Справа №760/27384/24
1-кп/760/2470/25
Про призначення судового розгляду
у формі спеціального судового провадження
19 грудня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
провівши відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000663 від 09.03.2017,
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні. Під час підготовчого судового засідання судом перевірено підсудність, наявність підстав для закриття кримінального провадження, повернення обвинувального акта прокурору, а також інші питання, що підлягають вирішенню на стадії підготовчого судового провадження, з урахуванням завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, та засад кримінального провадження. Суд встановив, що обвинувальний акт складений з додержанням вимог КПК України, кримінальне провадження підсудне Солом'янському районному суду м. Києва, обставин, які б унеможливлювали призначення кримінального провадження до судового розгляду, не встановлено, підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акта прокурору суд не вбачає. Судове засідання підлягає проведенню відкрито, оскільки обмеження, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , мотивуючи його тим, що обвинувачений переховується від суду, перебуває на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим, щодо нього здійснювалося спеціальне досудове розслідування, а матеріали кримінального провадження підтверджують, що він знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження і про необхідність виконання процесуальних обов'язків, однак умисно не з'являється до суду та фактично блокує можливість розгляду справи у загальному порядку. Захисник проти задоволення клопотання не заперечував, зазначивши, що вирішення питання суд залишає на розсуд суду.
Дослідивши клопотання, долучені матеріали та перевіривши їх у сукупності, суд виходить з такого. Зміст інкримінованого ОСОБА_5 діяння та юридична кваліфікація за ч. 1 ст. 111 КК України свідчать про те, що йдеться про особливо суспільно небезпечне посягання на фундаментальні засади існування держави як форми організації суспільства, на суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, на спроможність держави захищати себе та своїх громадян у правовий спосіб.
Із матеріалів клопотання вбачається, що органом досудового розслідування у межах кримінального провадження № 42017000000000663 від 09.03.2017 досліджувалися обставини, пов'язані з діяльністю ОСОБА_5 , який до початку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим був працівником органів прокуратури України, зокрема обіймав посаду старшого прокурора Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Автономної Республіки Крим, приймав Присягу працівника прокуратури та, як випливає з викладених у клопотанні даних, усвідомлював зміст присяги як професійного та морально правового зобов'язання сумлінно виконувати службові обов'язки, додержуватися Конституції України та законів України, утверджувати верховенство права, захищати права і свободи людини, інтереси суспільства і держави. У клопотанні наведено дані про проходження ним служби, присвоєння класного чину, що за своєю природою підкреслює не випадковість, а сформованість професійної компетентності, яка виключає добросовісну помилку щодо юридичної оцінки подій, пов'язаних із окупацією АР Крим, та щодо правового статусу цієї території.
Прокурор у клопотанні зазначає, що у березні 2014 року, в умовах фактичної окупації Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що АР Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють Конституція України та закони України, а також усвідомлюючи протиправність створення на окупованій території органів, підконтрольних державі агресору, добровільно і умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України перейшов на бік ворога та надав допомогу іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, погодившись на подальшу службу у незаконно створеному органі так званої прокуратури Республіки Крим, інтегрованому до системи прокуратури Російської Федерації. За твердженням сторони обвинувачення, він обійняв посаду заступника начальника управління кадрів, начальника першого відділу незаконно створеної прокуратури Республіки Крим та виконував вказівки і розпорядження так званого керівництва, тим самим сприяючи кадровому, організаційному та функціональному забезпеченню окупаційного режиму. Суд наголошує, що наведені у клопотанні фактичні обставини, викладені прокурором, на цій стадії не оцінюються судом як доведеність винуватості, однак мають значення для вирішення процесуального питання щодо можливості здійснення спеціального судового провадження, оскільки свідчать про характер інкримінованого злочину та контекст ухилення обвинуваченого від суду.
Суд бере до уваги, що у даному кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування. З матеріалів клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2017 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_5
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (спеціальне судове провадження), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, та або оголошений у міжнародний розшук. Окремо суд враховує приписи ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якими встановлено, що порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що вона виїхала та або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення від явки визначаються КПК України, при цьому вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки вирішення питання про застосування спеціального кримінального провадження щодо таких осіб. Отже, закон прямо визнає об'єктивні труднощі доступу до особи на окупованій території та одночасно запроваджує модель, яка не дозволяє уникнути відповідальності лише через зміну географії перебування.
Суд перевіряє наявність ключових умов, без яких застосування спеціального судового провадження є неможливим. По перше, інкримінований злочин відноситься до переліку, щодо якого законом допускається спеціальне судове провадження. По друге, має бути встановлено, що обвинувачений переховується від суду саме з метою ухилення від кримінальної відповідальності і перебуває на тимчасово окупованій території України. По третє, матеріали провадження повинні переконливо свідчити, що обвинувачений знав або повинен був знати про кримінальне провадження та про виклик до суду, однак не з'являється без поважних причин.
Щодо місця перебування обвинуваченого та характеру його неявки, з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим. Суд бере до уваги, що окупація створює ситуацію, коли фізичне доставлення обвинуваченого до суду в Україні є об'єктивно ускладненим або неможливим. Із наданих прокурором даних випливає, що обвинувачений системно не прибуває за викликами до суду, не інформує про причини неявки, не виявляє ініціативи щодо участі у процесі, не повідомляє адресу для листування або інші канали зв'язку, через які можна було б забезпечити його участь, а отже, демонструє не випадкову відсутність, а сталу лінію поведінки, спрямовану на унеможливлення розгляду справи.
Щодо обізнаності обвинуваченого про кримінальне провадження, суд оцінює комплекс дій, вжитих державними органами та судом для належного повідомлення. У клопотанні прокурор посилається на те, що Солом'янським районним судом м. Києва з метою недопущення порушень прав обвинуваченого здійснювалося публічне повідомлення про виклик, зокрема шляхом розміщення відповідних повідомлень у встановлених законом джерелах та на офіційних ресурсах, що відповідає спеціальному порядку повідомлення осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території України. У цьому контексті суд виходить з того, що стандарт «знав або повинен був знати» не вимагає доведення факту особистого отримання повістки у традиційному розумінні, оскільки сама ситуація окупації та протидія державі, яка здійснює правосуддя, не може породжувати для обвинуваченого процесуальних бонусів. Право не заохочує ухилення, і справедливість процесу полягає не у формальному культивуванні недосяжних стандартів повідомлення, а у реальному забезпеченні розумних і достатніх заходів для інформування особи за умов, коли звичні канали комунікації зруйновані або контролюються окупаційною адміністрацією. За таких умов публікація виклику та інші передбачені законом способи повідомлення мають вважатися належними, якщо вони здійснені сумлінно, послідовно та з дотриманням процедури. Суд також враховує, що обвинувачений є особою з юридичною освітою та професійним досвідом роботи в прокуратурі, а отже, за рівнем обізнаності про право та процес він об'єктивно здатний усвідомлювати наслідки своєї неявки і розуміти, що кримінальне провадження щодо таких злочинів не припиняється лише через відсутність обвинуваченого.
Суд окремо наголошує, що інститут спеціального судового провадження за своїм призначенням не є спрощенням правосуддя та не є покаранням за неявку, а є правовою відповіддю на суспільну потребу в тому, щоб правосуддя залишалося дієвим навіть у часи, коли держава змушена оборонятися. Умови збройної агресії, окупації частини території України, системного використання окупаційних територій як простору безкарності для осіб, які вчинили злочини проти основ національної безпеки, потребують від суду не емоцій, а тверезої законності, яка втілюється у здатності держави розглядати справи, ухвалювати рішення та відновлювати справедливість, не відступаючи від процесуальних гарантій, але й не допускаючи зловживання ними. Саме тому законодавець сформулював у КПК України чіткі запобіжники: спеціальне судове провадження можливе лише за визначених категорій злочинів, лише за умови ухилення, лише за умови належного повідомлення і лише за наявності захисника, який реалізує право на захист. Ці запобіжники наявні і в цьому провадженні.
Суд також бере до уваги загальні стандарти справедливого суду, які випливають з принципів верховенства права та права на судовий захист. Розгляд за відсутності обвинуваченого не є сам по собі несумісним з правом на справедливий суд, якщо держава забезпечила належне повідомлення та реальну можливість участі, а також забезпечила професійну правничу допомогу. У цій справі захисник бере участь у провадженні, заперечень щодо неможливості здійснення захисту не заявляв, а суд зі свого боку забезпечує змагальність та рівність сторін, надаючи можливість стороні захисту заявляти клопотання, подавати докази, висловлювати правову позицію, ставити питання свідкам та іншим учасникам процесу, оскаржувати рішення у передбаченому законом порядку, тобто здійснювати ті процесуальні права, які у сукупності і формують зміст права на захист у кримінальному провадженні.
Оцінивши наведене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав для здійснення спеціального судового провадження щодо ОСОБА_5 , оскільки інкриміноване діяння відноситься до категорії, щодо якої допускається спеціальне судове провадження, обвинувачений перебуває на тимчасово окупованій території України, умисно ухиляється від явки до суду, а матеріали клопотання вказують, що він знав або повинен був знати про кримінальне провадження та виклики до суду, однак не з'являється без поважних причин.
У зв'язку з цим клопотання прокурора підлягає задоволенню, а кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у формі спеціального судового провадження. При цьому суд зазначає, що у разі відпадіння підстав для здійснення спеціального судового провадження, судовий розгляд має продовжуватися за загальними правилами КПК України з дотриманням прав обвинуваченого, а також з урахуванням вимог закону щодо початку судового розгляду спочатку, якщо цього вимагає процесуальна ситуація.
Відповідно до ч.1 розділу 1 цього Закону, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого. Всі учасники одноголосно вважають, що доцільним є здійснення судового розгляду судом одноособово. Клопотань про колегіальний розгляд справи суду не заявлено. Керуючись ст. ст. 27, 314-316, 323 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, у кримінальному провадженні № 42017000000000663 від 09.03.2017.
Призначити судовий розгляд у формі спеціального судового провадження на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва на 15:00 35 березня 2026 року.
Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово.
У випадку якщо підстави для здійснення спеціального судового провадження перестануть існувати, подальший судовий розгляд розпочати спочатку згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, захисника.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1