ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2025Справа № 910/664/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Колосовій О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РОД-СТАНДАРТ» вул. Галицька, 126 Е, м. Рогатин, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н,77001
до 1. Державної служби геології та надр України вул. Антона Цедіка, 16, м. Київ, 03057
2. Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві вул. Терещенківська, 11А, м. Київ, 01024
про визнання недійсним та скасування наказу, стягнення 2 000 000,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Щадей Н.В. (в режимі відеоконференції).
від відповідача 1: не з'явився.
від відповідача 2: Левчук О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю “РОД-СТАНДАРТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державної служби геології та надр України та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання недійсним та скасування Наказу Державної служби геології та надр України № 578 від 10.11.2023 року "Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами" та стягнення шляхом безспірного списання за рахунок коштів Державного бюджету України 2 000 000,00 грн., які були сплачені позивачем як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному 10.10.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на встановлені преюдиційним рішенням Господарського суду Івано - Франківської області від 21.03.2024 року у справі № 909/1055/23 підстави для визнання недійсним аукціону, проведеного Державною службою геології та надр України 10.10.2023 року щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно - промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років, та, відповідно, протиправність Наказу № 578 від 10.11.2023 року як рішення, що прийняте відповідачем 1 у межах проведення процедури оскаржуваного у справі № 909/1055/23 аукціону. Додатково позивач зазначає про необхідність повернення з Державного бюджету України гарантійного внеску в розмірі 2 000 000,00 грн., сплаченого позивачем для участі у вищевказаному аукціоні, який було визнано недійсним в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/664/253, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2025 року.
Судом встановлено, що до початку судового засідання через систему "Електронний суд" надійшли: 12.02.2025 року від відповідача 2 - відзив на позовну заяву б/н від 12.02.2025 року, з доказами надсилання на адреси інших учасників справи, в якому ГУ ДКСУ у м. Києві заперечує проти позовних вимог, посилаючись на невірно обраний позивачем спосіб захисту, здійснення контрою за справлянням надходжень по рахунку № UA488999980313060119000026011 Державною службою геології та надр України і необхідність попереднього звернення позивача із заявою до органу, який контролює справляння надходжень з бюджету, а також у випадку відмови чи неотримання відповіді - звернутись до суду з вимогами про зобов'язання такий орган подати відповідне подання до органу Казначейства. Додатково відповідач 2 зазначає про відсутність між ГУ ДКСУ у м. Києві та позивачем спірних правовідносин та порушення прав останнього з боку відповідача 2; від позивача 20.02.2025 року - відповідь на відзив б/н від 19.02.2025 року відповідача 2, з доказами надсилання на адреси відповідачів, в якій позивач наголошує, що саме Державна казначейська служба України має надані Державою повноваження розпорядження бюджетними коштами та реалізовує державну політику у сфері їх казначейського обслуговування. Окрім цього позивач зазначає про незастосування до спірних правовідносин Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, оскільки сплачений позивачем гарантійний внесок не є помилково або надміру зарахованим.
Також через систему "Електронний суд" 21.02.2025 року від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.02.2025 року, з доказами надсилання на адреси інших учасників справи, в якому відповідач 1 зазначає про наявність підстав для закриття провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень - наказ Державної служби геології та надр України № 578 від 10.11.2023 року «Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами», який є індивідуально - правовим актом, дія якого вичерпалась у зв'язку з його застосуванням, та позов обґрунтований неправомірними діями Держгеонадр як суб'єкта владних управлінських повноважень, відтак дана справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства у відповідності до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України. Також Державна служба геології та надр України вказує, що позивача було позбавлено права на отримання дозволу, а як наслідок - і права на повернення гарантійного внеску, на підставі п. 30 Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №993, а також та клопотання б/н від 20.02.2025 року про закриття провадження у справі згідно п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України з підстав, аналогічних викладеним у відзиві щодо неможливості розгляду даного спору в порядку господарського судочинства.
Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 27.02.2025 року у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача 1, ненаданням відповідачем 2 заперечень на відповідь на відзив, а також надання позивачу та відповідачу 2 можливості подання письмових пояснень на клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 27.03.2025 року.
Поряд із цим, через систему "Електронний суд" 11.03.2025 від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “РОД-СТАНДАРТ» надійшла заява б/н від 11.03.2025 року про проведення судового засідання 27.03.2025 року та всіх наступних судових засідань у справі № 910/664/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 заяву представника позивача задоволено та постановлено проводити підготовче засідання, призначене на 27.03.2025 та всі наступні судові засідання у справі № 910/664/25 в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом" за посиланням (https://vkz.court.gov.ua).
Судом встановлено, що через систему "Електронний суд" надійшли: від представника позивача 28.02.2025 - відповідь на відзив відповідача 1 б/н від 28.02.2025, з доказами надсилання на адреси відповідачів, в якій позивач не погоджується з доводами Держгеонадра та зазначає, що між Держгеонадра та ТОВ «РОД-СТАНДАРТ» існують цивільні правовідносини з приводу проведеного аукціону, який є правочином в розумінні Цивільного кодексу України, а оскільки Наказ № 578 від 10.11.2023 року є фактично похідним від аукціону, який було визнано недійсним рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 року у справі №909/1055/23, всі накази та рішення, прийняті Держгеонадрами у межах проведення процедури оскаржуваного аукціону мають бути визнані недійсними. Отже, як стверджує позивач, сплачений позивачем гарантійний внесок перебуває у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави та має бути повернутий ТОВ «РОД-СТАНДАРТ»; від представника відповідача 1 21.03.2025 року - додаткові пояснення у справі б/н від 20.03.2025 року, з доказами надсилання на адреси позивача та відповідача 2, в яких відповідач 1 просить суд закрити провадження у справі № 910/664/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України; від представника позивача 26.03.2025 року - додаткові пояснення б/н від 25.03.2025 року у справі щодо клопотання Державної служби геології та надр України про закриття провадження у справі, з доказами надсилання на адреси інших учасників справи, в яких позивач просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача 1, оскільки правовідносини між сторонами є виключно цивільними; Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 року у зв'язку з нез'явлення представників сторін підготовче засідання відкладено на 30.04.2025 року.
Судом встановлено, що до початку судового засідання представником позивача через систему "Електронний суд" подано заяву б/н від 29.04.2025 року, в якій позивач просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі та провести підготовче засідання 30.04.2025 без участі представника ТОВ “РОД-СТАНДАРТ». Заява судом долучена до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом закрито підготовче провадження у справі № 910/664/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2024 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.08.2025 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 04.09.2025 року.
Судом встановлено, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» представником позивача 14.08.2025 року подані додаткові пояснення у справі б/н від 14.08.2025 року, з доказами надсилання на адреси відповідачів, в яких позивач повідомив суд, що оскільки Держгеонадра не є розпорядником казначейського рахунку на який було зараховано кошти, сплачені як гарантійний внесок за участь в аукціоні в аналогічні справі № 909/1055/23, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської від 04.06.2025 року задоволено заяву ТОВ «Рогатинський кар'єр» та встановлено спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 року у справі №909/1055/23, а саме: стягнути з Державної служби геології надр України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатинський кар'єр» шляхом безспірного списання з рахунку НОМЕР_1 за ККДБ22012100 грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн., сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років. Додаткові пояснення судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.09.2025 року у зв'язку зі складністю справи судом на підставі ст. 219 ГПК України відкладено судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення до 24.09.2025 року.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін та учасників справи станом на 24.09.2025 року до суду не надходило.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.08.2025 року уповноважений представник позивача брав участь в режимі відеоконференції, уповноважені представники відповідачів 1, 2 в судове засідання не з'явились.
В свою чергу, у судове засідання з розгляду справи по суті 04.09.2025 року з'явився уповноважений представник відповідача 2, представник позивача бар участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
З метою повідомлення учасників справи № 910/664/25 про призначення засідання з розгляду справи по суті та оголошення перерви до 04.09.2025 року, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвали господарського суду від 30.04.2025 року про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, а також ухвала від 07.08.2025 року про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті були направлені судом до електронних кабінетів відповідачів 1, 2, факт отримання яких підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронних листів до електронних кабінетів останніх 15.07.2025 року та 09.08.2025 року.
З огляду на вищевикладене суд констатує, що відповідачі 1, 2 про дату, час і місце проведення судових засідань 07.08.2025 року та 04.09.2025 року повідомлені належним чином.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачі 1, 2 не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, представник відповідача 1 не прибув в судові засідання 07.08.2025 року та 04.09.2025 року, та представник відповідача 2 - в судове засідання 04.09.2025 року, за відсутності повідомлення суду про поважні причини неявки в засідання представників відповідачів, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 04.09.2025 року виключно за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача 1.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.08.2025 року представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.08.2025 року протокольною ухвалою в задоволенні клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі відмовлено.
Представник позивача в судовому засідання з розгляду справи по суті 04.09.2025 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.09.2025 року проти задоволення позову заперечував.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.09.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Частиною другою статті 19 Конституції України зазначено, що посадові особи органу державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 3 Кодексу України про надра (далі - КУпН) гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 11 Кодексу України про надра встановлено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року № 1174, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра, відповідач 1 у справі) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.
Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами та процедура продовження їх строку, переоформлення, внесення змін, зупинення дії, анулювання, підстави для відмови у наданні, продовженні строку, внесення змін до угоди про умови користування надрами, тощо визначено статтями 16 - 16-6 Кодексу України про надра.
Частиною 1 статті 16 Кодексу України про надра визначено, що спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою статті 16-2 цього Кодексу, - без проведення аукціону (електронних торгів).
За приписами частини 16 статті 16 Кодексу України про надра у межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, та (або) видобування різних видів корисних копалин за кількома спеціальними дозволами на користування надрами, крім корисних копалин, що розробляються відкритим способом. При цьому в угоді про умови користування надрами визначаються просторові межі та координати кутових точок ділянки надр, наданої у користування щодо кожного виду корисних копалин.
Згідно частини 3 статті 16 Кодексу України про надра аукціон (електронні торги) щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами проводиться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою дворівневої автоматизованої інформаційно- комунікаційної системи, яка забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронній формі, які необхідні для проведення аукціону (електронних торгів), запобігання корупційним правопорушенням, та складається з бази даних системи аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та електронних майданчиків, які взаємодіють через інтерфейс програмування додатків, що надається як код з відкритим доступом та визначає функціональність системи. Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Кодексу України про надра передбачено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.
