вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
19 грудня 2025 року м.Тернопіль Справа №921/272/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
за участю секретаря судового засідання Дідур А.М.
розглянув клопотання без номера від 17.12.2025 (вх.861 від 18.12.2025) ОСОБА_1 , про відвід судді від розгляду та заяву судді Андрусик Н.О. про самовідвід (вх.№868 від 19.12.2025) від розгляду справи
за заявою ОСОБА_1 , с.Стегниківці Тернопільського району Тернопільської області
про неплатоспроможність
за участю представників:
боржниці: Півторак В.М., адвокат, ордер серії ВО №1074878 від 30.04.2024;
кредитора: Худак А.А., адвокат, довіреність №165-ЮД1 від 10.10.2024;
керуючого реструктуризацією боргів боржника: Шимечко А.Я., Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №738 від 08.04.2013).
Обставини справи.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2024 відкрито провадження у справі №921/272/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича; призначено попереднє судове засідання на 23.07.2024.
Подальший рух провадження у справі викладено в ухвалах суду від 27.06.2024, 23.07.2024, 06.08.2024, 08.10.2024, 01.11.2024, 01.11.2024, 19.11.2024, 14.01.2025, 10.04.2025, 27.05.2025.
Зокрема, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19 листопада 2024 року визначено розмір та перелік визнаних судом вимог конкурсних кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у справі №921/272/24 щодо боржника, а саме - вимоги Акціонерного товариства “УНІВЕРСАЛ БАНК» на суму 16 546,96дол.США, що станом на 16.08.2024 еквівалентно 680 712,15грн (в тому числі 14 606,41дол.США неповернутого кредиту, що станом на 16.08.2024 еквівалентно 600 799,14грн та 1 942,55дол.США відсотків за користування кредитом, що станом на 16.08.2024 еквівалентно 79 913,01грн) - друга черга задоволення грошових вимог кредитора; витрати по оплаті судового збору в розмірі 6056грн 00коп. підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів. Зобов'язано керуючого реструктуризацією вчинити дії, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, про що вказано в ухвалі суду.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2025 серед іншого, припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Шимечка А.Я.; боржника визнано банкрутом; введено процедуру погашення боргів; призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича; оприлюднено на офіційному вебпорталі судової влади України повідомлення про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом. Постанова мотивована тим, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, а кредитори повідомили суд про неможливість його схвалення та враховуючи тривалість здійснення процедури реструктуризації боргів.
Дана постанова оскаржена боржницею до суду апеляційної інстанції, та за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 16.07.2025 (вх. №01-05/2226/25 від 17.07.2025) постанову Господарського суду Тернопільської області від 24 червня 2025 року - скасовано. Справу №921/272/24 направлено до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду на стадію реструктуризації боргів (постанова Західного апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2025 року)
Згідно ухвали суду від 21 листопада 2025 року, серед іншого, постановлено продовжити розгляд справи № 921/272/24 зі стадії реструктуризації боргів боржника, а судове засідання у справі призначено на 02 грудня 2025 року, в якому оголошувалася перерва до 03.12.2025, а згодом судове засідання відкладалося на 18.12.2025.
18.12.2025 ОСОБА_1 через канцелярію Господарського суду Тернопільської області подано клопотання без номера від 17.12.2025 (вх.861 від 18.12.2025) про відвід судді Андрусик Н.О. від розгляду цієї справи, у якому зазначено про існування обставин, які на думку заявниці, свідчать про упередженість, необ'єктивність та порушення процесуальних норм суддею Андрусик Н.О. під час розгляду даної справи.
Клопотання обґрунтовується нормами ст.35, 36, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, ст. 55, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці ЄСПЛ (наприклад, справи "Fey v. Austria", "Wettstein v. Switzerland", "Pullar v. United Kingdom" тощо).
Зокрема, у клопотанні зазначено про порушення суддею принципу рівності сторін та змагальності (ст. 7, 13 ГПК України, ст. 129 Конституції України), що виразилося у наданні переваги кредитору - АТ "Універсал Банк", зокрема у надісланні ухвал суду від 28.05.2024 та 23.07.2024; відкладенні судових засідань (наприклад, від 23.07.2024 до 06.08.2024) задля забезпечення можливості кредитору подати заяву з грошовими вимогами до боржника, не надісланні зокрема ухвали суду від 06.08.2024 боржниці. Вказується, що засідання 27.05.2025 судом відкладалося виключно для переходу до процедури погашення боргів, де майно боржниці, зокрема земельна ділянка, буде реалізовано, ігноруючи можливість реструктуризації чи закриття провадження, що вигідно кредитору, але шкодить боржниці (як матері одиначці з дитиною інвалідом), а судове засідання 03.06.2025, призначене на 14:30год., проводилося під час повітряної тривоги, коли боржниця та керуючий реструктуризацією боргів перебували в укритті, а кредитор брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку. Боржницю визнано такою, що не з'явилася в засідання попри поважність причини неявки (прильоти балістики в Тернополі), що в сукупності свідчить про надання привілеїв кредитору.
