18 грудня 2025 року Справа № 915/59/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Карпенко 25/27", вул. Генерала Карпенко, 25/27, м Миколаїв, 54038 (код ЄДРПОУ 40610743)
до відповідача Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, вул. Рішельєвська, 8, м. Одеса, 65026 (код ЄДРПОУ 02883110)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54027 (ЄДРПОУ 26565573)
про стягнення коштів в сумі 26 855, 30 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Карпенко 25/27" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради заборгованість з оплати послуг (послуг з утримання будинків та прибудинкових територій) за період з 01.02.2020 по 31.10.2021 у розмірі 26 855, 30 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 02883110) та Миколаївську міську раду (ЄДРПОУ 26565573).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2025 задоволено клопотання позивача про заміну первісного відповідача Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради на належного відповідача Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України.
Замінено у справі первісного відповідача Адміністрацію Заводського району Миколаївської міської ради, вул. Погранична, 9, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 05410599) на належного відповідача Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, вул. Рішельєвська, 8, м. Одеса, 65026 (код ЄДРПОУ 02883110). Встановлено відповідачу Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України строк для подання суду відзиву на позовну заяву.
15.10.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 14550/25 від 15.10.2025).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2025 повернуто заяву ОСББ “Карпенко 25/27» про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 14550/25 від 15.10.2025).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, №793/2025 від 20.11.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено, що в будинку № 27 по вулиці Генерала Карпенко в м. Миколаєві на першому поверсі розташовано нежитлове приміщення площею 310 кв. м., власником якого є територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради. Відповідно до договору оренди № 7532 від 25.03.2014 нежитлове приміщення, площею 310 кв. м., розташоване на першому поверсі в будинку № 27 по вулиці Генерала Карпенко в м. Миколаєві, передано в оренду Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 02883110). В зазначеному приміщенні знаходиться Миколаївське відділення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз (вул. Карпенка, 27, м. Миколаїв, 54038), яке є філією або представником юридичної особи, або її відокремленим підрозділом.
Відповідно до договору № 2588 від 13.12.2018 року на утримання прилеглої території Адміністрація Заводського району Миколаївської міської ради доручила Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Карпенко 25/27" забезпечити належне утримання прилеглої до об'єкту благоустрою території.
Відповідач ігнорує претензії позивача та вимоги чинного законодавства, не здійснює
оплату спожитих послуг, внаслідок чого станом на 31.10.2021 утворилась заборгованість у розмірі 26 855, 30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 193 ГК України, ст. 509, 525, 526, 319 ЦК України, ст. 1, 5, 7, 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», ст. 13 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
В заяві (вх. № 7084/25 від 09.05.2025) про заміну неналежного відповідача Адміністрації Заводського району на належного відповідача - Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, позивач зазначив, що за умовами договору оренди № 7532 від 25.03.2014 р., а саме п. 5.7 договору орендар, тобто Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів укласти з балансоутримвачем орендованого майна, а саме з ОСББ "Карпенко 25/27" договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. Отже, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз є належним відповідачем по справі.
2.2. Правова позиція Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради (первісний відповідач, який замінений згідно ухвали суду від 24.06.2025).
Адміністрація є виконавчим органом Миколаївської міської ради та в межах своїх повноважень організовує та здійснює контроль за дотриманням Правил благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві, затверджених рішенням Миколаївської міської ради № 28/10 від 16.05.2013 на території району.
Відповідно до п. 1.4 договору № 2588 на утримання прилеглої території, укладеного між ОСББ "Карпенко 25/27" та Адміністрацією, фінансування робіт з утримання прилеглої території проводиться за рахунок позивача. Отже, жодних фінансових заборгованостей з боку Адміністрації апріорі не може виникати.
В матеріалах, доданих до позовної заяви, не надано підтвердження факту отримання послуг (ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Користувачем та споживачем віх комунальних послуг в зазначеному нежитловому приміщенні є Одеський науково-дослідний інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача Одеського науково-дослідного інститут судових експертиз Міністерства юстиції України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 9797/25 від 01.07.2025) просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне.
Відповідач ОНДІСЕ на підставі договору оренди від 25.03.2014 № 7532, укладеним з Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, орендує у Миколаївської територіальної громади нежитлове приміщення площею 310 кв.м., що розташоване на першому поверсі будинку № 27 по вул. Генерала Карпенка (Алмазова натепер) в м. Миколаєві, яке використовується філією інституту - Миколаївським відділенням. Вказаний договір неодноразово продовжувався на підставі відповідних договорів про внесення змін та був діючим у період, який зазначається позивачем, як період для нарахування заборгованості.
Відповідач вказує, що ОНДІСЕ або його філія Миколаївське відділення не є належними відповідачами у зазначеній справі з огляду на те, що в розумінні ст. 1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласники багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. ОНДІСЕ або його Миколаївське відділення не є співвласником в ОСББ “Карпенко 25/27», а лише орендарем. Всі права та обов'язки, які передбачені договором оренди, можуть бути застосовані винятково до відносин сторін цього договору.
Завданням та предметом діяльності ОСББ серед іншого є забезпечення належного утримання і багатоквартирного будинку і прибудинкової території та управління ними згідно з чинним законодавством та цим Статутом; встановлення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласниками; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати усіх встановлених законом та цим Статутом внесків і платежів.
Відповідач зазначає, що позивачем взагалі не надано доказів щодо виконання ним своїх обов'язків щодо утримання будинку (жодних договорів, актів, рахунків тощо), відповідно у позивача відсутня правова та фактична підстава для висунення вимог щодо стягнення заборгованості за послуги, які ним не надаються.
Крім того, відповідач зазначає про сплив строків позовної давності. Залучення ОНДІСЕ, як відповідача, відбулось лише в червні 2025 року, а позовні вимоги заявлені за 2020-2021 роки, що автоматично не підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості, оскільки остання становить три роки. Крім цього, навіть на дату подання позовної заяви до первісного відповідача 22.01.2024 сплили строки позовної давності в частині вимог про стягнення заборгованості за 2020 рік.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 385 ЦК України та ст. 1, 4, 15, 17 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
2.4. Правова позиція третьої особи Миколаївської міської ради.
В письмових поясненнях (вх. № 2279/24 від 27.02.2024) третя особа, посилаючись на приписи ст. 1, 13, 19, 20, 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», зазначає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними.
Третя особа зазначає, що в матеріалах, доданих до позовної заяви, не надано підтвердження факту отримання послуг.
Також третя особа вказує, що нежитлове приміщення площею 310 кв.м., щодо якого вимагається стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг, перебуває в користуванні в Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України по договору оренди від 25.03.2014 №7532. На теперішній час договір оренди є діючий.
Посилаючись на умови п. 5.7 договору та ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», третя особа зазначає, що користувачем та споживачем віх комунальних послуг в зазначеному нежитловому приміщенні є Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Обставини справи щодо укладення договору оренди між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради та Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.
25.03.2014 між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (орендар) було укладено договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 25.03.2014.
Додатками до договору є:
- довідка про балансову вартість майна, що передається в оренду;
- акт приймання-передавання орендованого майна.
До договору між сторонами укладено договори про внесення змін, а саме:
- Договір про внесення змін від 27.02.2015;
- Договір про внесення змін від 07.06.2016;
- Договір про внесення змін від 23.05.2019;
- Договір від 15.09.2022 про продовження договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 25.03.2014 № 7532.
Договір та договори про внесення змін підписані та скріплені печатками сторін.
Умовами договору оренди сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (надалі - майно), керуючись наказом орендодавця або балансоутримувача (відповідно до Положення) від 25.03.2014 № наказ № 85/03 від 25.03.2014 - нежитлове приміщення (будівля, споруда) площею 347, 9 кв.м., розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка на першому поверсі 27 будинку, що знаходяться на балансі _________, вартість якого визначена згідно залишкової вартості ______. Майно передається в оренду з метою використання під адміністративні потреби.
Майно передається в оренду з метою використання під адміністративні потреби.
Відповідно до п. 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно.
Відповідно до 2.3 договору власником майна залишається територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 5.6 договору орендар зобов'язаний укласти договори з відповідними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання).
Відповідно до п. 5.7 договору здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
Відповідно до п. 10.1 договору договір укладено строком на 1 рік, що діє з 25.03.2014 по 25.03.2015 включно.
25.03.2014 орендодавець Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради передано, орендарем Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України прийнято нежитлове приміщення розташоване на території ТОВ “Ліски-М», р-н міста Заводський за адресою вул. Генерала Карпенко, 27 площею 347, 9 кв.м., про що складено та підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення до договору оренди № 7532 від 25.03.2014.
Договорами про внесення змін від 27.02.2015, від 07.06.2016 сторони продовжували строк дії договору.
Договором про внесення змін від 23.05.2019 сторони продовжили строк дії договору та погодили викласти п. 1.1 в наступній редакції.
Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції договору про внесення змін від 23.05.2019) орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (надалі - майно) - нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 310,0 кв. м, що розташовані за адресою: м. Миколаїв вул. Генерала Карпенка, 27, що знаходяться на балансі ТОВ “Ліски-М».
В подальшому 15.09.2022 між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (ОДНІСЕ) (орендар) було укладено договір про продовження договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 25.03.2014 № 7532, яким сторони погодили викласти договір в новій редакції.
Умовами розділу І змінюваних умов договору (далі - Умов) сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 Умов:
- орендодавець - Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради.
- орендар - Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України (ОДНІСЕ);
- балансоутримувач - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Центрального району м. Миколаєва.
Відповідно до п. 4.1 Умов інформація про об'єкт оренди - вбудовані нежитлові приміщення частина першого поверху житлового будинку 1963 р.п. загальною площею 310, 0 кв.м. за адресою: Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 27/2 літ. “А» з №1-1 по 1-29.
Відповідно до п. 9.2 Умов «Витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю» - компенсуються орендарем в порядку, передбаченого п. 6.5 договору.
Відповідно до п. 12.1 Умов цей договір продовжено на 5 років з 26 січня 2022 р. по 25 січня 2027 р. включно.
Умовами розділу ІІ незмінюваних умов договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 6.5 незмінюваних умов договору протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання:
два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або
проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю:
підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або
подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають і відшкодуванню орендарем за договором.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.
Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов'язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.
Обставини щодо створення ОСББ “Карпенко 25/27» та затвердження кошторису.
30.06.2016 ОСББ “Карпенко 25/27» було зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Місцезнаходження юридичної особи: України, 54038, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенко, 25, 27.
Відповідно до п. 1 розділу І Статуту ОСББ “Карпенко 25/27», затвердженого рішенням установчих зборів ОСББ “Карпенко 25/27» № 1 від 23.06.2016 (далі - Статут), Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків “Карпенко 25/27» (далі - Об'єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку (багатоквартирних будинків) № 25 та № 27 (далі - будинок), що розташований за місцезнаходженням: 54028, м. Миколаїв, по вулиця, Карпенко, будинок 25/27, відповідно до Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Статуту метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, щодо дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати платежів, передбачених законодавством та цим статутом.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Статуту завдання та предметом діяльності об'єднання є, зокрема, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Статуту до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Відповідно до п. 11 розділу ІІІ Статуту рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Рішення загальних зборів мають вищу юридичну силу щодо рішень інших органів управління об'єднання. Загальні збори своїм рішенням можуть у будь-який час скасувати або визнати таким, що втратило чинність, рішення будь-якого іншого статутного органу об'єднання, зокрема, правління та ревізійної комісії об'єднання.
Рішення загальних зборів оприлюднюється шляхом розміщення його тексту в місцях загального користування будинку.
Рішення з питань, передбачених абзацами другим, шостим, сьомим, восьмим, дев'ятим, дванадцятим та чотирнадцятим пункту 2 цього розділу, а за рішення загальних зборів - і з інших питань, надаються співвласникам під розписку або направляються поштою (рекомендованим листом) ініціатором загальних зборів правлінням, або ініціальною групою.
Співвласники мають право знайомитись з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та за власний рахунок робити з них копії та виписки.
Рішення загальних зборів маже бути оскаржене в судовому порядку.
Відповідно до п. 2 розділу V Статуту співвласник зобов'язаний, зокрема:
- виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання;
- виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень;
- своєчасно в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Миколаїв, вул. Карпенко, 25, 27, оформленого протоколом № 5 від 25.07.2019, зокрема, по питанню 3 порядку денного прийнято рішення затвердити новий кошторис 4, 86 грн. для житлових приміщень з централізованим опаленням, 4,23 грн. для житлових приміщень з індивідуальним опаленням, 3,83 грн. для нежитлових приміщень на період з липня 2019 - червень 2020.
Відповідно до рішення термінових позачергових зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Миколаїв, вул. Карпенко, 25, 27, оформленого протоколом № 7 від 03.01.2021, зокрема, по питанню 3 порядку денного прийнято рішення затвердити новий кошторис: 6,00 грн. для житлових приміщень з централізованим опаленням, 5,37 грн. для житлових приміщень з індивідуальним опаленням, 4,45 грн. для нежитлових приміщень на 2021 рік.
24.12.2021 позивачем направлено на адресу відповідача ОДНІСЕ Міністерства юстиції України претензію від 24.12.2021, в якій позивач просив сплатити заборгованість з оплати житлових послуг (послуги з утримання будинків та прибудинкової території) за період з 01.02.2020 по 31.10.2021 в розмірі 26 855, 30 грн.
Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення з відміткою відповідного відділення поштового зв'язку та поштовою накладною.
Відповідно до розрахунку позивачем нараховано ОНДІСЕ витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна:
- за період з лютого 2020 по грудень 2020 щомісячно в сумі 1 187, 30 грн.;
- за період з січня 2021 по жовтень 2021 щомісячно в сумі 1 379, 50 грн.
Крім того, судом встановлено, що 13.12.2018 між Адміністрацією Заводського району Миколаївської області (управитель) та ОСББ “Карпенко 25/27» (виконавець) було укладено договір на утримання прилеглої території № 2588 від 13.12.2018, відповідно до умов якого, управитель доручає, а виконавець безпосередньо або шляхом залучення на договірних засадах фізичних та юридичних осіб забезпечує належне утримання прилеглої до об'єкта благоустрою території (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору об'єкт благоустрою розташований на адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, буд. 25, буд. 27.
Відповідно до п. 1.4 договору фінансування робіт з утримання прилеглої території проводиться за рахунок виконавця.
Відповідно до п. 5.4 договору договір діє протягом одного року.
Відповідно до п. 5.5 договору якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не запропонує внести до нього зміни або доповнення, він продовжується на наступний рік.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 4 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об'єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об'єднання є загальні збори об'єднання, правління, ревізійна комісія об'єднання.
Вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
Відповідно до ч. 5, 6, 7, 8 ст. 10 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Рішення загальних зборів об'єднання доводяться до відома співвласників ініціатором загальних зборів у порядку, визначеному частиною двадцять шостою статті 6 цього Закону, або в іншому порядку, визначеному загальними зборами об'єднання.
Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії.
Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема:
- приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання;
- встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;
- здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право зокрема:
- вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;
- звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане, зокрема:
- забезпечувати виконання вимог статуту об'єднання;
- забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України.
Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначені особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Відповідно до п. 3, 4, 5, 8 ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна;
4) прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;
5) співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;
8) управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.
Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані, зокрема:
1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;
5) виконувати рішення зборів співвласників.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 10 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають:
1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;
2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;
2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;
3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;
4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є видом житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений п. 5 ч. 3 цієї ж статті обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19 зазначив, що прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону № 417-VIII.
У зв'язку з чим рішення загальних зборів ОСББ "Житичі", у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов'язковими для Житомирської міської ради, як власника нежитлових приміщень по вул. Небесної Сотні, 15 у м. Житомир, який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов'язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ. При цьому у разі відмови співвласника сплачувати встановлені внески і платежі об'єднання має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону, частина 1 статті 17 № 2866-III).
Що ж стосується орендаря вказаних приміщень - ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр", то частиною четвертою статті 12 Закону №417-VIII дійсно передбачено, що зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
У той же час Верховний Суд констатує, що визначаючи зобов'язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13, Закону № 2866-III).
За таких обставин Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги в пункті 10 Постанови та доходить висновку про те, що, з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ "Житичі" є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна. Відповідно, висновки судів попередніх інстанцій щодо обов'язковості для орендарів рішень загальних зборів відповідача та положень статуту останнього зроблені внаслідок неправильного застосування вищевказаних норм матеріального права.
Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку. У зв'язку з чим ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр", як орендар нежитлового приміщення в будинку по вул. Небесної Сотні, 15 у м. Житомир, зобов'язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов'язок встановлений відповідним правочином (договором).
У даному випадку умовами договору оренди від 20.03.2019 №290 не встановлено обов'язку орендаря з відшкодування орендодавцю (власнику майна) понесених останнім витрат на утримання об'єкта оренди у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, а у пункті 6.8 цього договору міститься лише загальна вимога про обов'язок здійснення таких витрат з одночасною вказівкою про укладення орендарем окремого договору з балансоутримувачем на оплату послуг з управління об'єктом оренди. Отже, за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків в договорі оренди та не досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату внесків, обов'язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень - Житомирська міська рада, для якого положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ є обов'язковими в силу закону (постанова КГС ВС від 02.09.2020 у справі № 906/884/19).
На сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо права позивача визначати відповідача (відповідачів), предмет та підстави позову. Так, Велика Палата Верховного суду неодноразово вказувала у своїх постановах, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (п.41), від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц (п.49), від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (п.50), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (п.31.4), від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (п.38), від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц (п.31), від 27.03.2019 у справі №520/17304/15-ц (п.63)).
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Заявлення позивачем вимог у цій справі до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у цьому позові (постанова КГС ВС від 13.05.2024 у справі № № 925/1205/23).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; постанову ВП ВС від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом вище, в будинку № 27 по вулиці Генерала Карпенко в м. Миколаєві на першому поверсі розташовано нежитлове приміщення площею 310 кв. м., власником якого є територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.
Відповідно до договору оренди № 7532 від 25.03.2014 нежитлове приміщення, площею 310 кв. м., яке розташоване на першому поверсі в будинку № 27 по вулиці Генерала Карпенко в м. Миколаєві, передано в оренду Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 02883110). В зазначеному приміщенні знаходиться Миколаївське відділення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз.
Умовами договору оренди, укладеному між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та ОНДІСЕ МЮ України (орендар), в редакції, яка діяла до 15.09.2022, передбачено обов'язок орендаря укласти договори з відповідними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання), а також укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг (п. 5.6, п. 5.7 договору).
Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції договору про внесення змін від 23.05.2019) нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 310,0 кв. м, що розташовані за адресою: м. Миколаїв вул. Генерала Карпенка, 27, знаходились на балансі ТОВ “Ліски-М».
В подальшому 15.09.2022 між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ) (орендар) було укладено договір про продовження договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 25.03.2014 № 7532, яким сторони погодили викласти договір в новій редакції.
Зокрема, в п. 3.3 розділу І змінюваних умов договору сторони зазначили, що балансоутримувачем є Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Центрального району м. Миколаєва.
Крім того, умовами п. 9.2 розділу І змінюваних умов договору та п. 6.5 розділу ІІ незмінюваних умов договору сторони передбачили обов'язок балансоутримувача надати орендарю для підписання примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач ОНДІСЕ не є зобов'язаною особою за даним позовом, оскільки ОНДІСЕ не є власником спірних нежитлових приміщень та на нього не поширюється обов'язковість виконання рішення загальних зборів ОСББ. Матеріали справи не містять доказів укладення договорів між ОСББ «Карпенко 25/27» та ОНДІСЕ щодо врегулювання питань з оплати послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.
Умови договору оренди, укладеного Управлінням з використання та розвитку комунальної власності ММР та ОНДІСЕ, врегульовують права та обов'язки сторін цього договору (орендодавця, орендаря, балансоутримувача). Умовами договору оренди не встановлено жодних обов'язків ОНДІСЕ перед ОСББ «Карпенко 24/27».
Отже, за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків в договорі оренди та не досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату внесків, обов'язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень - Миколаївська міська рада, для якого положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ є обов'язковими в силу закону.
Отже, в позові судом відмовлено, оскільки відповідач не є зобов'язаною особою за позовною вимогою, пред'явленою позивачем. При цьому, суд зазначає, що позивач самостійно визначає склад учасників процесу (відповідача), а заміна неналежного відповідача судом можлива лише за клопотанням позивача (ч. 1 ст. 48 ГПК України).
Суд зазначає, що в межах даного спору судом не надається правова оцінка правовідносинам між позивачем ОСББ «Карпенко 25/27» та третьою особою Миколаївською міською радою щодо наявності / відсутності заборгованості з оплати послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, її розміру тощо.
Судом не розглядається питання застосування строку позовної давності, заявлене відповідачем, оскільки позовна давність застосовується у випадку встановлення судом порушення прав позивача, тобто за наявності підстав для задоволення позовних вимог. Враховуючи, що в спірному випадку відсутні докази порушення відповідачем прав позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові, то підстави для застосування строку позовної давності відсутні.
Враховуючи вищевикладене, в позові судом відмовлено.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Позивачем під час звернення до суду із даним позовом сплачено судовий збір в сумі 3 028, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 852 від 22.01.2024 на суму 3 028, 00 грн.
Позовна заява подана в електронній формі за допомогою системи «Електронний суд».
Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості в сумі 26 855, 30 грн., судовий збір з якої з урахуванням понижуючого коефіцієнта, передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», має становити 2 422, 40 грн.
Отже, судовий збір в сумі 605, 60 грн. може бути повернуто судом з Державного бюджету України за клопотанням позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн. згідно ст. 123, 126, 129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 18.12.2025
Суддя Е.М. Олейняш