18.12.2025 Справа № 914/3863/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
розглянув матеріали заяви
Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс»
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з
Фізичної особи-підприємця Крата Назара Михайловича 3427, 74 грн заборгованості за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 540028 від 12.07.2017
встановив:
Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Крата Назара Михайловича 3427, 74 грн заборгованості за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 540028 від 12.07.2017.
Розглянувши подану заяву, у відповідності до вимог розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність якого заявнику невідомо.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, визначених ст. 148 ГПК України, особі, якій належить право вимоги.
Як встановлено ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, ч. 2 такої статті визначає, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені ст. 150 ГПК України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням боржника є: Україна, 79040, Львівська обл., Львівський р-н, село Суховоля, вул. Данила Галицького, буд. 8.
Разом із тим у заяві про видачу судового наказу зазначено, що місцезнаходженням боржника є: АДРЕСА_1 . Водночас у договорі вказано іншу адресу боржника - АДРЕСА_2 , а також інший ідентифікаційний номер (ІПН НОМЕР_1 ).
Таким чином, у поданій заяві стягувачем зазначено недостовірну адресу місцезнаходження боржника, яка також не відповідає даним зазначеним в договорі, в якому також вказано інший ідентифікаційний номер.
Така адреса не відповідає адресі боржника згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити Львівському комунальному підприємству «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Крата Назара Михайловича 3427, 74 грн заборгованості за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 540028 від 12.07.2017 та судового збору в розмірі 302, 80 грн.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строки та в порядку, встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя Запотічняк О.Д.