Справа № 761/46050/24
Провадження № 2/761/4125/2025
27 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Марінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 , третя особа: Північний офіс Державної аудиторської служби України про повернення безпідставно набутих коштів, -
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів, що були отримані відповідачем в якості відшкодування вартості проживання в розмірі 145 600, 00 грн. під час відрядження. Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідач працюючи на посаді провідного економіста у виробничому підрозділі локомотивне депо Жмеренка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» перебував у відрядженні в місті Києві з 04 травня 2021 року по 31 травня 2021 року, з 07 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року, з 06 вересня 2021 по 01 жовтня 2021 року, з 01 жовтня 2021 по 13 жовтня 2021, з 18 жовтня 2021 по 22 жовтня 2021, з 08 грудня 2021 року по 09 грудня 2021 року, з 17 січня 2022 по 09 лютого 2022 року. Для підтвердження своїх витрат на проживання під час вказаних відряджень, відповідач надала позивачу наступні документи: - посвідчення про відрядження № № 151, 236, 644, 719, 727, 881,27; - ??авансові звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 01.04.21, від 30.04.21, від 04.10.21, від 18.10.21, від 25.10.21, від 13.12.21, від 10.02.22; - квитанції Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до прибуткового ордера від 04.03.21 № 2771285, від 07.04.21 № 2774540, від 06.09.21 № 45747, від 04.10.21 № 45835, від 18.10.21 № 45667, від 08.12.21 № 50960, від 17.01.22 № 50519; - рахунки-фактури ФОП ОСОБА_2 від 04.03.21 № 2771285, від 07.04.21 № 2774540, від 06.09.21 № 45747, від 04.10.21 № 45835, від 18.10.24 45667, від 08.12.21 № 50960, від 17.01.22 № 50519; ??- копії Договорів найму квартири з ФОП ОСОБА_2 за відповідні періоди перебування у відрядженнях; - ??копії реєстраційних документів ФОП ОСОБА_2 - свідоцтва про державну реєстрацію Серії НОМЕР_3, свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_4, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АА № 028097. 09.04.2021, 11.05.2021, 11.10.2021, 18.10.2021, 01.11.2021, 16.12.2021 та 15.02.2022 позивач відшкодував відповідачу витрати на проживання під час її відряджень в загальній сумі 145 600 грн. 00 коп. на р/р № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк». Північним офісом Державної аудиторської служби України було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача та встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не виконав власні зобов'язання та не надав послуги з проживання відповідно до умов договорів укладених з працівниками локомотивного депо, що підтверджується копією акту від 29.01.2024 №05-21/6. На підставі зазначеного акту позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів. Однак така вимога проігнорована відповідачем. А тому, оскільки відповідач не повертає безпідставно отримані кошти, на підставі положень статті 1212 ЦК України позивач звернувся до суду з цим позовом.
Провадження в справі відкрито 13.02.2025, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача 15.04.2025 в адресу суду надав відзив на заявлені вимоги в якому відповідач просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено представником. відповідач працюючи у виробничому підрозділі локомотивне депо Жмеринка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» перебувала у відрядженнях у місті Києві з 04 березня по 31 березня 2021 року, з 07 квітня по 30 квітня 2021 року, з 06 вересня по 01 жовтня 2021 року, з 04 жовтня по 13 жовтня 2021 року, з 18 жовтня по 22 жовтня 2021 року, з 08 грудня по 09 грудня 2021 року, з 17 січня по 09 лютого 2022 року. Оскільки позивач не забезпечив коштами для здійснення витрат у відрядженні, всі витрати у відрядженні вона оплачувала за власний рахунок. З метою відшкодування витрат, ОСОБА_1 надала позивачу документи які зазначені позивачем у пункті 1 позовної заяви на сторінці 2 позовної заяви. Аналізуючи зміст Акту планової ревізії та додатки до неї відповідач звертає увагу суду на наступне. ???Акт планової ревізії (сторінки 225-232, розділ «витрати на відрядження»), в якому зроблені висновки про відсутність надання ФОП ОСОБА_2 послуг з проживання, не містить жодної інформації про будь-які документи, надані саме ОСОБА_1 в підтвердження факту її проживання під час відрядження. ???Запит ДАСУ від 08.11.2023 № 262608-14/7479, адресований ФОП ОСОБА_2 , звучить так: «З метою підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків, керуючись п. /1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-XII (зі змінами), просимо надати копії документів, що підтверджують факт надання послуг працівникам РФ «ПЗЗ» (зокрема, але не виключно, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтв про право власності, договори оренди нерухомого майна, де проживали відряджені, калькуляції вартості проживання, тощо). Також представником відповідача зазначено, що запит не стосується надання інформації щодо надання послуг ФОП ОСОБА_2 конкретно ОСОБА_1 . Договір найму квартири укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а запит стосується інформації про факт надання послуг працівникам РФ «ПЗ3». ФОП ОСОБА_2 , укладаючи договір найму квартири, не знав і не повинен був знати про посаду та місце роботи ОСОБА_1 . В акті планової ревізії відсутнє посилання на те, яким чином запит ДАСУ від 08.11.2023 № 262608-14/7479 був відправлений чи вручений ФОП ОСОБА_2 , а вже на наступний день 09.11.2023 отримані письмові пояснення без вхідного номеру, дати реєстрації кореспонденції, за підписом представника, не засвідченого належним чином. Представник відповідача вважає, що зазначені кошти були виплачені в рамках трудового законодавства та відносяться до структури заробітної плати та компенсаційних виплат, передбаченого статтею 121 КЗпП України, а тому не можуть бути повернуті у відповідності до положень статті 1215 ЦК України. Також представником зазначено, що обов'язковим в даній справі є з'ясування умислу з боку відповідача у безпідставному набутті коштів та безпідставному збагаченні.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що з 24.03.2025 відповідач вже мала інформацію, що міститься в ухвалі від 13.02.2025 про порушення провадження в справі № 761/46050/24. Представник позивача вважає, що відповідачем пропущений 15-денний строк на подання відзиву на позовну заяву позивача. Також представником позивача зазначено, що заперечення відповідача, зазначені у його Відзиві є безпідставними та надуманими.
Користуючись своїм правом, передбаченим статтею 180 ЦПК України, в межах встановленого судом строку, представником відповідача надано через систему "Електронний суд" заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх відхилення. Зазначає, що матеріали судової справи, міститься копія ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.02.2025 разом з копією позовної заяви та документів, долучених до неї на адресу Відповідача не направлялась, а була вручена безпосередньо представнику Відповідача 28.03.2025 під час ознайомлення з матеріалами справи. Наведені факти свідчать лише про те, що представник позивача не знайомий з матеріалами справи та допускає непрофесійні висновки, що вводять суд в оману щодо фактичних обставин. Представник відповідача зазначає, що відповідачем дотримано строку, встановленого ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.02.2025, так і вимог статті 178 ЦПК України. Також звертає увагу суд на те, що представником позивача на відзив відповідача надав єдине узагальнююче пояснення - «заперечення відповідача, зазначені у його Відзиві вважаємо безпідставними та надуманими». Таке пояснення позивача без аргументів, фактів, доказів чи правового обґрунтування - не має юридичної сили як належне заперечення. Формальне твердження, яке не відповідає вимогам статті 179 ЦПК України, не містить спростування обставин, викладених у відзиві на позов. Сторона відповідача вважає, що надана відповідь на відзив не є документом по суті в розумінні статті 179 ЦПК України, а є виключно оціночним судженням представника позивача. Також зазначив представник відповідача, що норма, яку необхідно враховувати при прийнятті будь-яких рішень щодо даної справи, зокрема:- стаття 121 КЗпП України «Гарантії і компенсації при службових відрядженнях». Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. Невиплата цих сум - це порушення трудового законодавства, внаслідок чого у особи виникають підстави для звернення у відповідні органи для захисту. Представник відповідача просить суд у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 , третя особа: Північний офіс Державної аудиторської служби України про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 145 600,00 грн., відмовити у повному обсязі. Також просив проводити розгляд справи № 761/46050/24 у відсутність (без участі) відповідача та його представника на підставі наявних у суду матеріалів.
Представник третьої особи в своїх поясненнях по суті спору безпосередньо зазначив, що ревізією встановлено, що внаслідок оплати РФ "ППЗ" послуг з проживання , які фактично не надавались ФОП ОСОБА_2 шляхом відшкодування таких витрат відрядженим працівникам , АТ "Укрзализниця" в особі Філії "ПЗЗ" завдано матеріальну шкоду та втрачено ресурси на суму 2 241 410,00 грн., в тому числі і з послуг проживання ОСОБА_1 . Позовні вимоги є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
В судове засідання представник позивача, будучи повідомлений про час та дату його проведення не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позов підтримав та просив про його задоволення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про причини неявки суду не сповістив.
На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з'явились в судове засідання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено та не заперечується сторонами, що з 04 травня 2021 року по 31 травня 2021 року, з 07 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року, з 06 вересня 2021 по 01 жовтня 2021 року, з 01 жовтня 2021 по 13 жовтня 2021, з 18 жовтня 2021 по 22 жовтня 2021, з 08 грудня 2021 року по 09 грудня 2021 року, з 17 січня 2022 по 09 лютого 2022 року, ОСОБА_1 займаючи посаду провідного економіста у виробничому підрозділі локомотивне депо Жмеринка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» перебувала у відрядженні в м. Києві, що також підтверджується копією посвідчення про відрядження.
На підставі Звіту про використання коштів, виданих на відрядження авансові звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 01.04.21, від 30.04.21, від 04.10.21, від 18.10.21, від 25.10.21, від 13.12.21, від 10.02.22; - квитанції Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до прибуткового ордера від 04.03.21 № 2771285, від 07.04.21 № 2774540, від 06.09.21 № 45747, від 04.10.21 № 45835, від 18.10.21 № 45667, від 08.12.21 № 50960, від 17.01.22 № 50519; - рахунки-фактури ФОП ОСОБА_2 від 04.03.21 № 2771285, від 07.04.21 № 2774540, від 06.09.21 № 45747, від 04.10.21 № 45835, від 18.10.24 45667, від 08.12.21 № 50960, від 17.01.22 № 50519; ??- копії Договорів найму квартири з ФОП ОСОБА_2 за відповідні періоди перебування у відрядженнях позивач відшкодував відповідачу витрати на проживання в сумі 145 600 грн., що не заперечується відповідачем.
Державна аудиторська служба України в період з 08.01.2024 по 29.01.2024 проводила перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ «Укрзалізниця» за період з 01.07.2020 по 30.06.2023, що підтверджується витягом з Акту від 29.01.2024 №05-21/6.
Як зазначено в Акті, отримано пояснення від ФОП ОСОБА_2 про неможливість надання документів що підтверджують факт надання послуг проживання відрядженим особам «…у зв'язку з відсутністю в моїй власності чи оренді нерухомого майна та відповідно документів про право власності чи оренди на нього, та повідомляю, що послуги за договорами не надавались, діяльність не здійснювалась, документи на проживання в зазначених квартирах надавались людям для оформлення авансових звітів про відрядження за певну плату».
Таким чином ревізією встановлено відсутність надання ФОП ОСОБА_2 послуг з проживання, не підтверджено час та місце надання послуг, не підтверджено наявність матеріальних (майнових) ресурсів та умов, необхідних для надання послуг, тобто не встановлена товарність операцій щодо надання ФОП ОСОБА_2 послуг з проживання відрядженим працівникам.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що дійсно ФОП ОСОБА_2 надавав в оренду приміщення для проживання відповідача в м. Києві під час відрядження. Крім того, відповідач не надав суду доказів, що він в зазначений проміжок часу орендував квартиру в інших осіб, як і не вказав адресу за якою він проживав у зазначені вище періоди.
Стаття 121 КЗпП України визначає, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.
Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Стаття 1215 ЦК України визначає, що не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема, 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Верховний Суд у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 910/24323/16 зробив висновок, що згідно з п.п. 3.15 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року, не належать до фонду оплати праці витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, тому суд вважає, що оскільки відповідач під час відрядження не використовував для проживання нерухоме майно, яке міг надати в оренду ФОП ОСОБА_2 , відпали правові підстави для набуття ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 145 600, 00 грн., отриманих як компенсація за винаймання житла для проживання під час відрядження.
Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 1212, 1215 ЦК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ:40081221, 01601, Україна, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок, 6) грошові кошти в розмірі 145 600, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ:40081221, 01601, Україна, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок, 6) судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 23 червня 2025 року
Суддя: