вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" грудня 2025 р. м. Київ
Справа № 911/2767/25
Господарський суд Київської області у складі:
cудді Ейвазової А.Р.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом фізичної особи-підприємця Гупало Людмили Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт і логістика України» про стягнення 238 182,28грн, без виклику представників сторін,
Фізична особа-підприємець Гупало Людмила Василівна (далі - позивач, ФОП Гупало Л.В.) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт і логістика України» (далі - відповідач, ТОВ «Транспорт і логістика України») та просить стягнути з відповідача 238 182,28грн (з урахуванням нової редакції позовної заяви).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг з перевезення вантажу за замовленнями від: 02.04.2025 №02-04, 16.04.2025 №16-04, 06.05.2025 №06-05, 20.05.2025 №20-05 (а.с.1-2; 40-42).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2025: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; зобов'язано позивача надати докази направлення заяви про усунення недоліків з додатками відповідачу; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.46-47).
Зазначена ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується довідками про доставку електронного листа: 19.09.2025 о 11:44 - представнику позивача -адвокату Шишуті Юрію Васильовичу; 19.09.2025 о 11:47 - відповідачу (а.с.48-49).
Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є видом судового рішення.
В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Окрім того, ч.7 ст.242 ГПК України визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою сторонам 19.09.2025.
19.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли докази направлення заяви про усунення недоліків з додатками відповідачу (а.с.50).
В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, відповідач не скористався правом на подання відзиву; із заявою про поновлення встановленого законом строку для подання відзиву відповідач до суду не звертався.
Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Граничний строк розгляду відповідної справи, визначений ч.1 ст.248 ГПК України, сплив.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
У період з квітня по травень 2025 року сторонами підписані замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме від:
- 02.04.2025 №02-04: дата завантаження - 03.04.2025 за адресою с. Наталівка (Житомирська обл.) Україна; дата розвантаження - 08.04.2025 за адресою Heidland 19, 38518 Gifhorn, Німеччина; найменування вантажу - піддони 23 тон; марка та характеристика автомобіля - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; порядок оплати - впродовж 5-7 банківських днів по сканам пакету документів (рахунок, акт, ЦМР); вартість перевезення - 57 793,36грн (а.с.4);
- 16.04.2025 №16-04: дата завантаження - 17.04.2025 за адресою с. Наталівка (Житомирська обл.) Україна; дата розвантаження - 23.04.2025 за адресою Heidland 19, 38518 Gifhorn, Німеччина; найменування вантажу - піддони 23 тон; марка та характеристика автомобіля - НОМЕР_3 \ НОМЕР_4 ; порядок оплати - впродовж 5-7 банківських днів по сканам пакету документів (рахунок, акт, ЦМР); вартість перевезення - 60866,65грн (а.с.8);
- 06.05.2025 №06-05: дата завантаження - 07.05.2025 за адресою с. Наталівка (Житомирська обл.) Україна; дата розвантаження - 12-13.05.2025 за адресою Heidland 19, 38518 Gifhorn, Німеччина; найменування вантажу - піддони 23 тон; марка та характеристика автомобіля - НОМЕР_5 / НОМЕР_6 ; порядок оплати - впродовж 5-7 банківських днів по сканам пакету документів (рахунок, акт, ЦМР); вартість перевезення - 60 778,64грн (а.с.12);
- 20.05.2025 №20-05: дата завантаження - 21.05.2025 за адресою с. Наталівка (Житомирська обл.) Україна; дата розвантаження - 26.05.2025 за адресою Heidland 19, 38518 Gifhorn, Німеччина; найменування вантажу - піддони 23 тон; марка та характеристика автомобіля - НОМЕР_5 / НОМЕР_6 ; порядком оплати - впродовж 5-7 банківських днів по сканам пакету документів (рахунок, акт, ЦМР); вартість перевезення - 58743,63грн (а.с.16).
На підтвердження здійснення міжнародних перевезень відповідно до замовлень позивач надав міжнародні товарно-транспортні накладні CMR, а саме від:
- 06.04.2025: перевезення автомобілями з д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; відправник - Timberwood UA LLC; одержувач - ECO Wood Sp.z.o.o; перевізник - ФОП Гупало Л.В.; вантаж - пиломатеріали обрізні хвойних порід (сосна) вагою 22000кг; отримання товару - 08.04.2025 Heidland 19, 38518 Gifhorn, Німеччина (а.с.7);
- 21.04.2025: перевезення автомобілями з д.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_7 ; відправник - Timberwood UA LLC; одержувач - ECO Wood Sp.z.o.o; перевізник - ФОП Гупало Л.В.; вантаж -пиломатеріали обрізні хвойних порід (сосна) - 35,36м3 та листяних порід (вільха) 2,19м3 загальною вагою 21800кг; отримання товару - 23.04.2025 Heidland 19, 38518 Gifhorn, Німеччина (а.с.11);
- 07.05.2025 №070525: перевезення автомобілями з д.н.з. НОМЕР_5 / НОМЕР_6 ; відправник - Timberwood UA LLC; одержувач - ECO Wood Sp.z.o.o; перевізник - ФОП Гупало Л.В.; вантаж - пиломатеріали обрізні хвойних порід (сосна) вагою 22250кг; отримання товару - 12.05.2025 Heidland 19, 38518 Gifhorn, Німеччина (а.с.15);
- 24.05.2025 №85859: перевезення автомобілями з д.н.з. НОМЕР_5 / НОМЕР_6 ; відправник - Timberwood UA LLC; одержувач - ECO Wood Sp.z.o.o; перевізник - ФОП Гупало Л.В.; вантаж - пиломатеріали обрізні хвойних порід (сосна) 36,470м3 вагою 20500кг; отримання товару - Heidland 19, 38518 Gifhorn, Німеччина (а.с.19).
На підтвердження виконання зобов'язань з перевезення вантажу позивач також надав підписані лише ним акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:
№ОУ-0000971 на суму 53 793,36грн щодо перевезення за замовленням від 02.04.2025 №02-04 (а.с.6);
№ОУ-0001178 на суму 60 866,65грн щодо перевезення за замовленням від 16.04.2025 №16-04 (а.с.10);
№ОУ-0001272 на суму 60 778,64грн щодо перевезення за замовленням від 06.05.2025 №06-05 (а.с.14);
№ОУ-0001415 на суму 58 743,63грн щодо перевезення за замовленням від 20.05.2025 №20-05 (а.с.18).
Крім того, для оплати послуг з перевезення позивач виставив відповідачу рахунки-фактури від: 08.04.2025 №СФ-0000994 на суму 53 793,36грн щодо перевезення за замовленням від 02.04.2025 №02-04 (а.с.5); 23.04.2025 №СФ-0001210 на суму 60 866,65грн щодо перевезення за замовленням від 16.04.2025 №16-04 (а.с.9); 12.05.2025 №СФ-0001298 на суму 60 778,64грн щодо перевезення за замовленням від 06.05.2025 №06-05 (а.с.13); 26.05.2025 №СФ-0001444 на суму 58 743,63грн щодо перевезення за замовленням від 20.05.2025 №20-05 (а.с.17).
Як повідомив позивач, після здійснення перевезень вантажу, ним на адресу відповідача направлено пакет документів (акти, рахунки, CMR) на підтвердження чого надав експрес-накладні ТОВ «Нова Пошта» від: 22.04.2025 №59001362330959, 27.05.2025 №59001384979449, 10.06.2025 №59001393604001 (а.с.25).
З наданих експрес-накладних вбачається, що позивач направляв відповідачу «документи», проте, переліку які саме документи є вкладенням у такі відправлення - надані експрес-накладні не містять.
Водночас, відповідач у даній справі не надав заперечень щодо отримання відповідних відправлень або доказів отримання інших документів такими відправленнями ніж тих, що надав позивач у підтвердження виконання перевезень, не спростував факту надання послуг перевезення вантажу, передбачених вказаними замовленнями від: 02.04.2025 №02-04, 16.04.2025 №16-04, 06.05.2025 №06-05, 20.05.2025 №20-05.
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач стверджує, що борг відповідача за надані послуги з перевезення вантажу складає 238 182,28грн.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити надані послуги з організації перевезення вантажу за замовленнями відповідача.
Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.
Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГК України; норми якого діяли в період виникнення спірних правовідносин) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу ч.4 ст.203 ЦК України правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.
Як визначено п.2 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Слід зазначити, що статус фізичної особи-підприємця не змінює того, що людина залишається фізичною особою, але наділяє таку особу додатковими можливостями здійснювати підприємницьку діяльність. Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. Таким чином, будь-які правочини, що укладаються між фізичними особами-підприємцями та юридичними особами, підлягають письмовому оформленню.
За змістом ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. В силу ч.2 такої статті: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
У даній справі письмовими доказами - заявками підтверджено наявність волевиявлення обох сторін на укладення договорів міжнародного автомобільного перевезення вантажу, з погодженням дат завантаження та відвантаження, а також місця вчинення таких дій, узгодження маси вантажу, способу перевезення, ціни перевезення, строку оплати, а також інших істотних умов.
Отже, узгодження істотних умов перевезення (предмету, ціни, строку), що підтверджено письмовими доказами - замовленнями, підтверджують укладення сторонами договорів міжнародного автомобільного перевезення вантажу, визначеного такими замовленнями у письмовій формі.
Укладені сторонами договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; при цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, як установлено ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, в силу положень ч.ч.1-3, 6 ст.306 ГК України: перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі; перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту; відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.307 ГК України: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Схоже із ст.307 ГК України визначення надано і ст.909 ЦК України, в силу якої, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Частиною 3 ст.909 ЦК України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Як визначено ч.ч.1, 5 ст.308 ГК України: вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування; про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.
Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (ч.1 ст.311 ГК України).
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Згідно ч.1 ст.53 вказаного Закону організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
З огляду на те, що виконання перевезень автомобільним транспортом відбувалося з перетином державного кордону України, до вказаних правовідносин сторін слід застосовувати положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 19.05.1956, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» та яка набрала для України чинність 17.05.2007 (далі - Конвенція).
За приписом п.1 ст.1 Конвенції ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Відповідно до ст.4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Пункт 1 ст. 9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про транзит вантажів» транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування, зокрема, міжнародною автомобільною накладною може бути - CMR.
Отже, надані позивачем міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) підтверджують здійснення перевезення та фактичну передачу вантажу одержувачу в обумовленому місці вивантаження.
Водночас, суд не може погодитися із обґрунтованістю розміру основного боргу за відповідними перевезеннями, зокрема розміром боргу за перевезення відповідно до замовлення від 02.04.2025 №02-04, враховуючи наступне.
У замовленні сторони передбачили, що плата за перевезення становить 57 793,36грн. Однак, у подальшому, після здійснення такого перевезення, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 08.04.2025 №СФ-0000994 та склав акт №ОУ-0000971 здачі-прийняття робіт (надання послуг), вказавши вартість таких послуг у розмірі 53 793,36грн. При цьому, відповідний акт направлений відповідачу, який не висловив заперечень щодо факту надання послуги та її вартості. При цьому, суд приймає до уваги ту обставину, що у вказаному замовлені сторони узгодили масу вантажу - 23000кг, однак, відповідно до CMR від 06.04.2025 фактично прийнято для перевезення вантаж масою 22000кг, тобто на 1000кг менше від замовленого, окрім того у замовленні вказано інше місце навантаження, аніж фактичне місце навантаження, що зазначено у акті №ОУ-0000971, що могло вплинути на вартість перевезення.
За розрахунком суду загальна вартість перевезення за відповідними замовленнями становить 234182,28грн.
З урахуванням зазначеного, зважаючи на те, що відповідачем не здійснено оплату наданих послуг протягом строку, встановленого за взаємною згодою сторін у вищевказаних замовленнях - 5-7 банківських днів після отримання документів (рахунку, акту, СМR), факт направлення яких не спростовано, ним допущено порушення зобов'язань за договором. Доказів повної оплати послуг відповідач до прийняття рішення не надав.
В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме - у розмірі 234182,28грн, а у задоволенні позову в частині стягнення 4 000грн суд відмовляє.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, позивач при поданні позову сплатив судовий збір понад встановлений розмір (3 572,73грн), оскільки не взяв до уваги те, що, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Фактично з поданої позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 858,19грн (238182,28:100*1,5*0,8).
Між тим, в силу ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі.
Клопотань про повернення частини сплаченого судового збору позивач до прийняття рішення у справі не подавав, отже, питання про повернення надмірно сплаченого судового збору даним рішенням не вирішується.
Враховуючи, що позов у даній справі задоволено частково, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 2 858,19грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 2 810,19грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог /234182,28*2858,19:238182,28/.
У поданій позовній заяві позивач вказував, що орієнтовний (попередній) розмір витрат на правничу допомогу складає 10 000 (а.с.1, зворот), однак, остаточного розрахунку відповідних витрат та заяви про розподіл витрат у певному остаточному розмірі позивач до ухвалення рішення не подав, отже, питання про відшкодування таких витрат даним рішенням не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт і логістика України» (ідентифікаційний код 45509950; 08294, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул.Промислова, буд. 3) на користь фізичної особи-підприємця Гупало Людмили Василівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ; АДРЕСА_1 ) 234182,28грн основного боргу, а також 2 810,19грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 4 000грн - основного боргу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова