ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2025Справа № 910/3027/24 (910/5136/25)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Плюс" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4-Б; ідентифікаційний код 39827038)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського, буд. 3, корп. 8Б, оф. 103; ідентифікаційний код 41264766)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Аверс"
про визнання права вимоги за договором та визнання відсутнім права вимоги
В межах справи № 910/3027/24
За заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (ідентифікаційний код 41264766)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача Слуцька Н.С. - представник
Від відповідача Корнійчук Я. П. - представник
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3027/24 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2024.
24.04.2025 до Господарського суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Плюс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання права вимоги за договором та визнання відсутнім права вимоги.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.05.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання права вимоги за договором та визнання відсутнім права вимоги до розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.07.2025.
23.05.2025 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
10.07.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення позивача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання права вимоги за договором та визнання відсутнім права вимоги в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до судового розгляду по суті на 29.09.2025.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.09.2025 відкладено розгляд справи на 17.11.2025
У судовому засіданні 17.11.2025 оголошено перерву до 10.12.2025.
У судовому засіданні 10.12.2025 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та підтримав позов в повному обсязі.
Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
26.07.2012 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (далі Банк, ПАТ «УПБ») та Публічним акціонерним товариством "Аверс" (Позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 642 (зі змінами відповідно до додаткових договорів).
25.03.2015 згідно з умовами вказаного договору Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію у розмірі 15 000 000 гривень терміном до 25.07.2014 зі сплатою 24% річних.
Згідно п. 1.3. Кредитного договору Банк надає кредитні кошти згідно з відкритою кредитною лінією при наявності вільних коштів. Розмір кредитів, які надаються згідно з кредитною лінією, строки їх дії, цільове використання Позичальник вказує в письмовій заявці на кредит.
За змістом п. 3.1. Кредитного договору перерахування грошових коштів проводиться Банком при наявності вільних коштів протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Банком від Позичальника заяви про надання кредиту за формою встановленою Банком.
Згідно з умовами п. 1.4., 7.1, 7.5. та 8.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснити сплату процентів за користування кредитними ресурсами щомісячно за період з 25 числа по останній календарний день місяця у розмірі 24% річних, а у разі порушення строків повернення кредиту за договором - 48 річних. Крім цього за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом Позичальник на вимогу Банку сплачує пеню в розмірі 0,2 від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Згідно умов п.п. 4.4., 5.9 Кредитного договору у разі порушення Позичальником умов договору, несвоєчасного повернення кредитних коштів та/або сплати процентів за їх використання, Банк має право достроково стягнути отримані Позичальником кредитні кошти, проценти за їх використання, можливі штрафні санкції.
Враховуючи невиконання ПАТ "Аверс" умов Кредитного договору №642 від 26.07.2012 утворилася заборгованість у розмірі 15 305 753, 43 грн.
28.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» укладено договір про відступлення права вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії №642 від 26.07.2012, відповідно до якого від Банку до ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги, що виникло згідно Кредитного договору №642 від 26.07.2012.
За умовами Договору відступлення права вимоги від 28.05.2015, Банк відступив право вимоги на стягнення заборгованості з ПАТ "Аверс" в розмірі 15 305 753, 43 грн. плата за відступлення вимоги сторонами визначена у розмірі 750 000,00 грн.
02.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором №642 від 26.07.2012 набуло ТОВ «Компанія з управління активами «Практика».
15.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР ПЛЮС» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором №642 від 26.07.2012 набуло ТОВ «ВЕСТЕР ПЛЮС» (позивач).
ПАТ “Аверс» повідомлялося про відступлення права вимоги за вищевказаними договорами, що підтверджується відповідними повідомленнями копії яких містяться в матеріалах справи.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/21859/15 частково задоволено позов ПАТ «УПБ» до ПАТ «АВЕРС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» про стягнення заборгованості та стягнуто з ПАТ «АВЕРС» на користь ПАТ «УПБ» 15 000 000,00 грн. заборгованості по строковому кредиту, 246 575,34 грн. заборгованості по строкових процентах, 897 534,24 грн. заборгованості по простроченим процентам за Кредитним договором № 642 від 26.07.2012.
Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі № 910/21859/15.
В свою чергу, вирішуючи спір у справі № 910/21859/15 судом встановлено нікчемність Договору відступлення права вимоги від 28.05.2015, що укладений між ПАТ “УПБ» та ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС», а також нікчемність Договору відступлення права вимоги від 02.07.2015, що укладений між ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» та ТОВ «Компанія з управління активами «Практика».
В подальшому, після розгляду справи № 910/21859/15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (відповідач) стало переможцем з продажу пулу активів з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктом господарювання та фізичними особами, частина яких знаходиться в заставі Національного банку України відповідно до результатів проведення відкритих електронних торгів, що були оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, який розміщений на сайті Прозорро.Продажі.
На підставі вказаного протоколу електронних торгів, 27.04.2020 між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (Новий кредитор) укладено Договір №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №618.
Відповідно до п. 1 Договору №81 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, або інших осіб, до яких перешли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами та/або, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та в порядку, визначеними цим Договором.
Відповідно до п. 2 Договору №81 Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами.
Відповідно до пункту 4 Договору №81, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, а також за продаж Майнових прав за 81/1 від 27 квітня 2020 року купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб'єктів господарювання Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 2 496 405,57 грн. Ціна договору сплачена Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
Згідно додатку №1 до Договору №81 Новий кредитор набув право вимоги згідно Кредитним договором №642 від 26.12.2012.
Також 27.04.2020 між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською, зареєстровано в реєстрі за №619.
Відповідно до п.1 Договору №81/1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:
- право оскаржувати, як у судовому, так і в позасудовому порядках припинення, ліквідацію позичальників, заставодавців, іпотекодавців та майнових поручителів (поручителів), зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, які є (були) боржниками за правами вимоги, договорами, наведеними у Додатку № 1 до цього Договору, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, та/або на інших підставах, наведених у Додатку № 1 до цього Договору;
- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника Прав вимоги;
- право звернення до правонаступників, спадкоємців Боржників та органів місцевого самоврядування в межах прав та повноважень власника Прав вимоги;
- права кредитора за Правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемними договорів, права, які випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права, які випливають з мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникнуть в майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації Боржників;
- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов'язані із здійсненням Продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів;
- право отримання грошових коштів/відшкодування внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень;
- інші права, що пов'язані або випливають із Прав вимоги, надалі за текстом - «Майнові права».
Відповідно до п. 3.1. Договору №81/1 продаж майнових прав за цим Договором та відступлення прав вимоги за укладеними договорами, відповідно до Договору №81 від 27.04.2020 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, Покупець сплачує Продавцю грошові кошти у розмірі 2 496 405,57 грн. Ціна договору сплачена Покупцем Продавцю у повному обсязі до моменту укладання цього Договору та Договору №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання на підставі протоколу складеного за результатами за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Покупець.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 910/21859/15 на підставі Договору № 81 та Договору 81/1 замінено позивача (стягувача) ПАТ «УПБ» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».
Позивач зазначає, що 08.04.2025 ПАТ “Аверс» повідомило його про те, що ТОВ “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста» подано до Господарського суду міста Києва заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ “Аверс», яка мотивована тим, що ТОВ “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги до ПАТ “Аверс» за Кредитним договором №642 від 26.07.2012.
Таким чином, зважаючи на те, що за переконанням позивача саме він є кредитором за Кредитним договором №642 від 26.12.2012 та відповідно має право вимоги сплати боргу за вказаним кредитним договором, останній звернувся до суду з даним позовом в якому просить суд визнати за позивачем право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №642 від 26.07.2012, що укладений між ПАТ «УПБ» та ПАТ "Аверс" та, відповідно, визнати відсутнім право вимоги у відповідача за наведеним кредитним договором.
З огляду на положення статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем.
Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі № 910/21859/15, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2016, стягнуто заборгованість з ПАТ «АВЕРС» на користь ПАТ «УПБ» за Кредитним договором № 642 від 26.07.2012 та встановлено нікчемність Договору відступлення права вимоги від 28.05.2015, що укладений між ПАТ “УПБ» та ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» та нікчемність Договору відступлення права вимоги від 02.07.2015, що укладений між ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» та ТОВ «Компанія з управління активами «Практика».
Проте рішеннями суду у справі № 910/21859/15 право вимоги за Кредитним договором № 642 від 26.07.2012 не витребовувалось.
Крім того, ПАТ «УПБ» чи ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» не зверталися до суду з позовом про витребування права вимоги у ТОВ «Компанія з управління активами «Практика».
ТОВ «Компанія з управління активами «Практика» будучи добросовісним набувачем (власником) права вимог за Кредитним договором № 642 від 26.07.2012 з урахуванням положень ст. 330 ЦК України мало право вільно розпоряджатися наявним у нього правом, а відтак і відчужити його на користь позивача.
При цьому, позивач не був стороною у справі № 910/21859/15, відтак був необізнаний про обставини, встановлені судом при її розгляді, зокрема, що до нікчемності договорів відступлення права вимоги за Кредитним договором № 642 від 26.07.2012.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 19.12.2019 у справі №916/1041/17.
Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №921/186/23, від 13.02.2024 у справі №910/14138/22, від 31.10.2023 у справі №902/670/22. (п. 5.32 постанови Верховного Суду від 18.06.2024 року у справі №914/585/22).
Таким чином, слід розмежовувати преюдиційні обставини та висновки суду щодо встановлених судом обставин. При цьому преюдиційність не має абсолютного характеру та може бути спростована під час розгляду іншої справи.
Згідно із частинами другою - третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майнові права є різновидом майна та мають спільний режим правового регулювання з іншими його видами, зокрема такими, як речі, гроші тощо. Отже, зазначені вище правові норми, які регулюють відносини повернення або витребування майна, також поширюють свою дію на відносини повернення або витребування майнових прав.
У постанові від 06.11.2024 у справі №21/5005/2686/2012 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо майно (майнове право) було відчужено власником за недійсним (нікчемним) правочином, то він може повернути це майно в порядку реституції, передбаченому частиною першою статті 216 ЦК України, лише у випадку, якщо воно продовжує перебувати у володінні особи, яка придбала його за таким правочином. У разі якщо таке майно (майнове право) було в подальшому відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то власник може витребувати це майно лише в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України. Якщо таке майно (майнове право) не підлягає витребуванню відповідно до статті 388 ЦК України, то добросовісний набувач відповідно до статті 330 цього Кодексу набуває право власності на нього.
Отже, враховуючи відсутність рішення суду про витребування права вимоги за Кредитним договором № 642 від 26.07.2012 у ТОВ “Компанія з управління активами “Практика» та законне набуття позивачем права вимоги за Кредитним договором №642 від 26.07.2012 згідно Договору відступлення права вимоги від 15.02.2017, саме позивач має право вимагати виконання вказаного кредитного договору.
В свою чергу, до відповідача перейшли всі права ПАТ «УПБ» в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав за Кредитним договором №642 від 26.07.2012, що був укладений між ПАТ «УПБ» та ПАТ «Аверс» тобто лише право звернення до суду з позовом про витребування права вимоги за кредитним договором.
При цьому зміст чи окремі положення договорів №81 та №81/1 не призводять до збільшення обсягу прав відповідача, оскільки перехід від ПАТ “УПБ» до відповідача права вимоги за кредитним договором №642 був би можливий лише за наявності рішення суду про витребування цього права на користь ПАТ “УПБ» до моменту укладання з відповідачем договорів №81 та №81/1.
Доводи відповідача щодо того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки останній мав звернутися з таким позовом до суду до постановлення Господарським судом м. Києва ухвали від 25.05.2021 у справі №910/21859/15 про заміну сторони правонаступником та ухвали від 13.01.2022 про заміну стягувача у справі №910/21859/15 з ПАТ “УПБ» на відповідача, а також ухвали від 03.05.2022 про видачу дублікату наказу у справі №910/21859/15, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
На підставі встановлених у даній справі обставин та досліджених доказів суд дійшов висновку, що позивачу належить право вимоги за кредитним договором №642, тоді як відповідач таке право не набув, оскільки на момент укладання договорів №81 та №81/1 у ПАТ “УПБ» не було права вимоги за кредитним договором так як таке право не витребовувалося на користь Банку. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Наявність перелічених ухвал суду не змінює вказаної обставини.
У даній справі позивач та відповідач вважають, що право вимоги за кредитним договором №642 належить кожному з них, а тому існує правова невизначеність, яка має бути усунута судом.
При цьому позивач не був учасником справи № 910/21859/15, а відтак враховуючи раніше наведені висновки Верховного Суду має право спростовувати обставини справи №910/21859/15 на підставі поданих доказів та своїх заперечень.
Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункти 54-56), (п. 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20).
Таким чином у позивача наявне право вимоги за кредитним договором №642, яке потребує визнання судом, відтак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестер Плюс" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4-Б; ідентифікаційний код 39827038) право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №642 від 26.07.2012, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Публічним акціонерним товариством "Аверс".
3. Визнати відсутнім право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста» (03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського, буд. 3, корп. 8Б, оф. 103; ідентифікаційний код 41264766) за договором про відкриття кредитної лінії № 642 від 26.07.2012, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Публічним акціонерним товариством "Аверс".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського, буд. 3, корп. 8Б, оф. 103; ідентифікаційний код 41264766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Плюс" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4-Б; ідентифікаційний код 39827038) судовий збір в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Копію рішення направити сторонам.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.12.2025.
Суддя П.П. Чеберяк