про відмову в забезпеченні позову
19.12.2025м. СумиСправа № 920/1058/24
Суддя Господарського суду Сумської області Жерьобкіна Є.А., розглянувши заяву Сільськогосподарського споживчого кооперативу “Ярославна» про забезпечення позову (вх. № 6466 від 17.12.2025) у справі № 920/1058/24
за позовом Сільськогосподарського споживчого кооперативу “Ярославна» (вул. Калинівка, буд. 1, корп. А, Конотопський район, Сумська область, 41541, код ЄДРПОУ 30934805)
до відповідача Tewes-Klima Sp.J (REGON 280044724, Polska, Gutkovo 54G, 11-041, код 280044724)
про розірвання договору та стягнення 2896139,75 грн.
У серпні 2024 позивач звернувся з позовом до Господарського суду Сумської області, відповідно до якого просить розірвати договір № 243/Tewes-Klima/2021 про постачання чіллера, укладений 06.12.2021 між Сільськогосподарським споживчим кооперативом “Ярославна» та Tewes-Klimа Sp.J. та стягнути з відповідача сплачений авансовий платіж у розмірі 63500 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 2896139,75 грн.
Ухвалою від 02.09.2024 Господарський суд Сумської області постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1058/24. Призначити підготовче засідання на 20.11.2024, 11:00. Зобов'язати позивача протягом 20 днів з дня отримання ухвали подати до суду: 3 (три) екземпляри нотаріально засвідченого перекладу польською мовою ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної заяви; інформацію з комерційного реєстру Польщі щодо статусу юридичної особи - Tewes-Klima Sp.J, з офіційним перекладом на українську мову. Направити до компетентного органу Польщі - до Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci), Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka (Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warsaw, P.O. Box 33, Poland) копію ухвали Господарського суду Сумської області від 02.09.2024 про відкриття провадження у справі № 920/1058/24 та позовну заяву, перекладені на польську мову (з нотаріальним засвідченням його вірності) для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965. Зупинити провадження у справі № 920/1058/24 до надходження відповіді від компетентних органів іноземних держав на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів.
23.09.2024 Господарський суд Сумської області, на виконання п. 9 ухвали Господарського суду Сумської області від 02.09.2024 № 920/1058/24, на адресу Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci), Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka (Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warsaw, P.O. Box 33, Poland) надіслав наступні документи: ухвалу Господарського суду Сумської області № 920/1058/24 від 02.09.2024 та її нотаріально засвідчений переклад польською мовою (2 екземпляри), позовну заяву та її нотаріально засвідчений переклад польською мовою (2 екземпляри), Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, Підтвердження, Короткий виклад документа, що підлягає врученню.
11.06.2025 до суду надійшло підтвердження про вручення відповідачу 10.01.2025 документів, надісланих Господарським судом Сумської області 23.09.2024 (вх. № 3215 від 11.06.2025).
Ухвалою від 09.07.2025 Господарський суд Сумської області постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.12.2025, 11:00. Зобов'язати позивача протягом 20 днів з дня отримання ухвали подати до суду: 3 (три) екземпляри нотаріально засвідченого перекладу польською мовою ухвали суду від 09.07.2025. Направити до компетентного органу Польщі - до Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci), Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka (Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warsaw, P.O. Box 33, Poland) копію ухвали Господарського суду Сумської області від 09.07.2025 у справі № 920/1058/24, перекладену на польську мову (з нотаріальним засвідченням його вірності) для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965. Зупинити провадження у справі № 920/1058/24 до надходження відповіді від компетентних органів іноземних держав на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів.
18.08.2025 Господарський суд Сумської області, на виконання п. 3 ухвали Господарського суду Сумської області від 09.07.2025 № 920/1058/24, на адресу Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci), Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka (Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warsaw, P.O. Box 33, Poland) надіслав наступні документи: ухвалу Господарського суду Сумської області № 920/1058/24 від 09.07.2025 та її нотаріально засвідчений переклад польською мовою (2 екземпляри), Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, Підтвердження, Короткий виклад документа, що підлягає врученню.
13.11.2025 до суду надійшло підтвердження про вручення відповідачу 08.10.2025 документів, надісланих Господарським судом Сумської області 18.08.2025 (вх. № 5715 від 13.11.2025).
Ухвалою від 10.12.2025 Господарський суд Сумської області постановив відкласти судове засідання для розгляду справи по суті на 12.01.2026, 11:30. Позивачу у судовому засіданні 12.01.2026 надати оригінали нотаріально засвідченого перекладу на українську мову письмових доказів, доданих до позовної заяви.
17.12.2025 до суду надійшла заява Сільськогосподарського споживчого кооперативу “Ярославна» про забезпечення позову у справі № 920/1058/24 (вх. № 6466 від 17.12.2025), відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на все майно відповідача (рухоме та нерухоме), заборонивши відповідачеві здійснювати будь-які дії щодо його відчуження, та накласти арешт на грошові кошти відповідача у межах ціни позову на загальну суму 2896139,75 грн., арештувавши всі банківські рахунки відповідача в усіх банківських установах.
Подана заява мотивована тим, що 06.12.2021 між Сільськогосподарським споживчим кооперативом «Ярославна» (Замовник) та Tewes-Klima Sp. J. (Виконавець) укладено Договір № 243/TEWES-KLIMA/2021 (далі - Договір) про постачання чіллера FX2-G01-Y_K_EC0852_640,4 кВт (Обладнання).
08.12.2021 позивач виконав умови Договору в частині сплати передплати, сплатив на рахунок відповідача 50% вартості Договору в сумі 63500 Євро.
Відповідно до пункту 4.1 Договору строк поставки Обладнання складає 24 тижні з моменту отримання суми передплати передбаченої п. 3.1.1 Договору на рахунок Виконавця.
20.06.2022 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої були внесені зміни до суми договору, строків поставки та умов оплати, а саме: 2.1 Загальна сума Договору складає 140000,00 Євро.
Другий платіж у розмірі 48500,00 Євро оплачується Замовником протягом 7 днів від дати повідомлення про готовність Обладнання до відвантаження, але перед відправкою.
Платіж у розмірі 20% вартості Договору, тобто 28 000,00 Євро повинен бути оплачений протягом 7 днів від моменту завершення технічного запуску та підписання Акту приймання обладнання в експлуатацію за місцезнаходженням Вантажоотримувача, але не пізніше 30 днів з моменту поставки Обладнання. Строк поставки обладнання: до 20.02.2023.
25.09.2023 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою було внесено зміни до пункту 4 Договору, а саме визначено строк поставки Обладнання до 28.02.2024.
Згідно з пунктами 4.3 та 4.11 Договору відповідач здійснює доставку Обладнання на територію України за адресою: с. Скуносове, Конотопський район, Сумська область, запуск обладнання за вказаною адресою та навчання персоналу замовника.
Таким чином, відповідно до умов Договору виникає обов'язок відповідача здійснити поставку Обладнання у строк визначений Договором, незалежно від здійснення другого та третього платежу за Договором, оскільки в 3 частині Договору, що стосується строків поставки, не зазначається необхідність здійснення інших оплат на рахунок відповідача для виконання поставки Обладнання, окрім першого платежу в розмірі 63500 Євро, який був своєчасно виконаним позивачем.
На момент подання цієї позовної заяви, відповідач не здійснив поставку обладнання, тобто не виконав своїх зобов'язань та порушив строки поставки Обладнання, визначених пунктом 4.1 Договору.
Позивач вважає, що відповідач не має наміру виконувати зазначений договір, про що свідчить те, що 17.12.2012 між позивачем та відповідачем був укладений інший Договір № 137/TEWES -KLIMA/2012 (далі - Договір від 2012), щодо виготовлення та постачання чіллера FOCS2/K/3902, відповідно до якого обладнання було доставлено, введено в експлуатацію та проведено відповідні розрахунки. На даний час чіллер, що був доставлений на підставі Договору 2012 року вийшов з ладу, що зупинило подальшу роботу підприємства та спричинило значні фінансові втрати для позивача. 05.07.2024 позивач звернувся з листом до відповідача, в якому просив направити на підприємство бригаду співробітників для надання допомоги у проведенні ремонту чіллера. У відповідь на цей лист, відповідач надіслав електронною поштою лист від 18.07.2024, в якому зазначив, що у зв'язку з військовими діями, що продовжуються в Україні відповідачу, як роботодавцю неможливо виконати обов'язок щодо забезпечення безпеки працівників, які відмовляються їхати в зони конфлікту, а реконструкція обладнання стане можливою як тільки ситуація в Україні покращиться. Разом з тим п. 3.1.3 Договору визначено, що останній платіж за договором має бути виплачений протягом 7 днів з моменту завершення технічного запуску та підписання Акту Прийому Обладнання в експлуатацію за місцезнаходженням вантажоотримувача. Тобто, Договір буде виконаний з боку відповідача лише після доставки обладнання та його технічного запуску працівниками виконавця, що як слідує з листа останнього, він не має наміру робити до покращення ситуації в Україні. Таким чином, відповідач прямо вказує на той факт, що зобов'язання взяті на нього відповідно до договору, а саме доставка та технічний запуск Обладнання за місцем знаходження вантажоотримувача, не можуть бути виконані.
Виходячи з викладених обставин, позивач вважає, що відповідач не планує виконувати свої зобов'язання за договором від 06.12.2021 та, враховуючи той факт, що справа слухається протягом тривалого часу, є можливість того, що відповідач позбудеться власних активів, через що виконання прийнятого рішення господарського суду стане неможливим, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За приписами частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22, від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23 та в низці інших постанов.
Заходи забезпечення позову мають застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У поданій заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача (рухоме та нерухоме), заборонити відповідачеві здійснювати будь-які дії щодо його відчуження та накласти арешт на грошові кошти відповідача у межах ціни позову на загальну суму 2896139,75 грн., арештувавши всі банківські рахунки відповідача в усіх банківських установах.
Згідно ч.1 ст. 25 України України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
Частинами 1, 3 ст. 38 цього ж Закону передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться. Місцезнаходженням цінних паперів, що існують в електронній формі, вважається держава місцезнаходження професійного учасника ринків капіталу - депозитарної установи або особи, яка провадить аналогічну діяльність у такій державі.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
Згідно ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідачем у цій справі є іноземна юридична особа - Tewes-Klima Sp.J, яка зареєстрована і діє за законодавством Республіки Польща.
Суд встановив, що заявник, у поданій заяві не надає суду переліку майна (рухомого та нерухомого), що перебуває у власності відповідача та щодо якого просить вжити такі заходи забезпечення позову як арешт майна та заборона вчиняти дії щодо його відчуження.
У поданій заяві позивачем не подано ідентифікаційних даних про банківські рахунки відповідача та фінансові установи, в яких такі рахунки відкриті.
Суд звертає увагу, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Суд установив, що у поданій заяві про забезпечення позову заявник висловлює припущення про те, що відповідач у майбутньому може вчинити дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду у цій справі в разі задоволенні позову, обґрунтовуючи таке твердження посиланням на договірні відносини, які виникли між сторонами у минулому за іншим договором, який не предметом дослідження у цій справі. Такі припущення позивача не підтверджені жодними доказами.
У поданій заяві позивач вказує на те, що справа слухається протягом тривалого часу, що надає відповідачеві додаткову можливість позбутися власних активів, через що виконання прийнятого рішення господарського суду стане неможливим.
Згідно ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 визначено, що кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови, зокрема, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
Господарським процесуальним кодексом України визначено стадії розгляду справи: підготовче провадження та стадію розгляду справи по суті, які призначаються судом з метою дотримання змагальності судового процесу.
Підтвердження про вручення відповідачу документів про призначення розгляду справи по суті надійшло до суду 13.11.2025.
З викладеного судом ходу розгляду справи вбачається, що суд, постановляючи ухвали у цій справі, діяв у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, з дотриманням строків, визначених національним Законом та міжнародним договором. Таким чином, посилання позивача на тривалий розгляд справи не може бути обґрунтуванням підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені.
У відповідності п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
У разі задоволення позову виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що всупереч положенням ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності підстав для забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви Сільськогосподарського споживчого кооперативу “Ярославна» про забезпечення позову у справі № 920/1058/24, оскільки ним не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 910/268/23 від 10.01.2024 вбачається, що скаржники не розмежовують дії суду зі встановлення заходів забезпечення позову і процедуру подальшого виконання рішення суду про таке забезпечення, а також процедуру виконання того рішення, яке буде винесене судом за результатами розгляду позову по суті. Дійсно, повноваження господарських судів України поширюються лише на територію України. Іноземними компаніями ухвала суду про забезпечення позову може виконуватися добровільно або примусово в порядку, передбаченому міжнародними договорами та національним законодавством тієї країни, де можливо буде вимагатися таке виконання. Таким чином, на території кожної країни буде окремо вирішуватися питання щодо визнання ухвали суду про забезпечення позову при необхідності її примусового виконання, яке вже буде відбуватися відповідно до норм тієї держави, де буде виконуватися ухвала суду.
Судовий збір, відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на заявника.
Керуючись ст. 2, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Сільськогосподарського споживчого кооперативу “Ярославна» про забезпечення позову у справі № 920/1058/24 (вх. № 6466 від 17.12.2025) - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала підписана суддею 19.12.2025.
Суддя Є.А. Жерьобкіна