Рішення від 17.12.2025 по справі 914/2291/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2025Справа № 914/2291/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Veltec Invest OU (Товариство з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») (Повіт Гар'ю, місто Таллінн, Нарвське шосе, 13, Естонія, 10151, ідентифікаційний код юридичної особи 12342415)

до про1. Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (79008, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КРИВОНОСА, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 42334907); 2. Державної казначейської служби України (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 37567646) відшкодування шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп.

Представники:

від Позивача: Віктюк Р.О. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача-1: Онищак М.П. (представник в порядку самопредставництва);

від Відповідача-2: Чичкань С.Д. (представник в порядку самопредставництва);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Veltec Invest OU (Товариство з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (надалі також - «Відповідач-1») та Державної казначейської служби України (надалі також - «Відповідач-2») про відшкодування шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з Державної казначейської служби України шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп., у зв'язку з неповерненням майна, вилученого Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові в межах кримінального провадження.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.07.2025 року матеріали позовної заяви Veltec Invest OU до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп. передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 року, справу №914/2291/25 передано до розгляду у складі судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №914/2291/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2025 року.

09.09.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

17.09.2025 року через систему “Електронний суд» від Відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

22.09.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року задоволено заяву Veltec Invest OU (Товариство з обмеженою відповідальністю “Велтек Інвест») про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

29.09.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшла Відповідь на відзив.

01.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про повернення без розгляду відзиву Територіального управління Держаного бюро розслідувань розташованого у місті Львові.

01.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про повернення без розгляду відзиву Державної казначейської служби України.

01.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, повернуто Позивачу без розгляду Відповідь на відзив, повернуто без розгляду клопотання Позивача про повернення без розгляду Відзиву Відповідача 1, повернуто без розгляду клопотання Позивача про повернення без розгляду Відзиву Відповідача 2, повернуто без розгляду заяву Позивача про зміну предмету позову, встановлено Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу 1 строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 22.10.2025 року

03.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшла Відповідь на відзив.

03.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про повернення без розгляду відзиву Державної казначейської служби України.

03.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про повернення без розгляду відзиву Територіального управління Держаного бюро розслідувань розташованого у місті Львові.

03.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

07.10.2025 року через систему “Електронний суд» Відповідача 1 надійшло заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залишено без розгляду клопотання Позивача про повернення без розгляду Відзиву Відповідача 1, залишено без розгляду клопотання Позивача про повернення без розгляду Відзиву Відповідача 2, прийнято до розгляду заяву Позивача про зміну предмету позову, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про відкладення підготовчого судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 12.11.2025 року.

04.11.2025 року через систему “Електронний суд» від Відповідача 1 надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 року заяву Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2025 року.

В судовому засіданні 17 грудня 2025 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представники Відповідачів проти позову заперечили з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, просили суд відмовити у його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17 грудня 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Хаак Трейдінг» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок - фактуру №17/34 від 11.07.2019 року за товари: термоштани довгі у кількості 1,85, загальна ціна 9324 євро, термосорочки з довгим рукавом у кількості 2,00, загальна ціна 10080 євро (упаковка 168 коробок) на суму 23 090,76 євро. (а.с.40-41)

Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок - фактуру 17/34 від 11.07.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Хаак Трейдінг» грошові кошти у загальному розмірі 23 090,76 євро. (а.с.21-22)

Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Г.Д. Імпорт-експорт» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок - фактуру №2019/210 від 17.09.2019 року за товари: змішані речі - 85 мішків і 1 коробка, ціна за одиницю 8,07 євро, загальна вага 3,873 кг на суму 31 255,11 євро. (а.с.42-43)

Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок - фактуру №2019/210 від 17.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Г.Д. Імпорт-експорт» грошові кошти у загальному розмірі 31 255,11 євро. (а.с.19-20)

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ван Емпель Оверсток» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок - фактуру №2-79 від 15.07.2019 року за товари: основи D-truzzed у кількості 500, ціна за одиницю 1,95 євро, загальна сума 975 євро; мікс брендів ORG високий мікс блок 1 у кількості 5312, ціна за одиницю 7,50 євро, загальна сума 40290 євро; мікс брендів ORG високий мікс блок 2 у кількості 5427, ціна за одиницю 7,50 євро, загальна сума 40777,50 євро; мікс брендів ORG високий мікс блок 3 у кількості 5364, ціна за одиницю 7,50 євро, загальна сума 40230 євро; мікс брендів ORG низька ціна (3 палети) у кількості 2892, ціна за одиницю 5,75 євро, сума 18829 євро на загальну суму 138 901,50 євро. (а.с.44-45)

Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок - фактуру №2079 від 15.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Емпель Оверсток» грошові кошти у загальному розмірі 138 901,50 євро. (а.с.23-24)

Товариством з обмеженою відповідальністю «Постскріптум» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЛІЖАН» рахунок - фактуру №8145-0919 від 09.09.2019 року за товари: одяг (костюми, комбінезони, жакети, плаття, спідниці, штани) із хімічних волокон, залишкові партії у кількості 13,49 кг вартістю 85 661,50 євро; одяг (костюми, комбінезони, жакети, плаття, спідниці, штани) із хімічних волокон, залишкові партії у кількості 13,49 кг вартістю 40 604,90 євро на загальну суму 126 266,40 євро. (а.с.46-47)

Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок - фактуру №8145-0919 від 09.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Постскріптум» грошові кошти у загальному розмірі 126 266,40 євро. (а.с.17-18)

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року у справі №757/53080/19-к надано дозвіл слідчому першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань Байжанову Олегу Альбертовичу та слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні № 42019000000001865, а також прокурору другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України Мартяну Ігорю Володимировичу та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42019000000001865 на проведення обшуку сідлового тягача марки MAN TGX 18.440 4X2 LLS-U (VIN - НОМЕР_1 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - НОМЕР_2 , який належить громадянину Польщі Manczak Wlodzimierz Maciej, з метою відшукання та вилучення:

- документів і відомостей, які посвідчують підстави придбання товару (одягу), його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування: митні декларації, попередні митні декларації, документи контролю за доставкою товарів (ДКД), товаросупровідні документи які до них додаються (контракти, інвойси, CMR); рішення про проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, контрольні талони для проходження «по червоному коридору», акти про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, акт довільної форми у разі відмови власника товарів або уповноваженої ним особи від виконання вимог щодо розділення товарної партії на окремі товари який додається до Акта огляду та є його невід'ємною частиною, картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, ТЗ комерційного призначення; речей, документів стосовно незаконного переміщення на митну територію України, з приховуванням від митного контролю, високоліквідного товару з ЄС, шляхом надання до митного органу документів, що містять неправдиві відомості, а саме розписок, доручень, печаток суб'єктів господарювання, документів на відкриття банківських рахунків та банківських карток, самих банківських карток, чекових книжок, грошових чеків, документів та інформації щодо отримання незаконної матеріальної винагороди, матеріальних носіїв, на яких може знаходитися така інформація й відомості: комп'ютерна техніка, магнітні та електронні, цифрові носії інформації, засоби мобільного та Інтернет зв'язку, чорнові записи, записні книги, в яких можуть міститись відомості про фактичних організаторів та виконавців злочинних дій. (а.с.33-34)

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі № 757/54971/19-к надано дозвіл прокурору другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Генеральної прокуратури України Мартяну Ігорю Володимировичу на проведення обшуку та вилучення автомобіля - сідлового тягача марки MAN TGX 18.440 X2 LLS-U (VIN - НОМЕР_3 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - НОМЕР_2 з напівпричепом Wielton NS34 (VIN - НОМЕР_4 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - НОМЕР_5 , який знаходився під керуванням громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рата Жовківського району Львівської області, які є знаряддями вчинення злочину та мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також мають значення речових доказів. (а.с.111-112)

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі № 757/54975/19-к накладено арешт на майно, яке вилучено в ході обшуку проведеного у період з 08.10.2019 по 11.10.2019 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В., полупричіпу Wielton NS34 (VIN - НОМЕР_6 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - PGS3L07, який належить громадянину Польщі ОСОБА_2 , вантаж (товар), який містився в ньому та імпортувався на митну територію України, а саме 172 коробки з термобілизною, 1 коробка із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку; 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів, переважно з одягом, а також взуттям та товарами домашнього вжитку з наступними пломбами:

L91958317, L91958320, L91958319, L91958318, L91958315, L91958314, L91958313, L91958312, L91958311, L91958325, L91958324, L91958323, L91958322, L91958321, L91958326, L91958327, L91958328, L91958329, L91958330, L91961952, L91961953, L91961954, L91961955, L91961956, L91961957, L91961958, L91961959, L91961960, L91961941, L91961942, L91961943, L91961944, L91961945, L91961946, L91961947, L91961948, L91961949, L91961950, L91958346, L91958347, L91958348, L91958349, L91958350, L91958341, L91958342, L91958343, L91958344, L91958345, L91958336, L91958337, L91958338, L91958339, L91958340, L91958331, L91958332, L91958333, L91958334, L91958335, L91961746, L91961747, L91961748, L91961749, L91961750, L91961741, L91961742, L91961743, L91961744, L91961745, L91961756, L91961757, L91961758, L91961759, L91961751, L91961752, L91961753, L91961754, L91961755, L84522951, L84522952, L84522953, L84522954, L84522955, L84522997, L84522998, L84522999, L84523000, L84522991, L84522992, L84522993, L84522994, L84522995, L84522986, L84522987, L84522988, L84522989, L84522990, L91961666, L91961667, L91961668, L91961669, L91961670, L91961661, L91961662, L91961663, L91961664, L91961665, L91961656, L91961657, L91961658, L91961659, L91961660, L91961651, L91961652, L91961653, L91961654, L91961655, L84522086, L84522087, L84522088, L84522089, L84522090, L84522081, L84522082, L84522083, L84522084, L84522085, L84522076, L84522077, L84522078, L84522079, L84522080, L84522066, L84522067, L84522068, L84522069, L84522070, L91958356, L91958357, L91958358, L91958359, L91958360, L91958351, L91958352, L91958353, L91958354, L91958355, L91958306, L91958307, L91958308, L91958309, L91958310, L91958301, L91958302, L91958303, L91958304, L91958305, L91961846, L91961847, L91961848, L91961849, L91961850, L91961841, L91961842, L91961843, L91961844, L91961845, L91961836, L91961837, L91961838, L91961839, L91961840, L91961831, L91961832, L91961833, L91961834, L91961835, L91961936, L91961937, L91961938, L91961939, L91961940, L84522316, L91961925, L91961935, L91961924, L91961930, L91961932, L91961933, L91961923, L91961921, L91961931, L91961922, L91961927, E19902191, E19902163, L84522317, L84522318, L84522319, L84522320, L91961929, L91961928, L84523061, L91961926, E19902116, L84523062, E19902164, L84522310, L84523063, E19902111, L84522311, L84522312, L84522305, L84522304, L84522364, L84523065, L84522303, L84522302, E19902125, L84522301, L84522306, L84522314, L84522308, E19902182, E19902110, E19902162, L84523076, L84523080, L84522316, L84522307, L84523066, L84523075, L84523070, L84523071, L84523078, L84523073, L84522309, L84523061, L84523079, L84522313, L24523072, L84523058, L84523069, L84523077, L84523074, L91961255, L91961910, L91961208, L91961260, E19902119, L91961202, L91961254, L91961207, L91961258, L91961201, L91961205, L91961204, L91961209, L91961251, E19902194, L91961253, L91961206, L91961259, L91961256, E19902114, L91961254, L91961257, L91958726, L91961203, L91958729, L91958721, E19902190, L91958712, L91958730, E19902109, E19902200, E19902199, E19902178, L91958714, L91958727, L91958713, E20525325, E20525332, L91958720, E20525397, E20525321, L91958728, L91958725, L91958724, E20525391, E20525386, L91958711, L84523312, E20525399, L84523317, L84523316, L84523311, E20525334, E20525335, L91958722, E20525396, L84523322, L84523327, E19902186, E20525313, L91958719, E20521323, E20525392, L84523329, L84523319, E20529333, E20525395, E20525398, E20525319, E20525324, E20525059, L84523325, L84523313, E20525056, L84523323, L84523318, L84523320, L91958585, L91958717, L91958723, L84523324, L84523321, E20525064, E20525061, L84523314, E20525084, L91958715, E20525057, E20525066, E20525051, L91958590, L91958595, L91958718, L84523328, E20525087, L84523330, E20525089, L91958584, L91958583, E20525063, L91958582, L91958597, L91958594, E19904567, E19904534, L91958495, L91958500, L91958492, E19904507, L91958716, E19904584, L91958488, L91961760, E19904585, L91958593, E19904533, L91958493, L84523315, E19904581, L91958489, L91958494, L91958483, L91958487, E19904547, E20525065, E20525058, E19904518, L84523326, L91958490, L91958588, L91958485, E20525069, E20525067, L91958496, L91958598, L91958481, E19904530, L91958996, L91958497, L91958484, E19904531, E19904589, L91958486, L91958600, L91960459, E19904596, E19904571, E19904504, E20525060, E20525062, E19905237, L61960456, E19905249, L91960473, L91960475, E19905274, E19905233, E19905299, L91960471, E19905243, E19905268, E20525070, E19905289, E19904513, L91958592, E19905293, E19905273, L91960464, E19905298, E19905266, E19905269, L91958589, L91960461, E19905280, L91960477, E19905281, E19905220, E19903435, L91958482, L91960463, E19903407, E19903437, E19903468, E19903412, L91960458, E19903454, L91960479, E19903462, E19903480, E19905275, E19903472, E19903463, E19903466, E19903438, E19904536, E19903433, E19903444, E19905292, E19903432, E19903405, E20526915, E19903477, E20526961, E19903467, E20526913, L91958498, E20526968, E20526945, L91960457, E20526942, E20526978, E20526919, E20526322, E20526923, E20526960, E20526328, E20526333, E20526944, E20526336, E20526967, E20526338, E20526341, E19905242, E20526327, L91960465, E20526331, E20526326, E20526943, E20526339, E19903484, E20526343 E20526930, E20526337, E20526940, E20526344, L91958591, E20526342, E20526963, E20526364, E20526953, E20526340, L91960480, E20526955, E20526936, E20526938, E20526924, E20526951, E20526947, E20526922, E20526929, E19905287, E20526958, L91958499, E20526926, E20526928, E19905254, E20526954, E19905236, E19905255, E19905264, E19905263, L91960462, E19905235, E19905300, E19905262, E19905295, E19905288, E19905291, L91960474, E19905296, E19905294, E19905297, E19905252, E20526802, E19905290, E19905217, E19905231, E20526801, L91958581, E20526806, E20526825, E20526932, E20526809, E20526933, E20526822, E20526805, E20526814, E20526807, E20526811, E20526808, E20525242, E19904576, E20526816, E19903478, E19903427, E20526819, E19903492, E20526815, E19903487, E20526804, E19903475, E19903491, E20526803, E19903471, E19903455, E19903500, E19903483, E19903482, E19903452, E19903485, E19903482, E19903488, E19903252, E19903241, E19903493, E19903476, E19903235, E19903258, E19905230, E19903401, E19905248, E19903443, E19903211, E19903210, E19903230, E19903479, L91960476, E20526810, E19903474, E19903233, E19903403, E19905265, E19903225, E19903481, E19903246, E19905245, E19903209, E19905238, E19903243, E19903238, E19905224, E19903434, E19905278, E19903257, E19905240, E19905244, E19905267, E19905218, E19905239, E19903486, E19905247, E19905221, E19905270, E20526012, E19905232, E19905241, E20526010, E19905271, E20526036, E19905246, E19905250, E20526040, E20526049, L84522982, E20526037, E20526075, E20526019, E20526041, E19903418, L84522985, E20526087, E20525068, E20526046, E20526029, L84522984, L84522983, L91958599, L91960478, L84522979, L84522978, L91960460, E20526042, E20526044, E20526081, E20526024, E20526015, E19905058, E19905069, E19905029, E19905088, E19905045, E19905077, E19905041, E19905055, E19905033, E19905043, E19905038, E19905037, E19905047, E19905097, E20526074, E19905095, E19905048, E20526085, E19905099, E19905028, E19905042, E19905100, L84522977, E19903457, E19903431, E19903459, E19903458, E19903470, E19903495, L84532981, L84522980, E19903494, E19903441, E19903465, E19903460, E19903464, E19903450, E19903439, E19903453, E19903489, E19903456, E19903446, E19902161, E19903461, E19902185, E19902180, E19902197, E19902166, E19902192, E19903469, E19902177, E19902195, E19902140, E19902179, E19902183, E19902176, E19902189, E19902187, E19902193, E19904943, E19904995, E19902168, E19904942, E19904994, E19904992, E19904989, E19904988, E19904907, E19902196, E19904901, E19904999, E19904948, E19904998, E19904921, E19902184, E19904950, E19904996, E19904603, E19904904, E19904997, E20527853, E19904973, E20527861, E20527869, E20527841, E20527849, E20527845, E19902181, E19902188, E20527854, E20527858, E20527846, E19904944, E20527866, E20527870, E20527857, E20527864, E20527862, E20527867, E20527856, E20527850, E20527847, E20526224, E20527868, E20527865, E20526590, E20526204, E20526211, E20526206, E20526218, E20526267, E20526265, E20526223, E20526255, E19903449, E19903285, E19903490, E19903227, E19903286, E19903248, E19903292, E19903411, E19903429, E19903440, L84522970, L84522968, L84522967, E19903295, L84522966, E19903293, L84522974, E19903498, E19903413, E19903414, E19903406, E19903436, E20526950, E20526925, E20526998, E20526949, E20526914, E19903291, E20526907, E20526911, E20526902, E19903299, E20526910, E20526903, E20526948, E19903421, E20526904, E20526909, E20526908, E20526927, E20526905, E20526235, E20526229, E20526931, E20526231, E20526912, E20526209, E20526212, E20526222, E20526202, E20526245, E20526906, E20526266, E20526316, E20526323, E20526387, E20526324, E20526347, E20526318, E20526345 E20526365, E20526313, E20526398, E20526314, E20526350, E20526346, E20526348, E20526309, E20526393, E20526400, E20526377, E20526358, E19905282, E20526395, E19905010, E19905060, E19905070, E19905002, E19905061, E19905051, E20526020, E19905004, E19905068, E19905007, E19905064, E19905001, E19905008, E19905017, E19905014, E19905067, E19905016, L91958587, L84522973, L84522971, L84522972, L91961550, L91961570, L91961555, L91961545, L91961549, E19905022, L91961569, L91961548, L91961544, E19905011, L91961547, L91961567, L91961542, L91961543, L91961553, L91961554, L91961566, E19905013, L91961541, L91961552, L91961568, E20526946, E20526321, E20526920, E20526918, E20526952, E20526921, L91961546, E19903409, E20526817, E19905009, L91961551, E20526941, E20525394, E20526332, E19902102, E20526957, E20526349, E20526939, E20526812, E20526937, E20526217, E19904583, E20526325, L91961351, L91961358, L91961359, L91961355, L91961310, L91961308, L91961360, L91961309, L91961353, L91961352, L91961354, L91961307, L91961306, L91961305. (а.с.113-116)

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року у справі №761/7538/20 відмовлено у задоволенні скарги представника фірми «ТРАНСМАР Маріуш Мацьоха та Партнери Повне Товариство» - адвоката Нікітіна Ю.І. на бездіяльність слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя ДБР Вакарова Д.В. та прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату ДБР ОГП Мартяна І.В., яка полягає у неповерненні майна в рамках кримінального провадження №42019000000001865 від 27.08.2019. (а.с.30-32)

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією в м. Львові), Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, від 27 серпня 2021 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019000000001865 від 27.08.2019 - закрито на підставі п.2 ч.1 абз.2 п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з тим, що строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього кодексу, закінчився та жодній особі не повідомлено про підозру та на час закінчення строку досудового розслідування відсутній склад кримінального правопорушення. (а.с.117-119)

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6003/20 повернуто «ТРАНСМАР Маріуш Мацьоха та Партнери Повне Товариство» (Республіка Польща, вул. Старозамоська,44, м. Томашів Любельський,22-600) сідловий тягач марки МАN TGX 18.440 4Х2 LLS-U реєстраційний номер PGS 30893 та полупричіп Wielton NS34 з реєстраційним номером НОМЕР_5 та вантаж 172 коробки з термобілизною, 1 коробку із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку та 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів з одягом. (а.с.36-39)

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що Державним бюро розслідувань до теперішнього часу не повернуто Позивачу, як власнику, товар, вилучений в межах кримінального провадження №42019000000001865. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить з урахуванням Заяви про зміну предмету позову від 03.10.2025 року, яка прийнята Судом до розгляду, стягнути з Державного бюджету України на користь Veltec Invest OU (Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») 319 513,77 Євро, що еквівалентно 15 291 609, 50 гривень в рахунок відшкодування шкоди завданої Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач-1 зазначає, що ТОВ «Велтек Інвест» не надано жодного доказу на підтвердженні існування договірних правовідносин або з ТОВ «Діліжан», або з перевізником Повного товариства «ТРАНСМАР Маріуш Мацьоха та Партнери Повне Товариство». Більше того, як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ «Велтек Інвест», що позивачем придбано стоковий товар (здебільшого одяг) вагою 20 669 кг, проте жодним чином не індивідуалізує цей товар. У позовній заяві відсутнє обґрунтування який саме товар був придбаний, якої вартості та які його ідентифікаційні ознаки (модель, артикул, бренд, розмір, тощо). Натомість, з наданого позивачем Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, ТЗ, ручної поклажі та багажу Митного поста «Рава-Руська», в автомобілі, який прямував у м. Житомир на адресу ТОВ «Діліжан» переміщувався наступний товар: одяг новий різних торгових марок, наплечники нові, тапки дитячі нові, рушники нові, сумки чоловічі нові, гаманці нові, взуття різних марок, постільна білизна, посуд та декор, лак для ногтей, біжутерія. Такий чином, опис товару який прибув на Митний пост «Рава-Руська» не відповідає опису товару, який як стверджує позивач був придбаний за інвойсами від 15.07.2019 № 2079, від 11.07.2019 № 17/34, від 09.09.2019 № 8145-0919 та від 17.09.2019 № 2019/210. Під час досудового розслідування також не встановлено, що у автомобілі марки «МАN» був саме товар згідно інвойсів POSTSKRIPTUM GMBH (Німеччина) від 09.09.2019 на суму 126 266,40 євро; W.HAACK TRAIDING GmbH (Німеччина) від 11.07.2019 на суму 23 090,76 євро; T2019/210 L.G.D.B.V (Нідерланди) від 17.09.2019 на суму 31 255,11 євро; VANEMPEL OVERSTOCK (Нідерланди) від 15.07.2019 на суму 138 901,50 євро.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач-2 зазначає, що Державна казначейська служба України не є належним відповідачем у даній справі. Крім того, Позивачем не доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Veltec Invest OU (Товариство з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією в м. Львові), Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, від 27 серпня 2021 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019000000001865 від 27.08.2019 - закрито на підставі п.2 ч.1 абз.2 п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з тим, що строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього кодексу, закінчився та жодній особі не повідомлено про підозру та на час закінчення строку досудового розслідування відсутній склад кримінального правопорушення. (а.с.117-119)

При зверненні до суду з вказаним позовом Veltec Invest OU (Товариство з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») зазначав, що Державним бюро розслідувань до теперішнього часу не повернуто Позивачу, як власнику, товар, вилучений в межах кримінального провадження №42019000000001865, а тому останньому завдано збитків на суму в розмірі 319 513,77 Євро, що еквівалентно 15 291 609, 50 гривень.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Тобто, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Водночас спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Обов'язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 чи 1174 ЦК України.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Отже, керуючись вищенаведеним правовим регулюванням спірних правовідносин, суд зазначає, що для стягнення шкоди завданої позивачу бездіяльністю відповідача-1, необхідним є встановлення трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірної бездіяльності, наявності шкоди, причинного зв'язку між бездіяльністю та заподіяною шкодою, а для покладення відповідальності за такі збитки на відповідача-2 - повного складу цивільного правопорушення (окрім зазначених умов, також наявність вини заподіювача шкоди).

Вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій (бездіяльності) органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілими за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 73, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з викладеного, позивач повинен належними, допустимими та достовірними доказами довести неправомірність дій державного органу/його посадової чи службової особи, факт спричинення такими діями збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Суд зазначає, що основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у даній справі, є саме протиправність дій (бездіяльності) відповідача-1, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди позивачу, оскільки відсутність такого елемента делікту як протиправна поведінка свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Так, Позивач стверджував, що протиправна бездіяльність Відповідача-1 полягає у неповерненні йому майна, на яке було накладено арешт на підставі ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі № 757/54975/19-к.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути як найшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166,170 - 174 цього Кодексу.

Згідно з ч.9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.

За змістом частини третьої статті 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення, зокрема, про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Відповідно до частини 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 закріпила правовий висновок, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.

Так, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі № 757/54971/19-к надано дозвіл прокурору другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Генеральної прокуратури України Мартяну Ігорю Володимировичу на проведення обшуку та вилучення автомобіля - сідлового тягача марки MAN TGX 18.440 X2 LLS-U (VIN - НОМЕР_3 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - НОМЕР_2 з напівпричепом Wielton NS34 (VIN - НОМЕР_4 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - PGS3L07, який знаходився під керуванням громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рата Жовківського району Львівської області, які є знаряддями вчинення злочину та мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також мають значення речових доказів. (а.с.111-112)

Отже, дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові з вилучення вантажу (товару), який містився в полупричіпі Wielton NS34 (VIN - НОМЕР_6 ) з реєстраційним номерним знаком Республіки Польща (PL) - НОМЕР_5 , який належить громадянину Польщі ОСОБА_2 , та імпортувався на митну територію України, а саме 172 коробки з термобілизною, 1 коробка із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку; 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів, переважно з одягом, а також взуттям та товарами домашнього вжитку були наслідком ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі № 757/54971/19-к.

Вказані обставини були встановлені Територіальним управлінням ДБР, розташоване у місті Львові, під час досудового розслідування кримінального провадження №42019000000001865 від 27.08.2019 року, за результатом якого постановою від 27.08.2021 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019000000001865 від 27.08.2019 - закрито на підставі п.2 ч.1 абз.2 п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з тим, що строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього кодексу, закінчився та жодній особі не повідомлено про підозру та на час закінчення строку досудового розслідування відсутній склад кримінального правопорушення.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що вилучення слідчим майна, а саме 172 коробки з термобілизною, 1 коробка із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку; 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів, переважно з одягом, а також взуттям та товарами домашнього вжитку, а також накладення арешту на вказане майно відбулось відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України на підставі судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України.

Суд звертає увагу, що на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6003/20 спірний товар було повернуто саме «ТРАНСМАР Маріуш Мацьоха та Партнери Повне Товариство», а не Позивачу у даній справі. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оскарження Позивачем вказаної ухвали суду у випадку, якщо останній заперечував щодо повернення вказаного товару не йому, як власнику, про що останній зазначав у даній справі.

Відповідно до ч.2 статті 21 Кримінального процесуального кодексу України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

За таких підстав, Суд звертає увагу, що ухвала Личаківського районного суду м.Львова від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6003/20 набрала законної сили та підлягає безумовному виконанню на всій території України, а тому Суд не приймає до уваги доводи Позивача щодо неповернення саме Veltec Invest OU вилученого майна як необґрунтовані.

Крім того, Суд зазначає, що належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності відповідної посадової/службової особи є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб органів державної влади.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про неправомірність вилучення майна Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, під час проведення обшуку та неправомірність накладення арешту на спірне майно.

Верховний Суд у постанові 10.11.2021 у справі №346/5428/17 зауважив, що суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

При цьому слід ураховувати, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Тобто, якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені), суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Отже, за наявності ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6003/20 щодо повернення «ТРАНСМАР Маріуш Мацьоха та Партнери Повне Товариство» вантажу 172 коробки з термобілизною, 1 коробку із взуттям, косметикою та іншими товарами домашнього вжитку, 2 коробки із товарами домашнього вжитку та 898 поліпропіленових мішків синього, білого та червоного кольорів з одягом, звернення позивача з даним позовом є необґрунтованим.

Крім того, до предмету доказування у справах про стягнення збитків входить також питання щодо розміру завданої шкоди.

У даній справі Позивач просить суд стягнути 319 513,77 Євро, що еквівалентно 15 291 609, 50 гривень в рахунок відшкодування шкоди завданої Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові.

Як зазначає Позивач, Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок - фактуру 17/34 від 11.07.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Хаак Трейдінг» грошові кошти у загальному розмірі 23 090,76 євро. (а.с.21-22)

Як зазначає Позивач, Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок - фактуру №2019/210 від 17.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Г.Д. Імпорт-експорт» грошові кошти у загальному розмірі 31 255,11 євро. (а.с.19-20)

Як зазначає Позивач, Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок - фактуру №2079 від 15.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Емпель Оверсток» грошові кошти у загальному розмірі 138 901,50 євро. (а.с.23-24)

Як зазначає Позивач, Veltec Invest OU (Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтек Інвест») було сплачено рахунок - фактуру №8145-0919 від 09.09.2019 року та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Постскріптум» грошові кошти у загальному розмірі 126 266,40 євро. (а.с.17-18)

Однак, Суд відноситься критично до наданих Позивачем доказів оплати рахунків - фактур №17/34 від 11.07.2019 року, №2019/210 від 17.09.2019 року, №2-79 від 15.07.2019 року, №8145-0919 від 09.09.2019 року, оскільки вони не містять доказів проведення банком операцій з перерахування грошових коштів з рахунку Veltec Invest OU на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Постскріптум».

Також, як вбачається з Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, ТЗ, ручної поклажі та багажу Митного поста «Рава-Руська», в автомобілі, який прямував у м. Житомир на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діліжан» переміщувався наступний товар: одяг новий різних торгових марок, наплечники нові, тапки дитячі нові, рушники нові, сумки чоловічі нові, гаманці нові, взуття різних марок, постільна білизна, посуд та декор, лак для ногтей, біжутерія. (т.1 а.с.29)

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження придбання останнім товару, який прибув на Митний пост «Рава-Руська», саме на підставі інвойсів від 15.07.2019 № 2079, від 11.07.2019 № 17/34, від 09.09.2019 № 8145-0919 та від 17.09.2019 № 2019/210.

Також Суд звертає увагу, що за даними митної декларації №UA209140/2019/182305 вартість товару була визначена у розмірі 14395 євро (т.1 а.с.122) Доказів оформлення митних декларацій на загальну суму 319 513,77 Євро, як зазначено Позивачем, матеріали справи не містять.

За таких підстав, Суд зазначає, що Позивачем в установленому статтями 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки Відповідача-1 у вигляді неповернення майна, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача, оскільки не доведено саме вини відповідача у їх понесенні позивачем, які і не доведено, що позивачем вчинялись дії на їх уникнення.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 319 513,77 Євро, вини Відповідача у заподіянні збитків.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Veltec Invest OU до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Veltec Invest OU до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 грудня 2025 року

Суддя О.В. Чинчин

Попередній документ

132743525

Наступний документ

132743527

Інформація про рішення:

№ рішення:	132743526
№ справи:	914/2291/25
Дата рішення:	17.12.2025
Дата публікації:	22.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (11.02.2026)
Дата надходження:	08.01.2026
Предмет позову:	відшкодування шкоди у розмірі 319 513,77 євро, що еквівалентно 15 291 609 грн. 50 коп.

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

01.10.2025 12:50	Господарський суд міста Києва
22.10.2025 12:30	Господарський суд міста Києва
12.11.2025 12:40	Господарський суд міста Києва
17.12.2025 12:00	Господарський суд міста Києва
12.02.2026 13:20	Північний апеляційний господарський суд