1-кп/130/364/2025
130/3473/25
18.12.2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні місті Жмеринка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020130000416 від 03.10.2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дачне, Одеської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , з професійно технічною освітою, не одруженого, військовозобов'язкного, працюючого на посаді тренера з боксі та ММА у залі бойових мистецтв «Shkliaruk Fighting School», раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.369 та ч.1 ст.309 КК України,
за участі: прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 , діючи умисно, посягаючи на встановлені чинним законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу напкотичних засобів, психотпопних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 та наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 (з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України та відповідальність за їх незаконний обіг, з метою вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним придбанням, перевезенням та зберіганням наркотичних засобів, без мети збуту, 03 жовтня 2025 року в обідню пору доби, більш точного часу слідством не встановлено, перебуваючи в лісосмузі, що знаходиться поблизу села Будьки, Жмеринського району, Вінницької області, з метою придбання наркотичного засобу, зірвав одну рослину роду «Конопель», відділив її від стебла, які супроводжувалися листям і верхівковими частинами, в кількості 21 штуки, які в подальшому поклав на килимок переднього пасажирського сидіння автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21099», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , таким чином придбав, перевіз та незаконно зберігав наркотичні засоби, без мети збуту.
Далі, 03 жовтня 2025, приблизно о 15:25 год., ОСОБА_3 рухаючись на пасажирському передньому сидінні автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21099», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , який по вулиці Набережна села Станіславчик Жмеринського району Вінницької області був зупинений т.в.о. начальника СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_7 спільно із заступником начальника СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_8 , у зв'язку з порушенням водієм вимог підпункту «В» пункту 2.3 ПДР України, тобто керування транспортним засобом із непристебнутим ременем безпеки.
Під час фіксування адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП, ОСОБА_3 викинув через переднє пасажирське вікно автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21099», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , речовину рослинного походження «Канабіс», яку надалі добровільно видав працівникам поліції. Згідно висновку експерта № СЕ- 19/102-25/21848-НЗПРАП від 09.10.2025, надана на експертизу речовина рослинного походження є канабісом, обіг якої обмежено, загальною масою 156,64 грам.
Крім того, ОСОБА_3 , маючи умисел на надання неправомірної вигоди службовій особі, переслідуючи мету уникнути кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, 03 жовтня 2025 о 15:42 год., перебуваючи на дорозі по вулиці Набережна села Станіславчик Жмеринського району Вінницької області, неподалік автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21099», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , пообіцяв надати службовій особі - т.в.о начальника СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітану поліції ОСОБА_7 , неправомірну вигоду в сумі 400 доларів СІНА, що згідно курсу НБУ станом на 03.10.2025 становить 16510,56 гривень, за не притягнення його до кримінальної відповідальності за наступних обставин.
Так, т.в.о начальника СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_7 та заступник начальник СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_8 , які згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовими особами, відповідно до дислокації сил та засобів Жмеринського РВИ ГУНП у Вінницькій області, на службовому автомобілі марки «Renaut», моделі «Duster», держаний номерний знак НОМЕР_2 , здійснювали патрулювання в селі Станіславчик Жмеринського району Вінницької області, на підставі наказу начальника Жмеринського РВП ГУНП у Вінницької області № 663 від 02.10.2025 «Про проведення заходів щодо зниження рівня аварійності, виявлення та документування фактів керування та в стані алкогольного сп'яніння, розкриття злочинів на території обслуговування Жмеринського РВП».
В ході виконання завдання, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 03 жовтня 2025 року о 15:25 год. по вулиці Набережна села Станіславчик, Жмеринського району, Вінницької області, на підставі ст.ст.31, 35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинено транспортний засіб, а саме: автомобіль марки «ВАЗ», моделі «21099», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , у зв'язку з порушенням водієм вимог підпункту «В» пункту 2.3 ПДР України, тобто керування транспортним засобом із непристебнутим ременем безпеки.
У подальшому, під час фіксування адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП, ОСОБА_3 викинув через переднє пасажирське вікно автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21099», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , речовину рослинного походження «Канабіс», яку надалі добровільно видав працівникам поліції.
