ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.12.2025Справа № 910/10073/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Укpнaфта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 656 692 880,23 грн,
за участю представників:
позивача: Перепелиці А.В.;
відповідача: Кисіль Т.В.;
У серпні 2025 року Акціонерне товариство "Укpнaфта" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор) 656 692 880,23 грн, з яких: 17 050 969,82 грн - інфляційні втрати, 50 532 394,91 грн - пеня, 25 578 741,60 грн - штраф, 6 714 503,95 грн - три проценти річних, які нараховані за порушення відповідачем строків проведення розрахунків за позитивний небаланс за договором транспортування природного газу від 14 листопада 2019 року № 1907000632 за період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року; 266 326 339,62 грн - основна заборгованість за вищевказаним правочином за січень 2021 року, 35 483 424,37 грн - три проценти річних, 48 471 393,81 грн - пеня, 18 642 844,00 грн - штраф, 187 892 268,15 грн - інфляційні втрати, нараховані на вказану суму основної заборгованості. Разом із позовом позивач подав клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2025 року відкрито провадження в справі № 910/10073/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18 вересня 2025 року.
4 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній проти задоволення позову заперечував, оскільки розрахунки за позитивні небаланси за періоди з січня 2020 року по грудень 2024 року здійснювалися відповідно до умов договору транспортування природного газу та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс), з дотриманням встановлених строків. Наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та компенсаційних виплат є арифметично невірним внаслідок неправильного визначення моменту настання прострочення грошового зобов'язання Оператора. Разом із цим, джерелом виплат за позитивні небаланси є кошти, отримані від негативних небалансів, й використання тарифних коштів на інші цілі, зокрема, на оплату нарахованих позивачем неустойки та компенсаційних виплат, заборонена. Оператор також наголошував на тому, що алокація обсягів газу та визначення небалансів належать виключно до його повноважень. Крім того, чинне законодавство не передбачає ретроспективного коригування вже закритих періодів для визначення обсягів відповідних небалансів. Відтак, вимоги про стягнення додаткових сум вартості позитивних небалансів за січень 2021 року ґрунтуються на помилковому та необґрунтованому розрахунку позивача. Застосування до спірних правовідносин сторін приписів статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є неправомірним внаслідок втрати чинності вказаним нормативно-правовим актом на час розгляду судом даного спору. Обсяг відповідальної сторін був погоджений умовами договору, який не передбачає можливість стягнення з Оператора пені чи штрафу за несвоєчасну оплату позитивних небалансів. У зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Разом із відзивом Оператор подав заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.
11 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від 10 вересня 2025 року, у якій Товариство заперечувало проти доводів Оператора, оскільки вони не відповідають приписам чинного законодавства й умовам договору транспортування природного газу. Позивач наголошував на тому, що строк здійснення виплат за спірним правочином повинен обчислюється з дня здійснення відповідного повідомлення про заборгованість за позитивний небаланс, а не з наступного дня, оскільки це прямо передбачено Типовим договором транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2497, яка є спеціальним актом цивільного законодавства. Посилання відповідача на Європейську конвенцію про обчислення строків є неправомірним, оскільки вона не ратифікована Україною. Товариство також зазначало, що врахування дня фактичної сплати простроченої заборгованості до періоду нарахування пені та компенсаційних виплат, на його думку, кореспондується з приписами статей 610, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Разом із цим, відсутність передбачених договором спеціальних санкцій для Оператора не звільняє останнього від відповідальності за порушення відповідного грошового зобов'язання, оскільки застосування таких штрафних санкцій прямо передбачено статтею 231 ГК України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та подання даного позову. У свою чергу, відповідні обсяги газу та факт перевищення договірної потужності підтверджені наявними у матеріалах справи актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2021 року № 01-2021-1907000632, інформацією з Інформаційної платформи та судовими рішеннями в справі № 910/17380/21, які також спростовують посилання відповідача на неможливість ретроспективних коригувань й відсутності спірної заборгованості. Інші заперечення відповідача, зокрема, щодо фінансових труднощів чи заборони використання тарифних коштів, не звільняють його від відповідальності за порушення покладених на нього грошових зобов'язань.
15 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати, у яких останній навів свої аргументи на спростування доводів Товариства, а також зазначав, що нарахування штрафних санкцій на підставі приписів статті 231 ГК України здійснюється виключно щодо порушення строків виконання негрошового зобов'язання, що виключає можливість застосування цієї норми до спірних правовідносин.
У підготовчому засіданні 18 вересня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів; про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 6 листопада 2025 року.
У судовому засіданні 6 листопада 2025 року судом було оголошено перерву до 4 грудня 2025 року.
У судовому засіданні 4 грудня 2025 року суд оголосив перерву до 11 грудня 2025 року.
У судовому засіданні 11 грудня 2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені в позові, просив його задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у відзиві та запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд
Відповідно частини 1 статті 22 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) права та обов'язки оператора газотранспортної системи визначаються цим Законом, Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, а також договором транспортування природного газу.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2497 було затверджено форму Типового договору транспортування природного газу.
14 листопада 2019 року між Товариством та Оператором було укладено договір транспортування природного газу № 1907000632 на умовах Типового договору транспортування природного газу, за змістом якого відповідач зобов'язався надати послугу з транспортування природного газу на умовах, визначених цим правочином, а позивач - сплатити оператору встановлені договором вартість вказаної послуги та інші плати (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до пункту 2.2. зазначеної угоди послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Пунктами 2.3.-2.4. договору визначено, що обсяг послуги, яка надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями) до цього правочину, крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Приймання-передача газу, документальне оформлення й подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.
Згідно з пунктом 2.5. вказаного правочину Товариство має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
У свою чергу, згідно з пунктом 2.6. договору Оператор зобов'язався виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим правочином, протягом погоджених термінів.
Пунктом 2.8 договору передбачено, що взаємовідносини між Товариством і Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу. Товариство набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору.
Оператор зобов'язаний: своєчасно надавати послуги належної якості; розміщувати на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг з врегулювання добового небалансу, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; здійснювати в строк до 20-го числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок Товариства, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця (пункт 3.1. вказаного правочину).
Згідно з пунктом 4.2. договору Товариство має право: отримувати від Оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від Оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим договором, іншим суб'єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це оператора в порядку і строки, передбачені Кодексом та цим договором; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається Оператором з газотранспортної системи, у порядку, визначеному цим договором; користуватись іншими правами, передбаченими договором і чинним законодавством України.
Відповідно до пунктів 7.1.-7.3. вказаного правочину вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: https://tsoua.com. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
У разі виникнення у позивача добового небалансу, Оператор здійснює купівлю/продаж природного газу Товариства в обсягах добового небалансу. У разі виникнення в Товариства негативного добового небалансу, Оператор здійснює продаж Товариству природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. У разі виникнення у Товариства позитивного добового небалансу, Оператор здійснює купівлю у Товариства природного газу в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. Якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14-го числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Товариству рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Товариство має оплатити рахунок за добовий небаланс у термін до 5-ти робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом 2 цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів Оператором за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (пункти 9.1.-9.3. вказаного правочину).
Пунктом 11.5. договору визначено, що Оператор і Товариство зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється актом звірки.
За пунктом 17.1. договору (у редакції додаткової угоди від 31 грудня 2019 року № 1) сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його укладання, а в частині транспортування природного газу з 7:00 годин 1 січня 2020 року (включно), у разі настання таких відкладальних обставин: надання Оператору остаточного рішення про сертифікацію регулятором, прийнятого з урахування висновку сертифікату енергетичного співтовариства; наявності в Оператора права на провадження діяльності з транспортування природного газу. Цей договір діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
З матеріалів справи вбачається, що остаточне рішення про сертифікацію було надано відповідачу постановою НКРЕКП від 24 грудня 2019 року № 3010, яка набула чинності з 1 січня 2020 року. Крім того, Оператор отримав право на здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу на підставі відповідної ліцензії, що підтверджується постановою НКРЕКП від 24 грудня 2019 року № 3011, яка набула чинності з 1 січня 2020 року. Відтак, обумовлені договором відкладальної обставини настали, у частині транспортування природного газу він набув чинності з 7:00 години 1 січня 2020 року.
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З матеріалів справи вбачається й сторонами в заявах по суті справи не заперечувалось того, що на виконання умов вказаного правочину Оператор у період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року надавав Товариству послуги з транспортування природного газу, зокрема послуги замовленої (договірної) потужності у точках виходу з газотранспортної системи та послуги з врегулювання щодобових небалансів.
За змістом пунктів 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ, оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних з укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
Згідно із частиною 3 глави 3 розділу IV Кодексу обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. Якщо електронна пошта недоступна, уповноважена особа користувача платформи повинна повідомити про це оператора газотранспортної системи. З метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також підтвердження її авторства під час обміну інформацією оператор газотранспортної системи забезпечує використання електронного цифрового підпису. Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи, часу здійснення операції, електронного-цифрового підпису (ЕЦП), накладеного на форми (файли), що завантажуються до інформаційної платформи.
З наявних у матеріалах справи відомостей з інформаційної платформи Оператора за період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року вбачається, що у вказаний період відповідач здійснював у Товариства в порядку пунктів 9.1., 9.2. договору купівлю природного газу внаслідок виникнення позитивного добового небалансу та розміщував у порядку пункту 9.4. договору відповідні повідомлення - акти врегулювання щодобових небалансів за відповідні календарні місяці. Копії зазначених актів за період з січня 2020 року по грудень 2024 року наявні в матеріалах справи.
Під час розгляду даної справи судом вказані у цих актах обсяги позитивного добового небалансу природного газу, визначені в них до сплати суми, а також дати їх розміщення на інформаційній платформі сторонами не заперечувалися.
Однак, як зазначило Товариство у своєму позові, відповідач, у порушення приписів пункту 9.4 договору, несвоєчасно здійснював розрахунки за щодобові позитивні небаланси за вищевказаними актами. У зв'язку з цим позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача: 17 050 969,82 грн інфляційних втрат та 6 714 503,95 грн трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України за загальний період прострочення з 21 лютого 2020 року по 20 листопада 2024 року за кожним актом окремо згідно з доданим до позову розрахунком; 25 578 741,60 грн штрафу та 50 532 394,91 грн пені, нарахованих на підставі статті 231 ГК України за загальний період прострочення з 21 лютого 2020 року по 20 листопада 2024 року за кожним актом окремо згідно з наданим розрахунком.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон.
Відповідно до пунктів 9, 19, 45 частини 1 статті 1 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник - це фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг, зокрема, транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). Транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні й економічні засади функціонування газотранспортної системи України (пункт 2 глави 1 розділу I Кодексу).
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу балансування системи - це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування. Небаланс - це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації. Плата за добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу. Портфоліо балансування - це сукупність подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 глави 1 розділу ХІV Кодексу: замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D); при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу в розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи; перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом; оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.
Пунктом 2 глави 6 розділу ХІV Кодексу передбачено, якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування за газову добу дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу відсутній добовий небаланс за цю газову добу. Якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.
Відповідно до пункту 6 глави 6 розділу ХІV Кодексу плата за добовий небаланс застосовується таким чином: якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора газотранспортної системи у розмірі плати за добовий небаланс; якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 193 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Заперечуючи проти позову Товариства у цій частині, Оператор посилався на наявність законодавчих обмежень щодо використання тарифних коштів, отриманих як плату за розподіл потужності, на виплату плати за позитивний добовий небаланс та на будь-які інші цілі. У зв'язку з цим Оператор не мав можливості вчасно виконати свої зобов'язання перед позивачем у частині розрахунків за позитивні небаланси у період з лютого 2022 року по червень 2023 року.
Зокрема, 22 грудня 2021 року НКРЕКП прийнято постанову "Про джерела фінансування Плану розвитку газотранспортної системи на 2022-2031 роки Оператора газотранспортної системи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України". Вказаною постановою Регулятор: зобов'язав Оператора перераховувати та обліковувати кошти, визначені як плановані тарифні джерела фінансування інвестиційної програми на 2022 рік Плану розвитку газотранспортної системи на 2022-2031 роки, на окремому банківському рахунку; заборонив використовувати зазначені кошти до прийняття НКРЕКП рішення щодо затвердження відповідного Плану розвитку.
Постановою НКРЕКП від 17 березня 2022 року № 348 "Про виконання інвестиційних програм Операторів ГРМ, Оператора ГТС та Оператора газосховищ у період дії воєнного стану в Україні" Оператору надано дозвіл на використання коштів, визначених як плановані тарифні джерела фінансування відповідних інвестиційних програм, на ліквідацію наслідків аварійних ситуацій, викликаних веденням воєнних дій на території здійснення ліцензованої діяльності, а також на першочергові заходи, безпосередньо спрямовані на забезпечення надійної та безпечної експлуатації й підтримання у належному стані об'єктів газорозподільної системи/газотранспортної системи/газосховищ, що знаходяться в їх власності або користуванні, у тому числі на правах господарського відання, користування чи експлуатації.
Разом із цим, вказані положення постанов Регулятора, на які посилався відповідач, стосуються виключно питань організації його діяльності як оператора газотранспортної системи (розробка тарифів, визначення напрямків використання коштів, формування та виконання плану розвитку газотранспортної системи, визначення джерел його фінансування, організація балансування ГТС тощо), й не можуть бути підставою для звільнення Оператора від виконання договірних зобов'язань перед контрагентами зі сплати грошових коштів.
Суд звертає увагу на те, що вказані акти Регулятора не змінюють і не припиняють зобов'язань Оператора зі сплати позивачу вартості позитивного добового небалансу природного газу, яке встановлено договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 13 вересня 2023 року в справі № 910/8741/22.
Докази внесення змін до укладеного між сторонами правочину в частині встановлення іншого порядку проведення розрахунків за спірний період у матеріалах справи також відсутні.
При цьому, вказані обмеження, на які посилався відповідач у своєму відзиві, жодним чином не завадили останньому здійснювати розрахунки з позивачем за позитивні небаланси за договором у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних інструкцій.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 25 червня 2020 року в справі № 910/4926/19, від 30 березня 2020 року в справі № 910/3011/19.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що Оператор не навів жодних обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення вказаного грошового зобов'язання.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із цим, при перевірці заявлених до стягнення з відповідача сум компенсаційних виплат судом встановлено, що позивач невірно визначив початкову дату періоду прострочення виконання Оператором грошових зобов'язань.
Пунктом 9.4. договору чітко визначено, що Оператор здійснює виплату грошових коштів на рахунок замовника у термін до 5-ти робочих днів з дня відповідного повідомлення на інформаційній платформі.
За приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до вимог частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Суд звертає увагу позивача на те, що формулювання пункту 9.4. договору та аналогічні положення Типового договору встановлюють виключно строк виконання відповідного грошового зобов'язання й жодним чином не змінюють встановленого чинним законодавством порядку обчислення перебігу такого строку - з наступного дня після настання відповідної події, з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів.
Крім того, за приписами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Обчислення компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, має здійснюватися з урахуванням того, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення таких інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 25 лютого 2020 року в справі № 910/2615/18.
Як вбачається з долученого до позову розрахунку спірних сум, до періодів прострочення грошового зобов'язання Товариство неправомірно включило також дні часткових оплат/погашень спірних сум заборгованості, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат.
Судом враховано, що відповідач не заперечував проти зазначених у розрахунку позивача дат розміщення відповідних актів на інформаційній платформі, вказаних у цих актах сум, а також дат і сум часткового/повного погашення сум спірної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду, обґрунтований розмір компенсаційних виплат за порушення Оператором строків проплат за позитивні небаланси за період з січня 2020 року по грудень 2024 року становить 6 548 673,59 грн трьох процентів річних та 12 744 593,69 грн інфляційних втрат. Відтак, зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у визначеному судом розмірі. У задоволенні вимог Товариства про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 165 830,36 грн та 4 306 376,13 грн інфляційних втрат слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Щодо нарахованих позивачем сум штрафних санкцій за порушення строків розрахунку за позитивні небаланси за період з січня 2020 року по грудень 2024 року на підставі статті 231 ГК України, суд виходить за такого.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про письмове погодження між сторонами можливості притягнення Оператора до відповідальності шляхом стягнення неустойки за спірний період та докази, які свідчать про погодження сторонами розміру таких штрафних санкцій.
У той же час, судом враховано, що Оператор відноситься до суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.
Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, якщо порушено господарське зобов'язання, у якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, застосовуються виключно у разі порушення строків виконання саме негрошового зобов'язання, у якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 4 травня 2023 року № 910/21298/21.
Правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням, а тому за порушення такого зобов'язання не можуть бути нараховані штрафні санкції в порядку частини 2 статті 231 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року в справі № 910/14524/22.
У свою чергу, частина 6 статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотка) належної до стягнення пені, а лише визначає порядок її обрахунку, виходячи з облікової ставки Національного банку України, та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі № 904/4156/18.
Оскільки спірне зобов'язання Оператора є грошовим, до нього не можуть бути застосовані положення статті 231 ГК України. Відтак, правові підстави для стягнення з відповідача 50 532 394,91 грн пені та 25 578 741,60 грн штрафу відсутні, у зв'язку з чим ці позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи Оператора щодо неможливості застосування положень ГК України до спірних правовідносин з огляду на втрату чинності вказаним нормативно-правовим актом з 28 серпня 2025 року, є необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався чинним на момент виникнення й припинення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 3 статті 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини сторін виникли під час дії ГК України, а даний позов Товариства був поданий 14 серпня 2025 року (тобто до моменту втрати чинності вказаним Кодексом).
У позові Товариство заявило вимогу про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за позитивні небаланси за січень 2021 року в загальному розмірі 266 326 339,62 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами під час її розгляду, 31 січня 2021 року на виконання умов договору між сторонами було підписано акт врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2021 року № 01-2021-1907000632 (копія цього акта міститься в матеріалах справи), у якому вказано, що загальний обсяг позитивного небалансу становить 1 268,55025 тис. м3.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2022 року, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, у справі № 910/17380/21 за позовом Оператора до Товариства про стягнення 8 568 239,41 грн та за зустрічним позовом Товариства до Оператора про стягнення 2 496 678,98 грн, позов Оператора задоволено, стягнуто з Товариства 7 593 558,78 грн основної заборгованості, 292 092,51 грн інфляційних втрат, 131 691,03 грн трьох процентів річних, 550 897,09 грн пені та 128 523,59 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову Товариства відмовлено.
Судовими рішеннями у цій справі було встановлено, що за результатами остаточної алокації точок входу та виходу до/з газотранспортної системи відповідача, позивач виявив наявність у відповідача перевищення замовленої договірної потужності та здійснив розрахунок вартості такої плати у відповідному розрахунковому місяці, а саме: за січень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 32 715,10767 тис.м. куб. всього на загальну суму 8 003 162,22 грн. Твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати вартості перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 7 593 558 грн 78 коп., оскільки заявлені позивачем об'єми газу є обсягами газу інших товариств, які були транзитом протранспортовані через внутрішньопромислові мережі відповідача та подані останніми у внутрішні газорозподільні мережі АТ "Сумигаз", АТ "Чернігівгаз" та АТ "Чернівцігаз", судом не приймаються до уваги з огляду на те, що в даному випадку перевищення замовленої потужності відбулося саме у вказаних точках входу (у т.ч. віртуальних точках), які перелічені у зведеному акті приймання-передачі природного газу за січень 2021 року від 5 лютого 2021 року. Тобто, за наслідками остаточної алокації оператором було встановлено, що на вказані точки входу до газотранспортної системи від замовника надійшли обсяги природного газу з перевищенням замовленої потужності (замовленого обсягу).
У постанові Північного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2023 року в справі № 910/17380/21 зазначено, що: "оцінивши наданий рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, акт наданих послуг (перевищення замовленої договірної потужності) 01-2021-1907000632/9980121 від 31.01.2021, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт перевищення відповідачем замовленої (договірної) потужності за січень 2021 року у розмірі 32 715,10767 тис.м. куб. всього на загальну суму 8 003 162,22 грн".
З наявної у матеріалах справи копії звіту про використання замовленої потужності Товариства від 31 січня 2021 року, який був предметом розгляду судами в справі № 910/17380/21 та на підставі якого було встановлено перевищення Товариством замовленої потужності у вказаний період, вбачається, що загальний обсяг газу, поданий позивачем до газотранспортної системи в січні 2021 року, становить 99 603, 068 77 тис. м3.
Оскільки Оператор не визначив обсяг небалансу для Товариства за величинами обсягу алокованого ним обсягу газу за актом наданих послуг від 31 січня 2021 року та звітом про використання замовленої потужності від вказаної дати (копії яких наявні в матеріалах справи), позивач на підставі положень пункту 8.3 договору та пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу просив суд стягнути з відповідача заборгованість за позитивний небаланс за січень 2021 року в розмірі 266 326 339,62 грн.
Відповідно до пункту 8.3 договору за результатами остаточної алокації відборів і подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці. Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до 20 числа місяця, наступного за газовим місяцем.
За пунктом 5 глави 1 розділу I Кодексу: алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; небаланс - це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації.
Відповідно до пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу.
Розділом XIV Кодексу передбачено: перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом (пункт 3 глави 1 розділу XIV Кодексу); оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень) (пункт 1 глави 6 розділу XIV Кодексу); у випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс (пункт 2 глави 6 розділу XIV Кодексу).
Пунктами 6-8 глави 6 розділу XIV Кодексу визначено, що плата за добовий небаланс застосовується таким чином: якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора газотранспортної системи у розмірі плати за добовий небаланс. Для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8-11 цієї глави. Оператор газотранспортної системи до 08:00 UTC (10:00 за київським часом) години для зимового періоду та 07:00 UTC (10:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби (D+1) оприлюднює на власному вебсайті остаточні ціни газової доби (D), які визначаються відповідно до пунктів 8-11 цієї глави. Для цілей розрахунку плати за добовий небаланс ціна, що застосовується (крім випадку обсягів небалансу, який виник у рамках виконання спеціальних обов'язків, в установленому порядку покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону), визначається як: маржинальна ціна продажу природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним (тобто коли подачі замовника послуг транспортування природного газу протягом газової доби перевищують його відбори); маржинальна ціна придбання природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним (тобто коли відбори замовника послуг транспортування протягом газової доби перевищують його подачі).
Маржинальна ціна продажу та маржинальна ціна придбання природного газу розраховуються для кожної газової доби таким чином: 1) маржинальна ціна продажу є найменшим з таких значень: найнижча ціна продажу будь-якого короткострокового стандартизованого продукту, стороною якого є оператор газотранспортної системи, що відноситься до газової доби (D); середньозважена ціна короткострокових стандартизованих продуктів за газову добу (D), зменшена на величину коригування; 2) маржинальна ціна придбання є найбільшим з таких значень: найвища ціна придбання будь-якого короткострокового стандартизованого продукту, стороною якого є оператор газотранспортної системи, що відноситься до газової доби (D); середньозважена ціна короткострокових стандартизованих продуктів за газову добу (D), збільшена на величину коригування. З метою визначення маржинальної ціни продажу, маржинальної ціни придбання оператором газотранспортної системи використовується інформація про операції, що відбуваються на торговій платформі, вибір якої погоджений Регулятором. У випадку непогодження Регулятором відповідно до пункту 10 цієї глави торгової платформи маржинальна ціна продажу та маржинальна ціна придбання розраховуються для кожної газової доби таким чином: маржинальна ціна продажу визначається шляхом зменшення вартості природного газу, придбаного/проданого оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за цю газову добу, на величину коригування; маржинальна ціна придбання визначається шляхом збільшення вартості природного газу, придбаного/проданого оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за цю газову добу, на величину коригування. Оператор газотранспортної системи разом з наданням замовникам послуг транспортування інформації про їх добовий небаланс зобов'язаний повідомляти про застосований метод розрахунку маржинальної ціни придбання/продажу (пункти 10-12 глави 6 розділу XIV Кодексу).
З наявної у матеріалах справи копії акта врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2021 року від 31 січня 2021 року вбачається, що всупереч положень пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу, обсяг газу, який був алокований Оператором на Товариство з метою визначення величини використаної потужності, при визначенні за січень 2021 року небалансу щодо Товариства врахований не був. Докази відбору газу, визначеного відповідачем у звіті про використання замовленої потужності від 31 січня 2021 року як поданий Товариством по точках входу, у матеріалах справи відсутні.
Оскільки наданий позивачем подобовий розрахунок вартості позитивного небалансу на обсяг газу, який не був врахований в акті врегулювання щодобових небалансів за січень 2021 року від 31 січня 2021 року № 01-2021-1907000632, відповідає вимогам Кодексу, й відповідач у встановленому законом порядку не спростував правильність і достовірність наведених у ньому відомостей, суд дійшов висновку про те, що визначена Товариством вартість позитивного небалансу за січень 2021 року в розмірі 272 596 076,81 грн є обґрунтованою та арифметично вірною.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач у визначеному пунктом 9.4. договору порядку повідомлення на інформаційній платформі щодо суми позитивного небалансу в розмірі 266 326 339,62 грн (з урахуванням проведених між сторонами розрахунків за актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень від 31 січня 2021 року № 01-2021-1907000632) не здійснив. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 16 глави 6 розділу XIV Кодексу прямо встановлено, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор газотранспортної системи до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє замовника послуг транспортування природного газу про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок замовника послуг транспортування природного газу у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати вказаної суми небалансів щодо обсягу газу в розмірі 99 603,06877 тис. м3 (з яких 32 715,10767 тис. м3 - обсяг перевищеної потужності) спростовуються наявними в матеріалах справи належними доказами й обставинами, встановленими в судових рішеннях у справі № 910/17380/21.
У свою чергу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони коригування обсягів та вартості позитивних небалансів. Інше тлумачення положень Кодексу нівелювало б прямі та чіткі приписи пункту 15 глави 1 розділу IX цього ж Кодексу щодо того, що обсяг небалансу для замовника визначається саме за величинами остаточних алокацій, на підставі яких цьому ж замовнику була визначена величина використання обсягів потужності точок входу/виходу.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед Товариством за позитивний небаланс у січні 2021 року, яка загалом складає 266 326 339,62 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість цієї вимоги позивача до Оператора. За таких обставин позов у цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням Оператором покладеного на нього грошового зобов'язання на суму 266 326 339,62 грн, позивач просив суд стягнути з відповідача на підставі статті 625 ЦК України 187 892 268,15 грн інфляційних втрат та 35 483 424,37 грн трьох процентів річних, нарахованих на вказану суму основної заборгованості за період з 21 лютого 2021 року по 31 липня 2025 року.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства й не перевищує розраховану судом суму вказаної компенсаційної виплати, тому позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.
Разом із цим, при розрахунку сукупного індексу інфляції застосовуються індекси інфляції за всі місці прострочення, незалежно від їх показників (у тому числі й за місці, коли значення індексу інфляції було від'ємним (дефляція).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 листопада 2025 року в справі № 922/4740/24.
Позивач при визначенні сукупного індексу інфляції за спірний період прострочення не врахував значення показника інфляції за липень 2025 року, який складав 99,80% (тобто, мала місце дефляція).
Оскільки позивач не включив до розрахунку інфляційних втрат показник інфляції за липень 2025 року, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат у межах заявленого Товариством періоду прострочення. За перерахунком суду, обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 186 983 830,93 грн. Відтак, ця позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 908 437,22 грн інфляційних втрат слід відмовити в зв'язку з її необґрунтованістю.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості позитивного небалансу за січень 2021 року на суму 266 326 339,62 грн, позивач просив стягнути з відповідача на підставі статті 231 ГК України 18 642 844,00 грн штрафу та 48 471 393,81 грн пені, нарахованої за період з 21 лютого 2021 року по 21 серпня 2021 року.
Як вже зазначалося судом, положеннями укладеного між сторонами договору застосування до Оператора відповідальності за порушення строків розрахунку за позитивний небаланс у вигляді стягнення неустойки не передбачено. Норми Кодексу відповідних санкцій щодо Оператора також не містять.
У свою чергу, обов'язок Оператора сплатити на користь позивача вартість позитивних небалансів є грошовим зобов'язанням, до якого положення статті 231 ГК України не застосовуються. У зв'язку з цим позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних штрафних санкцій задоволенню не підлягають.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані й такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.
При цьому, за частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 847 840,00 грн (3 028,00 грн х 350 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 1 059 800,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 11 серпня 2025 року № 73777УГ25 на вищевказану суму.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 655 978,43 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Акціонерного товариства "Укpнaфта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) 6 548 673 (шість мільйонів п'ятсот сорок вісім тисяч шістсот сімдесят три) грн 59 коп. трьох процентів річних, 12 744 593 (дванадцять мільйонів сімсот сорок чотири тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн 69 коп. інфляційних втрат, 266 326 339 (двісті шістдесят шість мільйонів триста двадцять шість тисяч триста тридцять дев'ять) грн 62 коп. основної заборгованості, нарахованих на вказану суму основної заборгованості 35 483 424 (тридцять п'ять мільйонів чотириста вісімдесят три тисячі чотириста двадцять чотири) грн 37 коп. трьох процентів річних та 186 983 830 (сто вісімдесят шість мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять) грн 93 коп. інфляційних втрат, а також 655 978 (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн 43 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення 19 грудня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко