3/130/798/2025
130/1552/25
17.12.2025 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду
Вінницької області Костянтин Шепель,
за участі адвоката Сергія Смірнова,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду матеріали справи, що надійшли з Жмеринського районного відділу поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого водієм в ТОВ «М'ясний майстер», про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до дублікату протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 343124 від 27 травня 2025 року, складеного інспектором СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Шевчуком Р.С., 27 травня 2025 року о 12-30 год в с. Рів по вул. Центральній водій ОСОБА_2 керував автомобілем «Opel Combo», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР.
Чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений частиною другою статті 52 Кримінального кодексу України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вини у вчиненому правопорушенні не визнає, пояснює, що 27 травня 2025 року він зранку приїхав на автомобілі до магазину «Витребеньки» в с. Рів, де залишив свій автомобіль, пересів в автомобіль свого товариша ОСОБА_3 і вони разом з ОСОБА_4 поїхали на риболовлю, де вживали алкогольні напої. Потім, близько 12 год розпочався дощ і вони вирішили повернутись. ОСОБА_3 приїхав за ними. По дорозі він телефонував до знайомого, щоб той прийшов і забрав його разом з автомобілем. Коли вони приїхали, то він вийшов з автомобіля товариша, забрав свої риболовні снасті та сів в свій автомобіль на пасажирське сидіння чекати свого знайомого, щоб той прийшов і забрав автомобіль. За кермо свого автомобіля він не сідав, двигун не заводив, автомобілем в стані сп'яніння не керував. Коли він сидів в своєму автомобілі, то до нього підійшли чоловіки у військовій формі та перевірили військово облікові документи, він їм показав, а потім приїхали працівники поліції, також вимагали для перевірки документи на автомобіль та посвідчення водія і повідомили, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння і запропонували пройти огляд, який він пройти відмовився, оскільки ця вимога була безпідставна, так як автомобілем він не керував. Письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи він не писав, а лише поставив свій підпис. Просить справу відносно нього закрити.
Адвокат Смірнов С.М. в судовому засіданні пояснює, що працівники поліції склали незаконний протокол з грубим порушенням матеріального та процесуального права. Матеріали справи не містять жодних доказів керування ОСОБА_2 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, що є основною ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До матеріалів справи долучено відео, яке жодним чином не підтверджує факту керування ОСОБА_2 автомобілем, відео розпочинається з того моменту, коли працівники поліції стоять біля автомобіля разом зі ОСОБА_2 та пояснюють, що оскільки він керував автомобілем в стані сп'яніння, то потрібно пройти огляд, на що він їм відповідає, що автомобілем не керував. Єдиним можливим доказом могло б бути пояснення свідка ОСОБА_5 , однак в самому протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що свідки не залучались, хоча в матеріалах справи містяться його пояснення. Тому, немає жодних доказів факту керування ОСОБА_2 автомобілем, а отже і підстав проходити огляд на стан сп'яніння не було. Вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Справу відносно ОСОБА_2 просить закрити.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні надає показання, що він колега та товариш ОСОБА_2 . Так, 27 травня 2025 року вони з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зібрались їхати на риболовлю. ОСОБА_2 приїхав на своєму автомобілі «Opel Combo» до магазину «Витребеньки», який знаходиться в с. Рів, там залишив автомобіль, переклав свої вудочки в його автомобіль «VOLKSWAGEN Transporter» і вони поїхали на риболовлю в с. Слобода Межирівська. Там ОСОБА_2 та ОСОБА_4 рибалили та вживали алкогольні напої, а потім розпочався дощ і вони вирішили повертатись додому. Він підвіз ОСОБА_2 до місця, де стояв його автомобіль, чув, що той по дорозі комусь телефонував та просив прийти забрати його разом з автомобілем. Коли ОСОБА_2 вийшов з його автомобіля, забрав свої вудочки, то сів на пасажирське сидіння, за кермо не сідав. Далі він повіз ОСОБА_4 додому. Військових та працівників поліції він не бачив, про те, що було далі, вже знає зі слів ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні надає показання, що він колега та товариш ОСОБА_2 , з яким вони разом на автомобілі ОСОБА_3 їздили 27 травня 2025 року на риболовлю. Приїхали зранку та вживали алкогольні напої. ОСОБА_3 їх залишив на ставку, а потім приїхав і забрав. ОСОБА_2 по дорозі з риболовлі комусь телефонував та просив прийти забрати автомобіль, по приїзду в с. Рів він вийшов з автомобіля ОСОБА_3 та сів у свій на пасажирське сидіння.
Суддя дослідив матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, з якого неможливо встановити його зміст через незадовільну якість друку; засвідчену копію протоколу, який не містись підпису особи,яка притягається до адміністративної відповідальності та у якому вказано, що свідки чи потерпілі не залучалися; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому не зазначено ПІБ особи, стосовно якої проводився огляд; письмові пояснення свідка ОСОБА_5 , які суддя не бере до уваги, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що він є свідком; письмове пояснення ОСОБА_2 , яке написане власноручно інспектором поліції, а ОСОБА_2 поставив свій підпис, однак, як він пояснив в судовому засіданні, йому його прочитати не давали; довідку про те, що ОСОБА_2 станом на 27 травня 2025 року протягом останніх 12 місяців до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не притягувався.
У судовому засіданні було оглянуто відеодиск, доданий працівниками поліції до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, де відео розпочинається з того, що працівники поліції та ОСОБА_2 стоять біля автомобіля. Працівники поліції після перевірки документів пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_2 їм неодноразово пояснює, що автомобілем не керував. На відео не зафіксовано факту керування ОСОБА_2 автомобілем.
Особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Чинним Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 252) визначено, що в розрізі відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінка доказам надається за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, виключно судом, який керується при цьому законом і правосвідомістю.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Так, із змісту досліджених судом матеріалів справи не встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як встановлено в судовому засіданні зі слів ОСОБА_2 , його захисника та свідків, що також підтверджено оглянутим відеодиском, ОСОБА_2 27 травня 2025 року о 12-30 год перебував в стані алкогольного сп'яніння, однак жодним доказом не підтверджено, що він керував автомобілем у такому стані.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до статей 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений суддею тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, вважаю вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недоведеною.
Частина перша статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 62, 129 Конституції України, статтями 7, 130, 245, 247, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів через Жмеринський міськрайонний суд.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