про результати розгляду заяви
кредитора
16 грудня 2025 року Справа № 915/974/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.,
боржника - ОСОБА_1 та його представника - Бесчасної А.В. (в залі суду 09.12.2025)
представника банку - Гофман О.Є. (в залі суду 09.12.2025)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09326464; вул. Херсонське шосе, 50, м. Миколаїв, 54028)
про грошові вимоги до боржника в сумі 1715791,65 грн
у справі № 915/974/25 про неплатоспроможність фізичної особи (боржника) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Філатов В'ячеслав Вікторович ( АДРЕСА_2 )
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області розглядається справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Провадження у даній справі про неплатоспроможність відкрито ухвалою суду від 22.07.2025, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Філатова В.В.
З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, господарським судом здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному вебпорталі судової влади України, у якому зазначив строк заявлення конкурсних вимог.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 опубліковано 25.07.2025 на офіційному сайті Верховного Суду за № 76718. Відповідно до ч. 5 ст. 116 ГПК України останнім днем строку на звернення до суду з грошовими вимогами є 25.08.2025.
25.08.2025 за вх..№12169/25 до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк») вих.. № 55/5.5-03/108178/2025 від 21.08.2025 про визнання кредиторських вимог, у якій заявник просить визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 1715791,65 грн, з яких:
29 169,75 дoлapiв CШA по курсу НБУ 41,3782 грн, що складає 1 206 991,75 грн. - прострочена заборгованості за основним боргом (за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 року у справі № 489/5788/l5-ц);
- 3771,67 дoлapiв CШA по курсу НБУ 41,3782 грн, що складає 96 763,75 грн. - заборгованості за процентами (за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 року у справі № 489/5788/l5-ц);
- 2892,23 грн стягнутого судового збору з ОСОБА_1 за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 року у справі № 489/5788/l5-ц;
- 9887,91 дoлapiв CШA по курсу НБУ 41,3782 грн, що складає 409 143,92 грн - пеня (за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 року у справі № 489/5788/l5-ц).
Також банк просить визнати витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн. за подання даної заяви про визнання грошових вимог.
Зазначені вимоги банк просить включити до реєстру вимог кредиторів наступним чином: позачергово - 6056,00 грн; друга черга (позика та судові витрати за рішенням суду) - 1306647,73 грн; третя черга (пеня) - 409143,92 грн.
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято до розгляду заяву Банку про визнання кредиторських вимог до боржника, розгляд заяви призначено на 30.09.2025. Також суд зобов'язав арбітражного керуючого завчасно надати суду докази надіслання кредитору повідомлення про результати розгляду грошових вимог та його отримання кредитором разом з копією повідомлення про вручення поштового відправлення та опису вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредитору. Заявника було зобов'язано надати суду обґрунтований розрахунок вимог.
04.09.2024 до суду від керуючого реструктуризацією надійшло повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог вих.. № 02-12/23 від 02.09.2025, згідно якого він частково визнав вимоги банку. Так, керуючий реструктуризацією визнав вимоги щодо основного боргу, відсотків, судових витрат у позовному провадженні та у даній справі. Разом з цим, керуючий реструктуризацією посилаючись на визначення у ст. 1 КУзПБ поняття грошових зобов'язань, відхилив заявлену банком пеню, оскільки до складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Також керуючий реструктуризацією наголошує, що заявлені банком вимоги не забезпечені заставою та є конкурсним.
15.09.2025 суду від АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь на повідомлення про результати розгляду грошових вимог (вих.. № 55/5.5-03/116449/2025 від 10.09.2025). За змістом відповіді банк заперечує щодо відхилення вимог про визнання пені. Банк посилаючись на п. 8.4 та 8.5 постанови Касаційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 910/19006/19, зазначив, що указані обмеження щодо включення до грошового зобов'язання неустойки (штрафу, пені) розповсюджується лише на вимоги ініціюючого кредитора при зверненні з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Тому банк вважає, що визнанню підлягають всі заявлені вимоги.
Ухвалою від 30.09.2025, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено боржнику строк підготовки пояснень щодо звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, попереднє засідання (у т.ч розгляд заяви про грошові вимоги до боржника) відкладено на 21.10.2025.
21.10.2025 від представника боржниці до суду надійшла заява щодо грошових вимог АТ «Ощадбанк», у якій зазначається про часткове визнання заборгованості перед банком у сумі 1294637,29 грн (1 206 991,75 грн. (29 169,75 доларів США) - прострочена заборгованість за основним боргом, 84 753,31 грн. (2 048,26 доларів США - заборгованість за процентами, зменшена на 290,26 доларів США), 2 892,23 грн. - судові витрати за судовими рішеннями).
При цьому у даній заяві зазначається про незаконність нарахування банком комісії за кредитним договором №1047-І від 05.06.200 відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі № 489/6410/16-ц (за позовом АТ «Ощадбанк» до іпотекодателя ОСОБА_2 та зустрічним позовом іпотекодателя ОСОБА_2 до АТ «Ощадбанк») при наданні правової оцінки кредитного договору №1047-І від 05.06.2007, за яким Боржниця є поручителем. На підставі вказаного рішення Верховного Суду АТ «Ощадбанк» здійснив перерахунок кредитної заборгованості за кредитним договором №1047-І від 05.06.2007р., проте, виключив з кредитної заборгованості (сторнував) лише комісію в розмірі 1 591,91 доларів США, яка була стягнута рішенням Ленінського районного суду Миколаївської області від 28.01.2016. При цьому АТ «Ощадбанк» не взяв до уваги, що протягом 2007-2008 років на виконання кредитного договору №1047-І від 05.06.2007р. ОСОБА_3 була сплачена комісія в розмірі 290,26 доларів США, яка також підлягає виключенню з кредитної заборгованості (сторнуванню).
Крім зазначеного, за позицією боржника з посиланням на ст.. 1 КУзПБ, тотожну з позицією керуючого реструктуризацією, відхиленню підлягають вимоги банку щодо пені у розмірі 409143,92 грн (9887,91 дол.США).
Окрім зазначеного, посилаючись на ст.. 551 Цивільного кодексу України, боржник вважає розмір пені неспівмірним та просить взяти суд до уваги судову практику щодо можливого зменшення штрафних санкцій.
21.10.2025 судом відкладено попереднє засідання на 09.12.2025 та з метою з'ясування стану здійснення примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.10.2017 у справі №489/6410/16 в рамках виконавчого провадження № 59509913, що має істотне значення для визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Ощадбанк» (можливе погашення заборгованості перед АТ «Ощадбанк» за рахунок заставного майна) суд витребував у Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) інформацію про стан виконавчого провадження №59509913.
На виконання вимог суду Інгульським ВДВС надано суду копію матеріалів виконавчого провадження № 59509913, з яких вбачається, що предмет іпотеки не реалізовано, борг не погашено.
У судовому засіданні 09.12.2025 представник банку підтримав заяву про визнання кредиторських вимог.
Керуючий реструктуризацією підтримав позицію, викладену у повідомленні щодо розгляду вимог банку.
Представник боржника та боржник зазначили про часткове визнання вимог, вважали протиправним звернення банку з вимогами щодо пені за кредитним договором, разом з цим просили суд зменшити розмір пені на 90%.
За результатами розгляду заяви суд повідомив учасників справи про оголошення скороченого тексту ухвали 16.12.2025.
На підставі ст. 233 ГПК України, 16.12.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ “Ощадбанк», суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
В силу ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Судом встановлено, що заяву Банком було подано з дотриманням строку, встановленого судом згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Також, проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).
АТ «Ощадбанк» як конкурсний (незабезпечений) кредитор заявив грошові вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 в загальному розмірі 1715791,65 грн, в обґрунтування банк посилається на невиконання поручителем зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості.
З заяви вбачається, що 05.06.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», тип якого відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на публічне акціонерне товариство відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 р. № 502 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 р. № 261» (Офіційний вісник України, 20і і р., № 36, ст. 1485). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019р. №568 «Питання акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 55, ст. 1908) тип акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» було змінено на приватне) в особі філії - Міського відділення № 8351 ВАТ «Ощадбанк» та фізичною особою - ОСОБА_3 (далі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № 1047-1, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США (далі -Кредит) зі сплатою 13,00 процентів річних за користування кредитними коштами строком на 120 місяців.
З метою забезпечення належного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором № 1047-1 від 05.06.2007 між Банком та ОСОБА_1 (далі -Поручитель, Боржник) було укладено договір поруки № 1047-1 від 05.06.2007. Відповідно до умов договору поруки № 1047-1 від 05.06.2007 Боржник зобов'язався перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язання за Кредитним договором № 1047-1 від 05.06,2007, а також додатковими угодами до нього.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 у справі №489//5788/15-ц, провадження №2/489/129/2016 стягнуто на користь ПАТ «Ощадбанк» в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 1047-1 від 05.06.2007 в розмірі 44 421 (сорок чотири тисячі чотириста двадцять один) долар 11 центів, що складається з:
29 169,75 доларів США - простроченої заборгованості за основним боргом;
3 771,67 доларів США - заборгованості за процентами;
1 591,78 доларів США простроченої комісії;
9 887,91 доларів США - пені.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» 5 784.46 гри судового збору у рівних частках з кожного з відповідачів, а саме по 2 892,23 грн.
На виконання вказаного судового рішення від 28.01.2016 у справі № 489/5788/15-Ц, провадження №2/489/129/2016, 10.03.2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва Банку видано два виконавчі листи:
- про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного
товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за Кредитним договором № 1047-1 від 05.06.2007 в розмірі 44 421,11 доларів США та 2 892, 23 грн судового збору;
- про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за Кредитним договором № 1047-1 від 05.06.2007 в розмірі 44 421,11 доларів США та 2 892, 23 грн судового збору.
Зазначені виконавчі листи були пред'явлені до примусового виконання.
В межах виконавчого провадження № 50981089 з примусового виконання вищевказаного судового рішення в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 31.10.2017 на користь АТ «Ощадбанк» було стягнуто і перераховано 928,06 дол США.
29.01.2019 старшим державним виконавцем Інгульского відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області Тарасенко К.В винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч. І ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
18.04.2019 вищевказаний виконавчий лист щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 був пред'явлений до примусового виконання приватному виконавцю Баришнікову А.Д., виконавче провадження № 59128941 відкрито 16.05.2019, триває до теперішнього часу, судове рішення в повному обсязі не виконано.
В межах виконавчого провадження № 59128941 з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі № 489//5788/15-Ц в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 21.12.2019 на користь АТ «Ощадбанк» було стягнуто і перераховано 11 781,46 грн, що за курсом НБУ складало 505,09 доларів США.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 року у справі № 489/6410/16-ц за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про звернення стягнення па предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ «Ощадбанк» про визнання договору іпотеки припиненим, встановлено нікчемність положення п. 1.12 Кредитного договору № 1047-1 від 05.06.2007 щодо комісійних винагород за супроводження кредиту, виключено суму комісії у розмірі 1 591,91 доларів США із загальної заборгованості позичальника.
У заяві банк зазначає, що на виконання вищевказаної постанови Верховного Суду облік кредитної заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором №1047-1 від 05.06.2007 приведено у відповідність до судового рішення, нараховані суми комісійних винагород сторновано.
Вимоги банку ґрунтуються на рішенні Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 у справі № 489/5788/l5-ц.
Звертаючись до суду з заявою про кредиторські вимоги банк не пред'являв до визнання вимоги щодо комісії, при цьому врахував стягнуті у примусовому порядку кошти 928,06 дол.США та 505,09 дол. США., на суму яких зменшено відсотки за користування кредитними коштами, стягнуті за вказаним судовим рішенням.
Станом на 09.12.2025 матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості за Кредитним договором №1047-1 від 05.06.2007, стягнутої за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 у справі № 489/5788/l5-ц.
Щодо тверджень керуючого реструктуризацією та боржника про неправомірність пред'явлення банком вимог щодо пені, суд відхиляє їх доводи з огляду на наступне.
Статтею 1 Кодексу про банкрутство грошове зобов'язання визначено, як зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду тощо. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Кредитор згідно з приписами цієї статті Кодексу про банкрутство визначений, як юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Конкурсні кредитори, згідно зі статтею 1 Кодексу про банкрутство це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною першою статті 45 Кодексу про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
В частині третій цієї статті Кодексу про банкрутство визначені вимоги до заяви кредитора з вимогами до боржника, відповідно до яких заява кредитора має містити, зокрема розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.
За змістом наведених положень заборона на включення до грошового зобов'язання неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій стосується кредитора, що звертається із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (ініціюючого кредитора).
Натомість ця заборона не поширюється на вимоги конкурсного кредитора при зверненні до господарського суду із письмовою заявою про кредиторські вимоги до боржника, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство (частина третя статті 45 Кодексу про банкрутство). Аналогічне правило діє для ініціюючого кредитора у разі заявлення ним до боржника додаткових грошових вимог відповідно до порядку, передбаченого частиною другою статті 45 Кодексу про банкрутство.
Кодекс про банкрутство не ототожнює зміст та склад вимог кредитора при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (які мають бути грошовими, однак до них не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції), зі змістом та складом вимог конкурсного кредитора, що можуть бути як грошовими, так і майновими (частина друга статті 45 Кодексу про банкрутство), та включати неустойку (штраф, пеню) та інші фінансові санкції.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 910/19006/19.
У даному випадку мова йде про конкурсні грошові вимоги банку, заявлені у справі про неплатоспроможність у порядку ст. 45 та 122 КУзПБ, то ж визначені у ст.. 1 КУзПБ обмеження щодо пені у даному випадку не застосовуються.
Окрім зазначеного, боржник посилаючись на ст. 551 Цивільного кодексу України клопотав про зменшення розміру пені на 90%. За твердженням боржника, заявлена АТ «Ощадбанк» сума пені є вочевидь неспівмірною.
Обставини, що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує, який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду, під час розгляду справи.
Так, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 у справі № 489/5788/l5-ц, яке набрало законної сили та наразі є чинним, вже вирішено питання стягнення пені.
Зменшити пеню після ухвалення судом рішення щодо її стягнення можливо лише шляхом апеляційного оскарження або перегляду справи за нововиявленими обставинами.
Тому у суді відсутні підстави для розгляду питання щодо зменшення пені.
Таким чином, заявлені АТ «Ощадбанк» вимоги у загальному розмірі 1715791,65 грн є документально і нормативно обґрунтовані, підтверджуються матеріалами заяви кредитора та підлягають визнанню судом.
Станом на час розгляду цієї заяви матеріали справи не містять доказів повного чи часткового погашення указаної заборгованості.
Виходячи з вимог положень КУзПБ у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
Відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду заяв про грошові вимоги господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Враховуючи, що кредиторські вимоги Банку виникли до порушення провадження у справі про неплатоспроможність боржника, вони є конкурсними та заявленими у встановлений КУзПБ строк.
При цьому, вимоги заявника не забезпечені заставою майна боржника.
Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, зокрема, витрати на оплату судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Кредитором за подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника згідно платіжної інструкції № 4402 від 15.08.2025 сплачено судовий збір за звернення до суду із заявою про грошові вимоги в розмірі 6056,00 грн., а тому вказані витрати мають бути відшкодовані до задоволення вимог кредиторів.
Стосовно черговості задоволення вимог кредиторів суд зазначає, що порядок задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність визначено статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно з ч. 4 цієї статті, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають /перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
З урахуванням положень ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства суд вважає, що визнані судом вимоги Банку мають задовольнятися у такій черговості:
- 6056,00 грн. (судовий збір) - позачергові вимоги;
- 1306647,73 грн. (основний борг, відсотки та судові витрати за рішеннями суду) - ІІ черга;
- 409143,92 грн (пеня) - ІІІ черга.
Керуючись ст. 45-47, 122, 133, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» вих.. № 55/5.5-03/108178/2025 від 21.08.2025 задовольнити.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» (ідентифікаційний номер 09326464) до фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 1 715 791,65 грн.
3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією включити визнані судом вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» (ідентифікаційний номер 09326464) у розмірі 1715791,65 грн та понесені витрати по сплаті судового збору за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 6056,00 грн до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 19.12.2025.
Суддя Т.М.Давченко