вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" грудня 2025 р. Справа № 911/220/25
за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, с. Олексіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою від 26.12.2024 р. б/н (вх. № 98/25, 13.01.2025 р.) про відкриття справи про її неплатоспроможність.
Ухвалою господарського суду від 15.01.2025 р. прийнято заяву боржника - ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Біленка Романа Івановича про участь у даній справі призначено на 05.02.2025 р.; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.
30.01.2025 р. через систему "Електронний суд" від боржника надійшла заява щодо заміни арбітражного керуючого та призначення арбітражним керуючим у справі № 911/220/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 арбітражного керуючого Пушкарь Лілію Миколаївну.
Ухвалою господарського суду від 05.02.2025 р., крім іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог боргів боржника, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_2 , здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів, розгляд справи у попередньому засіданні призначено на 26.03.2025 р.
06.03.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника АТ "Сенс Банк" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою господарського суду від 10.03.2025 р. розгляд заяви АТ "Сенс Банк" з грошовими вимогами до боржника призначено на 26.03.2025 р.
12.03.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів надійшов звіт про результати розгляду вимог кредиторів.
12.03.2025 р. на поштову адресу суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшов лист про залишок коштів на рахунках боржника.
21.03.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшли заперечення а грошові вимоги АТ "Сенс Банк".
26.03.2025 р. через канцелярію суду представником ОСОБА_3 подано заяви про визнання кредиторських вимог.
Ухвалою господарського суду від 26.03.2025 р. розгляд справи у попередньому засіданні, розгляд заяви АТ "Сенс Банк" з грошовими вимогами до боржника відкладено, розгляд кредиторської заяви ОСОБА_3 призначено на 25.06.2025 р.; встановлено строк до 16.06.2025 р. для подання боржником та керуючим реструктуризацією боргів боржника пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторської заяви ОСОБА_3 , з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.
24.06.2025 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Сенс Банк" надійшов відзив на повідомлення арбітражного керуючого про результати вимог кредитора.
25.06.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог.
Ухвалою господарського суду від 25.06.2025 р. визнано кредиторські вимоги АТ "Сенс Банк" до боржника - ОСОБА_1 на суму 12 726 293,69 грн., з яких: 4 844,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 12 721 448,89 грн. підлягають задоволенню в другу чергу, в іншій частині кредиторські вимоги АТ "Сенс Банк" відхилено, визнано кредиторські вимоги ОСОБА_3 до боржника - ОСОБА_1 на суму 6 126 568,35 грн., з яких: 6 056,00 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 6 120 512,35 грн. підлягають задоволенню в другу чергу, судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 24.09.2025 р.
27.06.2025 р. через систему "Електронний суд" представником боржника подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
24.09.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржник надійшли письмові пояснення.
Ухвалою господарського суду від 24.09.2025 р. судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкладено на 05.11.2025 р.
30.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.
05.11.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшла заява про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.
Ухвалою господарського суду від 05.11.2025 р. розгляд заяви представника боржника про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів призначено, судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкладено на 10.12.2025 р.
28.11.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття провадження.
02.12.2025 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Сенс Банк" надійшло клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
03.12.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшли пояснення щодо голосування АТ "Сенс Банк" на зборах кредиторів та заперечення на заяву про визнання недійсними правочинів, укладених боржником.
Ухвалою господарського суду від 04.12.2025 р. розгляд питання щодо прийняття до розгляду клопотання представника ОСОБА_3 про закриття провадження призначено на 10.12.2025 р.; встановлено строк до 03.12.2025 р. для подання учасникам у справі пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно предмету розгляду в судовому засіданні, що відбудеться 10.12.2025 р.
04.12.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
У судове засідання з'явились представник ОСОБА_3 та представник боржника.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання відповідно до вимог процесуального законодавства, не перешкоджає розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення даного засідання.
Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд
встановив:
У відповідності до положень статті 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Задоволення вимог кредиторів здійснюється згідно з планом реструктуризації боргів боржника за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів боржника, боржником або арбітражним керуючим, якщо планом реструктуризації боргів боржника передбачена його подальша участь у виконанні такого плану, у черговості, визначеній статтею 133 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 126 КУзПБ керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського суду заяву про затвердження плану реструктуризації боргів. До заяви про затвердження плану реструктуризації боргів боржника додаються: 1) план реструктуризації боргів боржника; 2) протокол засідання зборів кредиторів; 3) письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні чи проголосували проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника (за наявності).