Надалі, з метою не притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а також задля уникнення виклику слідчо-оперативної групи з метою його документування, ОСОБА_3 , розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, діючи умисно, 03 жовтня 2025 близько 15:42 год., запропонував ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 400 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 03.10.2025 становить 16510,56 гривень, тим самим висловив пропозицію про надання неправомірної вигоди, за прийняття незаконного рішення про не притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а після відмови працівника поліції, ОСОБА_3 неодноразово висловив пропозицію про надання неправомірної вигоди до приїзду слідчо- оперативної групи.
Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.6 ст.22 КПК України).
Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи допитаним під час судового розгляду, в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.1 ст.309 та ч.1 ст.369 КК України і викладений в обвинувальному акті від 28.10.2025 року, щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що кримінальні правопорушення вчинив за обставин, викладених вище, а саме 03 жовтня 2025 року біля обіду знаходився не подалі села Будьки, Жмеринського району, Вінницької області знайшов та зірвав одну рослину коноплі, відділив від стебла листям, яке поклав до переднього пасажирського сидіння автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21099», котрим керував його товариш ОСОБА_9 , з метою аби в подальшому використати коноплю для куріння.
Далі обвинувачений їхав передньому сидінні автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , у межах села Станіславчик Жмеринського району Вінницької області їх було зупинено працівниками поліції, у зв'язку з порушенням ПДР України, тобто керування транспортним засобом із непристебнутим ременем безпеки. При цьому побачивши працівників поліції обвинувачений намагався викинути листя наркотичного засобу, однак працівники поліції виявили цей факт. Тоді ОСОБА_3 розуміючи негативні наслідки для себе, можливе відкриття кримінального провадження за зберігання наркотичних засобів, почав пропонувати працівникам поліції грошові кошти у розмірі 400 доларів США, у вигляді неправомірної вигоди, аби уникнути відповідальності, у зв'язку із чим працівники поліції викликали СОГ і останні зафіксувати факти вказаних подій.
Обвинувачений ОСОБА_3 виявляє жаль з приводу вчиненних правопорушень, запевнив суд, що готовий нести покарання за вчинені кримінальні правопорушення і в подальшому не вчинятиме кримінальних злочинів.
Прокурор Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 , вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних проступках, які передбачені ч.1 ст.309 та ч.1 ст.369 КК України і викладені в обвинувальному акті від 28.10.2025 року, та беручи до уваги думку прокурора ОСОБА_4 , показання обвинуваченого ОСОБА_3 позицію захисника ОСОБА_5 , за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.
Суд також роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_3 , що при таких обставинах він позбавляюєся права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінального провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Слід зазначити, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Так, оцінюючи всі досліджені у судовому засіданні надані прокурором відомості, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, керуючись законом, з точки зору взаємозв'язку й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, «поза розумним сумнівом» дійшов висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 , незаконного придбання, зберігання та перевезення наркотичних речовин, без мети збуту, та пропозиції і обіцянці службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.309 та ч.1 ст.369 КК України.
Відповідно до ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, які кримінальним проступком та нетяжким злочином, особу обвинуваченого.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 , під час судовому розгляду кримінального провадження, щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях, на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та офіційним місцем роботи характеризується з позитивної сторони, вчинив вказані кримінальні правопорушення у молодому віці. Ці обставини суд відносить до обставин, які пом'якшують покарання.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є рецидив злочинів.
З урахуванням обставин, що пом'якшують покарання та з урахуванням відсутності обтяжуючих покарання обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та наслідків діяння, а також думки прокурора, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, та про можливе призначити йому покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкцій інкримінованих статей, тобто покарання у виді штрафу, із застосуванням вимог ч.1 ст.70 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.53 КК України, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, підстав для його обрання - немає.
Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального проступку та кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.309 , ч.1 ст.369, КК України та призначити покарання, а саме: за ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що станови 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, за ч.1 ст.369 КК України у виді штрафу і розмірі 1300 (однієї тисячі триста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 22100 (двадцять дві тисячі сто) гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1300 (однієї тисячі триста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 22100 (двадцять дві тисячі сто) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
тягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 3565 (три тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Речові докази: стебла рослин, що за зовнішніми ознаками схожі на рослини роду «конопель», які визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025020130000416 03.10.2025, та знаходиться в камері зберігання речових доказів Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області - знищити; флеш-накопичував «micro SD 16 GB goodram» залишити при матеріалах кримінального провадження.
Згідно зі ст.ст.376,392, 393, 395, 532 КПК України вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1