вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2815/25
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніка Оіл» (79060, м. Львів, вул. Наукова, буд. 5, ідентифікаційний код 39507861)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛІ» (адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Броварської сотні, 30, ідентифікаційний код 45317973)
про стягнення 452 128,83 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто Оіл Трейд» (далі - позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛІ» (далі - відповідач) про стягнення 452 128,83 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів №НОТ-0303/25 від 03.03.2025 не виконав належним чином грошові зобов'язання у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 452 128,83 грн., яка складається з основної заборгованості у розмірі 400 000 грн., інфляційних втрат за період з 18.04.25 по 26.08.25 у розмірі 7 624,72 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості товару за період з 18.04.25 по 26.08.25 у розмірі 44 504,11 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 05.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Ухвала суду від 05.09.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 05.09.2025 о 19:32, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи №911/2815/25, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 19.12.2025.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
03 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто Оіл Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛІ» було укладено Договір поставки нафтопродуктів № НОТ-0303/25 (надалі за текстом - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець приймає і сплачує їх вартість на умовах даного договору.
Згідно п. 3.3. Договору № НОТ-0303/25 покупець зобов?язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару, на підставі рахунку Постачальника.
На виконанням умов зазначеного договору, 18.04.2025 р. ТОВ «НАФТО ОІЛ ТРЕЙД» поставлено, а ТОВ «ТЛІ» прийнято нафтопродукти (паливо моторне альтернативне A-92E Євро) вартістю 596 750 грн., що підтверджується видатковою накладною № 82 від 18.04.2025, а також товарно-транспортною накладною № 82 від 18.04.2025 р.
Також, згідно договору № HOT-0303/25, ТОВ «НАФТО ОІЛ ТРЕЙД» виписаний рахунок № 68 від 18.04.2025 на суму 596 750 грн. для ТОВ «ТЛІ» щодо зобов?язання здійснити оплату.
Відповідно, ТОВ «НАФТО ОЛ ТРЕЙД», як Постачальник своє зобов?язання виконало належним чином, згідно умов договору № HOT-0303/25 та вимог чинного законодавства.
Проте, ТОВ «ТЛІ», в порушення умов Договору № НОТ-0303/25, сплатило лише 196 750 грн.
Таким чином, сума основного боргу ТОВ «ТЛІ» перед ТОВ «НАФТО ОІЛ ТРЕЙД» складає 596 750 грн. - 196 750 грн. = 400 000 грн.
З метою досудового врегулювання спору, до ТОВ «ТЛІ», в порядку ст. 222 ГК України, направлена претензія вих. №17 від 08.07.2025 про сплату заборгованості, яка отримана відповідачем 17.07.2025. Після отримання претензії, в установлений ст. 222 ГК України термін для виконання претензії, ТОВ «ТЛІ» суму заборгованості не сплачено.
Статтею 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України, він вважається укладеним.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, Відповідач згідно умов Договору мав оплатити поставку товару, однак у порушення своїх договірних зобов'язань таку оплату не здійснив.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості 400 000 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають судом задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 18.04.25 по 26.08.25 у розмірі 7 624,72 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості товару за період з 18.04.25 по 26.08.25 у розмірі 44 504,11 грн.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦКУ України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.4.3. Договору № HOT-0303/25 від 03.03.2025 у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у п.п.3.3 даного Договору Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов?язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості товару за який не надійшла оплата. Пеня нараховується на суму, що належить до оплати».
Таким чином пеня розраховується наступним чином 400 000 (сума боргу) х (2 х 15,50: 365) х 131 днів (прострочення) : 100 = 44 504,11 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином інфляційне збільшення розраховується наступним чином 400 000 х 1.01906179 - 400 000 = 7 624,72 грн.
Розрахунок пені та інфляційного збільшення відповідає матеріалам справи та підлягає судом задоволенню.
Перевіривши правильність розрахунку боргу за договором поставки нафтопродуктів, суд встановив, що такий розрахунок відповідає умовам договору та є арифметично вірним.
Отже, вимоги в частині стягнення заборгованість у розмірі 452 128,83 грн., яка складається з основної заборгованості у розмірі 400 000 грн., інфляційних втрат за період з 18.04.25 по 26.08.25 у розмірі 7 624,72 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості товару за період з 18.04.25 по 26.08.25 у розмірі 44 504,11 грн. є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Станом на день ухвалення рішення суду у даній справі, доказів в спростування вищенаведених обставин не надходило, доказів щодо оплати зазначеної вище заборгованості, Відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість та штрафні санкції Відповідача перед Позивачем на даний час є непогашеними.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів мирного врегулювання спору сторонами подано не було.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що заявлені вимоги задоволені повністю, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати у розмірі 6 781,93 грн., понесені на оплату позову судовим збором.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніка Оіл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛІ» задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛІ» (адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Броварської сотні, 30, ідентифікаційний код 45317973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто Оіл Трейд» (08722, с. Трипілля, вул. Шевченка, буд. 3, ідентифікаційний код 43618593) заборгованість у сумі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 624 (сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 72 коп., пеню в розмірі 44 504 (сорок чотири тисячі п'ятсот чотири) грн. 11 коп., та судовий збір у розмірі 6 781 (шість тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 93 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 19.12.2025 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.