Так, ухвалою господарського суду від 25.06.2025 р. визнано кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" до боржника - ОСОБА_1 у розмірі 12 726 293,69 грн., а також кредиторські вимоги ОСОБА_3 до цього ж боржника у розмірі 6 126 568,35 грн., призначено судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
23.09.2025 р. арбітражним керуючим до матеріалів справи подано проєкт плану реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , погоджений боржницею, а також копії направлених кредиторам у справі відповідних запитів (опитувань) щодо проведення зборів кредиторів із таким порядком денним:
1) обрання головуючого та секретаря зборів кредиторів;
2) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника;
3) розгляд проєкту плану реструктуризації боргів боржника;
4) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення до господарського суду з клопотанням про перехід до процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
У подальшому, 30.10.2025 р. арбітражним керуючим подано до суду матеріали зборів кредиторів, згідно з якими кредитори боржника - АТ "Сенс Банк" та ОСОБА_3 проголосували наступним чином:
- з першого питання порядку денного вирішено обрати головою зборів арбітражного керуючого Пушкарь Лілію Миколаївну;
- з другого питання порядку денного кредитори проголосували "ЗА" схвалення звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника;
- з третього питання порядку денного АТ "Сенс Банк" проголосувало "ЗА" прийняття проєкту плану реструктуризації до відома та взяття його за основу, тоді як ОСОБА_3 проголосувала "ПРОТИ" його схвалення;
- з четвертого питання порядку денного АТ "Сенс Банк" проголосувало "ПРОТИ" схвалення плану реструктуризації боргів боржника та запропонувало направити проєкт плану на доопрацювання боржнику, а також проголосувало "ПРОТИ" звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника з огляду на відсутність ліквідаційної маси, і "ПРОТИ" закриття провадження у справі з підстав недобросовісності боржника. ОСОБА_3 також проголосувала "ПРОТИ" схвалення плану реструктуризації боргів боржника та переходу до процедури погашення боргів боржника.
Натомість кредиторами було подано до суду клопотання про закриття провадження у справі. Так, кредитор АТ "Сенс Банк" зазначає, що запропонований боржником проєкт плану реструктуризації боргів передбачає надмірний розмір прощення вимог кредиторів - 99,04 %, що, на його думку, не може розцінюватися як відновлення платоспроможності боржника та не забезпечує справедливого балансу між інтересами боржника і кредиторів.
Крім того, кредитор звертає увагу на відсутність у проєкті плану деталізованого переліку витрат боржника, у зв'язку з чим є незрозумілим обґрунтування визначеної боржником суми коштів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів. Також зазначається, що боржником не наведено належних відомостей щодо належного їй майна, зокрема легкового автомобіля, а наведена інформація про сімейний стан боржника не дозволяє об'єктивно оцінити реальні витрати та платоспроможність.
На думку АТ "Сенс Банк", за відсутності ліквідаційної маси та з урахуванням наведених обставин, запропонований план реструктуризації має формальний характер, не відповідає вимогам КУзПБ, є таким, що не має ознак реальності та виконуваності, а дії боржника свідчать про намагання створити умови для переходу до процедури погашення боргів з метою списання заборгованості без належного виконання завдань процедури реструктуризації.
Представником кредитора ОСОБА_3 також подано клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначено, що боржником - ОСОБА_1 було вчинено правочин дарування з метою приховування належного їй майна та ухилення від виконання грошових зобов'язань перед кредиторами.
Кредитор вказує, що між нею та боржником було укладено нотаріально посвідчений договір позики на суму, еквівалентну 150 000 доларів США, зі строком повернення до 30.10.2015 р., який боржником виконано не було. Після ухвалення судових рішень про стягнення заборгованості ОСОБА_1 , за твердженням кредитора, з метою уникнення виконання боргових зобов'язань здійснила відчуження належної їй трикімнатної квартири шляхом дарування її близьким родичам - батькові та доньці, попри наявні на той момент обтяження у межах виконавчого провадження.
Представник кредитора наголошує, що боржник у подальшому неодноразово оскаржувала дійсність договору позики у судах апеляційної та касаційної інстанцій, однак судові рішення, якими підтверджено наявність боргу, залишено без змін. За таких обставин звернення боржника у січні 2025 року до господарського суду із заявою про неплатоспроможність та відсутність майна, на думку кредитора, свідчить про недобросовісну поведінку та прагнення уникнути виконання зобов'язань шляхом списання боргів.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, кредитор посилається на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких право на застосування процедур неплатоспроможності фізичної особи та звільнення від боргів має виключно добросовісний боржник, який надає повну та достовірну інформацію про своє майно, доходи і витрати, а також не вчиняє дій, спрямованих на приховування активів або введення кредиторів в оману.
Також зазначається, що неподання реального та виконуваного плану реструктуризації боргів та відмова кредиторів від його схвалення і від переходу до процедури погашення боргів, на думку заявника, є підставами для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Підсумовуючи наведене, суд констатує, що кредитори відхилили план реструктуризації боргів боржника, висловили сумнів щодо добросовісності боржника та, подавши відповідні заяви про закриття провадження, більшістю голосів проголосували за закриття справи саме у зв'язку з недобросовісною поведінкою боржника.
Водночас боржницею подано заперечення на зазначені заяви, у яких вона пояснює своє бачення фінансового стану та пропонує власний підхід до виконання зобов'язань.
Так, згідно з наявним у матеріалах справи проєктом плану реструктуризації боргів, який було направлено кредиторам 15.08.2025 р., боржниця зазначила, що має лише одне джерело доходу - заробітну плату, середній щомісячний розмір якої становить 8 000,00 грн. Будь-які інші доходи, які вона очікує отримувати протягом процедури реструктуризації боргів, у проєкті плану не наведені.
На підтвердження зазначеного боржниця надала довідку про роботу у ТОВ "Центр консалтингових послуг "Віче Консалтинг" на посаді директора з 08.01.2020 року по теперішній час із посадовим окладом 8 000,00 грн., який, за її словами, протягом зазначеного періоду не змінювався. Також, разом із заявою про відкриття провадження, боржницею подано декларації про майновий стан, з яких убачається, що зокрема за 2024 рік у графі "сума одержаного доходу за рік, заробітна плата" відомості про отримання заробітної плати відсутні, натомість зазначено лише "інші доходи" у розмірі 134 грн. Водночас у деклараціях відображено значні доходи її чоловіка, зокрема заробітну плату у сумі 691 866,00 грн. та інші доходи у сумі 114 023,00 грн.
У червні 2025 року представником боржниці подано виправлені декларації, проте і в них за 2024 рік відомості про отримання заробітної плати боржницею відсутні, а сума "інших доходів" повторно зазначена у розмірі 134 грн. Водночас доходи чоловіка у виправлених деклараціях збільшені: заробітна плата - 814 715,00 грн., інші доходи - 114 550,00 грн. Декларація про майновий стан боржниці за 2025 рік у матеріалах справи відсутня.
Крім того, у проєкті плану боржниця зазначає, що залишок коштів у сумі 5 000,00 грн. щомісячно спрямовується на задоволення її побутових потреб, однак не надає детального переліку таких витрат, обґрунтовуючи це тим, що зазначена сума є меншою за мінімальну заробітну плату та, на її думку, не потребує конкретизації. Щодо доходів чоловіка боржниця зазначає, що він перебуває у тяжкому стані здоров'я, у зв'язку з чим усі його доходи спрямовуються на лікування і не використовуються для покриття побутових потреб сім'ї, на що надано медичні довідки та виписки.
Стосовно наявного майна, зокрема транспортного засобу, боржниця повідомила, що його вартість їй не відома, зазначивши, що обов'язок здійснювати оцінку майна КУзПБ на неї не покладено.
При цьому, зважаючи на відсутність погодження кредиторами запропонованого боржницею плану реструктуризації боргів, наразі вона звернулася до суду із заявою про визнання її банкрутом та введення процедури погашення боргів.
Суд, розглянувши поданий проєкт плану реструктуризації боргів, дослідивши надані боржницею пояснення, декларації та доводи кредиторів, встановив, що план не відповідає вимогам закону.
Зокрема, план не містить належної та обґрунтованої аргументації щодо визначення суми коштів, яка щомісячно має спрямовуватися боржницею на погашення вимог кредиторів за рахунок власних доходів, а також не передбачає чіткого порядку та пропорцій розподілу таких коштів між кредиторами. Зміст плану фактично зводиться до загального зазначення суми реструктуризованих вимог у розмірі 180 000,00 грн., з яких 121 500,00 грн. підлягає задоволенню на користь АТ "Сенс Банк", а 58 500,00 грн. на користь ОСОБА_3 , тоді як заборгованість у розмірі 18 672 862,04 грн. фактично пропонується до списання без наведення належного фінансово-економічного обґрунтування.
Обґрунтовуючи неможливість виконання зобов'язань, боржниця посилається на складні життєві обставини, проте пояснень щодо використання коштів, отриманих від кредиторів, не надає. У заяві про відкриття провадження та проєкті плану фактично лише констатується сам факт невиконання зобов'язань без розкриття причин, що об'єктивно спричинили неплатоспроможність. Зокрема зазначено, що у період з 2006 по 2024 роки боржниця перебувала у кредитних правовідносинах із банківськими та іншими фінансовими установами України, отримувала споживчі кредити для задоволення власних потреб і при цьому фактично не здійснювала платежів на погашення заборгованості.
Як обставини, що спричинили неплатоспроможність, у плані зазначено воєнну агресію рф з 24.02.2022 р., відсутність доходів, достатніх для погашення заборгованості, а також зростання інфляції та цін на товари першої необхідності. Водночас ці загальні твердження не містять конкретизації і не дозволяють встановити причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними обставинами та фактичним фінансовим станом боржниці, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 124 КУзПБ.
Оцінка фінансового стану боржниці ускладнюється відсутністю у плані належної деталізації її побутових витрат, зокрема не визначено їх склад, періодичність та економічну обґрунтованість. За таких умов неможливо перевірити заявлену суму коштів, яка щомісячно залишається у розпорядженні боржниці. Посилання на можливість неконкретизувати витрати з огляду на їх нібито незначний розмір - 5 000 грн. на місяць - суд не приймає до уваги, оскільки навіть мінімальні побутові витрати підлягають належному обґрунтуванню.
Посилання боржниці на значні витрати, пов'язані з лікуванням чоловіка, не підтверджені фінансово-економічними розрахунками. Медичні документи лише засвідчують факт лікування, не містять відомостей про обсяг витрат та їх співвідношення з доходами чоловіка, що унеможливлює встановлення того, у якому обсязі його доходи спрямовуються на лікування та впливають на покриття спільних побутових витрат сім'ї.
Аналогічний формальний підхід простежується щодо наявного майна боржниці, зокрема транспортного засобу. Посилаючись на невідомість його вартості та відсутність обов'язку її оцінки, боржниця фактично ухиляється від надання повної та достовірної інформації про склад і вартість належного майна. За відсутності будь-якої оцінки або орієнтовних даних суд позбавлений можливості перевірити реальний майновий стан боржниці та врахувати його при оцінці реалістичності плану реструктуризації боргів.
Відсутність належних розрахунків щодо структури побутових витрат боржниці, фактичного фінансового навантаження кожного з подружжя, а також ненадання повних і конкретизованих відомостей про склад та вартість належного майна унеможливлюють об'єктивну оцінку реального фінансового стану сім'ї та перевірку обґрунтованості визначеного у плані розміру коштів, що спрямовуються на побутові потреби, у зв'язку з чим план не підтверджує своєї реалістичності та виконуваності.
Суд також ураховує, що у постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20, зазначено, що добросовісність боржника фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, з якими КУзПБ пов'язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, а виявлення недобросовісної поведінки - є підставою саме до закриття провадження в справі про банкрутство, а не переходу до процедури погашення боргів.
З урахуванням наведеного поданий боржницею план має формальний характер, спрямований переважно на дотримання процедурних вимог, а не на реальне досягнення компромісу з кредиторами щодо виконання зобов'язань. За змістом та умовами план не свідчить про намір відновити платоспроможність, а фактично орієнтований на створення передумов для переходу до процедури погашення боргів із метою звільнення від зобов'язань без врахування інтересів кредиторів.
Запропоновані умови плану, через необґрунтованість, відсутність економічних розрахунків та реальних джерел виконання, не спрямовані на схвалення кредиторами та формують ситуацію, за якої відхилення плану є передбачуваним і використовується як формальна підстава для переходу до наступної процедури. Така поведінка не відповідає принципам добросовісності, справедливості та правомірним очікуванням кредиторів і загальним стандартам належної поведінки у процедурах неплатоспроможності.
Надаючи такий висновок суд опирається на правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 29.08.2024 р. у справі № 918/806/21:
"72. Формальний підхід та вільне трактування норм матеріального права у цьому випадку є неприпустимим, адже, насамперед, метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності, а не формальний перехід до процедур, за результатами яких усі борги боржника будуть погашені, в чому, звісно, зацікавлений лише боржник.
74. Отже, встановивши обставини ненадання боржницею повних і достовірних відомостей щодо його майна, доходів та витрат, відсутність намірів боржниці досягнути компромісу з кредиторами і як наслідок відсутність погодженого і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів зі спливом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі частини одинадцятої статті 126 КУзПБ".
У постанові від 23.05.2023 р. у справі № 910/5369/21 Верховний Суд вказав, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Також у вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд зауважує, що при вирішенні питання наступної процедури мають бути враховані вчинені дії учасниками процедури на виконання її завдань (в тому числі мають бути з'ясовані причини не подання на затвердження господарського суду плану реструктуризації), мають бути враховані правомірні/легітимні очікування учасників справи. Отже, законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі № 910/8306/20).
Стаття 6 КУзПБ визначає перелік судових процедур, які застосовуються щодо боржника. Згідно з частиною другою названої статті до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
За змістом приписів Книги п'ятої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Отже, реструктуризація боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника (правові висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 р. у справі № 910/6639/20).
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ).
КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї, приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї, якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою п'ятою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого: ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки (постанова Верховного Суду від 21.01.2025 р. у cправі № 904/3867/23).
Частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо встановить зокрема, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї; майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Розкриваючи питання процесуальних запобіжників для недобросовісних боржників судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20 також зауважила, що Кодекс України з процедур банкрутства містить цілий ряд процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов'язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Застосування частини сьомої ст. 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою ст. 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності). Тож, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 р. у справі № 911/2043/20.
Колегія суддів суду касаційної інстанції зважаючи на те, що відсутність процесуальних обмежень щодо реалізації приписів статті 123 КУзПБ на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечує невідворотність такого наслідку, як закриття провадження у справі у випадку очевидно недобросовісних дій боржника, погоджується з висновком, який викладений в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції про те, що наявні підстави для задоволення заяви про закриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 27.11.2024 р. у cправі № 922/493/21).
Отже здійснюючи у справі про неплатоспроможність судовий контроль суд повинен оцінювати добросовісність боржника.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 р. у справі № 910/6639/20).
Таким чином, боржник як особа яка ініціює провадження у справі про власну неплатоспроможність повинна дотримуватися відповідних стандартів щодо взаємодії із судом та кредиторами, що ґрунтується на добросовісності, чесності, відкритості. Дії боржника не повинні мати ознак ухилення від таких стандартів поведінки боржника у процедурі неплатоспроможності.
Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 07.12.2018 р. у справі № 910/7547/17 зроблено наступний висновок: "з конструкції частини третьої статті 12 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом".
Підсумовуючи наведене суд робить висновок про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі частини сьомої статті 123 КУзПБ, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ та статті 126 КУзПБ.
Згідно з правилами частини сьомої статті 123 КУзПБ суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд за власною ініціативою може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов'язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (частина перша статті 130 КУзПБ).
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.
Аналогічні висновки відображені у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 р. у справі № 902/1106/21.
КУзПБ встановлює щодо боржника - фізичної особи спеціальні вимоги до його добросовісності як запоруку досягнення компромісу між сторонами щодо погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії із судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
У пояснювальній записці до проекту КУзПБ йшлося про те, що "система врегулювання проблем заборгованості громадян - фізичних осіб, не зайнятих у підприємництві, в усьому світі спрямована на забезпечення надання допомоги чесним, але невдалим боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а в разі неможливості у майбутньому погасити борги, заслужити їх списання. З іншого боку, важливу увагу у проекті приділено можливим випадкам шахрайства та недобросовісного використання системи. Для цього у документі передбачено кілька тестів на добросовісність: на вході в систему, у самому процесі розгляду справи та щодо наслідків визнання особи банкрутом.".
На думку суду боржник у цій справі не був відкритим, чесним та добросовісним. Боржник ініціював провадження про власну неплатоспроможність, а згодом наполягав на визнанні банкрутом та процедурі погашення боргів маючи намір звільнитися від боргів, але прагнучи водночас не зазнавати негативних майнових наслідків.
Такий боржник не заслуговує на позитивні наслідки та переваги процедур неплатоспроможності, передбачених КУзПБ. А тому суд робить висновок про необхідність закриття провадження у цій справі.
Закриття провадження у справі про неплатоспроможність передбачає низку негативних наслідків, які будуть покладені саме на того учасника справи, поведінка якого не відповідає стандартам добросовісності.
На даний час є усталеною судова практика, зокрема позиція Верховного Суду, згідно з якою у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, в тому числі у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності. Здійснюючи свої права, серед іншого - право ініціювати таке провадження, особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Такий підхід часто використовується Верховним Судом. Так, вказана правова позиція знайшла своє відображення, для прикладу, у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 916/3139/22, у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 р. у справі № 911/2308/23 та інших.
Таким чином, з метою повного та всебічного дослідження інформація у декларації про майновий стан боржника у провадженні про неплатоспроможність фізичної особи повинна бути повною, достовірною та обґрунтованою, оскільки закриття судом провадження у справі на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ може призвести до негативного наслідку у вигляді обмеження господарського суду протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, на відкриття провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.
Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для "безцеремонної процесуальної гри". Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 30.05.2024 р. у справі № 229/7156/19, від 22.01.2025 р. у справі № 757/22295/17-ц, постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2024 р. у справі № 532/1550/23).
Суд констатує, що боржником порушено принцип добросовісності, оскільки, звертаючись до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, він приховав обставини щодо цільового використання коштів, які становили заборгованість, і долучив до матеріалів формальний план реструктуризації. У цьому плані боржник пропонує виділити на погашення заборгованості лише незначну суму власного доходу - 3 000,00 грн. щомісяця протягом п'яти років. Загальна сума погашення заборгованості за запропонованим планом становить 180 000,00 грн., що при загальній заборгованості боржника (18 852 862,04 грн.) відповідає лише близько 0,96 % від суми боргу.
Суд вважає, що такий план ігнорує мету та завдання процедури реструктуризації боргів, оскільки його редакція завідомо спрямована на відхилення кредиторами та створення формальних підстав для переходу до процедури погашення боргів з метою повного списання заборгованості.
Водночас суд бере до уваги наявні життєві обставини та проблеми, наведенi боржником у заяві та інших процесуальних документах, зокрема: хвороби близьких осіб, отримані поранення під час бойових дій за захист суверенітету та територіальної цілісності України, відсутність додаткового заробітку тощо. Проте зазначені обставини не можуть виправдовувати невиконання вимог закону щодо відновлення платоспроможності боржника на умовах, що є взаємовигідними як для нього, так і для кредиторів, оскільки це порушує права останніх і суперечить принципам добросовісності, справедливості та розумності.
Суд також зазначає, що закриття провадження у справі не позбавляє боржника права повторно звернутися до суду. У разі повторного звернення боржник має врахувати висновки суду та подати проект плану реструктуризації, який відповідатиме законодавчим вимогам і стандартам процедур неплатоспроможності, забезпечуючи як задоволення потреб боржника, так і дотримання законних прав та інтересів кредиторів.
Як видно з висловлених позицій кредиторів, останні не заперечували проти досягнення можливого компромісу, який ґрунтувався б на взаємних поступках задля досягнення взаємовигідних умов та наслідків, проте заперечили фактичне списання майже всієї заборгованості.
З огляду на вищевказані обставини, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів відмовити, припинити процедуру реструктуризації боргів боржника, припинити мораторій на задоволення вимог кредиторів, припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника - арбітражного керуючого Пушкарь Лілії Миколаївни, провадження у справі № 911/220/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрити.
Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд
ухвалив:
1. Заяву представника ОСОБА_1 б/н від 05.11.2025 р. про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника залишити без задоволення.
2. Припинити процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), введену ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2025 р. у справі № 911/220/25.
3. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Пушкарь Лілії Миколаївни.
4. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2025 р. у справі № 911/220/25.
5. Провадження у справі № 911/220/25 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) закрити.
Копію ухвали надіслати учасникам у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Дата підписання повного тексту ухвали 19.12.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін