Ухвала від 19.11.2025 по справі 910/4518/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487

УХВАЛА

м. Київ

19.11.2025Справа № 910/4518/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ"

до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (ідентифікаційний код 25605170)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Представники учасників: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь".

У червні 2024 року Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 53056909,08 грн та 4844,80 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 з поміж іншого, визнано Головне управління ДПС у Донецькій області кредитором боржника на загальну суму 12 651 106,21 грн, з яких: 4 844,80 грн - судовий збір ( перша черга); 12 646 261,41 грн - основний борг (третя черга). У іншій частині - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 залишено без змін в частині грошових вимог ГУ ДПС у Донецькій області.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2025 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 в частині відхилення кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області в розмірі 40410647,67 грн у справі №910/4518/16 скасовано. Справу №910/4518/16 у скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/4518/16 в скасованій частині передано судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 справу № 910/4518/16 прийнято до свого провадження в частині розгляду грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області в розмірі 40 410 647,67 грн. Розгляд справи у судовому засіданні призначено на 06.08.2025.

31.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення ГУ ДПС у Донецькій області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 відкладено розгляд заяви Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області з грошовими вимогами до боржника в розмірі 40 410 647,67 грн. у судовому засіданні на 17.09.2025.

05.09.2025 до суду надійшли письмові пояснення Головного управління ДПС у Донецькій області на виконання вимог ухвали від 06.08.2025.

08.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова О.К. щодо заявлених Головним управлінням ДПС у Донецькій області грошових вимог до боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 відкладено розгляд заяви Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області з грошовими вимогами до боржника в розмірі 40 410 647,67 грн. у судовому засіданні на 15.10.2025.

13.10.2025 до суду надійшла заява ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова О.К. про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали від 17.09.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 відкладено розгляд заяви Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області з грошовими вимогами до боржника в розмірі 40 410 647,67 грн. у судовому засіданні на 19.11.2025.

12.11.2025 до суду надійшли пояснення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на виконання вимог ухвали від 15.10.2025.

У судове засідання, призначене на 19.11.2025, представники учасників справи не з'явилися, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.

Дослідивши заяву Головного управління ДПС у Донецькій області з грошовими вимогами до боржника в розмірі 40 410 647,67 грн., судом встановлено наступне.

Так, згідно з відомостями заяви ГУ ДПС у Донецькій області у боржника, крім іншого, наявний податковий борг, що виник на підставі самостійно поданих боржником декларацій, зокрема, за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб" по м. Маріуполь та Кальміуський район міста Маріуполя Маріупольської територіальної громади у сумі 40 410 647,67 грн., самостійно задекларовані зобов'язання/обов'язковий платіж згідно з податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2017 №9022692501, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19.02.2018 №9024827517, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 27.02.2018 №9032329136 (уточнююча), податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19.02.2019 №9025386050, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 06.03.2019 №9038698077 (уточнююча), податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 28.01.2020 №9007534052, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 30.04.2020 №9094439572 (уточнююча), податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 13.02.2021 №9025250309.

Контролюючий орган вважає, що сплата нарахувань відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2017 №9022692501 відбувалась за рахунок перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 24.03.2017 №90 у сумі 860495,10 грн.), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 20.04.2017 №123 у сумі 860495,10 грн.), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 31.05.2017 №160 у сумі 860495,10 грн.), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 12.10.2017 №249 у сумі 860495,10 грн.), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 17.11.2017 №282 у сумі 860478,90 грн.), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 13.12.2017 №308 у сумі 860367,24 грн.), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 24.05.2018 №33/1461 у сумі 900573,49 грн.), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 25.05.2018 №33/1470 у сумі 928000,00 грн.). Також нарахування за цією декларацією зменшились за рахунок наданих уточнюючих декларацій, а саме відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 06.03.2019 №9038698077 (уточнююча) нараховано до зменшення податкового зобов'язання 1181237,05 грн., податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 30.04.2020 №9094439572 (уточнююча) нараховано до зменшення податкового зобов'язання 782037,26 грн.

Враховуючи перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший та надані уточнюючі декларації заборгованість згідно з податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2017 №9022692501 склала 510385,13 грн.

У подальшому заборгованість 510385,13 грн. збільшувалась за рахунок самостійно задекларованих зобов'язань/обов'язкових платежів згідно з податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19.02.2018 №9024827517 у сумі 10324486,43 грн., податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 27.02.2018 №9032329136 (уточнююча) нараховано до збільшення 241197,73 грн., податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19.02.2019 №9025386050 у сумі 10565684,16 грн, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 28.01.2020 №9007534052 у сумі 9384447,11 грн, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 13.02.2021 №9025250309 у сумі 9384447,11 грн, та станом на 31.01.2022 заборгованість склала 40410647,67 грн.

Зазначена заборгованість у сумі 40410647,67 грн не сплачена та відображена в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) за 2022-2024 роки за кодом класифікації доходів бюджету 18010600.

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. До заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника (частина третя статті 45 КУзПБ).

Аналіз приписів статті 45 КУзПБ, дає підстави стверджувати, що кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву з вимогами до боржника, самостійно визначає розмір таких вимог та підтверджує їх відповідними документами, при цьому, до обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (такий висновок неодноразово зазначався у постановах Верховного Суду, зокрема від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 11.07.2019 у справі №904/2394/18, на які посилається розпорядник майна у своїй касаційній скарзі).

Частиною першою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами, відповідно і обов'язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За приписами підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2).

Натомість, згідно підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Отже, законодавцем визначено, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. При цьому, одночасне стягнення такої плати і як земельного податку і як орендної плати зазначеною нормою закону не передбачено.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою та справляння якого здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Положеннями статті 288 ПК України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Верховний Суд у постанові від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 зазначив, що оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, то у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та міською радою.

Як вбачається з долучених до заяви документів, кредиторські вимоги податкового органу у розмірі 40 410 647,67 грн. заявлені як основний платіж з орендної плати з юридичних осіб.

Як зазначає Головне управління ДПС у Донецькій області, Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь» є платником орендної плати за землю по Маріупольській територіальній громаді та самостійно задекларувало орендну плату за землю відповідно до податкових декларацій з плати за землю за період з грудня 2017 року по грудень 2021 року.

Задля встановлення особи власника/орендаря земельних ділянок, заборгованість з орендної плати за які заявлена податковим органом у даній справі, суд ухвалою від 17.09.2025 зобов'язав ліквідатора надати суду у строк до 03.10.2025 (включно) інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо наступних об'єктів нерухомого майна (далі - кадастрові номери земельних ділянок), а саме: 1412336600:01:011:0247; 1412336600:01:011:0063; 1412336600:01:011:0064; 1412300000:03:011:0086; 1412300000:03:011:0085; 1412300000:03:011:0090; 1412300000:03:011:0087; 1412300000:03:011:0083; 1412300000:03:011:0153; 1412300000:03:011:0151; 1412300000:03:011:0152; 1412300000:03:011:0158; 1412300000:03:011:0159; 1412300000:03:011:0161; 1412300000:03:011:0160; 1412300000:03:011:0088; 1412300000:03:011:0089; 1412300000:03:011:0184; 1412300000:03:011:0202; 1412300000:03:011:0201; 1412300000:03:011:0200; 1412300000:03:011:0203; 1412300000:03:006:0174; 1412300000:03:011:0206; 1412300000:03:011:0209; 1412300000:03:011:0064; 1412300000:03:022:0065; 1412300000:03:022:0066; 1412300000:03:022:0067; 1412300000:03:022:0068; 1412300000:03:022:0069; 1412300000:03:022:0070; 1412300000:03:022:0071; 1412300000:03:031:0304; 1412300000:03:023:0042; 1412300000:03:031:0305; 1412300000:03:023:0043; 1412300000:03:023:0044; 1412300000:03:023:0045; 1412336600:01:006:0423; 1412336600:01:006:0493; 1412336600:01:011:0306; 1412336600:01:022:0105; 1412336600:01:022:0104; 1412336600:01:022:0103.

Як вбачається з поданих ліквідатором арбітражним керуючим Паніотовим О.К. інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, поданих на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2025, у реєстрах відсутні відомості про власника щодо більшості з указаних земельних ділянок.

Згідно з інформаційною довідкою № 447246647 від 10.10.2025 на земельній ділянці з кадастровим номером 1412300000:03:011:02023 зареєстровано об'єкт нежитлової нерухомості (комплекс), який належить на праві власності Приватному акціонерному товариству «Азовелектросталь».

Відповідно до інформаційної довідки № 447250722 від 10.10.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 1412336600:01:006:0432 належить на праві власності Маріупольській міській раді Донецької області. 14.03.2013 зареєстровано запис про передачу в оренду вказаної земельної ділянки на підставі договору оренди № 494 від 14.03.2013 у строк до 25.12.2022. Орендар - Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь», орендодавець - Маріупольська міська рада.

Крім того, ліквідатором арбітражним керуючим Паніотовим О.К. у додаткових поясненнях від 05.09.2025 зазначено наступне.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 в Україні у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було введено воєнний стан із 24.02.2022 року, який триває досі.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 був затверджений Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Цим Наказом місто Маріуполь Донецької області та Маріупольська міська територіальна громада були включені до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 був затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією.

Так, згідно рядку UA14140000000070889 розділу ІІ зазначеного переліку, вся територія Маріупольського району визнана окупованою з 05.03.2022 року.

Таким чином, місто Маріуполь, в якому знаходиться майно та основні потужності боржника, починаючи із 05.03.2022 року та до теперішнього часу окуповано Російською Федерацією.

Ліквідатором зазначено, що директор з економіки та персоналу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» Котлубей Євген Вікторович постійно проживав в місті Маріуполі, в тому числі перебував там з дати початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 по 15.03.2022.

Котлубей Є.В. повідомив ліквідатора, що під час боїв по території і основним фондам підприємства Російською Федерацією постійно завдавались удари за допомогою авіації та важкої артилерії, внаслідок чого офісні та виробничі приміщення підприємства зазнали значних руйнувань, обладнання виведено з ладу, готова продукція та матеріали частково знищенні. Зокрема, під час бойових дій знищено серверний центр, на якому зберігались бази даних та регістри бухгалтерського обліку ПрАТ «Азовелектросталь», а також уся господарська, кадрова та будь-яка інша документація. Залишки майна були присвоєнні окупаційною адміністрацією.

На переконання суду, вказані обставини обгрунтовують об'єктивну неможливість ліквідатора надати суду первісну документацію, а саме: договори оренди вищевказаних земельних ділянок, укладені між Приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь» та Маріупольською міською радою.

Доказів того, що Головне управління ДПС у Донецькій області є стороною договорів оренди земельних ділянок (кадастрові номери 1412336600:01:011:0247; 1412336600:01:011:0063; 1412336600:01:011:0064; 1412300000:03:011:0086; 1412300000:03:011:0085; 1412300000:03:011:0090; 1412300000:03:011:0087; 1412300000:03:011:0083; 1412300000:03:011:0153; 1412300000:03:011:0151; 1412300000:03:011:0152; 1412300000:03:011:0158; 1412300000:03:011:0159; 1412300000:03:011:0161; 1412300000:03:011:0160; 1412300000:03:011:0088; 1412300000:03:011:0089; 1412300000:03:011:0184; 1412300000:03:011:0202; 1412300000:03:011:0201; 1412300000:03:011:0200; 1412300000:03:011:0203; 1412300000:03:006:0174; 1412300000:03:011:0206; 1412300000:03:011:0209; 1412300000:03:011:0064; 1412300000:03:022:0065; 1412300000:03:022:0066; 1412300000:03:022:0067; 1412300000:03:022:0068; 1412300000:03:022:0069; 1412300000:03:022:0070; 1412300000:03:022:0071; 1412300000:03:031:0304; 1412300000:03:023:0042; 1412300000:03:031:0305; 1412300000:03:023:0043; 1412300000:03:023:0044; 1412300000:03:023:0045; 1412336600:01:006:0423; 1412336600:01:006:0493; 1412336600:01:011:0306; 1412336600:01:022:0105; 1412336600:01:022:0104; 1412336600:01:022:0103) матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Донецькій області не є встановленою стороною договорів оренди перелічених земельних ділянок, а тому податковий орган у даному випадку не має повноважень на подання заяви з кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» в розмірі 40 410 647,67 грн., як вимоги щодо заборгованості з орендної плати за землю (аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21, від 26.04.2023 у справі №910/18544/21, від 27.09.2023 у справі №910/15043/21 та від 11.12.2024 у справі № 910/15043/21).

Згідно з пунктом 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Повно та всебічно дослідивши заявлені податковим органом кредиторські вимоги до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» у зазначеній частині, а також наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку відмовити Головному управлінню ДПС у Донецькій області у визнанні кредитором боржника на суму 40 410 647,67 грн.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Головному управлінню ДПС у Донецькій області у визнанні кредитором боржника на суму 40 410 647,67 грн.

2. Копію ухвали направити ГУ ДПС у Донецькій області та ліквідатору.

Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Повний текст ухвали складено 18.12.2025

Суддя Д.В. Мандичев