ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.12.2025Справа № 910/74/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
до 1) Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
2) Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом»
2) Обслуговуючий кооператив «Хауз менеджмент»
3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс»
4) Відокремлений структурний підрозділ «Київський транспортно-економічний фаховий коледж Національного транспортного університету»
5) Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 001»
про визнання неправомірними та припинення дій, що порушують право
за участю представників:
від позивача: Єсипенко О.В.
від відповідача-1: Драчова М.С.
від відповідача-2: Іваненко І.П.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
від третьої особи-3: не з'явився
від третьої особи-4: не з'явився
від третьої особи-5: не з'явився
У січні 2024 року до Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго», позивач) до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго», відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», відповідач-2) про визнання неправомірними та припинення дій, що порушують право.
Позов обґрунтований тим, що неправомірні дії відповідачів з покладення обсягів спожитої ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ», ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» електричної енергії на позивача у період з 01.03.2022 по 30.10.2023 всупереч вимогам законодавства, порушують права ДПЗД «Укрінтеренерго», як учасника ринку електричної енергії, та погіршують його фінансовий стан, як постачальника «останньої надії».
Визначаючи підстави даного позову, позивач вказує на те, що ДПЗД «Укрінтеренерго» виконало свій обов'язок з постачання електричної енергії вказаним особам тривалістю 90 днів, як це передбачено Законом України «Про ринок електричної енергії», а споживачі (треті особи - 1-5) використали своє право на отримання електричної енергії від постачальника «останньої надії» протягом строку, що не може перевищувати 90 днів, проте, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на підставі наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 продовжив включати вказаних споживачів до щомісячних «Звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго».
У позові ДП «Укрінтеренерго» заявило вимоги про:
1) визнання неправомірними та незаконними дій ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» щодо покладення обсягів спожитої електричної енергії споживачами: ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ» (включно по серпень 2022 року), ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» в загальному обсязі 968 173 кВт*год за період з 01.03.2022 по 30.10.2023 на ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії»;
2) визнання неправомірними та незаконними дій НЕК «Укренерго» щодо покладення обсягів спожитої електричної енергії споживачами: ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ» (включно по серпень 2022 року), ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» в загальному обсязі 968 173 кВт*год за період з 01.03.2022 по 30.10.2023 на ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії»;
3) зобов'язання ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» надати скориговані звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року шляхом виключення обсягів споживання електричної енергії споживачів: ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ» (включно по серпень 2022 року), ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» в загальному обсязі 968 173 кВт*год за період з 01.03.2022 по 30.10.2023 на ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії»;
4) зобов'язання НЕК «Укренерго» перезавантажити обсяги споживання електричної енергії на платформі «Market Management System» за періоди з березня 2022 року по жовтень 2023 року шляхом виключення обсягів споживання електричної енергії споживачів: ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ» (включно по серпень 2022 року); ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» в загальному обсязі 968 173 кВт*год за період з 01.03.2022 по 30.10.2023 на ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 за вказаною позовною заявою було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в загальному позовному провадженні, учасникам справи надана можливість скористатися своїми правами та обов'язками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 до розгляду справи були залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельну компанію «Управдом» (далі - ТОВ «ЖБК «Управдом», третя особа-1), Обслуговуючий кооператив «Хауз менеджмент» (далі - ОК «Хауз менеджмент», третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» (далі - ТОВ «Аркада-Житлосервіс», третя особа-3), Відокремлений структурний підрозділ «Київський транспортно-економічний фаховий коледж Національного транспортного університету» (далі - ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ», третя особа-4), Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 001» (далі - ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 001», третя особа-5).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, позовні вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго» були задоволені.
Постановою Верховного Суду від 02.04.2025 вищевказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції були прийняті до розгляду подані позивачем заяви про уточнення позовних вимог, разом з тим, рішення ухвалено на захист прав позивача у спосіб, визначений у поданій позовній заяві, не встановивши обсягу заявлених позивачем вимог, що суперечить вимогам процесуального законодавства.
Господарський суд м. Києва, приймаючи дану справу на новий розгляд та виконуючи зазначені вказівки суду касаційної інстанції, вважав за необхідне визначити межі позовних вимог, в яких буде відбуватися новий розгляд справи, та виходив з наступного.
Так, матеріали справи свідчать, що під час попереднього розгляду справи, а саме - 15.02.2024 та 29.02.2024 позивач (ДПЗД «Укрінтеренерго») подав до суду заяви про уточнення позовних вимог.
При цьому Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: 1) подання іншого (ще одного) позову, 2) збільшення або зменшення розміру позовних вимог, 3) об'єднання позовних вимог, 4) зміну предмета або підстав позову (постанови Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/9980/19, від 17.04.2024 у справі № 926/3515/22, від 21.02.2024 у справі № 903/359/23).
За вказаними висновками одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Тож, вирішуючи питання про прийняття вказаних заяв позивача про уточнення позовних вимог, суд встановив, що в цих заявах ДПЗД «Укрінтеренерго», всупереч вимогам ст. 46 ГПК України, одночасно змінило предмет та підстави позову, що є недопустимим, а тому ці заяви не були прийняті до розгляду.
Отже ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2025 справа була призначена до нового розгляду в межах позовних вимог, заявлених у первісно поданому позові, призначено підготовче засідання, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
У підготовчому засіданні учасники справи надали суду заяви по суті позову, у яких виклали власні доводи стосовно позовних вимог з урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених у постанові від 02.04.2025 у цій справі.
Так, відповідач-1 (ПрАТ «НЕК «Укренерго») надав суду письмові пояснення, у яких поданий на розгляд суду позов не визнав, вказав, що спір у справі з визначення обсягів електричної енергії, спожитих третіми особами у період з 01.03.2022 по 31.10.2023 та покладених на ПОН, фактично виник між ДПЗД «Укрінтеренерго» (позивачем) і ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі (відповідачем-2). ПрАТ «НЕК «Укренерго» не здійснило будь-яких дій та не прийняло рішень про покладення обсягів електричної енергії вказаних споживачів на позивача, при цьому жодним нормативним актом не передбачено вчинення ПрАТ «НЕК «Укренерго» (ОСП) дій щодо перезавантаження обсягів спожитої електричної енергії, а тому відповідач-2 є єдиним належним відповідачем у спорі, оскільки саме він вносить до системи управління відповідну інформацію, відтак, заявлення позовних вимог до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про зобов'язання перезавантажити обсяги споживання електричної енергії на платформі «MARKET MANAGEMENT SYSTEM» шляхом виключення обсягів споживання електричної енергії споживачів з ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальника «останньої надії», є неефективним способом захисту.
У відзиві на позов відповідач-2 (ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») проти позовних вимог заперечив та зазначив, що не порушував права та інтереси позивача своїми діями щодо покладення на ДПЗД «Укрінтеренерго» обсягів споживання електричної енергії споживачами (третіми особами), оскільки у заявлений період вказані споживачі не ініціювали належної процедури зі зміни електропостачальника, відтак, позивач мав продовжувати їм постачання електроенергії. Також відповідач-2 зазначив, що на час нового розгляду справи сторони здійснили коригування обсягів споживання електричної енергії споживачів шляхом зняття їх обсягів з ДПЗД «Укрінтеренерго».
У відповіді на відзив позивач наполягав на тому, що відповідачі, в порушення ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», неправомірно поклали обсяги споживачів електричної енергії у період з 01.03.2022 по 30.10.2023 на ДПЗД «Укрінтеренерго», адже 28.02.2022 закінчився 90-денний період постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» таким споживачам, а значить - вони не перебували на його постачанні у заявлений період. Також позивач зауважив, що доводи відповідача-2 про коригування обсягів споживання електричної енергії вказаними споживачами є безпідставними, оскільки вони не були відображені на платформі MMS та не враховані в первинних документах ПрАТ «НЕК «Укренерго» (відповідача-1).
Указана відповідь на відзив була подана з порушенням визначеного законом строку, у зв'язку з чим позивач заявив клопотання про поновлення йому процесуального строку, проти задоволення якого відповідач-2 заперечив.
За змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку для подачі відповіді на відзив, позивач зазначив, що через запровадження режиму неповного робочого тижня у ДПЗД «Укрінтеренерго» його представник зміг ознайомитися з відзивом пізніше, що вплинуло на строки підготовки відповіді на відзив.
Дослідивши наведені ДПЗД «Укрінтеренерго» доводи, суд вважав поважними причини пропуску позивачем процесуального строку, а тому ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 28.05.2025, задовольнив клопотання позивача щодо поновлення строку на подачу відповіді на відзив та прийняв її до розгляду.
У свою чергу відповідач-2 подав заперечення до відповіді на відзив, у яких зазначив, що позиція позивача суперечить висновкам, зробленим Верховним Судом у постанові від 02.04.2025 у цій справі, зокрема, щодо застосування Наказу Міненерго № 148, яким визначені спеціальні норми регулювання спірних відносин у період воєнного стану.
Третя особа-3 (ТОВ «Аркада-Житлосервіс») надала письмові пояснення по суті позову, в яких вказала, що спірні правовідносини між ТОВ «Аркада-Житлосервіс» та ДПЗД «Укрінтеренерго» з нарахування та коригування обсягів споживання електричної енергії, а також зобов'язань з оплати відповідних рахунків за договором постачання електричної енергії - урегульовані сторонами в повному обсязі, а тому відсутні підстави для подальшого розгляду справи в частині, що стосується участі третьої особи ТОВ «Аркада-Житлосервіс».
У підготовчому засіданні ДПЗД «Укрінтеренерго» заявило клопотання про долучення додаткових доказів до справи та клопотання про поновлення строку на подання таких доказів. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що надані докази свідчать про здійснення коригування спірних об'ємів споживання електричної енергії, що вказує на неправомірне покладення обсягів споживання електроенергії на ДПЗД «Укрінтеренерго» після закінчення 90-денного терміну постачання. У вказаному клопотанні позивач просив долучити до матеріалів справи копії листів, отриманих ДПЗД «Укрінтеренерго» щодо коригування обсягів електричної енергії від ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс» від 19.05.2025 з додатками.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 24.07.2025, суд вирішив поновити позивачу процесуальний строк на подання вказаних доказів та долучити їх до матеріалів справи, але до розгляду ці докази суд не прийняв, оскільки вони виходять за межі заявлених позовних вимог (стосуються обставин, що виникли після прийняття постанови Верховного Суду від 02.04.2025 у цій справі, а не періоду виникнення спірних правовідносин). Цією ж ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.
До початку розгляду справи по суті відповідач-2 заявив клопотання про часткове закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки під час нового розгляду справи ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» здійснило часткове коригування обсягів фактичного споживання електричної енергії споживачами, яке не пов'язане із застосуванням/незастосуванням до спірних правовідносин наказу Міненерго № 148, що призвело до зменшення обсягів спірних споживачів до 654 419 кВт*год.
Позивач проти вказаного клопотання заперечив, вказав, що відповідне коригування не було проведене та/або відсутні відповідні докази щодо такого коригування зі сторони ПрАТ «НЕК «Укренерго» (відповідача-1).
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Проте, як вбачається із наданих учасниками справи заяв по суті позову та наявних доказів, спір між сторонами щодо протиправності дій відповідачів не припинився та існує на даний час, а відтак, підстави для закриття провадження у справі - відсутні.
Зі свого боку представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 910/11895/25 та № 910/12063/25, де розглядається питання щодо стягнення заборгованості з постачання електричної енергії за спірний період за позовом ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальника "останньої надії", з ТОВ «ЖБК «Управдом» та ОК «Хауз менеджмент» (треті особи-1,2), в яких будуть встановлені обставини споживання електричної енергії цими споживачами, а також обставини наявності/відсутності у них договірних відносин з іншими постачальниками.
Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 16.10.2025, відмовив у його задоволенні, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Під об'єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
За висновком суду, у даному випадку, наявність справ щодо стягнення заборгованості з третіх осіб на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» жодним чином не перешкоджає розгляду господарської справи № 910/74/24 та встановленню у ній відповідних обставин, і результати розгляду господарських справ № 910/11895/25 та № 910/12063/25 не вплинуть на вирішення даного спору, відтак, заявлене клопотання суд вважав необґрунтованим.
У судових засіданнях, призначених для розгляду по суті, представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представники відповідачів проти позову заперечили з підстав, викладених у своїх заявах по суті спору, просили відмовити у задоволенні позову.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.04.2025 у цій справі, суд дійшов висновку, що позові ДПЗД «Укрінтеренерго» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1344 від 06.11.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р «Про визначення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії"», на позивача були покладені спеціальні обов'язки, а саме - виконання функцій постачальника "останньої надії" (далі - ПОН) на період з 01.01.2019 до 31.12.2022 на всій території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго». Відповідно до ст. 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» на ПрАТ «НЕК «Укренерго» покладено функції адміністратора комерційного обліку (далі - АКО), який забезпечує організацію та адміністрування комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також виконує функції центральної агрегації даних комерційного обліку.
ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» діє на підставі ліцензії на розподіл електричної енергії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 27.11.2018 № 1531, виконує функції оператора системи розподілу електричної енергії (далі - ОСР), забезпечує комерційний облік відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0044-02022, укладеним між ДПЗД «Укрінтеренерго» та НЕК «Укренерго», останнє надає позивачу послуги з передачі електричної енергії на підставі ліцензії від 23.07.2014 АЕ № 288299.
Також між НЕК «Укренерго», як оператором системи передачі, та ДПЗД «Укрінтеренерго» були укладені ряд договорів про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.05.2019 № 0044-01022, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 01.06.2021 № 303, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 31.01.2022 № 58, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 21.04.2022 № 161, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 16.05.2022 № 176, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 09.06.2022 № 236, договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 27.01.2023 № 58, відповідно до яких позивач врегульовує небаланси електричної енергії з НЕК «Укренерго» у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Привал ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс (позивач), правочинів щодо купівлі- продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
У 2019 році НЕК «Укренерго» здійснило перехід до експлуатації програмного інформаційного комплексу Market Management System (Система управління ринком, Платформа MMS), що передбачено Правилами ринку. Платформа MMS розміщена на сайті НЕК «Укренерго», на яку оператори системи розподілу, як адміністратори комерційного обліку на відповідній території, здійснюють завантаження (надання) інформації про обсяги спожитої електричної енергії споживачами всіх електропостачальників.
Сукупний обсяг спожитої споживачами постачальника «останньої надії» електричної енергії за розрахунковий період (календарний місяць) є обсягом придбаної ДПЗД «Укрінтеренерго» у НЕК «Укренерго» електричної енергії та є обсягом отриманих ДПЗД «Укрінтеренерго» у НЕК «Укренерго» послуг з передачі електричної енергії.
Таким чином фінансові зобов'язання та відповідальність ДПЗД «Укрінтеренерго» перед НЕК «Укренерго» за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії та за договором про надання послуг з передачі електричної енергії формуються на підставі даних комерційного обліку, наданих операторами системи розподілу, як адміністраторами комерційного обліку на роздрібному ринку та як ППКО, за допомогою платформи MMS.
Із матеріалів справи вбачається, що з 01.12.2021 споживачі - ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ», ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» були віднесені до категорії споживачів, постачання електроенергії яким здійснює постачальник «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго».
Також матеріали справи свідчать, що ДПЗД «Укрінтеренерго» листом від 26.04.2022 № 44/09-1152/ПОН повідомило ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», що споживачі, переведені на постачання електричної енергії до постачальника «останньої надії» з 00 год. 00 хв. 01.03.2022 та пізніше, не можуть бути прийняті ДПЗД «Укрінтеренерго», оскільки це суперечить наказу Міністерства енергетики України від 04.03.2022 № 104 та просило переводити зазначених споживачів на постачання до постачальників універсальної послуги.
Відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовано положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, якими також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Так, статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу (частина 9).
Також положеннями пункту 6.2.8 ПРРЕЕ встановлено, що постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо споживач протягом 90 днів не укладе відповідний договір про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об'єкта (об'єктів) має бути припинено оператором системи.
У разі нездійснення оператором системи припинення електроживлення об'єкта (об'єктів) споживача через 90 днів з першого дня постачання йому електричної енергії постачальником «останньої надії», обсяги електричної енергії, спожитої цим споживачем, починаючи з 91 дня покладаються адміністратором комерційного обліку на втрати оператора системи.
Отже з наведених норм чинного законодавства слідує, що після спливу 90-денного терміну дія договору постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем припиняється в частині постачання електричної енергії і продовжується в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення.
Позивач зазначає, що він, як постачальник «останньої надії», належно виконав покладені на нього обов'язки та поставив електричну енергію споживачам - ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ», ТОВ «Форвард Київ-Сервіс'у період з 01.12.2021 до 28.02.2022, тобто у термін, визначений Законом України «Про ринок електричної енергії» та умовами договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
29.12.2021 ДПЗД «Укрінтеренерго» листом № 44/09-11300/ПОН повідомило ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про споживачів, у яких закінчується термін постачання 90 днів. Однак, починаючи з 01.03.2022 по 30.10.2023 відповідачі продовжили покладати на ДПЗД «Укрінтеренерго» обсяги електричної енергії, спожитої третіми особами у загальному розмірі 968 173 кВт*год, тобто поза межами 90-денного терміну дії договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", відтак, дії відповідачів позивач вважає неправомірними.
Перевіряючи вказані доводи позивача та вирішуючи спір по суті з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 02.04.2025 у цій справі, суд виходив з наступного.
Так, позивач посилається на ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", якою передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання, протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Разом з тим слід врахувати, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Згідно з ч. 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
За приписами частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507, Міністерство енергетики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство енергетики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує: формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі; формування та реалізацію державної політики у сфері відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів газового палива та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.
Пунктом 8 цього Положення визначено, що Міністерство енергетики України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази Міністерства енергетики України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Нормативно-правові акти Міністерства енергетики України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази Міністерства енергетики України, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
Так, наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» (набув чинності 06.05.2022) було затверджене Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану (далі - Положення № 148).
Відповідно до пункту 1 Положення № 148 учасники роздрібного ринку електричної енергії керуються вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням цього Положення, для забезпечення стабільної роботи ринку електричної енергії в умовах воєнного стану.
Нормами абзацу 2 пункту 7 вказаного Положення встановлено, що постачальник «останньої надії» у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (кpім випадку зміни постачальника за ініціативою споживача в порядку глави 6.1 розділу VI ПРРЕЕ) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії».
Отже указаним Положенням Міністерство енергетики України врегулювало можливість постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у строк, що перевищує 90 днів.
Доводи позивача про те, що вказане Положення № 148 від 13.04.2022 не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки воно носить підзаконний характер, суд відхиляє з огляду на наступне.
Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).
Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). У решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.
Отже, хоча Положення № 148 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", втім, його норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватися останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, у разі укладення угод відповідно до статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" під час дії воєнного стану.
З огляду на викладене суд вважає, що нормами Положення № 148, як спеціального підзаконного нормативно-правового акта, встановлено особливості правового регулювання відносин, пов'язаних зі строком дії договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», у період воєнного стану та визначено строк здійснення постачальником «останньої надії» постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі, яким станом на 04.03.2022 постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії» - на весь період дії воєнного стану (починаючи з лютого 2022 року) та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
При цьому Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 у даній справі зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про, те що норми Положення № 148 не розповсюджуються на спірні правовідносини, є помилковим та таким, що не відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 905/644/22, від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.
Водночас накази Міністерства енергетики України № 91 від 27.02.2022 «Про заборону відключення об'єктів критичної інфраструктури» та № 104 від 04.03.2022 «Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії», що не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а відтак не є нормативно- правовими актами, не можуть бути враховані судом при вирішенні даного спору.
Також Верховний Суд у цій справі вказав, що нормами абзацу 2 пункту 7 Положення № 148 (чинного до 05.12.2023) як спеціального підзаконного нормативно-правового акту, які діяли у спірний період (01.03.2022 - 30.10.2023), встановлено особливості постачання електричної енергії споживачам, а саме - визначено дві категорії споживачів, яким постачання електричної енергії здійснює постачальник «останньої надії»: 1) у яких відсутній електропостачальник; 2) яким станом на 04.03.2022 постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії». Разом з тим, судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено обставин наявності договірних відносин між споживачами (третіми особами) та іншими постачальниками станом на 01.03.2022, тобто наявність/відсутність у споживачів (третіх осіб) електопостачальників.
Виконуючи зазначену вказівку суду касаційної інстанції при новому розгляді цієї справи, суд першої інстанції виходить з такого.
Як вже було зазначено, згідно з приписами ч. 6 - 10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку, зокрема, розділом 6 ПРРЕЕ встановлений порядок зміни електропостачальника.
Так, пунктом 6.2.3 ПРРЕЕ передбачено, що в разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку, адміністратор розрахунків в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом зміни записів у реєстрі точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника "останньої надії" у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.
При цьому пунктом 6.2.4 ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
Відповідно до пункту 1.2.9 ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до п. 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником. Відповідний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2024 у справі 910/14138/22, від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20.
Таким чином суд приймає до уваги те, що електропостачальник "останньої надії" не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (що не перевищує 90 днів) і такий договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії. Тобто такий договір укладається автоматично з моменту початку постачання електричної енергії і діє протягом строку, що не перевищує 90 днів. У випадку повторного початку фактичного постачання електричної енергії споживачу внаслідок настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", відбувається нове приєднання до публічного договору постачання електричної енергії на новий обмежений строк.
Тож, у спірних відносинах 90-денний період постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачам завершився 28.02.2022, тобто дія відповідного договору припинилася, однак, вже 01.03.2022 відбулося нове приєднання вищевказаних споживачів до публічного договору постачання електричної енергії на новий обмежений строк, оскільки відбулося повторне фактичне постачання електричної енергії таким споживачам.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази наявності договірних відносин між ТОВ «ЖБК «Управдом», ОК «Хауз менеджмент», ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ВП «Київський транспортно-економічний фаховий коледж НТУ», ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» з іншими постачальниками електроенергії у період з 01.03.2022 по 30.10.2023, що підтвердив представник відповідача-2 у судовому засіданні.
Отже судом встановлено, що у вказаний період, у зв'язку з відсутністю у споживачів договору з іншим електропостачальником, цими споживачами здійснювалися нові приєднання до публічного договору позивача про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом фактичного споживання ними електричної енергії.
За таких обставин доводи позивача про відсутність у нього договірних відносин з третіми особами станом на 01.03.2022 є необґрунтованими, а тому суд вважає, що підстав для задоволення позову немає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У даному випадку з огляду на системний аналіз положень чинного законодавства України, встановлені фактичні обставини справи та наявні докази, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи у сукупності з наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позов ДПЗД «Укрінтеренерго» задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати зі сплати судового збору за поданий позов та розгляд апеляційної та касаційної скарг, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом», Обслуговуючий кооператив «Хауз менеджмент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс», Відокремлений структурний підрозділ «Київський транспортно-економічний фаховий коледж Національного транспортного університету», Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 001» про визнання неправомірними та припинення дій, що порушують право.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 09 грудня 2025 року.
Повне рішення складене 19 грудня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Головіна К.І.