Згідно зі статтею 18-1 Кодексу України про надра у разі якщо для провадження діяльності з видобування корисних копалин є необхідним надання в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, які на момент проведення аукціону чи конкурсу з надання надр у користування сформовані як об'єкт цивільних прав, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати розпорядження такими земельними ділянками, до початку проведення такого аукціону (конкурсу) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, затверджує перелік земельних ділянок державної, комунальної власності, розташованих у межах ділянки надр, що передається в користування переможцю аукціону, конкурсу, і які мають бути передані йому в користування для видобування корисних копалин. Розпорядження такими земельними ділянками здійснюється з такими особливостями:
1) строк дії договорів оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо таких земельних ділянок може бути продовжений лише у разі, якщо вони не будуть після закінчення їх строку передаватися в користування користувачу надр для видобування корисних копалин;
2) земельні ділянки не можуть передаватися у власність (крім випадків передачі їх власникам розташованих на них будівель, споруд);
3) земельні ділянки не можуть передаватися у постійне користування будь-якій особі, крім користувача надр;
4) земельні ділянки можуть передаватися в оренду, на правах емфітевзису, суперфіцію лише на строк до надання земельної ділянки користувачу надр;
5) на земельній ділянці не може бути встановлений земельний сервітут, який унеможливлює використання земельної ділянки користувачем надр після передачі земельної ділянки йому в користування.
В свою чергу, Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони регулює відповідний Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615 (далі - Порядок № 615), згідно пункту 2 якого дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.
Як встановлено в абзаці 1 пункту 3 Порядку № 615, на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл.
Разом з цим Порядком № 615 встановлено обмеження можливості проведення робіт з геологічного вивчення та видобування корисних копалин у межах однієї ділянки надр. Зокрема, відповідно абзацу 3 пункту 3 Порядку № 615 у межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення та видобування різних за видом корисних копалин за кількома дозволами. При цьому в угоді на користування надрами визначаються просторові межі та координати кожного виду корисної копалини.
Згідно з абзацом 4 пункту 3 Порядку № 615 використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, здійснюється надрокористувачами у порядку, встановленому законодавством.
Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 993 затверджено Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2023 року за № 749 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо користування надрами») (далі - Порядок № 993), який визначає процедуру продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони (далі - дозвіл).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 993 рішення про проведення аукціону приймається Держгеонадрами з урахуванням вимог та строків, передбачених Кодексом України про надра.
Згідно з абзацом 15 пункту 2 Порядку № 993 пакет аукціонної документації - документи, що готуються Держгеонадрами та містять відомості про ділянку надр, дозвіл у межах якої виставляється на аукціон (назва та координати, місцезнаходження, загальна інформація про геологічну будову, початкова ціна лота, програма робіт), проект угоди про умови користування надрами.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 993 оголошення про проведення аукціону розміщується Держгеонадрами у системі електронних торгів з продажу дозволів та на офіційному веб-сайті Держгеонадр протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про проведення аукціону.
Як встановлено господарським судом у справі № 909/1055/23, ТОВ "Рогатинський кар'єр" подано до Державної служби геології та надр України заяву № 1905-23 від 19.05.2023 (вх. № 46-ПР/1-23 від 19.05.2023) та додаткові матеріали щодо ініціювання продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) ділянки Воронівська-2, яка розташована в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області.
Відповідно до абзацу 11 статті 16 Кодексу України про надра ділянки надр, які пропонуються для виставлення на аукціон (електронні торги) з метою надання спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ), погоджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, із зазначенням умов, за яких можливе надрокористування на запропонованих ділянках надр (у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства), протягом 15 робочих днів з дня надходження запиту відповідного дозвільного органу разом з документами, передбаченими частиною десятою цієї статті. У разі відмови у погодженні центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування 4 державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, надає обґрунтовані зауваження (із зазначенням шляхів їх усунення) щодо неможливості надрокористування на запропонованій ділянці надр з дотриманням вимог природоохоронного законодавства. Такі погодження та зауваження оприлюднюються на офіційному веб- сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, протягом трьох робочих днів після прийняття відповідного рішення.
У разі повторного погодження не допускається надання відмови з причин, не зазначених у зауваженнях (крім випадків неусунення причин, що стали підставою для попередньої відмови).
У разі ненадання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього середовища, погодження чи відмови у погодженні щодо запропонованої ділянки надр протягом 15 робочих днів з дня надходження запиту відповідного дозвільного органу разом з документами, передбаченими частиною десятою цієї статті, вважається, що погодження щодо запропонованої для виставлення на аукціон (електронні торги) ділянки надр надано.
Отже, відповідно до вимог Кодексу України про надра та Порядку № 993 Держгеонадра листом від 29.06.2023 № 2811/08/2-23 звернулась до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України стосовно розгляду питання про надання пропозицій із зазначенням умов надрокористування щодо продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ) піску ділянки Воронівська-2, яка розташована в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області.
Листом № 25/4-17/11036-23 від 11.07.2023 року (вх. № 502-МД/1-23 від 11.07.2023 року) Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України внесено пропозицію щодо включення ділянки Воронівська-2, (яка розташована в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням (промислова розробка родовищ) піску), до переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, за умови дотримання вимог природоохоронного та земельного законодавства, у тому числі щодо режиму охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду і земель, зарезервованих для заповідання, особливо цінних земель, водних об'єктів, їх басейнів, водоохоронних зон (включаючи заплави) і прибережних захисних смуг.
Державною службою геології та надр України в межах наданих повноважень видано наказ № 470 від 19.09.2023 року "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)", яким затверджено перелік ділянок надр разом з відповідними програмами робіт, зокрема, в частині, що стосується ділянки Воронівська-2, та виставлено на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів користування надрами.
В свою чергу, Державною службою геології та надр України 22.09.2023 року розміщено оголошення про проведення аукціону (публічних електронних торгів) з продажу лоту № SUE001-UA-20230920-21221 спеціального дозволу на користування надрами - ділянка Воронівська-2, що розташована на північній околиці с. Воронів Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Вид корисної копалини: пісок. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ), строком 20 років. Тобто на аукціон (публічні електронні торги) з продажу спеціального дозволу на користування надрами було виставлено частину ділянки на північній околиці ділянки Воронівська-2.
Як зазначено позивачем та встановлено судами у справі № 909/1055/23, 10.10.2023 року відбувся аукціон №SUE001-UA-20230920-21221 щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230920-21221/), за наслідками проведення якого відповідно до протоколу електронного аукціону від 10.11.2023 року та вимог Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Род-Стандарт" (позивач у справі) з ціною реалізації 40 000 000,00 грн.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 993 для участі в аукціоні заявник проходить процедуру реєстрації та подає заявку для участі в аукціоні шляхом заповнення електронної форми в його особистому кабінеті. У заявці для участі в аукціоні обов'язково зазначається реєстраційний номер лота, щодо якого подається заявка.
Після проходження процедури реєстрації та подання заявки заявник сплачує гарантійний внесок у будь-якій установі банку на підставі сформованого організатором (оператором) в особистому кабінеті заявника рахунка або безпосередньо на електронному майданчику за допомогою платіжних систем, якщо функціонал електронного майданчика забезпечує таку можливість.
Розмір гарантійного внеску становить 20 відсотків початкової ціни лота, але не менше 10000000 (десяти мільйонів) гривень для корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави, 20000000 (двадцяти мільйонів) гривень для вуглеводнів, 2000000 (двох мільйонів) гривень для родовищ та/або ділянок надр, що містять пісок, та 1000000 (одного мільйона) гривень для інших корисних копалин (крім лота з продажу спеціального дозволу на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, видобування підземних вод (у тому числі мінеральних) для всіх потреб).
Сплата гарантійного внеску повинна бути підтверджена до завершення строку приймання заявок для участі в аукціоні.
Відповідно до п. 32 Порядку № 993 гарантійний внесок або його частина, що дорівнює ціні реалізації лота (якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота), сплачений (сплачена) переможцем, перераховується організатором (оператором) до державного бюджету протягом п'яти робочих днів після опублікування протоколу. Якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота, то різниця між частиною, перерахованою до державного бюджету, та сплаченим гарантійним внеском повертається переможцю протягом п'яти робочих днів з дня отримання ним дозволу.
Гарантійний внесок переможця зараховується до ціни реалізації лота. Іншим учасникам внесена сума гарантійного внеску повертається організатором (оператором) протягом п'яти робочих днів після завершення аукціону, крім учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією після переможця, а у разі однакових цінових пропозицій учасників - тому, хто подав цінову пропозицію раніше. Такому учаснику гарантійний внесок повертається протягом п'яти робочих днів з дня отримання переможцем дозволу.
Якщо аукціон не відбувся або лот знято з продажу відповідно до цього Порядку, гарантійний внесок підлягає поверненню учасникам протягом п'яти робочих днів з наступного дня після визнання аукціону таким, що не відбувся, або зняття лота з продажу, крім випадків, передбачених пунктом 30 та абзацом четвертим пункту 34 цього Порядку. У випадках, передбачених пунктом 30 та абзацом четвертим пункту 34 цього Порядку, гарантійні внески учасників перераховуються організатором (оператором) до державного бюджету.
Судом встановлено за матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем 1, що з метою участі в аукціоні №SUE001-UA-20230920-21221 Товариством з обмеженою відповідальністю «РОД-СТАНДАРТ» було сплачено оператору аукціону - Товариству з обмеженою відповідальністю «БІДДІНГ ТАЙМ» (код ЄДРПОУ 41500048) гарантійний внесок у сумі 2 000 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 34 від 04.10.2023 року із зазначенням призначення платежу «перерахування гарантійного внеску від переможця ТОВ РОД-СТАНДАРТ код 44795472 згідно умов аукціону SUE001-UA-20230920-21221ю без ПДВ», копія якої наявна в матеріалах справи.
В подальшому ТОВ «БІДДІНГ ТАЙМ» як оператором аукціону, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію, 24.10.2023 року перераховано на рахунок Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві №UA48899990313060119000026011 сплачений позивачем гарантійний внесок, що підтверджується копією платіжної інструкції №1056 від 24.10.2023 року.
Заперечень щодо розміру та строків оплати, а також порядку зарахування сплаченого позивачем гарантійного внеску від сторін до суду не надходило.
При цьому, за змістом листа Державної служби геології та надр України від 02.11.2023 року № 4621/05-4/2-23, листа ДНВП "Геоінформ України" № 06/306-4083 від 23.10.2023 року та ситуаційного плану перетину площ ділянок вбачається, що існує накладення за географічними координатами ділянки Воронівська-2 (яка виставлена на аукціон (електронні торги), що відбувся 10.10.2023 року) та ділянки надр, спеціальний дозвіл на користування якою надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Воронівський піщаний кар'єр" для проведення РДГВН (реєстрації робіт і досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр) з метою розширення меж спеціального дозволу № 6397 від 26.02.2020 року).
Як зазначено позивачем в позовній заяві, за наслідками отримання інформації про наявність накладки земельних ділянок ТОВ «РОД-СТАНДАРТ» як переможець аукціону відмовилося від сплати внесків, а саме винагороди оператору майданчика, а також від підписання договору купівлі - продажу.
Згідно п. 30 Порядку № 993 переможець позбавляється права на отримання дозволу (при цьому сума гарантійного внеску не повертається) у разі, зокрема, невнесення в установлений строк належної до сплати різниці між ціною реалізації лота та гарантійним внеском та/або вартості геологічної інформації, та/або вартості пакета аукціонної документації, та/або винагороди оператору, через якого переможець аукціону набув право на участь в аукціоні; якщо переможець відмовився від підписання протоколу або договору купівлі-продажу дозволу чи договору купівлі-продажу дозволу з відкладальною обставиною, чи не підписав їх в установлений строк.
Наказом Державної служби геології та надр України від 10.11.2023 року № 578 «Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами» (далі - Наказ № 578), відповідно до п. 30 Порядку № 993, у зв'язку з невнесенням в установлений строк винагороди оператору, через якого переможець аукціону набув право на участь в аукціоні, та не підписанням договору купівлі-продажу дозволу в установлений строк, учасника електронних торгів-переможця ТОВ "Род-Стандарт" (код ЄДРПОУ 44795492), яке за результатами проведення електронних торгів на аукціоні, що відбувся 10.10.2023 року визнано переможцем аукціону №SUE001-UA-20230920-21221 з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі, дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - ділянка Воронівська-2, яка знаходиться на території Івано - Франківського району Івано - Франківської області позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами. Копія вказаного наказу № 578 наявна в матеріалах справи.
Також, як встановлено у справі № 909/1055/23, 10.11.2023 року Державною службою геології та надр України було сформовано Протокол, яким визнано новим переможцем електронного аукціону №SUE001-UA-20230920-21221 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рогатинський кар'єр" з ціновою пропозицією 36 000 000,00 грн.
Окрім цього, 24.11.2023 року організатором електронного майданчика - Товариством з обмеженою відповідальністю "Біддінг Тайм" здійснено перерахунок суми гарантійного внеску ТОВ "Рогатинський кар'єр" до державного бюджету платіжною інструкцією № 11069 від 24.11.2023 року.
В свою чергу, Державною службою геології та надр України 12.12.2023 року прийнято наказ № 663 «Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами», відповідно до п. 1 якого вирішено позбавити Товариство з обмеженою відповідальністю "Рогатинський кар'єр" (код ЄДРПОУ 44883536) права на отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Не погоджуючись з результатами вказаного аукціону від 10.10.2023 року та наказом Державної служби геології та надр України № 663 від 12.12.2023 року, а також посилаючись на те, що Державна служба геології та надр України всупереч вимог законодавства, а саме статей 16 та 16-5 Кодексу України про надра виставила на аукціон земельну ділянку, що просторово накладається на земельну ділянку, дозвіл на геологічне вивчення та видобуток піску на якій вже було зареєстровано за третьою особою - ТОВ "Воронівський піщаний кар'єр", Товариство з обмеженою відповідальністю "Рогатинський кар'єр" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної служби геології та надр України (відповідач 1) та Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві (відповідач 2) з вимогами (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про:
- визнання недійсним аукціону проведеного 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230920-21221/) та результатів його проведення;
- визнання незаконним та скасування наказу Державної служби геології та надр України № 663 від 12.12.2023 року "Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами";
- стягнення з Державного бюджету України через Головне управління казначейської служби в м. Києві на користь ТОВ "Рогатинський кар'єр" грошових коштів у сумі 2 000 000,00 грн., які сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні проведеному 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230920-21221/).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 року у справі № 909/1055/23 позов ТОВ "Рогатинський кар'єр" задоволено. Визнано недійсним аукціон, проведений 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230920-21221/) та результати його проведення. Визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України № 663 від 12.12.2023 року "Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами".
При цьому рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Північна ділянка Воронівського родовища, дозвіл на геологічне вивчення та видобуток піску на яку зареєстровано за ТОВ "Воронівський піщаний кар'єр", накладається на земельну ділянку, спеціальний дозвіл по якій виставлено Держгеонадрами на аукціон SUE001-UA-20230920-21221, переможцем за результатами якого став ТОВ "Рогатинський кар'єр".
Також Господарським судом Івано-Франківської області у справі № 909/1055/23 стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління казначейської служби в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатинський кар'єр" грошові кошти у сумі 2 000 000,00 грн., сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні проведеному 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230920-21221/).
В подальшому постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 року у справі № 909/1055/23 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 року частково скасовано. Стягнуто з Державної служби геології та надр України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатинський кар'єр" грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн., сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230920-21221/). Відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Рогатинський кар'єр" до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 року залишено без змін.
Так, ухвалюючи відповідне рішення у справі № 909/1055/23 суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання недійсним оскаржуваного аукціону та визнання незаконним та скасування наказу Державної служби геології та надр України № 663 від 12.12.2023 року "Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами", оскільки, як встановлено судами, Північна ділянка Воронівського родовища, дозвіл на геологічне вивчення та видобуток піску на яку зареєстровано за ТОВ "Воронівський піщаний кар'єр", накладається на земельну ділянку, спеціальний дозвіл по якій виставлено Держгеонадрами на аукціон, переможцем за результатами якого став ТОВ "Рогатинський кар'єр". Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що задоволенню підлягають вимоги позивача про повернення ТОВ "Рогатинський кар'єр" сплаченого ним гарантійного внеску в сумі 2 000 000,00 грн.
Поряд із цим апеляційний господарський суд дійшов висновку про помилковість висновку місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, оскільки в цій частині позов пред'явлено до неналежного відповідача, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Рогатинський кар'єр" до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві та стягнув з Державної служби геології та надр України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатинський кар'єр" грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн., які сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230920-21221/), а не з Державного бюджету України через Головне управління казначейської служби в м. Києві, як визначено місцевим господарським судом.
Постановою Верховного Суду від 24.10.2024 року у справі № 909/1055/23 касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишено без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 року і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 року у справі № 909/1055/23 залишено без змін.
Таким чином, посилаючись на встановлені у преюдиційному рішенні суду у справі № 909/1055/23 обставини існування накладки за географічними координатами ділянки, що зазначена у формі № 3-г поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Воронівський піщаний кар'єр» та ділянки Воронівська-2, яка була лотом на аукціоні, що зазначено у відповіді Державної служби геології та надр України від 02.11.2023 № 4621/05-4/2-23, до якої долучений лист ДНВП «Геоінформ України» № 06/306-4083 від 23.10.2023 та ситуаційний план перетину площ ділянки піску Воронівська-2, виставленої на аукціон (електронні торги), та ділянки надр Товариства з обмеженою відповідальністю «Воронівський піщаний кар'єр» для проведення РДГВН (реєстрації робіт і досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр) з метою розширення меж спеціального дозволу №6397 від 26.02.2020 року, що стало підставою для визнання вищезгаданого аукціону недійсним в судовому порядку в межах справи №909/1055/23, а також зазначаючи про позбавлення позивача Наказом №578 як статусу переможця торгів, так і права на повернення гарантійного внеску, сплаченого за участь в аукціоні в розмірі 2 000 000,00 грн., оскільки Наказ №578 від 10.11.2023 року є фактично похідним від аукціону, який вже був визнаний недійсним судами у справі №909/1055/23, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОД-СТАНДАРТ» звернулось до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування Наказу Державної служби геології та надр України №578 від 10.11.2023 року, а також стягнення на користь товариства коштів у розмірі 2 000 000,00 грн., які були сплачені як гарантійний внесок для участі у вищезазначеному аукціоні, який було визнано недійним у справі № 909/1055/23, шляхом безспірного списання за рахунок коштів Державного бюджету України.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особа звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках .
Частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Як зазначалось судом вище, спірні правовідносини виникли у зв'язку із позбавленням позивача Наказом Державної служби геології та надр України № 578 від 10.11.2023 року права на отримання спеціального дозволу на користування надрами за результатами проведення 10.10.2023 року аукціону № SUE001-UA-20230920-21221 з продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно - промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, а також позбавленням статусу переможця торгів та порушенням, на думку позивача, спірним наказом Державної служби геології та надр України його прав на повернення гарантійного внеску в сумі 2 000 000,00 грн., сплаченого за участь в аукціоні, який було визнано недійсним судовими рішеннями у справі № 909/1055/23.
Згідно п. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Також згідно п.п. 10, 15 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах про між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.
З рахуванням правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 826/3582/17, згідно якої приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника, суд зазначає, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватною права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, то підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб'єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.
В свою чергу, згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно пунктів 1-2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Положеннями пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З наведеного слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону визначено перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №824/1115/18-а «…Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин».
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому суд зазначає, що сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даною позовною заявою, ТОВ «РОД-СТАНДАРТ» просило визнати незаконним та скасувати наказ Держгеонадр № 578 від 10.11.2023 року та стягнути грошові кошти, сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному Держгеонадра 10.10.2023 року, з урахуванням визнання недійсним вказаного аукціону та його результатів рішенням суду у справі № 909/1055/23, отже метою позивача є, в першу чергу, отримання результату, який у кінцевому підсумку спрямований на повернення коштів гарантійного внеску в розмірі 2 000 000,00 грн., тобто захист інтересу в сфері господарської діяльності та забезпечення майнових інтересів ТОВ «РОД-СТАНДАРТ», які є пріоритетними у даному спорі.
З урахуванням викладеного, оскільки, за висновками суду, виключно за умови послідовного визнання недійсним аукціону від 10.10.2023 року і його результатів, та скасування Наказу № 578 від 10.11.2023 року «Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами» можливо відновлення порушеного майнового права позивача в частині повернення сплаченого гарантійного внеску, суд зазначає про відсутність передумов для розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, та, відповідно, безпідставність клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України як спору, що не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суд зазначає, що при вирішенні спору підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 233/3516/18-ц правом на звернення до суду за захистом особа наділена в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов'язком позивача є доведення / підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи “Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі №761/26815/17, недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 року у справі № 904/2979/20).
Суд зазначає, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Отже, чинним законодавством визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування Наказу № 578 від 10.11.2023 року, зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Одночасно, стаття 216 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочинну. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі № 909/1907/15.
За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Суд зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на визнання недійсним аукціону, проведеного 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230920-21221/) та результатів його проведення рішеннями судів у господарській справі № 909/1055/23.
Як зазначалось судом вище, господарські суди в рамках розгляду справи № 909/1055/23 дійшли висновку про те, що ТОВ "Рогатинський кар'єр" у будь-якому випадку не могло набути у легітимний спосіб право на спеціальний дозвіл на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ)) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років навіть у разі сплати суми за придбане майно, оскільки виходячи з аналізу географічних координат, що входять до лоту № SUE001-UA-20230920-21221 "Спеціальний дозвіл на користування надрами - ділянка Воронівська-2", вбачається, що географічні координати кутових точок ділянки Воронівська-2 повністю накладаються на ділянку надр площею 3,26 га на якій інше товариство - ТОВ "Воронівський піщаний кар'єр, на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 6397 від 26.02.2020 проводить роботи з геологічного вивчення згідно із зареєстрованим і погодженим "Переліком об'єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр на 2022-2025 роки" (форма № 3-гр) від 12.12.2022. Тобто частина земельної ділянки, спеціальний дозвіл по якій виставлено Держгеонадрами на аукціон, накладається на Північну ділянку Воронівського родовища, дозвіл на геологічне вивчення та видобуток піску на яку зареєстровано за ТОВ "Воронівський піщаний кар'єр", а відтак, порушення прав позивача у справі № 909/1055/23 - ТОВ "Рогатинський кар'єр" стало наслідком невірного зазначення адміністративно-територіальної одиниці до якої входить земельна ділянка спеціального дозволу (її частина).
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.
Таким чином, оскільки факти, встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 року та постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 року у справі № 909/1055/23, які залишені без змін постановою Верховного Суду від 24.10.2024 року та набрали законної сили, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.
При цьому, як встановлено судом, після проведення аукціону 10.10.2023 року та визначення позивача переможцем, в подальшому Державною службою з геології та надр було прийнято оспорюваний Наказ №578, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «РОД-СТАНДАРТ» було позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами у зв'язку з невнесенням в установлений строк винагороди оператору, через якого переможець аукціону набув право на участь в аукціоні, та непідписанням договору купівлі-продажу дозволу в установлений строк.
В той же час, за приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1). Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.2).
При цьому підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів держави. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Окрім цього суд наголошує, що згідно з принципом «належного урядування» ризик будь - якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Ненормативний (індивідуальний) правовий акт державного управління - це індивідуальний юридичний акт, який розв'язує конкретну управлінську справу, персонально визначає поведінку адресата, має державновладний характер, застосовується уповноваженим органом у встановленому порядку, одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Наразі, Наказ про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами № 578 від 10.11.2023 року є індивідуальним правовим актом, який винесений за результатами недійсного правочину (аукціону), та позбавляє позивача законного права на повернення гарантійного внеску.
Судом враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 року у справі № 9901/43/21, згідно якої вжите законодавцем в частині другій статті 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, формулювання «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Таким чином, оскільки під час підготовки аукціону SUE001-UA-20230920-21221 Держгеонадрами було допущено ряд порушень спеціального нормативно-правового законодавства, що регулює порядок його підготовки та проведення, зокрема, Кодексу України про надра та Порядку № 993, наведене стало підставою для визнання такого аукціону та його результатів недійсними в судовому порядку в межах справи № 909/1055/23, та зумовлює недійсність всіх рішень, прийнятих Державною службою геології та надр України у межах проведення процедури оскаржуваного аукціону.
В свою чергу, оскільки аукціон визнається недійсним на підставі рішення суду як такий, що суперечить нормам чинного законодавства, а відтак не породжує будь - яких юридичних наслідків, у зв'язку з визнанням недійсним судовими рішеннями у справі № 909/1055/23 аукціону, проведеного 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами, суд доходить висновку, що оскаржуваний позивачем Наказ № 578 від 10.11.2023 року як прийнятий в межах процедури останнього має також бути визнаний недійсним, з відповідним задоволенням вимог позивача як похідних від результатів аукціону від 10.10.2023 року.
Щодо вимог позивача про стягнення 2 000 000,00 грн., плачених як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні суд зазначає, що згідно з пп. 2 пункту 1 Порядку №993 гарантійний внесок - платіж, що здійснюється заявником для набуття статусу учасника аукціону шляхом перерахування коштів на рахунок організатора (оператора) електронного майданчика, що зазначається в оголошенні про проведення аукціону.
Тобто, гарантійний внесок є способом забезпечення зобов'язань за результатами електронних торгів, має на меті стимулювати переможця аукціону до належного виконання своїх зобов'язань з повного розрахунку за відповідні активи (майно) та до укладення договору їх купівлі-продажу.
Так, матеріалами справи підтверджується факт сплати оператору аукціону - Товариству з обмеженою відповідальністю «БІДДІНГ ТАЙМ» гарантійного внеску у сумі 2 000 000,00 грн. позивачем як учасником аукціону, визначення ТОВ «РОД-СТАНДАРТ» переможцем торгів та заявлення останнім в межах даного спору позовної вимоги про повернення сплаченого товариством гарантійного внеску за учать в аукціоні, на яких реалізовувалось майно, що не могло бути реалізованим без порушення прав реального і легітимного власника.
Суд наголошує, що Порядок № 993 не врегульовує питання поведінки особи, яка взяла участь в аукціоні та стала переможцем у торгах щодо лота, до якого включено майно іншої особи (тобто майно, яке не могло бути реалізованим на торгах та набуття права власності на яке за таких обставин є неможливим), а також наслідків такої ситуації.
Відтак, оскільки ТОВ «РОД-СТАНДАРТ» мало намір придбати майно (спеціальний дозвіл на користування надрами), яке було виставлене на аукціон (електронні торги), але не могло бути реалізовано, про що товариство станом на дату проведення аукціону 10.10.2023 року обізнаним не було, а аукціон з реалізації такого майна (спеціального дозволу на користування надрами) не міг бути організований та не мав проводитись взагалі, в даному випадку до спірних правовідносин має бути застосований підхід "легітимних очікувань", який ґрунтується на закріпленому у статті 129 Конституції України принципі верховенства права, відповідає закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод засадам справедливого суду та відображає реалізацію принципу необхідності дотримання належного балансу інтересів всіх зацікавлених осіб, суспільства, до яких у даному випадку, безумовно, належить ТОВ «РОД-СТАНДАРТ».
Суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, зокрема, відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України ).
За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов'язання однією із сторін: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 910/13814/17.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Наразі, доказами, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується сплата ТОВ “РОД-СТАНДАРТ» для прийняття участі у аукціоні гарантійного внеску у розмірі 2 000 000,00 грн.
З урахуванням вищенаведеного та враховуючи встановлені судом підстави для визнання недійсним Наказу №578 від 10.11.2023 року, з урахуванням преюдиційного судового рішення у справі № 909/1055/23 про визнання недійсним аукціону від 10.10.2023 року, а отже підстава, на якій були сплачені позивачем кошти у вигляді гарантійного внеску в сумі 2 000 000,00 грн. відпала, тобто утримуються в бюджеті безпідставно, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для повернення ТОВ “РОД-СТАНДАРТ» грошових коштів у сумі 2 000 000,00 грн., сплачених як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230920-21221).
Суд зазначає, що сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини 1, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Отже, за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів, оскільки таке право не перебуває у межах дискреційних повноважень суду першої інстанції, та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Окрім цього, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 Господарського процесуального кодексу України України).
Відтак, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19). Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 757/39920/15-ц та постанові Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №903/833/17.
Так, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.
Зокрема, як встановлено судом, позивачем в якості відповідача 2 визначено Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві та позивач просить суд стягнути шляхом безспірного списання за рахунок коштів Державного бюджету України з казначейського рахунку UA48899990313060119000026011, призначеного для зарахування надходжень до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22012100 «Збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів», грошові кошти у сумі 2 000 000,00 грн., які були сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеного 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами - Ділянка Воронівська-2, у зв'язку з чим суд зазначає, що згідно статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
У відповідності до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215 (далі - Положення), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до покладених на Казначейство завдань, воно здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно Положення про Головне управління Казначейства, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 року №104 (у редакції наказу Державної казначейської служби України від 10.05.2018 №163), основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Головне управління Казначейства, відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, здійснює, зокрема, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Водночас, механізм стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.
З наведених норм вбачається, що Держказначейство є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі № 52/125).
Згідно з п. 16 Порядку №845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Як встановлено судом, відповідно до платіжної інструкції № 1056 від 24.10.2023 року, грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн. перераховані в дохід бюджету на рахунок UA488999980313060119000026011, відкритий на ім'я ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22012100 для зарахування надходжень до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету (далі - код доходів) 22012100 «Збір на видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів», отже спірні кошти в розмірі 2 000 000,00 грн. підлягають стягненню саме з цього рахунку.
Водночас, відповідно наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 затверджено та Міністерством юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 зареєстровано Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів (далі Порядок № 787), відповідно до п. 5 якого повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до Порядку № 787 та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету. Разом із заявою про повернення коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету
Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Казначейства затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 року № 758 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 року № 1206/21518 (далі - Порядок № 758), яким визначено значення терміну бюджетні рахунки для зарахування надходжень (рахунки за надходженнями), а саме це рахунки для зарахування доходів бюджетів.
Згідно пункту 2.1. Порядку № 758, щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети та бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11, в органах Казначейства відкриваються рахунки за надходженнями до державного та місцевих бюджетів. Рахунки за надходженнями відкриваються органами Казначейства у розрізі територій та кодів бюджетної класифікації доходів.
Платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу, закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети є доходами державного та місцевих бюджетів, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Казначействі на ім'я відповідного органу Казначейства.
Таким чином, існує різниця між рахунками Головного управління Казначейства (як юридичної особи) та рахунками, відкритими в органах Казначейства у розрізі територій та кодів бюджетної класифікації доходів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», контроль справляння надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22012100 «Збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів» здійснює Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Державна служба геології та надр України.
Тобто,контроль справляння надходжень по рахунку №UA488999980313060119000026011, на який було здійснено зарахування коштів у сумі 2 000 000,00 грн., які сплачені позивачем як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, здійснює Державна служба геології та надр України, що підтверджується відповідачем 2 та не заперечується відповідачем 1.
В контексті вищенаведеного суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОД-СТАНДАРТ» саме з Державної служби геології та надр України (відповідач 1) грошових коштів в сумі 2 000 000,00 грн., які сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному 10.10.2023 року Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230920-21221/), а не з Державного бюджету України, як зазначено позивачем.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позов у даній справі в частині вимог про стягнення 2 000 000,00 грн. гарантійного платежу через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві пред'явлений до неналежного відповідача, у зв'язку з чим у задоволенні даної вимоги позивача до відповідача 2 слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі “Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі “Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі “Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі “Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі “Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа “Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи в частині вимог до відповідача 1 та останнім не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню до відповідача 1.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача 1.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги до відповідача 1 - Державної служби геології та надр України задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Наказ Державної служби геології та надр України № 578 від 10.11.2023 року "Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами".
3. Стягнути з Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Цедіка Антона, буд. 16, код ЄДРПОУ 37536031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РОД-СТАНДАРТ» (вул. Галицька, 126 Е, м. Рогатин, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н,77001, код ЄДРПОУ 44795492) грошові кошти у сумі 2 000 000,00 грн. (два мільйони грн. 00 коп.), сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному 10.10.2023 Державною службою геології та надр України щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами (геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - Ділянка Воронівська-2, загальною площею 19,79 га, строком на 20 років (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230920-21221).
4. Стягнути з Державної служби геології та надр України (вул. Антона Цедіка, 16, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 37536031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РОД-СТАНДАРТ» (вул. Галицька, 126 Е, м. Рогатин, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н,77001, код ЄДРПОУ 44795492) 26 422,40 грн. (двадцять шість тисяч чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
6. В задоволенні позовних вимог до відповідача 2 - Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2025 року.
Суддя А.М. Селівон