ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ Рішення
27.11.2025 м. Ужгород Справа №907/703/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.
при секретарі судового засідання - Нікулочкіній О.В.,
розглянувши заяву представника Друштво за трговиja и услуги АЛПЕТ-ЛЕТ ДООЕЛ увоз-извоз Скопjе, м. Скоп'є, Республіка Північна Македонія про ухвалення додаткового рішення у справі №907/703/25 за позовом Друштво за трговиja и услуги АЛПЕТ-ЛЕТ ДООЕЛ увоз-извоз Скопjе, м. Скоп'є, Республіка Північна Македонія до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Вез Трейд», м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 5500 Євро попередньої оплати,
з участю представників сторін:
позивача (заявника) - без виклику
відповідача - без виклику
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2025 у справі №907/703/25 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вез Трейд», вул. Капушанська, будинок 150, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 45249888) на користь Друштво за трговиja и услуги АЛПЕТ-ЛЕТ ДООЕЛ увоз-извоз Скопjе, вул. Франьо Клюз, будинок 3/13-15, м. Скоп'є, Республіка Північна Македонія (єдиний реєстраційний номер суб'єкта 7689969) суму 5500 Євро (П'ять тисяч п'ятсот Євро) попередньої оплати за Контрактом №35 від 12.06.2024, а також 3181,24 грн (Три тисячі сто вісімдесят одну гривню 24 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Представник Друштво за трговиja и услуги АЛПЕТ-ЛЕТ ДООЕЛ увоз-извоз Скопjе, м. Скоп'є, Республіка Північна Македонія через підсистему “Електронний суд» подав заяву б/н від 14.10.2025 (вх. №02.3.1-02/9006/25 від 15.10.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №907/703/25 щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1600 Євро та витрати на оплату послуг з перекладу документів в розмірі 1500 грн.
Ухвалою суду від 07.11.2025 заяву представника Друштво за трговиja и услуги АЛПЕТ-ЛЕТ ДООЕЛ увоз-извоз Скопjе, м. Скоп'є, Республіка Північна Македонія про ухвалення додаткового рішення у справі №907/703/25 призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.11.2025 без виклику уповноважених представників учасників процесу, з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод та графіку розгляду інших справ, що перебувають у провадженні судді Пригари Л.І.
За змістом поданої суду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №907/703/25 представник позивача просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача на користь сторони позивача суми 1600 Євро витрат на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді даної справи та 1500 грн витрат на оплату послуг з перекладу документів.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як встановлено судом, між позивачем - Друштво за трговиja и услуги АЛПЕТ-ЛЕТ ДООЕЛ увоз-извоз Скопjе, м. Скоп'є, Республіка Північна Македонія та адвокатським об'єднанням “Грандліга» було укладено Договір про надання правничої допомоги №102 від 29.04.2025.
Так, при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача дотримані вимоги, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України. До матеріалів справи додано копію Договору про надання правничої допомоги №102 від 29.04.2025, копію Замовлення №1 від 29.04.2025 до Договору про надання правничої допомоги №102 від 29.04.2025, копію рахунку №21 від 30.04.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) №1 від 09.10.2025 до Договору про надання правничої допомоги №102 (замовлення №1) та рахунок №32 від 28.07.2025, а також копію рахунку ТОВ “Київське обласне бюро перекладів» №05-19/274264 від 05.05.2025 та банківські виписки з рахунку Адвокатського об'єднання за 05.05.2025 та 05.08.2025.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже подання доказів щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу обмежено певним строком, закінчення якого визначено проведенням судових дебатів у справі. Однак, передбачено й альтернативу цьому присічному строку - подання доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Проте подання доказів у такий альтернативний спосіб законодавцем пов'язано з умовою здійснення відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів у справі.
Водночас частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, при розгляді справи в порядку спрощеного провадження судові дебати як стадія судового розгляду не передбачені.
Відтак, відповідно до буквального тлумачення змісту наведених норм, ключовим для прийняття до розгляду заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у порядку спрощеного провадження є вирішення питання порядку подання доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи у межах судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, тобто без проведення судових дебатів (правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №300/1490/20).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
На підтвердження понесених витрат на загальну суму 1600 Євро, яка включає в себе 550 Євро витрат на правничу допомогу та 1100 Євро “гонорар успіху» у розмірі 20% від присудженої до стягнення з відповідача суми заборгованості, а також 1500 грн витрат на переклад документів представником позивача подано суду копію Договору про надання правничої допомоги №102 від 29.04.2025, копію Замовлення №1 від 29.04.2025 до Договору про надання правничої допомоги №102 від 29.04.2025, копію рахунку №21 від 30.04.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) №1 від 09.10.2025 до Договору про надання правничої допомоги №102 (замовлення №1) та рахунок №32 від 28.07.2025, а також копію рахунку ТОВ “Київське обласне бюро перекладів» №05-19/274264 від 05.05.2025 та банківські виписки з рахунку Адвокатського об'єднання за 05.05.2025 та 05.08.2025.
Як вбачається із матеріалів справи, між АЛПЕТ-ЛЕТ ДООЕЛ (клієнтом, позивачем у справі) та Адвокатським об'єднанням “Грандліга» (Адвокатським об'єднанням) було укладено Договір про надання правничої допомоги №102 від 28.04.2025 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу щодо стягнення на користь клієнта боргів, зокрема, основної заборгованості, інфляційних втрат, процентів, штрафних санкцій, тощо з боржників клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а клієнт зобов'язався прийняти надані послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
У відповідності до 2.1. Договору, Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання щодо стягнення боргу з боржника шляхом вчинення наступних заходів:
- ведення листування та проведення телефонних переговорів з боржником; проведення персональних зустрічей з представниками або уповноваженими особами боржника; збирання інформації про боржника, яка може вплинути на виконання ним своїх зобов'язань перед клієнтом, будь-яким незабороненим законом способом; укладання (за погодженням з клієнтом) мирових угод з боржником або угод про відстрочку чи розстрочення сплати боргу або угод про поруку щодо боргу такого боржника;
- проведення досудового претензійного стягнення боргу з боржника;
- здійснення стягнення боргу з боржника, поручителя боржника, або з власника (учасника, акціонера) або керівника боржника (далі за текстом “контролююча особа боржника») через судові органи відповідно до застосовної підсудності та юрисдикції; в разі необхідності застосування заходів забезпечення позову (арешт рахунків та/або майна, заборона вчинення юридично значущих дій);
- супровід примусового стягнення боргу з боржника або поручителя або контролюючої особи боржника або іншої уповноваженої особи боржника на стадії виконавчого провадження; оскарження дій або бездіяльності виконавців в процесі здійснення примусового стягнення заборгованостей з боржника, поручителя або з контролюючих осіб боржника та/або інших уповноважених осіб боржника; звернення стягнення на майно та кошти боржника, що належать боржнику від інших осіб;
- виявлення фраудаторних правочинів боржника, поручителя боржника або контролюючих осіб боржника; здійснення визнання вищезазначених фраудаторних правочинів недійсними через судові органи відповідно до застосовної підсудності та юрисдикції з застосуванням наслідків недійсності; в разі необхідності застосування заходів забезпечення позову (арешт рахунків та/або майна, заборона вчинення юридично значущих дій); ведення судових справ щодо реалізації наслідків недійсності вищезазначених правочинів;
- реалізація та супровід процедури банкрутства (включаючи санацію, розпорядження майном, ліквідаційну процедуру) боржника; виявлення підстав для притягнення контролюючих осіб або інших уповноважених осіб боржника до солідарної або субсидіарної відповідальності за борги боржника; здійснення притягнення контролюючих осіб або інших уповноважених осіб боржника до солідарної або субсидіарної відповідальності через судові органи відповідно до застосовної підсудності та юрисдикції; в разі необхідності застосування заходів забезпечення позову (арешт рахунків та/або майна, заборона вчинення юридично значущих дій);
- здійснення дій щодо притягнення боржника та/або його контролюючих осіб та/або інших уповноважених осіб боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду щодо стягнення боргу з боржника та/або контролюючої особи боржника та або іншої уповноваженої особи боржника;
- здійснення дій щодо визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні щодо боржника, поручителя боржника, або контролюючої особи боржника.
- інших заходів, не заборонених законодавством.
В силу положень п. 2.2. Договору, здійснення конкретного виду заходу узгоджується сторонами у замовленні до цього Договору.
Гонорар та порядок розрахунків сторонами погоджено у п. 6 Договору, який передбачає, що вартість правової допомоги Адвокатського об'єднання, порядок його оплати визначається за домовленістю сторін і вказується у Замовлені, що є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку ускладнення справи або виникнення нових обставин по справі, які не були відомі сторонам під час узгодження розміру гонорару, сторони можуть за взаємною згодою змінити розмір раніше узгодженого розміру гонорару. Змінений розмір гонорару фіксується у додатковій угоді.
Даний Договір у відповідності до п. 9.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Цей Договір укладений на невизначений строк - на увесь час, протягом якого сторони залишатимуться зацікавленими у продовженні договірних відносин.
Замовленням №1 від 29.04.2025 до Договору про надання правничої допомоги №102 від 29.04.2025 сторони погодили, що Адвокатське об'єднання зобов'язується виконати для клієнта відповідно до умов Договору наступне:
№Вид замовленої правової допомогиГонорар, Євро
1Надання правової допомоги щодо судовою стягнення коштів з ТОВ “Вез Трейд» (ЄДРПОУ: 45249888)500,00
2Складання та подання до приватного/державного виконавця заяви про відкриття виконавчого провадження щодо боржника ТОВ “Вез Трейд» на підставі отриманого судового рішення, супровід та контроль виконавчої процедури150,00
Витрати на виконання замовлення
Переклад та нотаріальне посвідчення іноземних документів для суду45,00
Судовий збір78,00
У пункті 2 Замовлення сторони погодили, що у разі задоволення позовних вимог, клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар успіху (додаткова винагорода) у розмірі 20% від суми стягнутої судом з ТОВ “Вез Трейд» (ЄДРПОУ: 45249888) на користь клієнта.
На підставі п. 3 Замовлення, гонорар, передбачений підпунктом 1 пункту 1 цього Замовлення, сплачується клієнтом в такому порядку: 50% протягом 5 банківських днів з дня укладення цього Замовлення, інші 50% протягом 15 календарних днів після закінчення строку для подання відзиву за умови що ТОВ “Вез Трейд» (ЄДРПОУ: 45249888) не подано заперечення проти вирішення спору в господарському суді.
Витрати на виконання замовлення, передбачені підпунктом 3 і 4 пункту 1 цього Замовлення, сплачується клієнтом протягом 5 банківських днів з дня укладення цього Замовлення (п. 4. Замовлення).
Згідно п. 5 Замовлення, гонорар успіху, передбачений пунктом 2 цього Замовлення, сплачується клієнтом протягом 10 календарних днів з дня зарахування стягнутих коштів на рахунок Клієнта.
За змістом п. 6 Замовлення, гонорар, передбачений підпунктом 2 пункту 1 цього Замовлення, сплачується Клієнтом протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності судовим рішенням.
У відповідності до умов Замовлення №1 від 29.04.2025 до Договору про надання правничої допомоги №102 від 29.04.2025 Адвокатським об'єднанням виставлено до оплати позивачем рахунок №21 від 30.04.2025 на суму 373 Євро, в тому числі 250 євро за надання правової допомоги, 45 Євро за переклад та нотаріальне завірення перекладу документів, 78 Євро судового збору та рахунок №32 від 28.07.2025 на суму 250 Євро за надання правової допомоги. Сума 373 євро, визначена рахунком №21 від 30.04.2025, сплачена позивачем 05.05.2025, сума 250 євро, визначена рахунком №32 від 28.07.2025, сплачена позивачем 05.08.2025.
На виконання умов Договору про надання правничої допомоги №102 від 29.04.2025 та Замовлення №1 від 29.04.2025 Адвокатським об'єднанням складено детальний опис робіт (надання послуг) №1 від 09.10.2025, до якого включено наступні послуги/виконані роботи:
- правовий аналіз спірних правовідносин, опрацювання та правовий аналіз письмових матеріалів;
- опрацювання та аналіз судової практики щодо розгляду питань, які виникли в межах спірних правовідносин;
- надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з питань, що стосуються справи;
- напрацювання правової позиції та стратегії по справі;
- визначення, збір та формування доказів;
- складання листа на адресу відповідача щодо поставки товару;
- представництво інтересів під час розгляду справи (в тому числі, складання та подання до суду процесуальних документів.
За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь сторони позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).
Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі “East/West Alliance Limited» проти України", від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача суми 500 Євро витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, що знайшла свій вияв у наступному.
Стосовно наведених у детальному описі робіт №1 від 09.10.2025 послуг “правовий аналіз спірних правовідносин, опрацювання та правовий аналіз письмових матеріалів»; “опрацювання та аналіз судової практики щодо розгляду питань, які виникли в межах спірних правовідносин»; “надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з питань, що стосуються справи»; “напрацювання правової позиції та стратегії по справі»; “визначення, збір та формування доказів»; “складання листа на адресу відповідача щодо поставки товару», суд вважає за доцільне відзначити про те, що представником позивача не надано суду належних доказів проведення адвокатом відповідного консультування, зокрема, яким засобом комунікації таке було здійснено, в які дату та час, який характер питань був його предметом, доказів фіксації та обліку витраченого часу тощо. Крім того, збір, аналіз, вивчення і дослідження документів, якими доказово обґрунтована позиція сторони у спорі, є необхідною передумовою для складання відповідної заяви по суті справи (позовної заяви), а отже, і складовою послуг з її підготовки та оформлення. Відтак, витрати в цій частині відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають. Водночас суд зважає і на те, що позовна заява в даній справі не містить жодного посилання на правові висновки Верховного Суду, які підлягали дослідженню і застосуванню об'єднанням під час формування позиції позивача щодо спірних правовідносин.
Із приводу заявленої до відшкодування вартості послуги “Представництво інтересів під час розгляду справи (в тому числі складання та подання до суду процесуальних документів)», суд зазначає, що представником позивача - адвокатом, будь - яких інших, крім позовної заяви, процесуальних документів в межах розгляду справи №907/703/25 суду не подавалось. Крім того, дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних, та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а тому, адвокат участі в судових засіданнях по розгляду даної справи не приймав. Відповідач відзиву на позовну заяви у даній справі чи будь - якої іншої заяви з процесуальних питань у межах розгляду даної справи не подавав, що, відповідно не потребувало надання представником позивача відповідних спростувань чи інших процесуальних документів.
Водночас позовна заява в даній справі виготовлена на 6 аркушах, 2 із яких фактично займають титульна сторінка, прохальна частина позову і зазначення додатків, доданих до позовної заяви, та переважну більшість тексту в якому складають цитування умов договору та норм права; крім того, між багатьма абзацами зроблено значний інтервал, що збільшує обсяг документу. Відтак, суд вважає, що написання позовної заяви не потребувало значного обсягу часу та не вимагало особливої юридичної і технічної роботи.
Додатками до позовної заяви, які стосуються спірних правовідносин сторін спору, є виписка з реєстру щодо правосуб'єктності позивача; копія укладеного між сторонами спору Контракту №35 від 12.06.2024; листа від 21.05.2025 з доказами надіслання; претензія №0507/24-1 від 05.07.2024 з доказами надіслання; рахунок №С7-01/2024 від 12.06.2024 на оплату товару за Контрактом; платіжна квитанція про перерахування передоплати за товар від 14.06.2024. Решта додатків позовної заяви - документи, складені з метою та за результатами надання позивачу правничої допомоги; пов'язані з перекладом документів щодо спірних правовідносин; пов'язані з оформленням та поданням позовної заяви у даній справі; пов'язані із підтвердженням повноважень представника позивача - адвоката.
З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача та стягнення на користь Друштво за трговиja и услуги АЛПЕТ-ЛЕТ ДООЕЛ увоз-извоз Скопjе, м. Скоп'є, Республіка Північна Македонія витрат на професійну правничу допомогу в сумі 150 Євро.
Водночас відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, що підтриманий Верховним Судом у постановах від 10.11.2023 у справі №911/1546/22, від 06.08.2024 у справі №913/162/22, частиною 1, 2 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
У частині заяви представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення у справі №907/703/25 щодо стягнення з відповідача на користь сторони позивача суми 1100 Євро “гонору успіху», суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось судом попередньо, при визначенні суми відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна за змістом позиція викладена у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v.Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають “гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі “Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала “гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У даному випадку, представник позивача - адвокат заявив до стягнення з відповідача суму 1100 Євро. Зазначена сума визначена як “гонорар успіху» за досягнення позитивного результату для позивача в суді - задоволення позовних вимог.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення “гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат, а стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.
Схожа за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі №910/2461/24.
У зв'язку із цим суд бере до уваги, що дана справа не відноситься до категорії складних, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників спору, стороною відповідача не подавалися заперечення щодо заявлених позовних вимог, позивачем не доведено факту опрацювання спірних правовідносин сторін у тій мірі, що вказана ним у детальному описі.
Крім того, суд враховує, що погоджений додатковий “гонорар успіху» є домовленістю клієнта і Адвокатського об'єднання, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі “гонорару успіху», зазначеного заявником.
Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 30.09.2025 у справі №910/2461/24.
Включення до наданих послуг “гонорару успіху», вартість якого, відповідно до умов Замовлення №1 від 29.04.2025 до Договору про надання правничої допомоги №102 від 29.04.2025, складає 1100 Євро, не відповідає критерію розумності, а також такі витрати не мають характеру необхідних в даній справі, не співрозміріні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обґрунтованою сумою “гонорару успіху», яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 150 Євро. У стягненні решти суми “гонорару успіху» належить відмовити.
Поряд з тим, поданою заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі, представник позивача, просить суд стягнути з відповідача суму 1500 грн. на відшкодування витрат позивача по здійсненню перекладу документів, поданих до матеріалів справи.
Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, у тому числі, пов'язані із залученням перекладачів.
Статтею 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
За положеннями ч. 1 ст. 10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Приписами ч. 2, 4, 5 ст. 127 ГПК України встановлено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно із ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, в пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у даній справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 та від 01.06.2022 у справі №922/2360/21.
За матеріалами справи судом встановлено, що при зверненні з позовом у даній справі позивачем у якості доказів подавалися документи у перекладі з македонської та англійської мови на українську мову.
Водночас доводячи фактичне отримання послуг із перекладу вказаних документів та понесення у зв'язку з цим відповідних витрат на їх оплату, сторона позивача до матеріалів справи долучила копію рахунку ТОВ “Київське обласне бюро перекладів» №05-19/274264 від 05.05.2025 на оплату послуг з перекладу на українську мову витягу з Центрального реєстру Республіки Північна Македонія та доказу сплати за товар - SWIFT вхідне повідомлення; засвідчення підпису перекладача на загальну суму 1500 грн; банківську виписку з рахунку Адвокатського об'єднання за 05.05.2025, що відображає здійснення оплати послуг перекладу документів згідно рахунку №05-19/274264 від 05.05.2025 на суму 1500 грн.
Суд враховує, що наявні в матеріалах справи переклади документів було здійснено перекладачем Реутою Дмитром Ігоровичем, особу якого встановлено та справжність підпису посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О.
Відтак, надавши оцінку поданим стороною позивача доказам на підтвердження понесених витрат на послуги перекладача при перекладі документів, пов'язаних із розглядом даної справи, суд доходить висновку про доведеність таких витрат на загальну суму 1500 грн, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 у справі №922/2360/21.
Із урахуванням вищенаведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника Друштво за трговиja и услуги АЛПЕТ-ЛЕТ ДООЕЛ увоз-извоз Скопjе, м. Скоп'є, Республіка Північна Македонія про ухвалення додаткового рішення у справі №907/703/25 та стягнення з відповідача суми 150 Євро на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, 150 “гонорару успіху» та 1500 грн на відшкодування витрат з перекладу документів. В задоволенні решти вимог заяви належить відмовити.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України
1. Заяву представника Друштво за трговиja и услуги АЛПЕТ-ЛЕТ ДООЕЛ увоз-извоз Скопjе, м. Скоп'є, Республіка Північна Македонія про ухвалення додаткового рішення у справі №907/703/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вез Трейд», вул. Капушанська, будинок 150, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 45249888) на користь Друштво за трговиja и услуги АЛПЕТ-ЛЕТ ДООЕЛ увоз-извоз Скопjе, вул. Франьо Клюз, будинок 3/13-15, м. Скоп'є, Республіка Північна Македонія (єдиний реєстраційний номер суб'єкта 7689969) суму 150 Євро (Сто п'ятдесят Євро) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, 150 (Сто п'ятдесят Євро) “гонорару успіху» та 1500 грн (Одна тисяча п'ятсот гривень) на відшкодування витрат з перекладу документів.
3. В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу та “гонорару успіху» відмовити.
4. Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне додаткове рішення складено та підписано 19.12.2025.
Суддя Л.І. Пригара