вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" грудня 2025 р. Справа № 911/3799/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши матеріали позовної заяви Обласного комунального підприємства «Фармація»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дверний хаб»
про стягнення 25 311,58 гривень
установив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Обласного комунального підприємства «Фармація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дверний хаб» про стягнення 25 311,58 гривень боргу, який виник внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, №387-14/VII-2/28 від 19.10.2018 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача від 01.11.2018.
Приписами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно ж до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Так, інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначено таке:
- аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору;
- за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном;
- словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено: у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі 925/1298/21; у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.
Отже, до спорів, предметом яких є стягнення коштів внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо нерухомого майна, поширюються процесуальні норми щодо виключної підсудності справ згідно частини 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17.
Зі змісту поданого позову слідує, що вимоги про стягнення з відповідача сум боргу заявлено у зв'язку з неналежним виконанням покладених на відповідача договірних зобов'язань як з внесення орендної плати за користування нежитловими приміщеннями в розташованій у місті Дніпро будівлі, так і з відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою плати за землю під означеною будівлею.
З огляду на зазначені вище обставини суд дійшов висновку, що спір за відповідно поданим позовом стосується прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном - користування приміщеннями та відшкодування пов'язаних за таким користуванням витрат, а тому такий спір підлягає розгляду за виключною підсудністю згідно приписів ч. 3 ст. 30 ГПК України Господарським судом Дніпропетровської області, тобто за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна, стосовно користування яким виник спір.
В розрізі зробленого висновку судом враховано, що:
- правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування;
- виключна підсудність - це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді, відтак зазначене свідчить, що певні категорії справ не можуть розглядатися не «судом, встановленим законом» за загальними правилами підсудності або ж за правилами альтернативної підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За таких обставин суд висновує про передачу позовної заяви Обласного комунального підприємства «Фармація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дверний хаб» про стягнення 25 311,58 гривень з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Керуючись ст. ст. 30, 31, 234, 235 Господарськогопроцесуального кодексу України, суд
постановив:
Позовну заяву Обласного комунального підприємства «Фармація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дверний хаб» про стягнення 25 311,58 гривень з доданими до неї документами передати за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвала складена та підписана 18.12.2025, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядку ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема