачів щоденно перераховувалися на користь позивача, як власника газу;
- відповідач не визнає суму основного боргу перед позивачем, у зв'язку з тим, що у відповідача виникла переплата перед позивачем, згідно укладених договорів;
- відповідач заперечує проти ціни природного газу, оскільки постанова КМУ №315, якою внесено зміни до формули роздрібної ціни на природний газ, оскаржується в судовому порядку (справа №826/9665/16) .
25.11.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив. У даній заяві по суті спору позивач спростовує доводи відповідача, вказуючи на наступне. Відповідач сам склав акти приймання-передачі природного газу, зазначав про фактичний обсяг поставленого природного газу, погодився із вказаними обсягами, підписав акти приймання-передачі та направив їх на адресу позивача. Щодо доводів відповідача про наявність переплати - спір у даній справі стосується заборгованості по Договору від 05.11.2018 за період із листопада 2019 по липень 2020 року, а тому посилання відповідача на інші договори купівлі-продажу природного газу, за якими газ постачався в інші періоди є безпідставними, оскільки правовідносини за такими договорами не стосуються предмета спору. Аргументи відповідача про неможливість впливати на стан розрахунків за договором є необґрунтованими та безпідставними, оскільки як вбачається з правових висновків Об'єднаної палати ВС КГС викладених в постанові від 26.06.2020 по справі №904/1210/18, застосування рахунків із спеціальним режимом використання та алгоритму в сукупності, врегульовують питання розподілу власних коштів відповідача, які вже знаходяться (наявні) на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливають на зобов'язання сторін щодо належної оплати за поставлений природний газ за договором. З приводу заперечення відповідача проти ціни, за якою був придбаний природний газ, позивач звертає увагу, що в преамбулі Договору купівлі-продажу природного газу зазначено, що сторони при його укладенні керувались, в тому числі постановою КМУ від 19.10.2018 № 867, а не постановою КМУ від 01.10.2015 № 758, а тому посилання відповідача на адміністративну справу № 826/9665/16 є безпідставним.
Ухвалою від 09.12.2020 зупинено провадження у справі №926/2329/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №926/2564/20.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2020 у справі № 926/2329/20 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2020 у справі № 926/2329/20.
09.09.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Клопотання обгрунтоване тим, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2025 у справі №926/2564/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз збут» про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІВЦІГАЗ ЗБУТ" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" про зобов'язання провести перерахунок об'ємів природного газу та надати достовірну інформацію щодо об'ємів природного газу згідно норм споживання, які були встановленими КМУ та діючими в період з 01.09.2018 року по 31.07.2020 року для населення у разі відсутності газових лічильників залишено без розгляду.
Ухвалою від 10.09.2025 поновлено провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 07.10.2025.
Ухвалою від 20.11.2025 закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 10.12.2025.
Ухвалою від 10.12.2025 відкладено розгляд справи по суті на 18.12.2025.
У судовому засіданні 18.12.2025 представник позивача у судовому засіданні просив розглянути справу по суті та задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав урегульованості між сторонами заборгованості з огляду на включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу згідно Закону України №1639-IX від 14.07.2021.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
05.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз збут", як покупцем, укладено договір № 18-558-Н купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Згідно з п. 2.1-2.2 Договору, продавець передає покупцеві з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) природний газ обсягом до 36 000,000 тис. куб. метрів. Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.
Пунктом 3.2 Договору у редакції додаткової угоди №1 від 26.11.2018 передбачено, що передача газу за цим договором здійснюється шляхом надання оператору ГТС сторонами торгових сповіщень (в розумінні Кодексу ГТС) на відчуження/набуття природного газу, в якому зокрема зазначаються обсяги природного газу, визначені покупцем (заявка покупця) згідно з пунктом 2.1 цього договору. У разі відхилення оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщенні покупця обсяги відрізняються від обсягів, визначених у п. 2.1. цього Договору), продавець не несе відповідальності за невиконання умов цього Договору в частині передачі природного газу. Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.3 Договору у редакції додаткової угоди №1 від 26.11.2018, обсяги газу, зазначені продавцем в торговому сповіщенні згідно з пунктами 2.1 та 3.2 договору, можуть відрізнятися від обсягів газу, фактично відібраних покупцем за цим договором і визначених ним в акті приймання-передачі природного газу. При цьому, підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу свідчить про повне виконання продавцем своїх зобов'язань в частині передачі газу за цим договором.
Коригування обсягів природного газу, які планується передати згідно з цим договором, оформлюється покупцем у вигляді заявки (п. 3.6 договору).
Згідно п. 5.1 Договору, ціна за 1000 куб.м газу становить 6 235,51 грн, крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м газу разом з ПДВ - 7 482,61 грн.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 №256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до п. 10.2 Договору, усі зміни і доповнення до цього договору та додатки оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками, крім випадків, зазначених у п. 10.3 і 10.4 цього договору.
Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2018, і діє в частині продажу природного газу до 30.11.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
Окрім того, між сторонами укладалися додаткові угоди до Договору: №1 від 26.11.2018, № 2 від 26.12.2018, №3 від 22.01.2019, №4 від 21.02.2019, №5 від 20.03.2019, №6 від 29.03.2019, №7 від 19.04.2019, №8 від 17.05.2019, №9 від 27.06.2019, №10 від 27.06.2019, №11 від 18.07.2019, №12 від 29.07.2019, №13 від 28.08.2019, №14 від 30.09.2019, №15 від 21.10.2019, №16 від 22.11.2019, №17 від 20.12.2019, №18 від 30.01.2020, №19 від 27.02.2020, №20 від 23.03.2020, №21 від 23.04.2020, №22 від 30.04.2020, №23 від 27.05.2020, №24 від 25.06.2020, №25 від 03.07.2020, №26 від 27.07.2020, якими змінювалися періоди передачі природного газу, обсяги газу, порядок та умови передачі природного газу, ціна газу (остаточна ціна за Додатковою угодою № 26 від 27.07.2020 - 2 757, 036 грн з ПДВ), пролонгувався строк дії договору відповідно до періодів передачі газу (до 31.07.2020 за Додатковою угодою № 26 від 27.07.2020), змінювалася назва продавця.
На виконання умов Договору позивач у період з листопада 2018 року по липень 2020 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 979 676 355,81 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: акт від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 219738222,58 грн; акт від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 324446797,10 грн; акт від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 325799383,98 грн; акт від 28.02.2019 за лютий 2019 року на суму 238719903,18 грн; акт від 31.03.2019 за березень 2019 року на суму 197512867,08 грн; акт від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 98903272,32 грн; акт від 31.05.2019 за травень 2019 року на суму 45572286,59 грн; акт від 30.06.2019 за червень 2019 року на суму 14419102,52 грн; акт від 31.07.2019 за липень 2019 року на суму 18719594,81 грн; акт від 31.08.2019 за серпень 2019 року на суму 10519635,25 грн; акт від 30.09.2019 за вересень 2019 року на суму 11270690,86 грн; акт від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 51107911,51 грн; акт від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 71352685,69 грн; акт від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 83503069,40 грн; акт від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 118538770,51 грн; акт від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 64718298,62 грн; акт від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 3089896,92 грн; акт від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 43560666,67 грн; акт від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 18276493,92 грн; акт від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 10713471,68 грн; акт від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 9193334,62 грн.
Вказані акти, відповідно до умов п.3.3 Договору, складались покупцем (відповідачем), у актах зазначені обсяги переданого газу у відповідний місяць, його ціна за 1000 куб.м., ПДВ (20%), вартість газу без ПДВ, сума ПДВ, вартість газу з ПДВ. Акти підписані повноважними представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками.
Однак, в порушення умов договору відповідач отриманий від позивача природний газ оплатив не в повному обсязі, сплативши грошові кошти лише в сумі 1593220648,32 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та розрахунком суми боргу.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 386455707,49 грн основного боргу за природний газ, який був поставлений у період листопад 2019 - липень 2020 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору № 18-558-Н купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до визначень, що наведені у ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", оптовий продавець - суб'єкт господарювання, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу; оптовий покупець - суб'єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання; суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач.
У пункті 1.2 укладеного сторонами договору зазначено, що природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Отже, позивач є оптовим продавцем, а відповідач є оптовим покупцем.
У Законі України "Про ринок природного газу" не встановлено особливостей укладання і виконання договору купівлі-продажу природного газу між оптовим продавцем та оптовим покупцем.
За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що у період з листопада 2018 року по липень 2020 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 979 676 355,81 грн.
Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств, отже, є належними доказами, які підтверджують здійснення господарських операцій за договором.
У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 №256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день подання позову відповідачем частково оплачено отриманий по договору природний газ в загальній сумі 1 593 220 648,32 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 386 455 707, 49 грн.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач отримає суму боргу, котру заявляє до стягнення з відповідача за рахунок видатків з Державного бюджету на підставі Закону України №1639-IX від 14.07.2021, суд зазначає наступне.
Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-IX від 14.07.2021 (далі Закон №1639-ІХ) визначає процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.
За положеннями ст. 1 Закону №1639-ІХ взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; розрахункова дата - 31 грудня 2020 року.
Відповідно до ст. 2 Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК Нафтогаз України природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
В частині 1 статті 3 Закону №1639-ІХ законодавець визначив, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що сфера дії Закону №1639-ІХ, визначена у статті 2 останнього, поширюється виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Водночас лише при одночасному існуванні умов, визначених статтею 2 Закону №1639-ІХ, а саме: 1) правовідносини виникли із приводу врегулювання заборгованості за придбаний у НАК Нафтогаз України природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб'єкт ринку природного газу включений до Реєстру, і щодо нього підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі №904/92/20.
Так, у ч. 1 ст. 4 Закону №1639-ІХ визначено, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема, неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв'язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року; сумнівної та/або безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів перед постачальниками природного газу, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу природного газу, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, та за договорами, укладеними з товариством встановлюється рішенням НКРЕКП (на підставі висновку суб'єкта аудиторської діяльності) та актом звіряння заборгованості, складеного із зазначенням суми заборгованості станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків. Підстав для закриття провадження у справі немає, оскільки спірна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався, відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації за Договором.
Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України Про Державний бюджет України, із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (абз. 1 ч. 3 ст. 4 Закону №1639-ІХ).
Відповідно до положень частин 2, 6, 7 статті 5 Закону №1639-ІХ, реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення. Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України. Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №910/10142/21 сформовано правовий висновок щодо закриття провадження у справі за відсутності предмета спору у зв'язку із дією Закону №1639-ІХ та зазначено, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону №1639-ІХ має вчинятися юридично значима дія, і за відсутності такої підстави для закриття провадження відсутні.
Верховним Судом у постанові від 18.04.2023 у справі №911/3195/21 наголошено, що у разі відсутності встановлення судами факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами та для закриття провадження у справі.
Законом №1639-ІХ визначено процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, що являє собою заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.
Водночас Законом №1639-ІХ не передбачено припинення зобов'язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом.
Тобто у даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, від 05.09.2023 у справі №922/3220/20, від 16.01.2024 у справі №916/2168/22, від 23.04.2024 у справі №925/636/23.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), до обов'язків якої входить формування Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, 12.09.2022 на офіційному сайті НКРЕКП розмістила постанову № 1077 від 06.09.2022, якою включено ТОВ "Чернівцігаз збут" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Отже, матеріалами справи стверджується та не заперечується учасниками справи, що відповідача включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, тобто останній є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1639-ІХ та, відповідно, частково виконав певні умови процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості, в цій частині.
Водночас доказів укладення Договору про організацію взаєморозрахунків або про реструктуризацію заборгованості учасниками справи не надано (відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за Договором).
Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення заборгованості за поставлений газ, така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно Закону та реструктуризації залишків заборгованості.
Як зазначалося вище, підстави для припинення зобов'язання щодо стягнення спірної заборгованості за Договором у силу Закону №1639-ІХ не можуть бути встановлені лише на підставі факту включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, оскільки допустимими доказами припинення відповідного зобов'язання є вчинення юридично значимої дії, а саме, укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо.
Крім того, Закон №1639-ІХ надає право врегулювати спірну заборгованість у визначеному ним порядку, проте не встановлює, що вчинення таких дій є обов'язковим. Разом з тим, така процедура здійснюється відповідним уповноваженим органом у порядку, обумовленому Законом. При цьому, відповідне списання заборгованості або відмова у її списанні жодним чином не звільняють суд від обов'язку встановити факт наявності/відсутності такої заборгованості, а її фіксування в судовому акті визначає лише її безспірність, і сторони жодним чином не позбавлені права здійснити подальше врегулювання своїх правовідносин стосовно спірної заборгованості з урахуванням приписів Закону №1639-ІХ.
Таким чином, з огляду на те, що саме лише включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, без вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ (укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо), не є підставою для висновку про те, що зазначена заборгованість буде стягнута з держави на користь позивача.
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Умовами п. 6.1 Договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що у період з листопада 2018 року по липень 2020 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 979 676 355,81 грн. Відповідачем частково оплачено отриманий по договору природний газ в загальній сумі 1 593 220 648,32 грн (останній платіж проведений 19.12.2019 на суму 3335903,08 грн). Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.
Проте, відповідачем не в повному обсязі оплачено поставлений позивачем природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 386455707,49 грн.
Позивач підтвердив заборгованість належними доказами, які відповідачем не спростовані. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Як встановлено ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз збут» (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 39584988) на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вулиця Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в сумі 386 455 707, 49 грн та 735700,00 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2025.
Суддя В.В.Дутка