Справа № 161/13741/25 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.
Провадження № 22-ц/802/1274/25 Доповідач: Карпук А. К.
19 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2025 року в складі судді Гриня О. М,
В липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 15 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102306297, за умовами якого відповідач отримав у борг грошові кошти в розмірі 20000 грн., які зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування ними. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за цим договором виконало, надало відповідачу кредит в обумовленому розмірі. У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав, кредит не повернув, проценти не сплатив. На підставі договору про відступлення прав вимог від 27 січня 20221 року № 79-МЛ/Т право вимоги за вказаним договором про споживчий кредит перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». На момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість відповідача склала 89500 грн., з яких: 20000 грн. тіла кредиту, 67500 грн. процентів, 2000грн. комісії.
З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 89500 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 27 500,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 744,16 грн., а також 1 536,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій вказало, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом та комісією не відповідає вимогам закону. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, розподілити судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що строк кредитування обмежений 30 днями, оскільки сторонами погоджено умови щодо пролонгації дії договору. Також зазначив, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
З апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків у визначеному у позовній заяві розмірі та комісії, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначеного договором (п. 1.3 договору та паспортом споживчого кредиту), є безпідставним. Суд першої інстанції правильно застосував Закон України «Про споживче кредитування та відповідну практику Верховного Суду, визнав комісію за обслуговування кредиту незаконною і захистив права споживача, що відповідає законодавству та принципам справедливості у сфері споживчого кредитування.
13 грудня 2025 року позивач, через систему «Електронний суд», подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, суть якої зводиться до спростування висновків суду першої інстанції та доводів представника відповідача щодо строку кредитування (визначення періоду нарахування відсотків) та безпідставностиі нарахування комісії.
14 грудня 2025 року представник відповідача, через систему «Електронний суд», подав заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу), в яких просить не приймати відповідь на відзив та повернути їх, оскільки подання відповіді на відзив не передбачено нормами ЦПК України (§3 «Апеляційний розгляд ЦПК»), такі документи не можуть бути прийняті апеляційним судом до розгляду та підлягають поверненню без розгляду.
Дослідивши подану ТОВ «ФК «Кредит Капітал» відповідь на відзив на апеляційну скаргу апеляційний суд встановив, що вона по суті є поясненнями щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. Суть викладених пояснень зводиться до аргументів викладених в апеляційній скарзі щодо незгоди в висновками місцевого суду в частині відмови у стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та комісії.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.
З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи представника відповідача про необхідність повернення без розгляду відповіді на відзив поданої позивачем.
Посилання на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року у справі №755/8130/23 є нерелевантним до обставин встановлених в цій справі, оскільки Верховний Суд досліджував питання повернення без розгляду додаткових пояснень які за змістом були відзивом на касаційну скаргу відповідача та подану поза межами строку для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (89500 грн.) менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у даній справі є 19.12.2025, тобто дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змігнити з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №102306297 шляхом подання відповідачем в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» заявки на отримання кредиту №102306297, що також підтверджується копією анкети-заяви.
За змістом п.6.1, п.7.1 договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п.6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Відповідно до п.1.2 договору було визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 20000,00 грн у валюті: Українські гривні. Кредит надавався строком на 30 днів з 14.10.2021(п.1.3 договору). Згідно з п.1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) до 14.11.2021.
Комісія за надання кредиту: 2000 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору).
Пунктом 1.5.2. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 7500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.7 договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором, фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2,.2.3 цього Договору.
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору (пп 2.4.1).
Відповідно до додатка № 1 до кредитного договору № 102306297 від 15.10.2021 «Графік платежі» заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором мала бути сплачена 14.11.2021 в розмірі 29500,00 грн з яких: 20000 грн - кредит, 7500 грн - проценти, 2000грн - комісія.
На виконання умов укладеного договору, 15.10.2021 ТОВ «Мілоан» було перераховано ОСОБА_1 на його банківську картку 20000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №33826412 від 15.10.2021, призначення платежу: «кошти згідно договору 102306297».
27 січня 2021 року між позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, у тому числі щодо боржника ОСОБА_1 на суму 89500 грн з яких: 20000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 67500 грн заборгованість за відсотками, 2000 грн - заборгованість за комісією.
Факт підписання договору позики сторонами, його відповідності Закону України «Про електронну комерцію», отримання кредитних коштів та факту переходу від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прав вимоги за цим договором, сторонами не оспорюється, а встановлені в цій частині рішення суду першої інстанції обставини справи позивачем не оскаржуються.
Рішення в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту за договором про споживчий кредит № 102306297 від 15.10.2021 в сумі 20000грн не оскаржується, то відповідно до норм ст. 367 ЦПК України апеляційним судом у цій частині рішення не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами в розмірі 7500грн, суд першої інстанції встановив, що заборгованість за процентами нарахована позивачем поза межами строку кредитування визначеному в п. 1.3 договору (30 днів).
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.
Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.
Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17.
За умовами укладеного договору про споживчий кредит № 102306297 від 15.10.2021 строк кредитування становить 30 днів, з моменту отримання кредиту (з 15.10.2021 по 14.11.2021).
Проценти за користування кредитом: 7500 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування (п. 1.5.2). Водночас, згідно з п. 1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).
У п. 2.3.1 сторони погодили, що продовження строку кредитування, зазначеного в п. 1.3 договору, може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством. Для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 цих Правил, у тому числі, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п. 2.3.1.1).
Згідно з пунктом 2.3.1.2. Договору про споживчий кредит № 102306297 від 15.10.2021, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Викладені вище умови договору свідчать про те, що сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (у даному випадку 14.11.2021), а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 цього Договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору (пункт 2.4.2 Договору).
Водночас, пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог
Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, станом на 14.11.2021 кредит не було повернуто, і він продовжив користуватись кредитними коштами.
Згідно з відомості про щоденні нарахування та погашення за період з 15.10.2021 по 14.11.2021 проценти за користування кредитом становили 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом - 250 грн на день, а з 15.11.2021 по 13.01.2022 проценти за користування кредитом становили 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, відповідно до пунктів 1.6, 2.3.1.2 Договору про споживче кредитування, в розмірі 500 грн.
Нарахування процентів за стандартною ставкою (5,00 % від суми залишку кредиту за кожен день користування) у порядку, встановленому пунктами 1.6, 2.3.1.2 Договору у період з 15.11.2021 по 13.01.2022, здійснювалося за правилами, встановленими частиною першою статті 1048 ЦК України та в межах строку кредитування, з урахуванням пролонгації на строк, що не перевищує 60 днів.
Заявлені до стягнення відсотки ні первісним кредитором, а ні позивачем у порядку, встановленому частиною другої статті 625 ЦК України, не нараховувалися і вимоги про стягнення відсотків у якості відповідальності за порушення грошового зобов'язання (неустойки) у цій справі позивачем заявлено не було.
Враховуючи визначений кредитним договором строк кредитування (до 14.11.2021), а також визначений пунктом 2.3.1.2 договору порядок пролонгації строку кредитування з урахуванням користування ОСОБА_1 кредитними коштами після завершення строку кредитування, строк кредитування закінчився 13.01.2022 (60 днів з 14.11.2021).
За таких обставин суд апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками (плати за користування кредитом) після закінчення попередньо визначеного строку кредитування, який було пролонговано відповідно до умов договору, у розмірі 60000 грн за період з 15.11.2021 по 13.01.2022.
Відтак, розмір відсотків, за користування кредитом у межах строку дії договору (з 15.10.2021 по 13.01.2022) складає 67500 грн., тому саме ця сума і підлягає стягнення на користь позивача.
Оцінюючи висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування позивачем комісії, колегія суддів враховує наступне.
Сторони Договору передбачили сплату позичальником комісії за надання кредиту в сумі 2000 грн. (пункт 1.5.1 договору).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Таким чином, виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1,частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
За таких обставин, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 2000 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідачки, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає.
Отже, вимоги позивача про стягнення комісії є правомірними, що є підставою для їхнього задоволення, тому суд першої інстанції безпідставно вважав неправомірним нарахування позивачем комісії та помилково відмовив у стягненні заборгованості з комісії.
Доводи представника відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зводяться до суб'єктивного тлумачення обставин справи та норм матеріального права, помилкового тлумачення висловлених Верховним Судом правових висновків у справах з іншими обставинами та відмінними правовідносинами та не дають підстав для висновку про безпідставність заявленого позову.
Відповідно до статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення заборгованості за процентами та комісією, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, зокрема, залишив поза увагою умови кредитного договору, у зв'язку з чим неправильно розрахував розмір заборгованості за процентами та безпідставно вважав неправомірним нарахування позивачем комісії, що потягло за собою неправильне визначення загальної заборгованості.
Тому рішення суд першої інстанції в частині стягнення кредитної заборгованості необхідно змінити, викласти резолютивну частину рішення в новій редакції.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
При зверненні з позовом до суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у сумі 2422,40 грн., а при зверненні з апеляційною скаргою 3633,60 грн.
Оскільки вимога позовної зави та апеляційної скарги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено, то позивач має право на відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 6056 грн.
Крім того, згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у вигляді складання позовної заяви у розмірі 5 000,00 грн. В апеляційній скарзі позивача відсутні доводи щодо помилковості висновків суду в цій частині, а тому у апеляційного суду відсутні підстави для перегляду судового рішення в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу.
З рахуванням приписів ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необхідно стягнути 5000грн витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2025 року в цій справі в частині стягнення кредитної заборгованості та стягнення судових витрат змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість у розмірі 89500 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот гривень).
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) 6068,11 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: