Житомирський апеляційний суд
Справа №935/2957/24 Головуючий у 1-й інст. Щербаченко І.В.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
18 грудня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 935/2957/24 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Щербаченко І.В. у місті Коростишеві,
У жовтні 2024 року представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі Товариство, ТОВ «Юніт Капітал», позивач) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 33 489,7 грн заборгованості за кредитним договором № 551599640 від 06 листопада 2021 року, судовий збір в сумі 2422,4 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Позов мотивувався тим, що 06 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 551599640у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Позичальник за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору.
Після чого, добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, перевірило особисті дані відповідача і платіжну картку, з метою ідентифікації.
ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV94V7М. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 8500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
06 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8500,00 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 . Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Представник вказував, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, та 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року укладені додаткові угоди до нього, яким продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 до 31 грудня 2024 року.
Згідно умов цього договору, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 551599640від 06 листопада 2021 року.
Крім того, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01 та у подальшому укладено додаткові угоди № 2 від 03 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 551599640від 06 листопада 2021 року.
Також, 30 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.
Заочним рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі, представник ТОВ «Юніт Капітал» просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та вирішити питання перерозподілу судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що помилковим є висновок суду першої інстанці, що позивач не набув права вимоги до відповідача, оскільки договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, який укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», передбачено відступлення права вимоги, яке виникне в майбутньому, а тому вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги.
Зазначає, що сутність договору факторингу № 28/1118-01 полягає не у відсутності права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, оскільки реєстр прав вимоги укладено в момент дії договору факторингу, а також після укладення кредитного договору № 551599640 від 06 листопада 2021 року, тому до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло наявне право вимоги, перехід якого узгоджується з договором та законодавством.
Також звертає увагу, що вищевказаний договір факторингу у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом у даній справі. Зазначає, що позивачем надано суду належні та допустимі докази, а саме конкретні, індивідуалізовані документи, а не просто бланки чи шаблони, які підтверджують факт переходу права вимоги за договором факторингу та містять всю необхідну інформацію для ідентифікації відповідача та визначення обсягу вимог.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що на момент укладення договору факторингу (28 листопада 2018 року) первинний кредитний договір, право вимоги за яким відступається, мав би бути укладеним між первинним кредитором та боржником, тому ТОВ «Таліон Плюс» не могло набути права вимоги за договором кредиту № 551599640від 06 листопада 2021 року на підставі договору факторингу, оскільки на момент його укладення будь-яких зобов'язальних відносин між первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не існувало. Права кредитора за договором № 551599640від 06 листопада 2021 року до позивача не перейшли, внаслідок чого позивач не набув прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 .
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками з огляду на таке.
Судом встановлено, що 06 листопад 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 551599640, відповідно до умов якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту на суму 8500,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.39 зворот-43).
Пунктом 1.7. договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів.
Згідно з пунктом 1.9.1. договору на період строку, визначеного п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,7 процентів річних, що становить 1,98 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Як передбачено п.1.9.3 договору, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 766,5 процентів річних, що становить 2,10 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставкою за весь строк користування кредитом.
Кредитний договір № 551599640від 06 листопада 2021 року підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV94V7М було відправлено позичальнику 06 листопада 2021 року, о 20:42:24 год, на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів 0976887166, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 06 листопада 2021 року, о 20:42:24 год, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/Підписати»», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій (а.с.43).
У заявці про отримання грошових коштів в кредит від 06 листопада 2021 року міститься інформація про особисті дані позичальника, про розмір бажаного кредиту, який становить 8500,00 грн та номер карти позичальника № 5168-74ХХ-ХХХХ-7278 (а.с.51).
З платіжного доручення № 6309875e-6ead-48af061e-fce9cfa46a18 від 06 листопада 2021 року вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 8500,00 грн. У графі «призначення» вказано про перерахування коштів за договором № 551599640від 06 листопада 2021 року (а.с.62).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за умовами договору від 06 листопада 2021 року через АТ «Таскомбанк» перерахувало відповідачу грошові кошти за договором № 551599640у розмірі 8500,00 грн на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки № 3980/47.1.-БТ від 08 серпня 2024 року (а.с.63).
Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується випискою з його особового рахунку за кредитним договором № 551599640 від 06 листопада 2021 року(а.с.16).
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Положеннями частини 1 статі 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закону).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору.
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 551599640від 06 листопада 2021 року.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Матеріалами справи встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (а.с.65-68).
Згідно п.2.1 укладеного договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п.п.1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (а.с.71).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2021 року (а.с.72-75).
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с.77).
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року (а.с.78).
31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с.79).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 168 від 11 січня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 22 597,8 грн, яка складається з 8500,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 14 097,8 грн заборгованості по несплаченим відсоткам (а.с.80-81).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с.82-84).
Пунктом 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року передбачено, що строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року.
03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с.87).
30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 30 грудня 2024 року (а.с.88).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 33 489,7 грн, яка складається з 8500,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 24 989,7 грн заборгованості по несплаченим відсоткам (а.с.11-12).
У подальшому, 30 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 551599640 від 06 листопада 2021 року у загальному розмірі 33 489,7 грн (а.с.13-16).
Відповідно до реєстру боржників від 30 вересня 2024 року до договору факторингу № 3009/24 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 33 489,7 грн, яка складається з 8500,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 24 989,7 грн заборгованості по несплаченим відсоткам (а.с.18-19).
За правилами частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
Пунктом 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно пункту 1.4. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
У копії договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року наявні також підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт Капітал».
Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду з позовом, представник ТОВ «Юніт Капітал» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 33 489,7 з яких: 8500,00 грн - заборгованість по кредиту та 24 989,7 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 8500,00 грн.
Таким чином заборгованість по тілу кредиту складає 8500,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів, а тому вказана сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню з останнього на користь ТОВ «Юніт Капітал».
Заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 33 489,7 грн, ТОВ «Юніт Капітал» обчислило їх на день набуття ним права вимоги за договором.
Як встановлено із матеріалів справи, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів.
Відповідно до п.1.7 договору кредитної лінії кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.
Згідно платіжної інструкції ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти в сумі 8500,00 грн 06 листопада 2021 року, тобто в день укладення договору (а.с.62).
Відповідно до п.1.9.1. проценти за користування кредитом нараховуються виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору та здійснюються щоденно за дисконтною процентною ставкою, що становить 1,98 % від суми кредиту за кожний день користування ним.
Враховуючи, що надання першого траншу відбулося в день укладення договору 06 листопада 2021 року, то строк дії кредитної лінії автоматично не продовжився та становив 30 днів.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 5049,00 грн за період з 06 листопада 2021 року по 06 грудня 2021 року, виходячи з розрахунку: 8500,00 грн (тіло кредиту) х 1,98% х 30 днів (строк позики).
Відтак, заборгованість ОСОБА_1 за несплаченими відсотками у сумі 19 940,7 грн є необґрунтованою та не відповідає умовам укладеного кредитного договору.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Відтак, надані позивачем розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників до договору факторингу не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості у сумі 33 489,7 грн.
Враховуючи, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Приймаючи до уваги ту обставину, що матеріали справи не містять доказів повернення ОСОБА_1 кредитних коштів, отриманих ним на підставі договору кредитної лінії № 551599640від 06 листопада 2021 року, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8500,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 5049,00 грн, а всього 13 549,00 грн, що відповідає наданому позивачем розрахунку заборгованості.
Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги за безпідставністю.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
За приписами статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Крім того, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до частини 1 пункту 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України, встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами пунктів 1, 2 частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 0110/24 від 01 жовтня 2024 року; копія Додаткової угоди № 13 до договору про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року; копія акту прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2024 року на суму 6000 грн (а.с.27-28, 29-30, 31 відповідно), копію довіреності від 02 жовтня 2024 року (а.с.33).
Відповідно частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на корить ТОВ «Юніт Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанціях у розмірі 2427,00 грн із розрахунку: ціна позову - 33 489,7 грн, задоволено - 13 549,00 грн = 40,45% х 6000,00 грн : 100% = 2427,00 грн, що відповідає пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову ТОВ «Юніт Капітал» сплачено 2422,40 грн, а за апеляційну скаргу - 3633,60 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги та апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково на 40,45 %, то із ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 2449,65 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Заочне рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 551599640від 06 листопада 2021 року у розмірі 13 549,00 грн, яка складається із: - заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8500,00 грн та 5049,00 грн заборгованості за відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2449,65 грн судового збору та 2427,00 грн витрат на правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді