15.12.2025м. СумиСправа № 920/1353/25
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Керівника Охтирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 14005581);
2. Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596);
до відповідача: Кириківської селищної ради Охтирського району (вул. Широка, 12, смт. Кириківка, Охтирський район, Сумська область, 42830, код ЄДРПОУ 04390096);
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Гетьманський національний природний парк (вул. Вознесенська, 53-В, м. Тростянець, Сумська область, 42600, код ЄДРПОУ 35800187)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
За участю представників сторін:
від позивачів: 1.,2. не прибули
від відповідача: не прибув
від третьої особи: не прибув
прокурор: Карпенко Д.В.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації та Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до Кириківської селищної ради Охтирського району та просить суд:
-усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним та скасування рішення восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 “Про затвердження проектів землеустрою» в частині передачі Кириківській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га;
-усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 49898250 від 17.09.2021, номер запису про право власності 44187696 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2466058159040), з одночасним припиненням права комунальної власності Кириківської селищної ради на цю земельну ділянку;
-усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;
-усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом повернення державі в особі Сумської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га з незаконного володіння Кириківської селищної ради.
Стягнути з відповідачів на користь Сумської обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору.
Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га належить до земель державної власності природно-заповідного фонду в силу того, що вона розташована в межах об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - Гетьманський національний природний парк.
Вказана земельна ділянка набута у власність Кириківською селищною радою в порушення вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» поза межами, наданих їй законом повноважень, а тому підлягає поверненню у державну власність.
Відповідач повністю визнає заявлені позовні вимоги та зазначає, що обставини, викладені в позовній заяві, відповідають фактичним обставинам справи, заперечень щодо них відповідач не має. У зв'язку з зазначеним просить суд прийняти визнання позову відповідачем у справі №920/1353/25, ухвалити рішення відповідно до визнаних позовних вимог та вирішити питання щодо судових витрат згідно зі ст. 130 ГПК України.
Перший позивач, Сумська обласна державна адміністрація - Сумська обласна військова адміністрація, підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, а також просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.
Другий позивач, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, підтримує позов прокурора та просить його задовольнити в повному обсязі. Також другий позивач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Третя особа, Гетьманський національний природний парк, надала пояснення щодо позову та зазначила, що земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 дійсно входить до складу Гетьманського національного природного парку як земельна ділянка без вилучення у землекористувача (яким є Кириківська селищна рада), згідно Проекту створення і відносяться до господарської зони Гетьманського НПП, згідно та Проекту організації території Гетьманського НПП.
Гетьманський національний природний парк, на даний час, не набув статусу постійного землекористувача (відповідний проект землеустрою знаходиться на стадії виконання), а тому межі Гетьманського національного природного парку, на даний час, визначені Проектом створення відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України.
Відповідно до Проекту організації території Гетьманського НПП, вищевказана земельна ділянка може використовуватися виключно як сіножаті та пасовища, в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до статті 9-1 Закону та Інструкції.
Третя особа зазначила, що Кириківська селищна рада не зверталася до Гетьманського НПП, щодо питання отримання лімітів на використання природних ресурсів в межах вищевказаної земельної ділянки.
Крім того, третя особа подала заяву про проведення засідання за відсутності її представника.
У судовому засіданні 15.12.2025 прокурор підтримав позов у повному обсязі.
Представники позивачів, відповідача і третьої особи в судове засідання не з'явились.
Рух справи. Процесуальні дії, що вчинялися судом.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначене на 22.10.2025; залучено до участі в розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Гетьманський національний природний парк.
Розгляд справи 22.10.2025 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 22.10.2025 підготовче засідання відкладено на 12.11.2025.
Розгляд справи 12.11.2025 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 12.11.2025 підготовче засідання відкладено на 26.11.2025.
У судовому засіданні 26.11.2025 закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.12.2025.
Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації та Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України).
У зв'язку із цим, законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Позитивні зобов'язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у ст. 50 Конституції України, статтях 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інших нормативно-правових актах.
Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов'язана забезпечити належну охорону земель природно-заповідного і лісового фондів, у тому числі і спірної земельної ділянки.
Виконання таких зобов'язань якнайкраще відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікального об'єкта екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.
Вказане знайшло своє відображення у ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до якої території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
З цією метою на території держави Україна діє Закон України «Про Червону книгу України».
Відповідно до ст. 2 цього закону завданням законодавства про Червону книгу України є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, з метою попередження зникнення таких видів із природи, забезпечення збереження їх генофонду.
Червона книга України, як передбачено у ст. 3 Закону України «Про Червону книгу України» є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.
Червона книга України є основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього закону об'єкти Червоної книги України належать до природних ресурсів загальнодержавного значення і підлягають особливій охороні на всій території України, у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Згідно зі ст. 11 Закон України «Про Червону книгу України» охорона об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом пріоритетного створення заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають (зростають) об'єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу.
Відповідно до п. 2.1 Положення Парк створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних цінних природних комплексів Лівобережного лісостепу, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.
Пунктом 2.2 вказаного положення визначено, що основними завдання Парку є: збереження та відтворення цінних природних га історико-культурних комплексів та, зокрема, видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до Червоної книги України та міжнародних Червоних списків; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об'єктів; організація та здійснення наукових досліджень, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробленим та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та раціонального використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття.
Відтак, суспільна важливість питання захисту інтересів держави зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони і збереження територій природно - заповідного фонду, як національного багатства.
Втрати природних територій, що є оселищами рідкісних видів, зменшення біорізноманіття та поширення видів-інтродуцентів роблять території природно-заповідного фонду дедалі більш коштовною спадщиною, охорона якої має бути першочерговим пріоритетом у сфері охорони природного довкілля.
Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов'язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного фонду, у тому числі і спірній земельній ділянці, що розташована в межах Гетьманського національного природного парку.
Виконання таких зобов'язань відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікальних об'єктів екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткових за красою та різноманітністю природних комплексів.
Створення Гетьманського національного природного парку має на меті, у тому числі, охорону об'єктів Червоної книги України, які перебувають під загрозою зникнення.
Суспільна важливість питання захисту інтересів держави зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони і збереження територій природно-заповідного фонду регіону як національного багатства.
Втрати природних територій, зменшення біорізноманіття роблять території природно-заповідного фонду дедалі більш коштовною спадщиною, охорона якої має бути першочерговим пріоритетом у сфері охорони природного довкілля.
Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду є складовою екомережі.
За статтею 3 даного Закону, екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
У статті 4 Закону України «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов'язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного фонду, у тому числі і спірної земельної ділянки, яка входить у межі Гетьманського національного природного парку.
Виконання таких зобов'язань якнайкраще відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікальних об'єктів екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткових за красою та різноманітністю природних комплексів.
За таких обставин, заходи щодо захисту інтересів держави в цій сфері є обґрунтованими та невідкладними.
Зважаючи на викладене, фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно- значимого питання при розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду та повернення її у розпорядження уповноваженого органу - Сумської обласної державної адміністрації.
У той же час, незаконне вилучення земель державної власності природно-заповідного фонду та земель лісогосподарського призначення, їх можливе подальше надання у користування для ведення сільськогосподарського виробництва суб'єкту господарювання не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства прав.
Крім того, Верховний Суд також звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України), (п. 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 № 183/1617/16).
Отже, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а використання земельних ділянок з порушенням закону такому суспільному інтересу не відповідає.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Вказане є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.
Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цьому інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Враховуючи викладене, Сумська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель природно-заповідного та державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито.
Керівник Охтирської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації з огляду на наступне.
Предметом спору є земельна ділянка природно-заповідного фонду, яка розташована в межах об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - Гетьманський національний природний парк.
Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
У п. 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України зазначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення. Пунктом 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Тобто, на цей час розпорядником земельних ділянок природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на території Сумської області є Сумська обласна державна адміністрація, а пред'явлення цього позову спрямоване на відновлення права держави в особі Сумської обласної державної адміністрації щодо користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га.
Відповідно до п. 5 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Оскаржуваним рішенням восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою» порушено інтереси держави в особі Сумської обласної державної адміністрації як розпорядника земель природно-заповідного фонду державної форми власності, оскільки її позбавлено можливості реалізації правомочностей щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності, яка за фактом її розташування в межах Гетьманського національного природного парку належить до земель природно-заповідного фонду.
За таких обставин особою, уповноваженою на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, є Сумська обласна військова адміністрація, яка є не тільки розпорядником спірної земельної ділянки, але й правонаступником у питанні розпорядження землями природно-заповідного фонду - Кабінету Міністрів України, поза волею якого обмежено оборотоздатний об'єкт цивільних прав - земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га, вибув з державної власності, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/225/18, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів. Аналогічна правова позиція викладена у п. 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.
Таким чином цей позов пред'являється прокурором в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, як розпорядника спірної земельної ділянки.
Крім цього, Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій» від 24.02.2022 № 68/2002 утворено Сумську обласну військову адміністрацію.
У зв'язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій (п. 1 цього указу).
Зокрема, прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Сумської облдержадміністрації скеровано лист, де вказано про конкретні порушення законодавства під час передачі в комунальну власність Кириківській селищній раді земельної ділянки та звернуто увагу на необхідність вжиття обласною державною адміністрацією, як розпорядником земель цієї категорії, заходів щодо повернення земельної ділянки.
Водночас, Сумською обласною державною адміністрацією, поінформовано прокуратуру, що інформація про порушення вимог чинного законодавства під час формування земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га порядку встановлення та зміни їх цільового призначення з віднесенням ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення, а також державної реєстрації права комунальної власності не надходила. Обласна державна адміністрація не була обізнана про обставини, наведені у листах обласної прокуратури.
Водночас, зі змісту листа обласної державної адміністрації не вбачається про наміри або вжиття заходів щодо повернення у державну власність земельної ділянки.
Тобто, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави Сумською обласною державною адміністрацією будь-яких заходів, у тому числі щодо звернення до суду у розумний строк, вжито не було, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Сумської обласної державної адміністрації Охтирською окружною прокуратурою до зазначеного уповноваженого органу спрямовано лист, в якому викладено виявлені порушення вимог природоохоронного та земельного законодавства під час передачі у комунальну власність вищевказаної земельної ділянки природно-заповідного фонду державної власності та повідомлено, що у разі не вжиття Сумською обласною військовою адміністрацією, як уповноваженим на захист інтересів держави органом, заходів реагування, спрямованих на усунення цих порушень, а саме повернення відповідної земельної ділянки у власність держави, Охтирською окружною прокуратурою Сумської області самостійно буде вжито заходів представницького характеру на захист інтересів держави.
Керівник Охтирської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства з огляду на наступне.
Частиною першою статті ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
24.07.2025 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2025 № 903 «Деякі питання Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства» (далі - Постанова № 903), пунктом 3 якої вирішено ліквідувати Міндовкілля, поклавши його функції на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (далі - Мінекономіки).
Також пунктом 4 Постанови № 903 установлено, що правонаступником майна, прав і обов'язків Міндовкілля є Мінекономіки, а строк проведення ліквідації становить не більше шести місяців з дня набрання чинності цією постановою.
Пунктом 2 Постанови № 903 затверджено Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Відповідно до п.3 3. Положення основними завданнями Мінекономіки є: забезпечення реалізації та формування державної політики у сфері державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, використання та охорону земель, екологічну безпеку, оцінку впливу на довкілля, охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, збереження, відтворення та невиснажливе використання біологічного і ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі, охорону атмосферного повітря, моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів з установок, розташованих на території України, регулювання озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів, а також з питань управління відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, пестицидами та агрохімікатами, дотримання вимог біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Відповідно до п. 408 Положення, Мінекономіки здійснює: управління охороною і використанням територій та об'єктів природно-заповідного фонду, службою державної охорони природно-заповідного фонду; підготовку і подання пропозицій щодо створення, оголошення нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також зміни меж, категорії та скасування статусу існуючих територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до п. 414 Положення, Мінекономіки забезпечує розроблення проектів створення, оголошення, зміни меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; проектів резервування цінних для заповідання природних територій та об'єктів; розглядає та схвалює клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об'єктів загальнодержавного значення; погоджує зміну меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду і скасування та зміну охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду; забезпечує організацію створення природоохоронних територій міжнародного значення.
Крім того, Міндовкілля листом від 07.08.2025 №25/3-11/10482-25 поінформувало окружну прокуратуру про те, що Міністерством не вживалися заходи щодо повернення у державну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га, оскільки про обставини реєстрації права комунальної власності на ділянку стало відомо з листів Охтирської окружної прокуратури. Про наміри Міндовкілля України вжити заходи щодо повернення у державну власність земельної ділянки природно-заповідного фонду інформація у листі відсутня.
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Охтирською окружною прокуратурою повідомлено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Сумську обласну державну адміністрацію щодо звернення до Господарського суду Сумської області в її інтересах із цим позовом.
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що Мінекономіки України є уповноваженим центральним органом виконавчої влади у даних правовідносинах до нього Охтирською окружною прокуратурою скеровано запит з метою встановлення вжитих заходів задля повернення в державну власність оспорюваної земельної ділянки.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що саме пасивна поведінка позивачів після отримання повідомлення про порушення інтересів держави і стала підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.
Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
21.11.2018 державним кадастровим реєстратором Відділу у Великописарівському районі Міжрайонного управління у Великописарівському та Краснопільському районах Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до кадастру внесено відомості про формування та реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 20 га з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780.
Підставою для здійснення державної реєстрації цієї земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель від 02.11.2018, розроблена СРФ ДП «Центр ДЗК» на замовлення Кириківської селищної ради Охтирського району.
Категорія земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.
Вид цільового використання (призначення) - землі запасу (код 16.00).
24.09.2021державним реєстратором виконавчого комітету Охтирської міської ради на вказану земельну ділянку за № 44187696 зареєстровано право власності територіальної громади в особі Кириківської селищної ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2466136059040, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 606119909 від 28.09.2019.
Підставою для реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 стало рішення восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою».
Указом Президента України від 27.04.2009 №273/2009 з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів Лівобережного степу, що мають важливе природоохоронне, науково - естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецького районів Сумської області створено Гетьманський національний природний парк (далі - Гетьманський НПП).
Загальна площа території Гетьманського НПП становить 23360,1 гектара, в тому числі 11673,2 гектара земель, що надаються у постійне користування.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 31.12.2013 № 562 затверджено Проєкт організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Положення про Гетьманський національний природний парк, затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів
України № 80 від 31.08.2020, Парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Відповідно до п. 1.9 Положення межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні парку та про обмеження у їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
Право Парку на постійне користування земельними ділянками оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку, встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до проекту створення Парку.
Статтею 7 Закону України «Про природно заповідний фонд України» та ст. 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно - заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу, цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
До встановлення меж територій та об'єктів природно - заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно - заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду набувають такого статусу внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про оголошення створення території об'єкта природно-заповідного фонду.
Поряд з цим рішенням восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах (аукціонах) для товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель 01.01), розташованих за межами населеного пункту на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області, згідно додатку.
Вказаним рішенням сесії затверджено список земельних ділянок, що передаються у користування та розташовані за межами населеного пункту по Кириківській селищній раді Охтирського району Сумської області.
Відповідний список містить інформацію про земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 (порядковий номер 21), якій всупереч вимогам законодавства присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення.
На думку прокурора, відповідно до інформації та графічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 розташована в межах Гетьманського національного природного парку та відповідно належить до земель природно-заповідного фонду, функціональним зонуванням належить до господарської зони парку.
Факт розташування вказаної земельної ділянки в межах Гетьманського національного природного парку також підтверджується відомостями Публічної кадастрової карти, отриманими з сайту «Національна кадастрова система» https://nks.dzk.gov.ua (графічна інформація, отримана з вказаного сайту додається до позову), графічними матеріалами проекту організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 31.12.2013 № 562, яким затверджено Проєкт організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів.
Крім того, факт накладення меж спірної земельної ділянки на межі Гетьманського національного природного парку підтверджується план-схемою, зробленою сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП «Гавриленко Ігор Григорович», на якій графічно зображено розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 в межах об'єкта природно заповідного фонду.
Тому прокурор вважає, що спірна земельна ділянка набута у власність відповідачем в порушення вимог Земельного Кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Законодавство, що підлягає застосуванню.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон) завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об'єкти - природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Відповідно до ст. 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Згідно із ч. 1 ст. 19 та ч. 3 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Системний аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення набувають такого статусу при створенні (оголошенні) природних заповідників, національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків, заказників, пам'яток природи, заповідних урочища, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.
Законодавством не передбачено перебування в межах земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення земель з категорією «землі сільськогосподарського призначення».
Згідно із ст. 9 Закону території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Згідно зі ст. 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об'єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об'єкти. Відповідно до п. 2.1 Положення про Гетьманський національний природний парк Парк створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних цінних природних комплексів Лівобережного лісостепу, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.
На території господарської зони забороняється будь- яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності НПП.
Отже, норми Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Положення про Гетьманський національний природний парк унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності в господарській зоні національного природного парку, в межах якої розташована спірна земельна ділянка, крім сінокосіння та випасання худоби із дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища для задоволення потреб працівників Парку та громадян, що проживають на його території.
Приписами ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Однак, відповідно до інформаційної у листі від 07.08.2025 №25/3-11/10482-25, Міндовкілля не погоджувало передачу ділянки, не погоджувало зміну її меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорій та скасування статусу територій вказаного об'єкту природно-заповідного фонду.
Проєкт організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 31.12.2013 № 562.
Враховуючи зазначене, віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду відбулося ще до проведення у 2018 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.
Щодо рішення відповідача від 17.09.2021.
Пунктом 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом 17.09.2021 на час прийняття оспорюваного рішення) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відповідно до ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції станом 17.09.2021 на час прийняття оспорюваного рішення) зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Отже, законодавцем визначено, що розпорядження земельними ділянками державної власності, пов'язане з вилученням земель природно - заповідного фонду на час виникнення спірних правовідносин - прийняття рішення Кириківської селищної ради від 17.09.2021 належало до повноважень Кабінету Міністрів України та обласних державних адміністрацій.
Відповідно до листа Кириківської селищної ради від 10.09.2025 № 02-38/2368 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 зареєстровано за Кириківською селищною радою на підставі рішення 8 сесії 8 скликання від 17.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою» та розділу X «Перехідних положення» Земельного кодексу України.
Статтею 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Кириківська селищна рада не мала повноважень приймати рішення восьмої сесії восьмого скликання від 17.09.2021 про передачу у комунальну власність земельної ділянки площею 20 га із земель природно-заповідного фонду без зміни її цільового призначення, переведення землі з однієї категорії до іншої.
Цим рішенням держава позбавлена права використання природно - заповідного фонду як національного надбання, яке Україна розглядає як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
З огляду на викладене, рішення восьмої сесії восьмого скликання Кириківської селищної ради від 17.09.2021 щодо оформлення земельної ділянки природно -заповідного фонду у комунальну власність прийнято усупереч ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 53, ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. ст. 19, 20, 461, 84, 122, 149, 150 ЗК України.
З метою відновлення порушеного права держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, шляхом усунення обставин, які перешкоджають реалізації прав власника на вільне володіння, користування та розпорядження землями природно-заповідного фонду, необхідно відновити становище, яке існувало до вчинення дій з формування спірної земельної ділянки.
Відповідно до висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц).
Як вбачається з обставин справи, спірне рішення сесії Кириківської селищної ради стало підставою для незаконної передачі спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність та державної реєстрації права комунальної власності на неї, що відбулося внаслідок протиправного вилучення цієї ділянки з земель природно -заповідного фонду та зміни її цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення.
У той же час, нескасований (невизнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у спорах щодо захисту прав на землю визнання незаконними та скасування (визнання недійсними) рішень суб'єктів владних повноважень щодо розпорядження земельними ділянками є ефективним способом захисту. Більше того, такий спосіб захисту прямо передбачений цивільним та земельним законодавством, є ефективним з огляду на правову природу таких рішень, що поєднують у собі публічно-правові та приватно-правові елементи, а також на правові наслідки їх реалізації, які не завжди вичерпуються фактом укладення правочину чи відповідної реєстрації речового права.
При цьому викладення у мотивувальній частині рішення суду висновків щодо незаконності рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, без постановлення відповідного рішення в його резолютивній частині, не достатньо для захисту права власника. Судове рішення за результатами розгляду земельного спору не лише зобов'язує відповідача до вчинення певних дій або утримання від їх вчинення, а й уповноважує позивача, конкретизуючи зміст його суб'єктивного права у правовідносинах, спірність яких усуває суд своїм рішенням, тому оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, яким порушено цивільні права або інтереси, є ефективним та виправданим способом захисту порушеного права як Українського народу, так і інших суб'єктів права власності на землю в Україні.
Оспорюваність рішення суб'єкта владних повноважень - Кириківської селищної ради, прямо та безпосередньо впливає на обсяг та можливість реалізації цивільних прав народом України в особі Сумської обласної державної адміністрації, як власником відповідних земель природно-заповідного фонду.
Оспорюване рішення восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 в частині передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність прийняте поза межами наданих повноважень та всупереч вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», порушує виключне право власності держави на земельну ділянку природно-заповідного фонду, створює реальні ризики для збереження природно-заповідного фонду України в результаті беззастережної передачі ділянки селищній раді для сільськогосподарських цілей, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
Щодо скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 вказаного кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про
зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Частиною 1 статті 26 вказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
З огляду на зазначене, наявний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності Кириківської селищної ради формально наділяє її певними юридичними правами щодо спірної земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику - державі в особі Сумської обласної державної адміністрації.
Разом з тим, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Отже, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду за органом місцевого самоврядування, який не має на неї жодних прав, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначену земельну ділянку.
Положеннями статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема для державної реєстрації подані всі необхідні документи відповідно до закону та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову.
Ураховуючи зазначене, для забезпечення державі в особі Сумської обласної державної адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди у її користуванні та розпорядженні шляхом скасування державної реєстрації права власності Кириківської селищної ради на неї.
Такий спосіб захисту у повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.
Використання вказаного способу захисту забезпечить відновлення відповідних прав та інтересів держави, оскільки ці позовні вимоги за своєю правовою природою є вимогами про усунення перешкод у користуванні майном і правовим наслідком їх задоволення є створення державі в особі Сумської обласної державної адміністрації належних умов і можливостей для повноцінного використання земель природно-заповідного фонду.
Вказана вимога разом з вимогою про визнання недійсним та скасування спірного рішення Кириківської селищної ради в частині передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність у сукупності спрямовані на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні державною власністю та охоплюються єдиним способом захисту, визначеним ст. 391 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, та є засобами реагування на триваюче порушення права державної власності.
Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Основними принципами на яких базується Державний земельний кадастр є зокрема, принцип об'єктивності, достовірності та повноти внесених відомостей.
Об'єктом Державного земельного кадастру є земельна ділянка (ст. 10 Закону України "Про державний земельний кадастр").
Статтею 11 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
Частиною 1 статті 15 вказаного закону передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та інші.
Відповідно до ст. 20 цього закону відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Так, згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 належить на праві комунальної власності Кириківській селищній раді, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що суперечить положенням Закону Україну «Про природно-заповідний фонд України» та Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», п. п. 3 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Аналогічні вимоги передбачені ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Частинами 2, 4 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки відкривається поземельна книга. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Пунктом 50 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 встановлено, що поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.
Згідно з п. 57 вказаного порядку поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 1562 цього Порядку.
Положеннями ст. 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Водночас, до того часу, поки у Державному земельному кадастрі продовжуватиме розміщуватися інформація про земельну ділянку з таким цільовим призначенням, яке суперечить дійсному (землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), такі дані в розумінні ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є офіційними.
З огляду на особливу цінність земель природно-заповідного фонду, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом визнання незаконною та скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій та об'єктів природно - заповідного фонду.
У випадку скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України вона припинить своє існування як об'єкт цивільних прав, що у свою чергу дасть змогу запобігти можливим повторним порушенням природоохоронного і земельного законодавства.
Щодо повернення земельної ділянки державі.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У разі протиправного вибуття таких об'єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
Враховуючи, що у цьому випадку допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні та використанні землі природно - заповідного фонду, яка також є землею обмеженої оборотоздатності, ефективним способом захисту інтересів держави є звернення до суду з негаторним позовом.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
У постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов.
Спірна земельна ділянка наразі зареєстрована на праві комунальної власності за Кириківською селищною радою, проте в силу закону вона не може перебувати у комунальній власності, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею встановлені законом та підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування рішення восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою» в частині передачі спірної земельної ділянки Кириківській селищній раді, скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям поземельної книги та її повернення у власність держави.
Висновки суду.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.
Крім цього, як зазначалося судом, відповідач визнав позов. Суд вважає, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та порушує права чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог та те, що судом позовні вимоги прокурора задоволені повністю, то на відповідача покладаються витрати прокурора зі сплати судового збору в розмірі 4844 грн 80 коп., а витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844 грн 80 коп. підлягають поверненню прокурору з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Керівника Охтирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації, 2. Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до Кириківської селищної ради Охтирського району, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Гетьманський національний природний парк, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою - задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 14005581) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним та скасування рішення восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 “Про затвердження проектів землеустрою» в частині передачі Кириківській селищній раді (вул. Широка, 12, смт. Кириківка, Охтирський район, Сумська область, 42830, код ЄДРПОУ 04390096) у комунальну власність земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га.
3. Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 14005581) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 49898250 від 17.09.2021, номер запису про право власності 44187696 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2466058159040), з одночасним припиненням права комунальної власності Кириківської селищної ради (вул. Широка, 12, смт. Кириківка, Охтирський район, Сумська область, 42830, код ЄДРПОУ 04390096) на цю земельну ділянку.
4. Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 14005581) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.
5. Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 14005581) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом повернення державі в особі Сумської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 площею 20 га з незаконного володіння Кириківської селищної ради (вул. Широка, 12, смт. Кириківка, Охтирський район, Сумська область, 42830, код ЄДРПОУ 04390096).
6. Стягнути з Кириківської селищної ради (вул. Широка, 12, смт. Кириківка, Охтирський район, Сумська область, 42830, код ЄДРПОУ 04390096) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) 4844 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
7. Повернути Сумській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4844 грн 80 коп., про що після набрання рішенням законної сили постановити відповідну ухвалу.
8. Видати Сумській обласній прокуратурі наказ після набрання рішенням законної сили.
9. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
10. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 2-6 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 19.12.2025.
Суддя О.Ю. Резніченко