вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
19.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5846/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флай Ойл", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Каботаж", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором поставки №26-23 від 07.04.2023 у загальному розмірі 169 416,28 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Флай Ойл" (далі - позивача) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (подано через підсистему "Електронний суд"), у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Каботаж" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки №26-23 від 07.04.2023 у загальному розмірі 169 416,28 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 100 000,00 грн., 3% річних у розмірі 4 220,27 грн., пеня у розмірі 51 346,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 849,15 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 2 422,40 грн. судового збору та 4 000,00 грн. на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
В зазначені строки, які встановленні ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025, сторони не подали витребувані судом документи.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025 продовжено строк розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в межах розумного строку.
Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Але, судова кореспонденція (ухвали суду) були повернуті поштою на адресу суду із позначкою (довідкою) АТ "Укрпошта" - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, відповідно до пункту 5 ч. 6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
З огляду на вищевикладене, ухвала суду про відкриття провадження у справі вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки Укрпошти, зокрема, про відсутність особи за адресою його місцезнаходження, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №904/5846/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.
Докази наявні у матеріалах справи є достатніми для винесення судового рішення без виклику сторін.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Позиція позивача
Позов обґрунтовано тим, що на виконанні умов договору поставки №26-23 від 07.04.2023, позивач здійснив поставку товару, згідно видаткових накладних на загальну суму 223 381,88 грн. Відповідачем не сплачено за даний товар, а тому прострочена заборгованість за Договором поставки №26-23 від 07.04.2023 відповідача перед позивачем складає 100 000,00 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
07 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Флай Ойл» (далі - Постачальник / Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО КАБОТАЖ» (далі - Покупець / Відповідач) укладено договір №26-23 (далі - Договір), за умовами якого (пункт 1.1.), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати нафтопродукти (далі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та повністю оплатити його вартість.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується Сторонами та зазначається у рахунку-фактурі та відповідних видаткових накладних.
Пунктом 2.5. Договору визначено, що оплата кожної окремої партії Товару здійснюється Покупцем за умовами та строками визначеними у рахунку-фактурі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця. Рахунок-фактура надається Покупцю засобами телекомунікаційного зв'язку.
Пунктом 2.6. Договору встановлено, що максимальний термін оплати, який може бути встановлений Продавцем у рахунку-фактурі, за окрему партію Товару за цим Договором, не може перевищувати 5 банківських днів з дати поставки (передачі) товару Покупцю.
Пунктом 3.5. Договору встановлено, що факт поставки товару (передачі у власність) в рамках цього Договору підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Цим же пунктом регламентовано, що датою поставки (передачі у власність товару) вважається дата, що вказана у видатковій накладній.
Отже умовами Договору №26-23 передбачено виконання грошових зобов'язань Покупця не пізніше п'ятого банківського дня з моменту поставки товару.
Згідно з підпунктом 4.4.2 Договору №26-23, обов'язком Покупця є також проводити звірку взаєморозрахунків та підписувати акт звірки взаєморозрахунків між Сторонами.
На виконання положень Договору №26-23 від 07.04.2023 року, Позивачем у період з 05.01.2024 року по 08.07.2024 року було поставлено на користь Відповідача дизельного пального на загальну суму 223 381,88 гривень згідно з наступними видатковими накладними:
- №225 від 05.01.2024 року на суму 6525,00 гривень;
- №436 від 10.01.2024 року на суму 6977,85 гривень;
- №638 від 14.01.2024 року на суму 4390,00 гривень;
- №792 від 16.01.2024 року на суму 13170,00 гривень;
- №2158 від 05.02.2024 року на суму 750,72 гривень;
- №2585 від 10.02.2024 року на суму 4490,00 гривень;
- №8469 від 04.05.2024 року на суму 54178,31 гривень;
- №10526 від 05.06.2024 року на суму 78300,00 гривень;
- №12356 від 06.07.2024 року на суму 18200,00 гривень;
- №12462 від 08.07.2024 року на суму 36400,00 гривень.
Позивач зазначив, що Відповідачем здійснено оплату за придбаний товар не в повному обсязі, а саме сплачено 123 381,88 гривень за договором №26-23 у такі строки та в таких сумах:
- 15.01.2024 року у сумі 6525,00 гривень;
- 15.01.2024 року у сумі 6977,85 гривень;
- 22.01.2024 року у сумі 4390,00 гривень;
- 24.01.2024 року у сумі 13170,00 гривень;
- 14.02.2024 року на суму 4490,00 гривень;
- 16.02.2024 року на суму 750,72 гривень;
- 15.05.2024 року на суму 20000,00 гривень;
- 04.06.2024 року на суму 15000,00 гривень;
- 13.09.2024 року на суму 10000,00 гривень;
- 27.09.2024 року на суму 42078,31 гривень.
Отже, станом на дату подання позовної заяви Відповідачем недоплачено за поставлений на його користь товар за договором №26-23 від 07.04.2023 року суму у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
На виконання підпункту 4.4.2 Договору №26-23, Відповідачем 15 липня 2024 року було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.07.2024-15.07.2024 між сторонами за Договором №26-23 від 07.04.2023, яким зафіксовано заборгованість станом на 15.07.2024 року у розмірі 152078,31 гривень, що є додатковим доказом у підтвердження позиції Позивача.
Відповідач заборгованість в зазначені строки не погасив, що і стало причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором вартістю 223 381,88 грн.
Вищевказані видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у ній відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на встановлений судом момент поставки товару, строк оплати є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, оскільки відсутність повної оплати поставленого за Договором товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 100 000,00 грн визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо суми пені
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
За положеннями пункту 5.2. Договору №26-23, кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) Товар) за цим Договором, повинна на вимогу і на користь іншої сторони сплатити пеню в розмірі 0,1% (нуль цілих однієї десятої) відсотка від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені пеня за загальний період прострочення з 05.01.2024 по 26.09.2025 в сумі 51 346,86 грн.
Перевіривши розрахунки пені судом встановлено, що даний розрахунок розрахований позивачем відповідно до вимог діючого законодавства та договору.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 51 346,86 грн.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 4 220,27 грн. за загальний період прострочення з 05.01.2024 по 26.09.2025 та інфляційні втрати на суму боргу 100 000,00 грн за період з серпня 2024 року по серпень 2025 року у розмірі 13 849,15.
Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційні втрати є вірними.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судового збору
Згідно із статтею 129 Господарського процесуально кодексу України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Враховуючи вищевикладені обставини, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу.
У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00грн.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що 26 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Флай Ойл» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юристи та партнери» (виконавець) було укладено договір про надання правничої допомоги №26/09-25ЮП2.
Пунктом 4.1. Договору №26/09-25ЮП2 було узгоджено, що за надані послуги Замовник виплачує Виконавцеві плату у наступному розмірі: - 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок) - у строк до 01 жовтня 2025 року.
Платіжною інструкцією №6821 від 13.10.2025 року з боку Позивача за договором №26/09-25ЮП2 було сплачено 4000 (чотири) тисячі гривень на користь ТОВ “Юристи та партнери»
Сторонами 29.09.2025 року складено акт виконаних робіт на суму 4000,00 гривень.
Відповідачем не надано до суду заперечень стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги, проте господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення заявлених витрат, у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.
Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді.
Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, господарський суд зазначає, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної.
Господарський суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.
Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Каботаж" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Пушкіна Генерала (Шевченківський, Соборний Райони), буд. 16д, код ЄДРПОУ 44765913) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Флай Ойл" (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 201/5, код ЄДРПОУ 42467625) суму основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., 3% річних у розмірі 4 220,27 грн., пеня у розмірі 51 346,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 849,15 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 19.12.2025.
Суддя В.Г. Бєлік