ОСОБА_1 зазначає про ігнорування суддею клопотання арбітражного керуючого Шимечка А.Я. від 23.07.2024 про закриття провадження через відсутність вимог кредиторів у встановлений строк, попри те, що до 28.06.2024 кредитори не подали заяв з грошовими вимогами до боржниці. Таке ігнорування порушує права боржниці. Замість закриття провадження суддя зобов'язала керуючого реструктуризацією повідомити кредитора про наслідки незаявлення вимог, що свідчить про її упередженість на користь кредитора.
Після скасування Західним апеляційним господарським судом (постанова від 14.10.2025) постанови Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2025 про визнання боржниці банкрутом суддя Андрусик Н.О. продовжила розгляд справи (ухвала від 21.11.2025), попри те, що суддя, який брав участь у першій інстанції, не може розглядати справу після скасування рішення (ст.36 ГПК України).
Окрім того, заявниця вважає, що суддя ставиться до неї упереджено, оскільки ухвалою від 03.12.2025 застосовано захід процесуального примусу у вигляді попередження за невиконання ухвали від 21.11.2025, хоча боржниця отримала цю ухвалу лише 05.12.2025; ухвалу від 21.11.12025 надіслано в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС її представнику, але не безпосередньо Мельничук О.І.
Заявниця просить задоволити відвід, посилаючись на те, що ці обставини є обґрунтованими та підтвердженими.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Оскільки клопотання про відвід судді Мельничук О.І. подано 18.12.2025, тобто безпосередньо в день проведення судового засідання у справі, тому відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.12.2025 дане клопотання передано на розгляд судді Андрусик Н.О.
В судове засідання боржниця, арбітражний керуючий не з'явилися.
Для розгляду клопотання про відвід судді у судовому засіданні оголошено перерву до 19.12.2025, про що повідомлено учасників справи.
19.12.2025, з метою недопущення будь-яких сумнівів у боржниці, інших учасників судового процесу та/або стороннього спостерігача у неупередженості та об'єктивності, а також забезпечення довіри до судової влади в Україні, суддею Господарського суду Тернопільської області Андрусик Н.О. подано заяву про самовідвід від розгляду цієї справи.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 , мотиви, з яких його заявлено, суд дійшов висновку про його необґрунтованість з наступних підстав.
Гарантією об'єктивного та неупередженого вирішення спору є інститут відводу судді.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Це положення закріплює "право на суд", одним із елементів якого є наявність суду, що відповідає критеріям незалежності і безсторонності. Поняття "незалежний суд" охоплює два основні аспекти: незалежність від виконавчої влади і від сторін (справа Рінгайсена, А 13 параграф 95). Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне (суб'єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об'єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього.
При цьому, незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок №1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).
Закон не покладає на суддю обов'язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та поза процесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді.
В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
В обґрунтування заяви про відвід судді, заявниця посилається, зокрема на пункт 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Такими обставинами, що викликають сумнів у неупередженості судді, заявниця визначає факти: 1) порушення принципу рівності сторін (зобов'язано арбітражного керуючого письмово повідомити АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про право заявити грошові вимоги, що розцінюється як пошук та залучення кредитора судом і надання йому переваг; здійснення вибіркового інформування про судові засідання, оскільки ухвали суду направлялися Банку, але не направлялися боржниці; 03.06.2025 суддя провела засідання за участю кредитора через відеоконференцію, коли боржниця перебувала в укритті через повітряну тривогу в м. Тернопіль); 2) ігнорування клопотання арбітражного керуючого про закриття провадження у зв'язку з відсутністю заяв кредиторів.
Також заявниця вказує на порушення процесуальних норм, оскільки після скасування судом апеляційної інстанції постанови Господарського суду Тернопільської області від 24 червня 2025 року, суддею Андрусик Н.О. продовжено розгляд цієї справи, що суперечить приписам ст. 36 ГПК України.
Окрім того, заявниця вважає безпідставним застосування судом щодо неї заходу процесуального примусу у вигляді попередження за невиконання ухвали від 21.11.2025, котру нею отримано лише 05.12.2025.
Заява Мельничук О.І. є необґрунтованою та безпідставною, виходячи з такого.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суб'єктивні сумніви сторони, засновані на незгоді з процесуальними діями судді (відкладення засідань, витребування доказів, надсилання копій ухвал), не є достатніми для відводу, якщо відсутні об'єктивні докази особистої заінтересованості чи упередженості.
Щодо доводів про вибіркове надсилання ухвал суду на адресу боржниці, та відкладення засідань для заявлення кредитором вимог, слід зазначити, що участь сторони в судовому процесі через свого представника (адвоката), є правом сторони, передбаченим ст.56 ГПК України, і цим правом боржниця скористалася, адже впродовж розгляду у цій справі інтереси Мельничук О.І. в суді представляв адвокат Півторак В.М., що дозволило суду як здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із представником, так і застосовувати інші передбачені процесуальним законом наслідки до учасника справи, за наявності підстав.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 242 ГПК України).
Отже, учасник справи, який бере участь у справі через адвоката, вважається таким, що отримав копію судового рішення, за результатами розгляду справи в суді першої інстанції, якщо представнику доставлено такий процесуальний документ до електронного кабінету.
Уся судова кореспонденція у цій справі доставлена представнику боржниці адвокату Півтораку В.М. до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, що відповідає вимогам процесуального кодексу та свідчить про належне повідомлення боржниці про судові засідання у справі, в тому числі й надсилання копій документів.
Також, надсилання копій ухвал кредитору не є наданням переваги, а є стандартною процесуальною дією для дотримання принципів змагальності (ст.13 ГПК України). Суд може відкладати засідання для уточнення вимог кредиторів, якщо це не порушує права боржника.
Відкладення судового засідання для перевірки вимог кредиторів відповідає ст. 90 КУзПБ, де суд має право на дискрецію для забезпечення повноти розгляду. Незгода з таким рішенням не є підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України). Більше того, у заяві про відкриття провадження у справі як підставу неплатоспроможності заявницею зазначено наявність заборгованості в розмірі 660 959,46 грн перед єдиним кредитором - Акціонерним товариством “УНІВЕРСАЛ БАНК», грошові вимоги якого боржницею включено до конкретизованого списку кредиторів від 26 квітня 2024 року.
Щодо застосованого заходу процесуального примусу згідно з ухвалою від 03.12.2025, то попередження за невиконання ухвали від 21.11.2025 узгоджується з нормами ст. 135 ГПК України. Дана ухвала зокрема надіслана як представнику боржниці до електронного кабінету, так і в паперовій формі на адресу Мельничук О.І., що є підтвердженням належного повідомлення Мельничук О.І., про судове засідання та про необхідність надання документів. Отримання боржницею ухвали від 21.11.2025 у паперовій формі засобами поштового зв'язку пізніше (05.12.2025) не може вказувати на необізнаність її про існування ухвали суду та звільняти від виконання покладених на неї процесуальних обов'язків.
Окрім того, за результатами відстеження даної кореспонденції за штрих кодовим ідентифікатором R067046563546 вбачається, що ухвала господарського від 21.11.1025 прибула до поштового відділення ПВПЗ с.Стегниківці 29.11.2025 (поштовий індекс 47754) та очікувала на отримання адресатом 6 днів, що свідчить про суб'єктивну поведінку боржниці у зволіканні в отриманні нею судової кореспонденції, а не про упередженість судді при постановленні ухвали від 03.12.2025. Незгода з таким процесуальним рішенням не є підставою для відводу (частина 4 ст. 35 ГПК України).
Щодо проведення засідання 03.06.2025 під час повітряної тривоги, то суд зазначає, що засідання проводилося в режимі відеоконференції після відбою сигналу повітряної тривоги, а саме з 15:23:53год. до 15:31:38год., що вбачається з протоколу судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку №4634748 та ухвали суду, та було відкладено на 24.06.2025 до 14:30год., зокрема й через неявку інших учасників справи та не повідомлення ними про причини неявки суду.
При цьому, в ухвалі про відкладення судового засідання зауважено, що підсумкове судове засідання 03.06.2025 проведено після відбою сигналу «повітряна тривога», а неявка в засідання боржниці унеможливлює заслухати її позицію щодо включення до умов Плану реструктуризації майна та вирішення питання щодо подальшої судової процедури у справі, тому суд дійшов висновку про відкладення підсумкового судового засідання на іншу дату відповідно до норм ст.ст.202, 216 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, відкладення судового засідання спрямовано на дотримання принципу рівності сторін перед законом та судом та забезпеченні дотримання процесуальних прав, зокрема боржниці, на участь в судовому засіданні.
За офіційними даними сайту «Мапа тривог України» (долучається до справи витяг) 03.06.2025 у Тернопільській області тривога тривала з 9:51год. до 10:23год. (31хв.), з 14:24год. до 14:53год. (29хв.) та з 15:30год. до 15:53год. (22хв.).
Обставини прибуття боржниці 03.06.2025 до приміщення суду та перебування її в укритті заява про відвід не містить (зокрема, доказів реєстрації в журналі пропуску до адміністративного приміщення суду). Також нею не було заявлено клопотання про відкладення судового засідання, зокрема й через оголошення повітряної тривоги, відповідно дій, спрямованих на позбавлення її права на захист судом не вчинено, що спростовує доводи про упередженість судді в даному випадку.
Щодо інших порушень, зокрема щодо зобов'язання арбітражного керуючого повідомити кредитора про правові наслідки не заявлення грошових вимог та про не закриття провадження у справі з цих підстав, то суд зазначає, що в даному випадку дії суду відповідали правовим висновкам Верховного Суду, зокрема наведеним у справі №921/39/21 (постанова від 05.10.2022), згідно з якими виснувано, що відсутність заявлених у визначений законом строк вимог конкурсних кредиторів не є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника у попередньому засіданні суду, оскільки не спростовує наявність ознак неплатоспроможності такої особи чи загрози її неплатоспроможності.
У випадку, якщо після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи конкурсними кредиторами не подано у визначений законом строк заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд за результатами попереднього засідання постановляє ухвалу, якою: 1) керуючись принципом судового контролю у справах про банкрутство та з урахуванням ролі арбітражного керуючого у цій категорії справ (наділеного нормами КУзПБ відповідними повноваженнями щодо взаємодії з кредиторами боржника), зобов'язує керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредиторів (зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі та заборгованість перед якими стала підставою для відкриття судом такого провадження) щодо правових наслідків неподання ними у порушення вимог частини першої статті 45 КУзПБ заяв з грошовими вимогами до боржника.
Крім того, заявлення грошових вимог кредиторами поза межами визначеного кодексом строку та їх розгляд судом, передбачено ч. 4 ст.45 КУзПБ.
З приводу тверджень заявниці про упередженість при вирішенні питання переходу до процедури погашення боргів, то суд зазначає, що відкладення судового засідання для розгляду заяви кредитора та переходу до наступної процедури відповідає ст.90 КУзПБ та не свідчить про упередженість, а є забезпеченням інтересів усіх сторін згідно закону. Посилання на статус боржниці (мати одиначки, що утримує трьох дітей) жодним чином не може впливати ухвалення судом рішень, адже визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, є не статус боржника, а його добросовісна поведінка (правова позиція Верховного Суду наведена у постанові від 19.09.2022 у справі №903/806/20).
Щодо інших посилань, зокрема на наявність підстав для зміни складу суду в силу ст.36 ГПК України, то дане питання розглянуто з постановленням ухвали від 03.12.2025.
З урахуванням наведеного в сукупності, наведені в клопотанні обставини не підтверджують особисту заінтересованість чи упередженість судді, а тому клопотання (заява) про відвід судді Андрусик Н.О. у справі №921/272/24 є необґрунтованим.
Розглядаючи заяву про самовідвід судді від розгляду цієї справи суд виходить з такого.
Суддя повинен бути не лише фактично безстороннім, а й вільним від будь-яких обґрунтованих сумнівів у своїй неупередженості.
Право на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Бангалорськими принципами поведінки суддів (п.п. 1.2, 2.5).
Інститут самовідводу є важливою гарантією безсторонності суду та суспільної довіри до нього. Його мета - усунути навіть потенційні сумніви в упередженості судді, оскільки правосуддя не лише має здійснюватися, а й має бути видно, що воно здійснюється справедливо.
В пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" (заява №4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
При цьому між суб'єктивним та об'єктивним критеріями не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" (ВП), заява №73797/01, п. 119, ECHR 2005-XII).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. UnitedKingdom), від 10.06.1996, пункт 38).
Навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (DeCubber v. Belgium), від 26.10.1984, пункт 26).
Відтак, правова позиція Європейського Суду з прав людини передбачає, що об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48).
З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи навіть тоді, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, адже, як зазначалося, пріоритетним є суспільна довіра до суду.
У цій справі боржницею неодноразово висловлювалась недовіра до складу суду: 02.12.2025 - усне клопотання представника про зміну складу суду, 18.12.2025 - клопотання про відвід судді.
За таких обставин, з метою усунення будь-яких сумнівів у неупередженості судді, недопущення підриву довіри учасників справи та громадськості до суду, на підставі ст.ст. 35, 38 ГПК України самовідвід судді Андрусик Н.О. від розгляду справи № 921/272/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32, 35, 36, 38, 39, 40, 73, 74, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні клопотання без номера від 17.12.2025 (вх.№861 від 18.12.2025) ОСОБА_1 , с.Стегниківці Тернопільського району Тернопільської області, про відвід судді Андрусик Н.О. від розгляду справи №921/272/24, - відмовити.
2. Заяву судді Андрусик Н.О. від 19.12.2025 (вх.№868 від 19.12.2025) про самовідвід від розгляду справи №921/272/24 за заявою ОСОБА_1 , с.Стегниківці Тернопільського району Тернопільської області, про неплатоспроможність, - задовольнити.
3. Справу №921/272/24 передати для визначення нового складу суду у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачених ст.235 ГПК України та оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено та підписано 19.12.2025.
Суддя Н.О. Андрусик