ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2025Справа № 910/9289/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства “Медичні закупівлі України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діатом"
про стягнення 7 394 086, 57 грн
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Державне підприємство “Медичні закупівлі України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діатом" з вимогою про стягнення 7 394 086, 57 грн штрафу за договором про закупівлю № 09/36-05/2024 від 16 травня 2024.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань в частині своєчасного подання позивачу реєстраційного посвідчення на лікарський засіб.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
20.08.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував посилаючись на те, що порушення ним зобов'язань за Договором було спричинене адміністративними процедурами Міністерства охорони здоров'я. Крім того, Товариство зазначило, що основним видом його господарської діяльності є оптова торгівля лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Також, відповідач, якого з 2022 року визначено критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у 2024 році здійснив поставку лікарських засобів за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я в медичні заклади України на суму 223 394 609,00 грн. У той же час, у відзиві на позов відповідач просив суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій до 7 000,00 грн.
01.09.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.
У судовому засіданні 08.10.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 16.12.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
позивач оголосив процедуру відкритих торгів з особливостями за предметом закупівлі: ДК 021:2015 - 33600000-6 Фармацевтична продукція (Абіратерон 250 мг).
16.05.2024 року між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) був укладений Договір про закупівлю № 09/36-052024, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а позивач зобов'язався прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених Договором.
Згідно з пунктом 2.1 Договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020.
Згідно з пунктом 3.4 Договору якщо інше не передбачено цим Договором, за загальним правилом, оплата продукції здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.
Пунктом 4 Додатку № 1 до Договору (Специфікації) передбачений обов'язок постачальника відповідно до пункту 4.1 Договору здійснити поставку продукції у строк до 20.08.2024 року включно (партія № 1).
Відповідно до пункту 5.1 Договору постачальник не менше ніж за 14 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення зобов'язаний надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим Договором, скановані копії документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього (за наявності), яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що постачається, а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конфедерації, Японії, Австралії, Канаді, або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї з таких країн.
У пункті 7.1.1 Договору його сторони погодили, що у разі, якщо на дату укладення цього Договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати укладення цього Договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього Договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим Договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що постачається.
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
У пункті 8.3.1 Договору сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 цього Договору з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
Пунктом 7 Додатку № 1 до Договору (Специфікації) унормовано, що відповідно до пункту 10.1 Договору останній діє до 01.06.2026 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, зокрема в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
Зважаючи на порушення відповідачем встановленого пунктом 7.1.1 Договору 90-денного строку для подання сканованої копії реєстраційного посвідчення продукції, яке видається Міністерством охорони здоров'я України, позивач на підставі пункту 8.2 Договору нарахувало відповідачу штраф у сумі 7 394 086,57 грн.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції № 6754 від 03.06.2024 позивач на виконання умов Договору здійснив попередню оплату погодженого сторонами товару на суму 36 970 432,85 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної № 1321 від 19.09.2024 відповідач 19.09.2024 здійснив поставку позивачу продукції загальною вартістю 36 970 432,85 грн.
14 серпня 20204 року закінчився 90 денний строк для надання сканованої копії реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечувалося, що відповідач всупереч договору своє зобов'язання з подання сканованої копії реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України, у передбачений договором строк не подав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно вимог ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У пункті 8.3.1 Договору сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 цього Договору з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
Враховуючи встановлені судом обставини з прострочення надання сканованої копії реєстраційного посвідчення, то належним до стягнення з відповідача на користь позивача, відповідно до умов договору є 7 394 086,57 грн. штрафу.
Доказів оплати відповідачем вказаної суми штрафних санкцій суду не надано.
Доводи відповідача на те, що затримка надання реєстраційного посвідчення була спричинена адміністративними процедурами Міністерства охорони здоров'я є безпідставними, оскільки відповідач був належним чином проінформований щодо змісту тендерної документації, до складу якої входив проект Договору.
Відповідно до частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач належними засобами доказування підстав для звільнення його від відповідальності за порушення виконання зобов'язань не довів.
При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру простроченого зобов'язання та стану його виконання на час розгляду справи судом, даних про заподіяння позивачу у зв'язку з цим збитків, того факту, щоб сума штрафних санкцій не перевищувала розміру рентабельності підприємства, яке визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, суд відповідно до вимог ст. 551 ЦК України вважає можливим зменшити розмір належних з відповідача на користь позивача штрафу до 20 %, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 478 817,31 грн. штрафу. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру правомірно заявлених вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Діатом» (04215, місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20-В, код 38737616) на користь Державного підприємства “Медичні закупівлі України» (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, код 42574629) 1 478 817 (оди мільйон чотириста сімдесят вісім тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 31 коп. штрафу, 88 729 (вісімдесят вісім тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 04 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В позові в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 18.12.2025.
Суддя О.М.Ярмак