Справа № 156/637/25 Головуючий у 1 інстанції: Бєлоусов А. Є.
Провадження № 22-ц/802/1434/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.
16 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Карпук А. К.,
з участю:
секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
розглянувши в місті Луцьку у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України, малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені та в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , про оголошення фізичної особи померлою, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою її представником ОСОБА_4 , на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2025 року,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою.
На обґрунтування заявлених вимог зазначала, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її чоловіком, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Вказувала, що у зв'язку із військовим вторгненням рф в Україну та запровадженням на території держави воєнного стану з 24.02.2022 ОСОБА_5 добровільно встав на захист суверенітету України, був мобілізований до Державної прикордонної служби України, перебував у складі ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , брав безпосередню участь у бойових діях, у подальшому його було направлено для проходження служби до в/ч НОМЕР_4 , що підтверджується довідками та витягами з наказів, доданих до заяви.
Зазначала, що з 03.01.2023 чоловік перестав виходити на зв'язок, беручи участь у бойових діях у зв'язку із захистом України під час воєнного стану, зник безвісти в східному районі м. Соледара Донецької області .
За результатами службового розслідування обставин та факту зникнення солдата ОСОБА_5 , інспектора прикордонної служби 3 категорії , помічника гранатометника третьої секції ручних протитанкових гранатометів групи гранатометів першої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування №l НОМЕР_5 Прикордонного загону, було встановлено, що у його діях ознак складів дисциплінарного, адміністративного, кримінального правопорушення не виявлено. Солдат ОСОБА_5 вважається зниклим безвісти у зв'язку із веденням активних бойових дій, окупацією н.п. Соледар. Проведення пошуків зниклого є неможливим. Побратими ОСОБА_5 стверджують, що 08.01.2023 та 09.01.2023 поблизу н. п. Соледар відбувались запеклі бої, обстріли з різних видів зброї, обстеження позиції, на яку заступав і солдат ОСОБА_5 , здійснювалося з неба «коптером», внаслідок огляду виявили лише тіла військовослужбовців без ознак життя.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою задоволено.
Оголошено громадянина України ОСОБА_5 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кам'янка - Бузька Кам'янка - Бузького району Львівської області, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) померлим (загиблим) за особливих обставин - за обставин участі у бойових діях щодо захисту Батьківщини під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, вважаючи датою смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцем смерті - м. Соледар Бахмутського району Донецької області, Україна.
Роз'яснено учасникам справи, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про оголошення особи померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про оголошення фізичної особи померлою (ч. 1 ст. 309 ЦПК України).
Не погодившись із даним рішенням суду в частині визначення дати смерті, заінтересована особа ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить в оскаржуваній його частині змінити - визначити датою смерті ОСОБА_5 день набрання законної сили рішенням суду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно дослідив та оцінив докази, оскільки дата смерті має визначатися відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 ЦК України,- датою набрання законної сили рішенням суду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання сторони не з'явились хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи .
16 грудня 2025 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Також на адресу суду від представника апелянта ОСОБА_4 16 грудня 2025 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням у відпустці до 10 січня 2026 року.
Однак, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з тих підстав, що у клопотанні не вказано, з якого часу представник заінтересованої особи перебуває у відпустці, а також відсутнє будь-яке документальне підтвердження даної обставини.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, висловлену у справі у справі № 753/17628/19 від 10 січня 2023 року, в якій суд наголосив, що перебування у відпустці представника учасника справи, завчасно повідомленого про дату та час судового засідання, не є підставою для відкладення судового засідання, оскільки учасник справи не був позбавлений можливості залучити до участі у справі іншого представника.
Разом з тим, суд бере до уваги, що у період дії воєнного стану термін відпустки не може перевищувати 24 календарні дні, а строк перебування адвоката у відпустці станом на 16 грудня 2025 року і до 10 січня 2026 року, як про це він вказує у клопотанні, перевищує цей термін.
Верховний Суд послідовно підтверджує, що неявка належним чином повідомленого представника сторони є підставою для відкладення розгляду справи або її вирішення за наявними матеріалами, якщо без його участі неможливо розглянути справу або якщо відсутність причин неявки не дає підстав для відкладення.
Отже, на переконання колегії суддів, зазначена представником заінтересованої особи у клопотанні від 16 грудня 2025 року підстава для відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням у відпустці до 10 січня 2026 року є неповажною, оскільки не підтверджена жодними доказами та не свідчить про неможливість представника позивача з'явитись у судове засідання, зокрема взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо неможливості участі у цьому судовому засіданні безпосередньо заінтересованої особи ОСОБА_3 , яка також була належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи за відсутності осіб, які не з'явилися, на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній його частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із додержанням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що належними доказами встановлено, що ОСОБА_5 загинув за особливих обставин - за обставин участі у бойових діях щодо захисту Батьківщини під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Днем вірогідної смерті ОСОБА_5 є ІНФОРМАЦІЯ_5 (день, коли остаточно обірвався зв'язок з указаним військовослужбовцем), місцем смерті особи слід вважати м. Соледар Бахмутського району Донецької області, Україна (те місце, де військовослужбовець виконував своє останнє бойове завдання, пов'язане з ризиком для життя). Зазначено, що у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, підтверджених документально.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про визнання фізичної особи безвісти відсутньою або оголошення її померлою.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з витягом з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Згідно із витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20.05.2022 №101-ОС ОСОБА_5 прийнятий на військову службу по мобілізації на особливий період, зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення (а.с.9).
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2023 були внесені відомості за № 12023030520000083 (з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 115 КК України) про те, що 08.01.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_6 , беручи участь у бойових діях, у зв'язку із захистом незалежності внаслідок збройної агресії російської федерації проти України у період дії воєнного стану на території України, зник безвісти в східному районі м. Соледара Донецької області, теперішнє місце перебування військовослужбовця невідоме (а.с.8).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, щодо зникнення ОСОБА_5 внесено відомості за №20230529-338 (а.с.10).
Витягом з наказу начальника НОМЕР_5 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) від 06.02.2023 №155-АГ встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_5 обліковується як безвісно відсутній (а.с. 12).
Згідно з інформацією НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.01.2023 при проведенні противником штурмових дій у період з 07.01.2023 по 09.01.2023 в межах населеного пункту Соледар втрачено зв'язок із військовослужбовцями НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в тому числі з ОСОБА_5 (а.с.14-17).
Письмовими поясненнями від 21.01.2023, наданими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , згадані особи у період з 01.01.2023 по 10.01.2023 були свідками того, що противник проводив штурмові дії, численні обстріли з мінометів, артилерії, стрілецької зброї та танків, в результаті чого був втрачений зв'язок із окремими військовослужбовцями, в тому числі із ОСОБА_5 (а.с.18-20).
Відповідно до рапорту начальника зміни оперативно-чергової служби майора ОСОБА_10 від 17.01.2023 при проведенні противником штурмових дій у межах населеного пункту Соледар Бахмутського району Донецької області було втрачено зв'язок з п'ятнадцятьма військовослужбовцями, в тому числі і з ОСОБА_5 (а.с. 23-24).
Згідно з рапортом в.о. начальника НОМЕР_7 Прикордонного загону полковника ОСОБА_11 від 19.01.2023 при приведенні штурмових дій противником окремі військовослужбовці отримали поранення, однак ОСОБА_5 серед поранених не було (а.с.25-26).
Згідно із наказом НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.01.2023 № 47-АГ призначено службове розслідування за фактом зникнення військовослужбовців, в тому числі щодо ОСОБА_5 (а.с.26, зворот).
Довідкою від 26.05.2025 № 168, виданою виконавчим комітетом Литовезької сільської ради, встановлено, що ОСОБА_5 , за відомостями, викладеними в акті опитування свідків та сусідів, не проживає з січня 2023 року і дотепер за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29).
За повідомленням Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24.06.2025 відомостей щодо перетинання державного кордону України громадянином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01.01.2023 по 12.06.2025 не виявлено (а.с.70).
За повідомленням Головного управління ДПС у Волинській області від 27.06.2025 ОСОБА_5 з січня 2023 року по травень 2025 року нараховувались доходи - виплати військовослужбовцю (а.с.73-75).
За повідомленням Відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області від 03.07.2025 на розгляді перебували матеріали досудового розслідування кримінального провадження, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030520000083 від 01.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, за фактом зникнення безвісті ОСОБА_5 , відомостей про встановлення місця перебування цієї особи немає (а.с.84).
Із досліджених судом першої інстанції доказів встановлено, що ОСОБА_5 загинув за особливих обставин - за обставин участі у бойових діях щодо захисту Батьківщини під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Днем вірогідної смерті ОСОБА_5 суд вважав - 09.01.2023 (день, коли остаточно обірвався зв'язок з указаним військовослужбовцем), встановлено, що місцем його смерті слід вважати м. Соледар Бахмутського району Донецької області, тобто, те місце, де військовослужбовець виконував своє останнє бойове завдання, пов'язане з ризиком для життя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалась на те, що дата смерті має визначатися відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 ЦК України - датою набрання законної сили рішенням суду.
Проте, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Таким чином, оголошення померлим - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв'язку з тривалою безвісною відсутністю.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Зібрані у справі докази та їх належна правова оцінка судом першої інстанції вказують на наявність підстав для оголошення ОСОБА_5 померлим саме ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Такі висновки суду є правильними та відповідають вимогам закону.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, оскільки воно ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Отже, судове рішення в оскаржуваній його частині відповідає вимогам закону й підстав для його скасування чи зміни немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану її представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді