Житомирський апеляційний суд
Справа №278/528/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/669/25
Категорія ч.2 ст.303, ч.1 ст.307 КК України Доповідач ОСОБА_2
18 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар
судового засідання ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
захисника обвинуваченого
ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі, кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року,
Цим вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільшанка, Чуднівського району Житомирської області, громадянина України, одруженого, на утриманні маючого двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено:
- за ч.2 ст.303 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;
- за ч.1 ст.307 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання та встановлено іспитовий строк - 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов'язки, відповідно до ст.76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; пройти пробаційну програму «Попередження вживання психоактивних речовин».
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні, які становлять 2387 грн 70 коп.
Скасовано арешти, накладені ухвалами Богунського районного суду м. Житомира від 17.01.2025 та від 20.01.2025.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Згідно вироку, ОСОБА_7 , усвідомлюючи значення своїх дій, які полягають у посяганні на суспільні відносини, що забезпечують основні засади суспільної моральності у сфері статевих стосунків та сприяють поширенню аморальності в інтимних стосунках людей, ігноруючи вимоги суспільної моралі, відповідно до яких задоволення статевих потреб повинне здійснюватися без прояву розпусти, безладних статевих контактів і проституції, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, бажаючи мати дохід і стабільне джерело доходу від незаконної діяльності пов'язаної із сексуальною експлуатацією інших жінок, не пізніше 26 листопада 2024 року запропонував ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , займатися проституцією, при його посередництві, на що останні погодились, та у подальшому домовився про вчинення щодо них сутенерства, а саме вчинення дій по забезпеченню їх зайняттям проституцією, що полягали у підшукуванні клієнтів, а саме осіб чоловічої статі для надання їм послуг сексуального характеру, домовленостях з ними за ціну послуг сексуального характеру, надання житла для заняття проституцією, забезпечення транспортуванням, отримання плати від клієнтів за надані ними сексуальні послуги, а також відверненні насильства та обману щодо них з боку клієнтів.
Починаючи не пізніше 26 листопада 2024 року, ОСОБА_7 почав забезпечувати зайняття проституцією ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із особами чоловічої статі, підшукував їм клієнтів для надання послуг сексуального характеру, домовлявся з ними за ціну послуг сексуального характеру, надав житло для заняття проституцією, забезпечував транспортування, отримання плати від клієнтів за надані ними сексуальних послуг, а також відверненні насильства та обману щодо них з боку клієнтів. Таким чином ОСОБА_10 та ОСОБА_11 стали надавати послуги сексуального характеру особам чоловічої статі на виконання домовленості з ОСОБА_7 , за що отримували грошові кошти, з яких частину грошових коштів отримував ОСОБА_7 .
Так, 04.01.2025 близько 20 год. 10 хв. ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинив сутенерство відносно ОСОБА_10 , а саме - звів її з ОСОБА_12 , для надання йому послуг сексуального характеру за гроші, що виразилось в організації їхньої зустрічі у приміщенні по АДРЕСА_3 , де ОСОБА_10 у період приблизно з 20 год 33 хв по 21 год 27 хв надала сексуальні послуги вказаній вище особі за грошові кошти, чим ОСОБА_7 забезпечив останню зайняттям проституцією, за що ОСОБА_13 були сплачені грошові кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у сумі 3000 грн., за організацію надання сексуальних та інших послуг.
Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці у ОСОБА_7 , у порушення Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», виник злочинний умисел направлений на незаконне придбання, зберігання та збут психотропної речовини, обіг якої обмежений законом - «амфетаміну».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання та збут психотропної речовини «амфетаміну» ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням день, час, місці та особи незаконно придбав психотропну речовину «амфетамін», обіг якого обмежено, після чого незаконно зберігав її при собі.
В подальшому, 11.01.2025, близько 19 год 40 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу готельно-ресторанного комплексу «Колиба», який розташований по Сквирському Шосе, 3 у с. Станишівка Житомирського району Житомирської області, під час проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки за грошові кошти в сумі 2000 грн незаконно збув ОСОБА_14 два поліетиленових зіп-пакети із порошкоподібною речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину «амфетамін», масою 0,0257 та 0,0652 г, загальною масою 0,0909 г., яка відповідно до Таблиці 2 список 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, віднесена до психотропних речовин, обіг яких обмежено.
Крім цього, 14.01.2025 ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно вчинив сутенерство відносно ОСОБА_11 , а саме, звів її з ОСОБА_14 , для надання йому послуг сексуального характеру за гроші, що виразилось в організації їхньої зустрічі приблизно з 19 год 35 хв у приміщенні готельно-ресторанного комплексу «Колиба», який розташований по Сквирському Шосе, 3 у с. Станишівка Житомирського району Житомирської області, де за гроші ОСОБА_7 забезпечив ОСОБА_11 зайняттям проституцією, за що ОСОБА_14 були сплачені грошові кошти ОСОБА_7 у сумі 3500 грн. В свою чергу ОСОБА_7 передав частину грошових коштів в сумі 1000 грн ОСОБА_15 як оплату за надання нею сексуальних послуг.
Тобто, своїми умисними діями, які виразилися у вчиненні дій по забезпеченню заняття проституцією іншою особою, тобто у сутенерстві, вчиненому щодо кількох осіб, у незаконному придбанні, зберіганні та збуті психотропних речовин та у вчиненні дій по забезпеченню заняття проституцією іншою особою, тобто у сутенерстві, щодо кількох осіб, вчиненому повторно, ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 303, ч. 1 ст. 307 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить вирок суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.303 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч.1 ст.307 КК України у виді 5 років позбавлення волі, на підстав ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки, поклавши на ОСОБА_7 обов'язки відповідно до вимог ст.76 КК України.
Не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом, правильності кваліфікації дій та доведеності вини ОСОБА_7 , вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
На думку апелянта, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що обставини, зазначені у вироку суду, такі як, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання та відомості про особу обвинуваченого, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і, як наслідок, про наявність підстав для застосування як ст.69 КК України, так і ст.ст. 75, 76 КК України до ОСОБА_16 .
Звертає увагу суду на тому, що звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст.ст. 75, 76, 104 КК України, суд врахував ті ж самі пом'якшуючі вину обставини, що і для застосування ст.69 КК України.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ЗУ про кримінальну відповідальність в частині врахування при призначенні покарання ОСОБА_7 положень ст.104 КК України, оскільки положення даної статті регламентують особливості звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо неповнолітніх осіб, а обвинувачений ОСОБА_7 не є неповнолітньою особою.
Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та ніким з учасників процесу не оспорюється.
Відповідно до положень ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції даних вимог не дотримався.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції, відповідно до положень ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Також судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має молодий вік, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, характеризується посередньо за місцем реєстрації, раніше притягався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, має постійне місце роботи - працює на посаді «Кухар» у ФОП ОСОБА_17 з 20.03.2025 року, на обліку у лікаря-психіатра лікаря-нарколога не перебуває.
Однак, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 покарання, помилково прийшов до висновку про можливість застосування положень ст.69 КК України.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінальної правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК.
Колегія суддів звертає увагу на те, що посилаючись на можливість призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України, суд першої інстанції зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом'якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
З оскаржуваного вироку встановлено, що суд першої інстанції даних вимог не дотримався та не обґрунтував, яким чином сукупність обставин, які він враховує як такі, що пом'якшують покарання, істотно знижують тяжкість вчиненого злочину
Окрім того, відповідно до ч.1 ст.66 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:
1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;
2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;
3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;
4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;
5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;
8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;
9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.
Проте, при ухваленні вироку суд першої інстанції врахував пом'якшуючі обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що відповідно до вимог п.1.ч.1 ст.66 КК України є тотожними обставинами, що пом'якшують покарання та не можуть бути встановленими як дві різні пом'якшуючі обставини.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання є незаконним та необґрунтованим з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Частиною 1 ст.413 КПК України визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.303, ч.1 ст.307 КК України - скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого внаслідок м'якості з постановленням нового вироку в цій частині.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 колегія суддів дотримуючись Загальної частини в межах Особливої частини, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин та особи обвинуваченого, вважає необхідним призначити ОСОБА_7 покарання з межах санкцій ч.2 ст.303 КК України - 4 роки позбавлення волі та ч.1 ст.307 КК України 5 років позбавлення волі, звільнити на підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, якщо протягом якого він не вчинить нового кримінального правопорушення та покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
На думку колегії суддів таке покарання буде відповідати принципам законності, індивідуалізації, справедливості та співмірності та є достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ОСОБА_7 нових кримінальних правопорушень.
Окрім того, згідно вироку суду першої інстанції, суд призначаючи ОСОБА_7 покарання, послався на можливість застосування положень ст.104 КК України.
Відповідно до положень ст.104 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.
За таких обставин, враховуючи, що на момент вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 було 30 років та він не був неповнолітньою особою, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про можливість застосування положень ст.104 КК України, при призначені ОСОБА_7 покарання, а тому посилання на цю норму підлягають виключенню з мотивувальної частини вироку.
Керуючись ст.ст. 615 ч.15, 405, 407, 409, 420 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Богунського районного суду міста Житомира від 23 квітня 2025 року відносно ОСОБА_7 в частині призначення покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий ворок, яким призначити ОСОБА_7 покарання:
-за ч.2 ст.303 КК України у виді 4 років позбавлення волі;
-за ч.1 ст.307 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання та встановити іспитовий строк - 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов'язки, відповідно до ст.76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; пройти пробаційну програму «Попередження вживання психоактивних речовин».
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на ст.104 КК України.
У решті, вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
На вирок суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: