79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.12.2025 Справа № 914/2196/25
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства відповідальністю «Українська залізниця», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛЯР», м. Львів;
про: стягнення 540 854,25 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Ткачук Б.М. (в режимі відеоконференції).
Обставини розгляду справи.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛЯР», м.Львів про стягнення 540 854,25 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Судові засідання неодноразово відкладались, про що зазначено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою суду від 03.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2025.
Ухвалою суду від 17.11.2025 судове засідання було відкладено на 01.12.2025.
01.12.2025 в судовому засіданні було оголошено перерву для ухвалення рішення до 11.12.2025.
Під час розгляду справи сторонами були подані наступні документи:
- 22.08.2025 відповідачем - відзив на позовну заяву з додатками згідно переліку (вх. № 22075/25 (поданий через підсистему «Електронний суд»);
- 25.08.2025 позивачем - заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 22235/25 (подано через підсистему «Електронний суд»), яку задоволено ухвалою суду від 28.08.2025;
- 15.09.2025 відповідачем - заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 24269/25 (подано через підсистему «Електронний суд»), яку задоволено ухвалою суду від 23.09.2025;
- 25.09.2025 позивачем - відповідь на відзив з додатками згідно переліку (вх. № 25482/25 (подана через підсистему «Електронний суд»);
- 02.10.2025 відповідачем - заперечення на відповідь на відзив (вх. № 25997/25 (подані через підсистему «Електронний суд»);
- 13.10.2025 позивачем - клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 26900/25 (подано через підсистему «Електронний суд»);
- 14.10.2025 відповідачем - клопотання про проведення засідання за відсутності представника (вх. № 27089/25 (подано через підсистему «Електронний суд»);
- 23.10.2025 відповідачем - заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 28240/25 (подана через підсистему «Електронний суд»), яку суд задовольнив ухвалою від 23.10.2025.
Заяв про відвід суду від сторін не надходило.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем було поставлено товар неналежної якості та з порушенням строків проведено заміну неякісного товару, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим як результат позивач нарахував відповідачу за неналежне виконання умов договору штраф у розмірі 417.648,03 грн. та пеню у розмірі 123.206,21 грн. і звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти заявлених вимог, зазначаючи, що товар був поставлений у повному обсязі та відповідав вимогам щодо якості після врегулювання розбіжностей. Поставка товару, який через незначні відхилення у спалаху не відповідав вимогам замовника, не є суттєвим порушенням, оскільки ці відхилення не вплинули на призначене використання товару і в чому не було вини відповідача. Подальше прострочення заміни товару стало наслідком великих відстаней між адресою отримання та адресою відправки, а також необхідністю повернення всього обсягу товару і проведення лабораторних випробувань для приведення товару до стандартів, визначених позивачем. Також відповідач звертає увагу, що позивачем не доведено факту заподіяння збитків, а тому заявлені штрафні санкції є безпідставними та непропорційними до обсягу порушення. Крім того, за змістом відзиву відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявленої позивачем суми штрафних санкцій на 99%, якщо суд ухвалить рішення на користь останнього.
Позивач не погодився із викладеними у відзиві аргументами відповідача та подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що здійснивши поставку товару неналежної якості відповідачем були порушені істотні умови договору, що, в свою чергу, має наслідком нарахування штрафу, а враховуючи, що неякісний товар було замінено не у належний строк (після 12.02.2025), то є всі підстави і для нарахування пені за порушення таких строків. Також позивач не погоджується із заявленим відповідачем клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, вважаючи, що цим відповідач фактично просить не зменшити розмір неустойки, а звільнити його від її сплати, що не відповідає судовій практиці, чинному законодавству та умовам укладеного між сторонами договору.
Відповідач заперечив проти аргументів позивача у відповіді на відзив, зазначив, що заявлене позивачем стягнення штрафу є не інструментом компенсації дійсно завданих збитків, а фактично засобом отримання необґрунтованого фінансового збагачення за рахунок відповідача. Також відповідач вважає, що позивач невірно зробив розрахунок суми позову, здійснивши його виходячи із загальної вартості всього товару, включаючи той, що був поставлений належної якості. Тобто відповідач вважає, що розрахунок пені є неправомірним, необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору та обставин справи. Крім того, за змістом заперечень відповідач зазначає, що він не заперечує саму можливість застосування відповідальності, передбаченої договором, та визнає свою вину, однак наголошує на необхідності застосування принципу пропорційності як ключового елементу справедливості у цивільно-правових відносинах. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань не повинна перетворюватися на механізм необґрунтованого збагачення однієї із сторін або мати каральний характер, особливо за умов, коли зобов'язання за договором фактично виконано у повному обсязі, а реальні збитки позивачем не доведені. Також відповідач зазначив, що позивач подав відповідь на відзив із порушенням процесуальних строків, а тому просить суд залишити його без розгляду.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
02.07.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЛЯР» (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № ПВРЗ(ВМТПЗ-92/2024-ЮВ), предметом якого визначено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток (№ 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Найменування товару: Розчинник органічний «Уайт-спірит Е» (п. 1.2 договору).
Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (Додаток № 1) до цього договору (п. 1.3 договору).
Постачальник гарантує, що товар є новим, таким, що не перебував у використанні, терміни та умови його зберігання не порушені. Дата виробництва (виготовлення) товару не раніше 2024 (п. 1.6 договору).
Постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток № 1) до цього договору (п. 2.1 договору).
При виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання Акта про фактичну якість і комплектність продукції є обов'язковим. Товар, якість якого не відповідає умовам цього договору та/або щодо якого постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 цього договору, не приймається покупцем до врегулювання питання сторонами (п. 2.4 договору).
Повідомлення про виклик представника постачальника направляється в один із способів передбачених п. 4.5 цього договору (п. 2.6 договору).
Постачальник зобов'язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар (п. 2.7 договору).
Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації, зберігання, становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання відповідного акту (п. 2.8 договору).
Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці (п. 4.2 договору).
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п. 4.6 договору).
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України (п. 9.1 договору).
За поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар неналежного асортименту. При порушенні строків усунення недоліків або заміни неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, визначених п. 2.9 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості незаміненого у строк дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання або до останнього дня строку дії цього договору (п. 9.3.2 договору).
В усьому, що не визначено умовами договору, сторони керуються законодавством України (п. 13.1 договору).
Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024 (п. 16.1 договору).
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, на умовах визначених цим договором (п. 16.2 договору).
Невід'ємною частиною цього договору є: Додаток 1 - Специфікація № 1 (п. 18.1 договору).
Зазначений договір та додаток до нього складений та підписаний сторонами, а також скріплений печатками підприємств без зауважень та виправлень.
13.12.2024 позивачем на електронну пошту відповідача, яка зазначена у договорі, була направлена рознарядка № ПВРЗ-01-06/6721 від 11.12.2024 на поставку згідно договору товару у кількості 33889 кг на загальну суму 2.088.240,18 грн. з ПДВ.
Згідно видаткових накладних від 16.12.2024 № 1025 та від 17.12.2024 № 1029 відповідачем було здійснено поставку товару в загальній кількості 33889 кг на суму 2.080.240,18 грн.
09.01.2025 позивач на електронну пошту відповідача направив лист № ПВРЗ-01-06/95 від 07.01.2025, в якому зазначено, що фахівцями філії при прийманні товару було виявлено, що розчинник органічний «Уайт-спірит Е» в кількості 33889 кг має температуру спалаху в закритому тиглі нижче 18 градусів, що не відповідає ТУ У 20.3-35568391-001:2014 (за змінами 1:2020) де зазначено, що температура спалаху в закритому тиглі не нижче 28 градусів та просив направити представника на філію за адресою, зазначеною у договорі, для складання двостороннього акту. Разом з листом позивачем також було надіслано акти про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції від 27.12.2024 № 286 та від 03.01.2025 № 307.
Надалі відповідач повідомив позивача листом № 01/0901 від 09.01.2025 про направлення представника, який планує прибути в період 15.01.2025-17.01.2025.
15.01.2025 комісією за участю представників покупця та представника постачальника були складені акти про фактичну якість і комплектність одержаної продукції за № 286 та № 307, в яких було зафіксовано, що продукція не відповідає ТУ У 20.3-35568391-001:2014 (за змінами 1:2020) за показником температура спалаху, при нормі температурі спалаху в закритому тиглі не нижче 28 градусів, фактично нижче 18 градусів. Також комісією було вирішено провести заміну поставленого неякісного товару.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.02.2025 № ПВРЗ-01-06/521 (направлена засобами поштового зв'язку) про сплату штрафу за поставку товару неналежної якості на суму 417.648,04 грн., в якій посилаючись зокрема на п. 9.3.2 договору пропонував перерахувати на рахунок товариства суму штрафу в розмірі 20% від суми поставленого неякісного товару, що складає загалом 417.648,04 грн.
Також позивач направляв відповідачу претензію від 25.03.2025 № 01-06/790 про сплату пені за порушення строків заміни неякісного товару на суму 85.617,85 грн. та від 22.04.2025 № 01-06/823 про сплату пені за порушення строків заміни неякісного товару на суму 22.000,06 грн., в яких зазначено, що строк заміни неякісного товару відповідачем тривав до 12.02.2025, та враховуючи, що цей строк був порушений відповідачем, позивач запропонував здійснити оплату пені на рахунок товариства.
Відповідач зрештою поставив позивачу новий товар загальною кількістю 33889 кг на загальну кількість 2.088.240,18 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
№ 169 від 25.03.2025 на суму 753.550,98 грн. (отримано позивачем 27.03.2025),
№ 199 від 03.04.2025 на суму 1.184.151,54 грн. (отримано позивачем 07.04.2025)
№ 200 від 10.04.2025 на суму 150.537,66 грн. (отримано позивачем 14.04.2025).
На момент звернення до суду із цим позовом відповідач не виконав покладений на нього умовами договору № ПВРЗ(ВМТПЗ-92/2024-ЮВ) від 02.07.2024 обов'язок зі сплати штрафу за поставлений неякісний товар та пеню за невчасну заміну неякісного товару, що стало підставою для звернення позивача із цим позовом до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини першої статті 671 Цивільного кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Відповідно до частини другої статті 672 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.
Відповідно до частини першої статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до частини першої статті 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже було встановлено судом, відповідач на виконання умов договору поставки № ПВРЗ(ВМТПЗ-92/2024-ЮВ) від 02.07.2024 здійснив позивачеві поставку товару за накладними № 1025 від 16.12.2024 та № 1029 від 17.12.2024, але поставлений товар виявився неналежної якості, про що сторонами було складено та підписано акти про фактичну якість і комплектність одержаної продукції № 286 та № 307 від 15.01.2025, яким зафіксовано, що товар не відповідає ТУ У 20.3-35568391-001-2014 (зі зміною 1:2020) за показником температури спалаху, при нормі температури спалаху в закритому тиглі не нижче 28 градусів, фактично нижче 18 градусів. Сторони дійшли згоди про заміну товару в загальній кількості 33889 кг. на суму 2.088.240,18 грн.
Пунктом 2.8 договору передбачено, що строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації, зберігання, становить не більше 20 робочих днів з дня підписання відповідного акта.
Тобто враховуючи, що 15.01.2025 сторонами були підписані акти про фактичну якість і комплектність одержаної продукції, то відповідач мав здійснити заміну неякісного товару на якісний до 12.02.2025 включно.
Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується та не спростовується, що відповідач здійснив заміну неякісного товару в загальній кількості 33889 кг. на суму 2.088.240,18 грн. на підставі видаткових накладних № 169 від 25.03.2025 на суму 753.550,98 грн. (отримано позивачем 27.03.2025), № 199 від 03.04.2025 на суму 1.184.151,54 грн. (отримано позивачем 07.04.2025), № 200 від 10.04.2025 на суму 150.537,66 грн. (отримано позивачем 14.04.2025).
В свою чергу в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, чому відповідач не зміг виконати своє зобов'язання із заміни неякісного товару у встановлений договором строк.
Отже суд з наявних в матеріалах справи доказів, на підставі умов укладеного сторонами договору встановив, що відповідач зробив повну заміну неякісного товару із протермінуванням в 58 календарних днів, а враховуючи, що заміна була здійснена партіями (частинами), то за кожною видатковою накладною (поставкою) окремо протермінування складає:
- за видатковою накладною № 169 від 25.03.2025 - 42 календарних дні (період прострочення 13.02.2025-26.03.2025);
- за видатковою накладною № 199 від 03.04.2025 - 10 календарних днів (період прострочення 28.03.2025-06.04.2025);
- за видатковою накладною № 200 від 10.04.2025 - 6 календарних днів (період прострочення 08.04.2025-13.04.2025).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вже зазначав суд, п. 9.3.2 договору сторони узгодили, що за поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар неналежного асортименту. При порушенні строків усунення недоліків або заміни неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, визначених п. 2.9 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості незаміненого у строк дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання або до останнього дня строку дії цього договору.
Суд констатує, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив умови договору щодо постачання якісного (комплектного) товару та замінено такий товар на якісний із порушенням строків. Ці обставини відповідачем не спростовано, відповідно, позивач правомірно заявив вимоги про стягнення штрафних санкцій.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем за текстом позовної заяви, суд визнає його методологічно невірним, оскільки останній проводив розрахунок не за кожною видатковою накладною окремо, а шляхом множення загальної кількості днів прострочення поставки (59 днів) на відсоток пені (0,1 %) та від загальної суми неякісного товару (2.088.240,18 грн.).
Тому провівши перерахунок розміру пені за порушення строків усунення недоліків (заміни неякісного товару) за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення «Ліга:Закон» суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня в сумі 101.956,21 грн., зокрема за періодами: 13.02.2025-26.03.2025 - 87.706,09 грн., 28.03.2025-06.04.2025 - 13.346,89 грн., 08.04.2025-13.04.2025 - 903,23 грн.
Перевіривши розрахунок суми штрафу за поставлений неякісний товар суд визнає його методологічно та арифметично вірним, а саме таке нарахування правомірним.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій на 90% суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
В свою чергу приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер, а зменшення розміру пені на 90 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 918/116/19 від 04.02.2020.
Суд об'єктивно оцінив всі обставини справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, прийняв до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушення, відомостей щодо наявності збитків чи інших невідворотних наслідків для позивача від допущеного відповідачем порушення матеріали справи також не містять. Крім того в судових засіданнях позивач сам зазначав, що жодних збитків підприємство не отримало від поставки неякісного товару та протермінування строків його заміни.
В той же час, суд розцінює розмір заявлених штрафних санкцій як значний, що є неспівмірним для відповідача. Зокрема, вартість товару, який відповідач замінив складає 2.088.240,18 грн., а сума штрафних санкцій складає 519.604,25 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що оскільки позивач як покупець не поніс економічних втрат у зв'язку із поставкою неякісного товару та протермінування строків його заміни, враховуючи неспівмірно обтяжуючий розмір санкцій, а також відносно незначний період прострочки, вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити суму пені та штрафу на 30%. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню частково на загальну суму 363.722,96 грн., з яких 292.353,62 грн. - штраф, 71.369,34 грн. - пеня.
На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того суд звертає увагу, що оскільки витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби розмір неустойки судом не було зменшено, то судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача без врахування зменшення розміру неустойки судом.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛЯР» (код ЄДРПОУ 37363098; 79022, ЛЬВІВСЬКА ОБЛ., МІСТО ЛЬВІВ, ВУЛИЦЯ ГОРОДОЦЬКА, БУДИНОК 174 А) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815; 03150, МІСТО КИЇВ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, БУДИНОК 5) за поставку товару неналежної якості штраф у розмірі 292.353,62 грн., за порушення строків заміни неякісного товару пеню у розмірі 71.369,34 грн., а також судовий збір у розмірі 7.793,97 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.12.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.