Справа № 761/11894/13-ц
Провадження № 6/761/46/2025
23 травня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
Представник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом положень частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Разом з тим, надані ОСОБА_1 матеріали не містять доказів виконання вищенаведеної норми процесуального права - докази направлення клопотання про відстрочення виконання рішення іншим учасникам справи відсутні.
Як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997р. № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, клопотань, заперечень та скарг передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою залишення їх без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16.12.1992р., заява №12964/87).
У рішенні у справі Bellet v. France від 04.12.1955р., заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі Дія 97 проти України від 21.10.2010р.).
Відповідно до частини 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
На підставі вищевикладеного, оскільки заяву про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку його пред'явлення до виконанняподано без додержання вимог викладених у ст. 183 ЦПК України, остання підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Водночас, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК України, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню, а також заявник не обмежений в праві на повторне звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку його пред'явлення до виконаннявиконавши положення ст. 183 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 13, 175, 183, 259-261, 353-355, 435 ЦПК України, суд -
Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки повернути заявнику без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Заявник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення заявникові даної ухвали суду.
Суддя: