65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5014/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши заяву Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-1980/25 від 16.12.2025) подану по справі №916/5014/25,
за позовом Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вул. Краснова, 10, м. Одеса, 65059) в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 26302595);
до відповідача Фізичної особи-підприємця Кіркової Ілони Юріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
про стягнення 228 086,01 грн, -
Суть спору: 16.12.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№5150/25) Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Кіркової Ілони Юріївни про стягнення заборгованості за Договором оренди №714/2018 від 25.01.2019 в розмірі 202 846 грн, а також нарахованих на даний розмір заборгованості 25 240 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що у період з червня 2021 по листопад 2025 відповідачем неналежним чином виконуються обов'язки за Договором оренди №714/2018 від 25.01.2019 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування нежилим приміщенням першого поверху №501, загальною площею 700,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №50120751101), у зв'язку з чим за орендарем виникла заборгованість в розмірі 202 846 грн, а також за період з грудня 2024 по листопад 2025 орендодавцем нараховано пеню в розмірі 25 240 грн.
Одночасно із позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову (вх.№2-1980/25 від 16.12.2025), в якій прокурор просить суд:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать ФОП Кірковій І.Ю., як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ФОП Кірковій І.Ю. у межах суми позовних вимог на загальну суму 228 086,01 грн;
- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить та буде належати ФОП Кірковій І.Ю., у межах суми позову 228 086,01 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор вказує, що вжиття заходів до забезпечення позову зумовлене обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Також прокурор вважає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Ураховуючи викладене прокурор вважає, що співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на грошові кошти, що належать ФОП Кірковій І.Ю., які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову 228 086,01 грн.
Прокурор стверджує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФОП Кірковій І.Ю., які знаходяться на усіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову 228086,01 грн. є адекватним способом захисту можливих порушень охоронюваних законом інтересів держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Крім того пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову у прокурора відсутні, оскільки останній вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
Розглянувши заяву Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-1980/25 від 16.12.2025), господарський суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню, що вбачається з наступного:
Згідно зі статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Як вбачається з ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у пунктах 46-48 якої зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 відзначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, зроблено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Так, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі за позовом про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Також у зазначеній постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 Об'єднана палата суддів Касаційного господарського суду вказала, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Предметом позову в даній справі є вимога про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кіркової Ілони Юріївни на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованості за Договором оренди №714/2018 від 25.01.2019 в розмірі 202 846 грн, а також нарахованої на даний розмір заборгованості 25 240 грн пені, а отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого заявлені вимоги майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення у разі задоволення позову, тобто, за висновком суду, застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором, безпосередньо пов'язано із предметом позову.
Таким чином, суд вважає, що заява Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову поданого в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно із п. 5 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Отже, судове рішення повинно містити резолютивну частину, в якій було б чітко, без будь якої невизначеності або непорозуміння, викладено рішення, обов'язки чи накази, ухвалені судом. Нечітке рішення, яке можна тлумачити по різному, підриває ефективність та надійність судового процесу.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Європейський суд з прав людини, у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Також відповідно до пунктів 53-54 зазначеного Висновку, будь-який присуд, що міститься в судовому рішенні або виданий на його підставі, повинен бути викладений зрозумілою й недвозначною мовою так, щоб його можна було ввести в дію або, коли йдеться про судовий наказ, виконати чи здійснити встановлену виплату. Згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, закріплене в статті 6 Конвенції, означає не тільки те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Дійсно, Конвенція передбачає не теоретичний захист прав людини, а має на меті гарантувати максимальну практичну ефективність цього захисту.
Як вже було зазначено, згідно з висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Однак в зазначеній справі Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги, виклала резолютивну частину такими чином, що заходи забезпечення позову були вжиті шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належить відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить відповідачу, у межах суми позову, у випадку недостатності суми грошових коштів.
Таким чином, щодо накладення арешту на нерухоме майно ФОП Кіркової І.Ю., суд вважає за доцільне, у відповідності до постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, накласти арешт на майно лише у випадку недостатності суми арештованих грошових коштів Фізичної особи-підприємця Кіркової Ілони Юріївни, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать, у межах суми позову - 228 086,01 грн.
При цьому суд зауважує, що відображення такого формулювання заходу забезпечення, сприятиме його належному виконанню та не змінює суті заявлених заходів забезпечення позову.
Також суд зазначає, що у разі наявності у відповідача нерухомого майна, але за неможливості встановлення достатності чи недостатності його вартості, накладення арешту на грошові кошти відповідача забезпечить у майбутньому (у разі задоволення позову) задоволення суми позовних вимог у повному обсязі або її різниці у випадку недостатньої вартості арештованого нерухомого майна (постанова Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22).
Суд вказує, що відповідач не обмежений у праві звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість нерухомого майна (його частини) перевищує розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому ст. 145 ГПК України. Крім того, заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача права володіти та користуватися належним йому майном, з огляду на положення ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України.
Окремо суд зазначає, що положенням ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачається можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України, встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, Фізична особа-підприємець Кіркова Ілона Юріївна не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст.ст.136-137, 140, 144, 234 ГПК України, суд
1.Заяву Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-1980/25 від 16.12.2025) подану по справі №916/5014/25 - задовольнити.
2.Вжити заходи забезпечення позову по справі №916/5014/25, шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Кіркової Ілони Юріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ФОП Кірковій І.Ю., а також накласти арешт на нерухоме майно, яке належить та буде належати ФОП Кірковій І.Ю. у межах суми позовних вимог - 228 086,01 грн.
Стягувачем за цією ухвалою є: Виконувач обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вул. Краснова, 10, м. Одеса, 65059).
Боржником за цією ухвалою є: Фізична особа-підприємець Кіркова Ілона Юріївна ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала суду набирає законної сили 18.12.2025 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання в строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна