ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.12.2025Справа № 910/11290/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Мотор Січ" до Міністерства оборони України про внесення змін до державного контракту,
за участю представників:
позивача: Польнікової Н.В.;
відповідача: Рогозянського В.І.;
У вересні 2025 року Акціонерне товариство "Мотор Січ" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міністерство) про внесення змін до укладеного між сторонами державного контракту на виконання робіт (поставку товарів) оборонного призначення від 11 квітня 2023 року № 403/1/23/49 у запропонованій позивачем редакції. У вказаній позовній заяві Товариство також заявило клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2025 року відкрито провадження в справі № 910/11290/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 9 жовтня 2025 року. Цією ж ухвалою клопотання позивача від 8 вересня 2025 року про розгляд справи в закритому судовому засіданні задоволено.
25 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від 24 вересня 2025 року, у якому останній проти задоволення позову заперечував з посиланням на те, що ціна державного контракту була зафіксована на момент його укладення на підставі комерційної пропозиції позивача, який самостійно ніс відповідальність за її формування з урахуванням усіх податків, витрат і ризиків. На час укладення спірного правочину діяла податкова пільга зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за нульовою ставкою, проте її припинення з 1 січня 2025 року не є підставою для автоматичного збільшення ціни контракту. Товариство, підписуючи додаткові угоди про продовження строків виконання робіт, не ініціювало питання про включення ПДВ до вартості контракту. Звернення щодо необхідності нарахування ПДВ було здійснено позивачем лише у березні 2025 року, тобто після істотного порушення строків виконання робіт з вини самого позивача. При цьому, умови державного контракту містять пряму заборону на збільшення його вартості у разі прострочення виконання зобов'язань з вини виконавця. Крім того, зміна ціни контракту можлива виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди. Такої згоди між сторонами досягнуто не було й відповідна додаткова угода у визначеному контрактом порядку про зміну ціни укладена не була. На думку відповідача, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним і не відповідає характеру спірних правовідносин. З огляду на це, Міністерство просило в задоволенні позову відмовити.
1 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від 30 вересня 2025 року з клопотанням про долучення додаткових доказів до матеріалів справи. У вказаній заяві по суті справи Товариство зазначило, що вважає відмову Міністерства внести зміни до державного контракту необґрунтованою й такою, що суперечить чинному законодавству. На момент укладення спірного контракту в 2023 році ПДВ правомірно не враховувався, однак з 1 січня 2025 року податкове законодавство змінилося й ставка ПДВ 20% стала обов'язковою для неоплачених бюджетом робіт. Включення ПДВ не є зміною договірної ціни, погодженої сторонами, а лише приведенням державного контракту у відповідність до імперативних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України). При цьому, Міністерство безпідставно пов'язує включення ПДВ з простроченням строків виконання робіт, хоча такі строки були порушені внаслідок дії обставин непереборної сили - ракетними ударами по виробничих потужностях Товариства та численними повітряними тривогами, що підтверджено відповідними сертифікатами Запорізької Торгово-промислової палати (далі - ТПП). Позивач своєчасно повідомив Міністерство про настання вказаних обставин і виконав усі вимоги контракту щодо їх підтвердження. Посилання Міністерства на фіксовану комерційну пропозицію є помилковим, оскільки ПДВ не є витратами виконавця контракту. Крім того, фактичне прийняття робіт із зазначенням ціни з ПДВ свідчить про визнання Міністерством обов'язковості включення такого податку до вартості обумовленої продукції. Виконання контракту без внесення відповідних змін порушує баланс майнових інтересів сторін і призведе до незаконного покладання податкового тягаря на Товариство. На думку позивача, наявна сукупність всіх передбачених законодавством обставин для внесення змін до вказаного державного контракту.
7 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від 6 жовтня 2025 року, у яких останній навів свої аргументи на спростування доводів Товариства. Зокрема, Міністерство врахувало факт настання форс-мажорних обставин для позивача, у зв'язку з чим неодноразово погоджувало продовження строків виконання контракту шляхом укладення відповідних додаткових угод. Питання включення ПДВ до ціни контракту позивачем не ініціювалося, навіть, під час укладення між сторонами додаткових угод після 1 січня 2025 року та до настання заявлених форс-мажорних обставин. Разом із цим, настання непереборної сили є підставою виключно для звільнення позивача від відповідальності за невиконання/неналежне виконання умов контракту, але не є підставою для автоматичного перегляду вартості обумовлених робіт. Крім того, відповідні сертифікати ТПП не мають преюдиційної сили та самі по собі не доводять наявність форс-мажору саме для конкретного зобов'язання. Позивач не довів прямий вплив заявлених обставин на неможливість своєчасного виконання робіт. Відповідач зазначав, що внесення зміни до контракту можливе лише за взаємною згодою сторін. Натоміть ризик понесення позивачем збитків зумовлений виключно характером його підприємницької діяльності, яка передбачає також комерційний ризик. У зв'язку з цим, на думку Міністерства, підстави для внесення змін до контракту та збільшення його ціни на суму ПДВ відсутні.
У підготовчому засіданні 9 жовтня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів; про встановлення позивачу додаткового строку на подання доказів - до 30 вересня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 листопада 2025 року.
У судовому засіданні 20 листопада 2025 року судом було оголошено перерву до 16 грудня 2025 року.
У судовому засіданні 16 грудня 2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені в позові, просив його задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у відзиві та запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд
11 квітня 2023 року між Міністерством і Товариством був укладений державний контракт на виконання робіт (поставку товарів) оборонного призначення № 403/1/23/49, за умовами якого останнє зобов'язалось виконати роботи та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього правочину товари оборонного призначення, найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) і строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в календарному плані виконання робіт (поставки товару) (додаток № 1), - для подальшого використання Збройними Силами України (далі - ЗСУ), а Міністерство - прийняти роботи (товар) та оплатити їх у строки й на умовах, визначених цим контрактом.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін і скріплений їх печатками.
Відповідно до пункту 1.3. контракту сторони визнають і підтверджують, що укладання ними цього правочину здійснюється в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами), затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель за період дії правового режиму воєнного стану" (далі - Постанова № 1275), без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі", відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України).
За умовами пункту 2.1. вказаного правочину вартість (ціна) робіт на момент його підписання зафіксована сторонами в календарному плані на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" (із змінами) (далі - Постанова № 335), що перевірена та погоджена (завізована) представництвом Міністерства (лист від 15 березня 2023 року № 529/402) відповідно до вимог Положення про представництва державних замовників у сфері оборони на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1107. Товариство підтверджує, що під час розрахунку вартості (ціни) виконання робіт за цим контрактом враховані всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати, пов'язані з виконанням цього правочину. Сторони визнають і підтверджують, що відповідальність за правильність розрахунку, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе Товариство. Сторони визнають і підтверджують, що при визначенні вартості (ціни) робіт за контрактом рівень прибутку в складі вартості (ціни) робіт (товару) визначено в розмірі 1% від витрат на придбання комплектувальних виробів (напівфабрикатів), робіт (послуг) в інших суб'єктів господарювання та 20% від решти витрат у складі виробничої собівартості виконання робіт (товару).
Відповідно до пункту 2.2. контракту вартість (ціна) робіт становить 1 130 352 901,12 грн без ПДВ. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 41 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості" звільняються від оподаткування ПДВ вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України робіт за цим контрактом. Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом КПКВ 2101150/1 у 2023 році складає 904 282 320,00 грн. Решта обсягу фінансування та бюджетних зобов'язань визначаються шляхом укладання додаткової угоди до цього контракту в установленому законодавством порядку.
Пунктами 2.3., 2.4. вказаного правочину визначено, що вартість (ціна) робіт після укладання контракту не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України.
Істотні умови контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених Постановою № 335.
Письмове звернення однієї із сторін контракту з обґрунтуванням підстав (з доданням підтверджуючих документів) для перегляду вартості робіт повинно бути отримане іншою стороною контракту в строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку виконання робіт (поставки товару). Зміна вартості (ціни) робіт за цим контрактом не допускається, якщо такі роботи повністю оплачено або коли сторони повністю виконали свої зобов'язання, передбачені контрактом. Вартість робіт не може бути змінена в бік збільшення щодо зобов'язань у частині: неналежного виконання контракту з вини виконавця; прострочення строків постачання товару з вини виконавця; здійсненої попередньої оплати.
За пунктом 2.6. контракту розрахунки за ним проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт (поставленого товару) протягом 15-ти банківських днів після пред'явлення Товариством рахунку на оплату та документів, зазначених у пункті 2.7 контракту, а також підписання сторонами акта приймання-передачі робіт (товарів) за цим правочином (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів на рахунки Міністерства).
Відповідно до вимог абзаців 4, 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами) (далі - Постанова № 1070) за рішенням замовника розрахунки за роботи можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 80% від вартості виконання робіт (поставки товарів) на строк не більше як 12 місяців з дати перерахування коштів на рахунок Товариства. У разі здійснення попередньої оплати за товар, останній поставляється не пізніше строку, зазначеного у календарному плані. Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату, наданого Товариством, протягом 15-ти банківських днів з дня прийняття замовником рішення про здійснення попередньої оплати шляхом перерахування коштів виключно на рахунок, відкритий на ім'я виконавця в органі державної казначейської служби, з подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені контрактом, з наданням підтвердних документів (пункт 2.10. вказаного правочину).
Пунктами 3.14. та 3.15. контракту передбачено, що датою виконання Товариством зобов'язань щодо виконання робіт (поставки товару) є дата підписання вантажоодержувачем приймально-здавального акту літального апарату (додаток № 2). Датою виконання Товариством умов контракту є дата підписання сторонами акта приймання-передачі робіт (товарів) за контрактом.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. вказаного правочину Товариство зобов'язане виконати роботи та поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного в календарному плані, та надати замовнику обумовлені пунктом 2.7. контракту документи. В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки й приймання товару не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до нього на підставі письмового звернення Товариства. Таке звернення надається завчасно до дати поставки товару з обґрунтуванням і наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 7 цього контракту.
За результатами виконання зобов'язань за контрактом сторони проводять остаточні розрахунки й складають акт, що засвідчує факт виконання цього контракту й відсутність взаємних претензій, або вказаний контракт припиняється за наявності інших умов згідно з розділом 12 цього правочину (пункт 11.6. контракту).
За умовами пунктів 11.3., 11.4. зазначеного правочину, якщо інше прямо не передбачено чинним законодавством України або контрактом, зміни до нього можуть бути внесені тільки за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди. Питання щодо внесення змін до контракту може вирішуватися сторонами не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення його строку. Додаткові угоди до контракту укладаються в письмовій формі, підписуються сторонами і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 11.1. контракту останній набирає чинності з дати його підписання сторонами й скріплення їхніх підписів відбитками печаток (за наявності) та діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим правочином.
У календарному плані (додаток № 1) сторони погодили найменування робіт (поставки товару), найменування товару, що підлягає передачі Міністерству за результатами робіт, обсяг таких робіт (товарів), їх вартість і строк виконання (поставки). Зокрема, строк поставки: 3 одиниці товару на суму 648 366 856,84 грн до 10 грудня 2023 року; 1 одиниця товару на суму 481 986 044,28 грн до 25 червня 2024 року. Загальна вартість робіт (товарів) - 1 130 352 901,12 грн без ПДВ. Умовами контракту визначено, що на підставі підпункту 41 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості" операції з постачання товару за цією угодою звільняються від оподаткування ПДВ.
Судом встановлено, що на виконання вимог пункту 2.10. контракту Міністерство перерахувало позивачу попередню оплату в розмірі 678 211 740,67 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з рахунку Товариства, відкритого в Державній казначейській службі України, від 31 травня 2023 року.
Надалі сторони контракту уклали шість додаткових угод, змінивши календарний план виконання робіт (поставки товару) (додаток 1 до контракту), кінцевий строк виконання робіт, а також встановили обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом КПКВ 2101150/1 на відповідний рік. Копії вказаних додаткових угод наявні в матеріалах справи. Зокрема, додатковою угодою від 2 грудня 2024 року № 4 було продовжено кінцевий строк виконання робіт (поставки товару) до 1 травня 2025 року.
За частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З матеріалів справи вбачається й сторонами в заявах по суті справи не заперечувалось того, що на виконання умов контракту Товариство частково поставило обумовлений товар (роботи) (позиції 1-3 календарного плану) на загальну суму 753 962 303,82 грн, а саме: 13 лютого 2025 року - на суму 251 320 767,94 грн без ПДВ, 23 квітня 2025 року - на суму 251 320 767,94 грн без ПДВ, 19 травня 2025 року - на суму 251 320 767,94 грн без ПДВ. Вказані товари (роботи) були прийняті Міністерством без жодних заперечень і зауважень за актами приймання-передачі робіт (продукції) за державним контрактом: від 10 квітня 2025 року, від 12 травня 2025 року та від 2 червня 2025 року відповідно, а також оплачені в повному обсязі (з урахуванням суми попередньої оплати) 9 червня 2025 року. Поставка товару за позицією 4 календарного плану та обумовлені контрактом роботи на загальну суму 376 390 597,30 грн на час розгляду судом даного спору Товариством виконані не були. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
Разом із цим, 1 січня 2025 року завершився пільговий період оподаткування ПДВ операцій підприємств літакобудівної галузі, введений Законом України від 20 грудня 2016 року № 1795-VIII "Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо підтримки літакобудівної галузі".
У зв'язку з цим Товариство листом від 20 березня 2025 року № ЗТД/605 звернулось до Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства (далі - Департамент) з пропозицією включити до вартості товарів ПДВ за ставкою 20% й збільшити ціну контракту на відповідну суму податку в частині оплаченого товару після 1 січня 2025 року.
Листом від 4 квітня 2025 року № 220/11/1548 Департамент повідомив позивача про те, що включення сум ПДВ до складу ціни контракту з 1 січня 2025 року можливе лише після проведення перевірки фактичних витрат Товариства з урахуванням аналізу зареєстрованих податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за попередні роки щодо витрат вказаного підприємства за відповідним контрактом.
Оскільки після проведення перевірки наданих Товариством фактичних витрат (калькуляції від 20 березня 2025 року, від 16 квітня 2025 року та від 16 травня 2025 року, які підписані повноваженими представниками обох сторін та копії яких містяться в матеріалах справи) між сторонами згода щодо внесення відповідних змін до контракту досягнута не була, 17 липня 2025 року Товариство звернулось до Департаменту з претензією № СПЗ/1874 про внесення змін до вказаного контракту та проект додаткової угоди № 7 щодо включення до складу ціни товарів ПДВ за ставкою 20% на послуги/товари, що не були оплачені до 1 січня 2025 року (позиції 3, 4 календарного плану). Проте, дана претензія була залишена Департаментом без задоволення, проект додаткової угоди № 7 був повернутий позивачу без погодження та підписання.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 652 ЦК України).
Суд звертає увагу на те, що пункт 11.3. контракту передбачає механізм внесення змін до нього - виключно шляхом укладення між сторонами відповідної додаткової угоди.
Однак, у матеріалах справи відсутня така підписана обома сторонами відповідна додаткова угода про внесення змін до спірного правочину.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частини 1 та 2 статті 652 ЦК України).
Зміна договору в зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 ЦК України).
За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 17 січня 2024 року в cправі № 916/1592/22.
Внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 16 серпня 2023 року в справі № 910/17639/21.
На думку позивача, істотною зміною обставин, яка зумовлює необхідність в судовому порядку внести зміни до умов спірного державного контракту та додатку № 1 до нього є зміна правил оподаткування суб'єктів літакобудування ПДВ, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 2.2. контракту сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 41 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості" звільняються від оподаткування ПДВ вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України робіт за цим контрактом.
У свою чергу, як на момент укладання спірного правочину, так і на час розгляду судом даного сопору, норма підпункту 41 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України залишалася незмінною та має такий зміст: "Тимчасово, до 1 січня 2025 року, суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", звільняються від оподаткування податком на додану вартість по операціях з: ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів (крім підакцизних), що використовуються для потреб літакобудівної промисловості, якщо такі товари є звільненими від оподаткування ввізним митом згідно із підпунктом 13 пункту 4 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України; постачання на митній території України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості. У встановлений період операції з продажу продукції (послуг), виробленої зазначеними підприємствами за рахунок коштів Державного бюджету України, оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою. У разі порушення вимог, встановлених цим підрозділом, до платників податку - суб'єктів літакобудування застосовуються норми розділу II цього Кодексу".
Отже, як на момент укладення контракту, так і на момент виникнення спірних правовідносин, правове регулювання в частині оподаткування ПДВ щодо відповідних товарів/послуг не змінювалось. На час укладення договору Товариство було обізнане про тривалість пільгового періоду оподаткування ПДВ щодо нього - до 1 січня 2025 року.
Будучи обізнаним про зміст вищевказаної норми ПК України, враховуючи положення пункту 11.6. контракту, за яким остаточні розрахунки за товар/роботи проводяться після підписання між сторонами відповідного акта про фактичне виконання умов контракту, а також звертаючись до відповідача з пропозиціями щодо продовження строків постачання відповідних товарів (робіт) за додатковими угодами: від 30 травня 2024 року № 3 (підстава укладення - лист Товариства від 29 квітня 2024 року № ЗТД/947), якою продовжено кінцевий строк виконання робіт (поставки товару) до 1 грудня 2024 року; від 2 грудня 2024 року № 4 (підстави укладення - листи Товариства: від 31 жовтня 2024 року № ЗТД-10192, від 7 листопада 2024 року № ЗТД-10377), якою продовжено кінцевий строк виконання робіт (поставки товару) до 1 травня 2025 року, - позивач повинен був розуміти ймовірність оподаткування відповідних операцій з постачання ним товарів (робіт) за ставкою ПДВ 20 %.
При цьому посилання позивача на те, що несвоєчасне постачання обумовлених контрактом товарів (робіт) зумовлене дією форс-мажорних обставин: військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетними обстрілами підприємства, наслідком яких стало пошкодження виробничих потужностей та знищення майна й устаткування, про що зазначено у сертифікаті Запорізької ТПП від 8 травня 2025 року № 2300-25-0743, жодним чином не підтверджує наявності істотної зміни обставин у розумінні статті 652 ЦК України, на яку Товариство посилалося в своєму позові, а саме - зміни правил оподаткування ПДВ з 1 січня 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
Отже, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року по справі № 910/15484/17.
Вказаним сертифікатом Запорізької ТПП підтверджено виникнення форс-мажорних обставин для позивача за спірним контрактом виключно у період з 23 січня 2025 року по 8 травня 2025 року. Настання зазначених обставин для Товариства жодним чином не пов'язане з необхідністю оподаткування обумовлених контрактом робіт/товарів податком на додану вартість за ставкою 20% з 1 січня 2025 року, так само як і не слугувало підставою для укладення за ініціативою самого позивача додаткових угод про продовження строків поставки товарів (робіт) до 1 травня 2025 року.
Наведені позивачем обставини непереборної сили є підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення ним умов укладеного між сторонами контракту та продовження строку (терміну) виконання зобов'язань з постачання товару, про що прямо зазначено в пункті 7.12 контракту, й не є безумовною підставою для внесення змін до нього на підставі статті 652 ЦК України.
У цьому контексті суд також звертає увагу на положення пункту 7.14 контракту про те, що сторони усвідомлюють, що цей контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні, не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин, а саме: окупація території агресором, де виготовляється або куди повинен поставитись товар; знищення безпосередньо товару та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігався товар (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товару) для замовника. Отже, визначені відповідним сертифікатом обставини, засвідчені сертифікатом Запорізької ТПП про пошкодження виробничих потужностей та майна позивача, також не є обставинами непереборної сили для у розумінні вказаного пункту контракту.
Натомість, припинення дії передбаченого чинним законодавством пільгового режиму оподаткування ПДВ за ставкою 0% щодо відповідних товарів і робіт, так само як і несвоєчасне їх постачання позивачем, не є наслідком неправомірної поведінки Міністерства та не залежить від волевиявлення останнього.
Водночас матеріалами справи підтверджується й позивачем у встановленому законом порядку не спростувало факту належного виконання Міністерством його зобов'язань щодо перерахування Товариству обумовленої контрактом суми попередньої оплати, а також факту здійснення остаточного розрахунку за вже поставлений товар (виконані роботи).
Судом також враховано, що в даному позові Товариство просить внести зміни до умов контракту та додатку № 1 шляхом включення суми податку на додану вартість у розмірі 90 428 232,09 грн до вартості (ціни) товарів/робіт за пунктами 1-4 календарного плану, які не були оплачені до 1 січня 2025 року. Водночас направлений на адресу структурного підрозділу Міністерства проект відповідних змін та додаткової угоди № 7 містив пропозиції позивача виключно щодо внесення відповідних змін до пунктів 3-4 календарного плану.
Разом із цим, згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частин 1, 3 статті 180 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
За своєю правовою природою ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Тобто, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 року в справі № 910/12764/20, на яку посилався сам позивач у своєму позові.
Оскільки ПДВ не є умовою про ціну договору в розумінні чинного законодавства і обов'язок його сплати відповідачем не може бути встановлений між сторонами в договірному порядку, правові підстави для зміни контракту в запропонованій позивачем редакції згідно з приписами статті 652 ЦК України відсутні.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц, від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 29 червня 2021 року в справі № 916/964/19).
Надаючи оцінку належності та ефективності обраного способу захисту, суд дійшов висновку, що пред'явлений у цій справі позов Товариства не призведе до відновлення його прав та інтересів, оскільки запропоновані зміни до умов контракту та додатка № 1 до нього фактично не змінюють погоджених сторонами умов щодо ціни та вартості спірних товарів (робіт), а також не вирішить спір між сторонами про те, чи підлягає оподаткуванню ПДВ спірна продукція після зміни строку поставки, а також хто має нести вказані фінансові зобов'язання.
Оскільки Товариством у встановленому законом порядку не доведено наявності підстав для зміни умов укладеного між сторонами контракту відповідно до статей 651 та 652 ЦК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову. У зв'язку з цим у його задоволенні слід відмовити.
Інші доводи, на які посилалося сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог Товариства.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 19 грудня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко