пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 грудня 2025 року Справа № 903/999/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації
до відповідача: Турійської селищної ради Ковельського району
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Ліси України»
про скасування державної реєстрації земельної ділянки,
Представники сторін:
прокурор: Рішко Артем Васильовитч, службове посвідчення №071761 від 01.03.2023;
від позивача: не прибули;
від відповідача: не прибули;
від третьої особи: не прибули
Встановив: Керівник Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся з позовом до Турійської селищної ради Ковельського району та просить суд усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 площею 50,7538 га у Державному земельному кадастрі.
В обґрунтування позовних вимог прокурор доводить, що земельну ділянку з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 площею 50,7538 га незаконно вилучено з лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передання її з державної у комунальну.
Ухвалою суду від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.11.2025. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Ліси України».
06.11.2025 від Державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Ліси України» через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли письмові пояснення за вх. №01-87/5072/25.
07.11.2025 через відділ документального забезпечення та контролю суду відповідач подав клопотання за вх. №01-87/5072/25 про розгляд справи за відсутності представника Турійської селищної ради. При цьому, позов визнають повністю, не заперечують щодо його задоволення.
Ухвалою суду від 24.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 17.12.2025
Представник позивача, відповідача та третьої особи не прибули у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника позивача, відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Присутній в судовому засідання прокурор з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, а також на докази, долучені до справи, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказаний орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 кодексу України).
За положеннями ч. 3 ст. 23 представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства, а отже, розподіл землі особливо чутливим до принципів справедливості, розумності й (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
Віднесення земельної ділянки до земель комунальної власності, яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується в лісогосподарських цілях, беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси Українського народу.
Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.
Прокурором встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування.
В результаті винесення спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області відбулася незаконна зміна цільового призначення частини вищезазначеної земельної ділянки та вилучення її з постійного користування державного лісогосподарського підприємства.
Попередження незаконної зміни цільового призначення земель лісового фонду, які мають статус особливо цінних земель, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах становили саме ті обставини, які потребували невідкладного захисту з огляду на їх значимість.
Не вжиття заходів до усунення наявних порушень, могло привести до знищення лісової екосистеми, відтак бездіяльність позивача зумовлювала настання невідворотних негативних наслідків.
У цьому випадку звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення, держава протиправно позбавлена будь-якої можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.
Крім того, віднесення частини спірної земельної ділянки до земель запасу створює реальну загрозу передачі вказаних земель у приватну власність, що ускладнить, або навіть унеможливить повернення їх до земель державної власності.
Пред'явлення цього позову зумовлене виключно необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірної реєстрації частини земельної ділянки державної форми власності у Державному земельному кадастрі як землі запасу сільськогосподарського призначення ненадані у власність чи у користування.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України Волинська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями лісогосподарського призначення за межами населених пунктів для всіх потреб, які перебувають виключно у державній власності.
Отже, держава як власник земель вищезазначеної категорії земель делегувала Волинській обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.
Листом від 11.08.2025 повідомлено Волинську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства.
У відповідь на зазначений лист адміністрацією інформовано, що заходи щодо усунення перешкод у здійсненні права розпорядження землями лісогосподарського призначення не вживались, при цьому висловлено позицію про неможливість звернення до суду у зв'язку обмеженим бюджетним фінансуванням (лист від 04.09.2025).
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Ковельською окружною прокуратурою інформовано Волинську обласну військову адміністрацію про намір пред'явити позов (лист від 21.10.2025 №52-3377ВИХ-25).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт не звернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, суд вважає, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» при поданні даного позову до суду.
Позов прокурора обґрунтовано тим, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06.12.2024 №10-3-0.31-4992/2-24 на підставі технічної документації і землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Турійського району Волинської області, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.01.2020 №3-825/15-20-СГ «Про проведення державної інвентаризації земель» Головним Управлінням Держгеокадастру 23.01.2020 утворено в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 площею 50,7538 га. Відповідні відомості про реєстрацію вказаної земельної ділянки внесено до Державного земельного кадастру 02.11.2020. При цьому як вбачається з листів ГУ Держгеокадастру від 07.02.2025 та від 11.04.2025 накази про затвердження технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 площею 50,7538 га не приймалися.
Таким чином земельна ділянка з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 площею 50,7538 га утворилася на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.01.2020 №3-825/15-20-СГ «Про проведення державної інвентаризації земель».
Згідно поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 16.00 землі запасу.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 у вказаному реєстрі не зареєстрована.
Станом на прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області наказу від 23.01.2020 №3-825/15-20-СГ «Про проведення державної інвентаризації земель» згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції чинній станом на 16.10.2020 (на час прийняття наказу) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками. Зокрема з 27.05.2021 згідно пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Отже, на момент набрання чинності вказаним вище положенням Земельного кодексу України чинності спірна земельна ділянка, будучи ще не сформованою в розумінні положень Земельного кодексу України перейшла в комунальну власність Турійської селищної ради саме з 27.05.2021, оскільки розташована за межами населених пунктів Турійської селищної ради.
Разом з тим встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 частково накладається на землі лісового фонду (землі лісогосподарського призначення) у межах кварталу 30 Ружинського лісництва філії «Володимир Волинське ЛГ» ДП «Ліси України» (до 2021 року квартал 1 Турійського лісництва) та перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України», що підтверджується наступними доказами, а саме:
1. Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації №109 від 12.03.2011 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано дозвіл ДП «Турійське ЛГ» на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства згідно додатків.
Згідно додатку №2 до вищезазначеного розпорядження Ружинська сільська рада (коли) передала 168 га ДП «Турійське лісове господарство». Підставою для передачі вказаної площі слугувало самозалісення земель природним шляхом.
2. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування щодо 8 кварталу Ружинського лісництва (фрагменти з планшетів, копії таксаційних описів кварталу, копії фрагменту плану лісонасаджень).
З указаних документів вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 площею 50,7538 га розташована у 30 кварталі 61 виділі Ружинського лісництва ДП «Ліси України». Крім цього, згідно таксаційного опису плану лісонасаджень Ружинського лісництва, у 61 виділі 30 кварталу (де розміщена спірна земельна ділянка) наявні лісові насадження природного походження віком 9 років (станом на 2013 рік) та діаметром 4 см куб.
Згідно актуальних правових висновків Верховного Суду (постанова від 16.08.2023 у справі № 676/4200/21, постанова від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21, постанова від 18.10.2023 у справі № 280/1353/18) планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними та допустимими доказами, з урахуванням інформації, яка у них відображена.
3. Лист з викопіюванням ВО «Укрдержліспроект» №03/990-24, згідно якого спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 площею 50,7538 га частково накладається на землі лісового фонду та розташована у кварталі № 30 Ружинського лісництва.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21, від 15.11.2023 у справі №911/351/22, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб'єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об'єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.
4. Листи Філії «Володимир-Волинське ЛГ» ДП «Ліси України» 656/26.1.9-2023 від 28.11.2023 та 670/26.1-2024 від 04.09.2024, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка площею 50,7538 га згідно матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення у 61 виділі 30 кварталу Ружинського лісництва.
Філія «Володимир-Волинське ЛГ» ДП «Ліси України» є спеціалізованим лісогосподарським підприємством, який за наявності розроблених та затверджених матеріалів лісовпорядкування володіє достовірними відомостями щодо розташування спірної земельної ділянки у межах земель лісового фонду.
5. Акт обстеження земельних ділянок, які накладаються на держлісфонд Ружинського лісництва Філії «Володимир-Волинське ЛГ» ДП «Ліси України» від 27.08.2024, складеного комісією в складі інженера лісового господарства Омелянчука В.М., лісничого Ружинського лісництва Шубки Ю.М, згідно якого спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 площею 50, 7538 га частково розміщена 61 виділі 30 кварталу Ружинського лісництва. Станом на 27.08.2024 (дата проведення обстеження) на земельній ділянці зростають лісові насадження віком 20 років та середнім діаметром 16 см куб.
6. Відомості Міністерства юстиції України (лист №129948/10897-4-24/9.1.2 від 19.09.2024 з додатками), наданими у відповідь на запит Ковельської окружної прокуратури, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка номером 0725581700:06:001:0584 площею 50,7538 га відноситься до земель лісогосподарського призначення та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходиться в межах 30 кварталу Ружинського лісництва. Крім цього, вказана земельна ділянка перебуває фактично у постійному користуванні ДП «Ліси України», водночас відповідне право у встановленому законом порядку зареєстроване не було.
7. Викопіювання з відкритих даних "Геопортал Ліси України" (https://forestry.org.ua), на якому зображено розташування та межі кварталу № 8 Ружинського лісництва (безпосередньо у цьому кварталі розташована спірна земельна ділянка з кадастровим номером номером 0725581700:06:001:0584 площею 50,7538 га). При цьому, Геопортал «Ліси України» являє собою веб-сайт та мобільні додатки для доступу й оперування геопросторовою інформацією про ведення лісового господарства.
8. Відомості з Державного земельного кадастру, згідно яких при використанні інтерактивного шару «Ліси» Публічної кадастрової карти спірна земельна ділянка позначається зеленим кольором, як землі лісогосподарського призначення (відповідні відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру автоматично перенесено з Державного лісового кадастру у відповідності до "Порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, іншими кадастрами та інформаційними системами", затвердженого постановою КМУ від 03.06.2013 № 483).
При цьому, навколо спірної земельної ділянки інші земельні ділянки також автоматично виділяються зеленим кольором, як землі лісового фонду - шар "Ліси", оскільки становлять єдиний масив земель лісового фонду, на який розроблено матеріали лісовпорядкування Ружинського лісництва ДП «Ліси України».
Дані відомості отримано з програмного забезпечення Державного земельного кадастру, доступ до якого надано органам прокуратури згідно Порядку його ведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
Отже, дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області при проведенні державної інвентаризації земель, за результатами якої утворилася земельна ділянка з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584, призвели до незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, передання земельної ділянки із державної у комунальну власність. При цьому як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 07.02.2025 №10-3-0.31-351/2-25 накази про затвердження технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки не приймалися.
Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам судом встановлено, наступне:
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
У ст. 5 Лісового кодексу України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Згідно ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.
Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній і приватній власності.
За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області про затвердження технічної документації із землеустрою) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц зазначено наступне: "Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Отже, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної та приватної власності є неправомірною.
Разом з тим, з ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття спірних розпоряджень Ковельської рай держадміністрації, наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинської області, рішень Велицької сільської ради) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.
Згідно ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п'ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, станом на 2013 рік вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.
Відтак, щодо частини спірної земельної ділянки неправомірно прийнято наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.01.2020 №3-825/15-20-СГ «Про проведення державної інвентаризації земель».
З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 19.09.2024 №129948/10897-4-24/9.1.2 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із земель лісогосподарського призначення спірної земельної ділянки не приймалось.
Станом на час прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.01.2020 №3-825/15-20-СГ «Про проведення державної інвентаризації земель» у відповідності до вимог ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України питання щодо вилучення земель лісогосподарського призначення та розпорядження такими ділянками належали до компетенції Кабінету Міністрів Україні та Волинській обласній державній адміністрації, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.
Отже, ГУ Держгеокадастру у Волинській області всупереч ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України розпорядилося частиною спірної земельної ділянки, провівши її інвентаризацію як земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Згідно ст.ст. 17, 20, 122, 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття спірного наказу) Держгеокадастр взагалі не наділений повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потребу межах населених пунктів.
Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Отже, оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.01.2020 №3-825/15-20-СГ «Про проведення державної інвентаризації земель» прийнятий в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування без їх вилучення у постійних користувачів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
В пунктах 83-87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц викладено такі висновки: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.
Отже, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.01.2020 №3-825/15-20-СГ «Про проведення державної інвентаризації земель», яким частина спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, внаслідок проведення інветаризації віднесена до земель сільськогосподарського призначення, вичерпав свою дію після проведення інвентаризації та, відповідно, утворення в тому числі спірної земельної ділянки, яка частково відноситься до земель лісогосподарського призначення. Враховуючи наведене, скасування вищезазначеного наказу ГУ Держгеокадастру не призведене до ефективного поновлення інтересів держави.
Щодо вимоги про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України “Про землеустрій», в редакції чинній на момент формування спірної земельної ділянки, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України “Про землеустрій»).
Вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель визначає Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент формування спірної земельної ділянки) інвентаризація земель проводиться з метою забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.
Інвентаризація земель проводиться виходячи з принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення (п. 3 Порядку).
Відповідно до п. 7 Порядку під час проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.
Згідно з п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт розробляється технічна документація, склад якої встановлений статтею 57 Закону України “Про землеустрій».
Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України (п.28 Порядку). Відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (п. 30 Порядку).
Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
У зв'язку з цим відділом у Петриківському районі Міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам'янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 02.11.2020 зареєстровано спірну земельну ділянку.
Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За змістом ч.1 ст.24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
За приписами ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Під час інвентаризації невірно визначено цільове призначення земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка частково належить до земель лісогосподарського призначення, оскільки охоплена матеріалами лісовпорядкування.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584 в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі частини земельної ділянки з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення відноситиме її в подальшому до земель комунальної форми, що надасть право Турійській селищній раді у будь-який час внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а також якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.
Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відтак, враховуючи те, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що стало однією з підстав для подальшої її передачі до земель комунальної власності, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, усунувши перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Суд погоджується із доводами прокурора, що ним обрано такий спосіб захисту, який, який може відновити інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584
Отже, позовна вимога в частині усунення перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584, площею 50,7538 га в Державному земельному кадастрі підставна та підлягає до задоволення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2422,40 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити.
2. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725581700:06:001:0584, площею 50,7538 га в Державному земельному кадастрі.
3. Стягнути з Турійської селищної ради Ковельського району (Волинська область, Ковельський район, селище міського типу Турійськ, майдан Центральний, 1, код ЄДРПОУ 04333052) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2 422,40 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення
складено 19.12.2025.
Суддя В. М. Дем'як