Справа №760/31240/25 1-кс/760/13525/25
12 грудня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024010000000169 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України,-
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024010000000169 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що за лобіювання службових осіб філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» підприємством ТОВ «Дрілтек Груп» встановлено монополію в постачанні запчастин та наданні послуг з ремонту техніки для потреб філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця».
Так, протиправне узгодження розподілу участі у тендерах, штучне усунення конкуренції та забезпечення одержання перемог необхідним суб'єктом господарювання відбувається за безпосереднього сприяння директора філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4 .
З метою незаконного збільшення прибутку, використовується ряд пов'язаних підприємств (ТОВ «Артіль ЮС», ТОВ «Берінг КР», ТОВ «Глубур-Сервіс», ПП «Промсільгоспкомплект») між якими проводяться фіктивні господарські операції та штучно нарощується вартість товарів, які в подальшому збуваються (використовуються при наданні послуг) ТОВ «Дрілтек Груп» для потреб залізниці.
Окрім того, згідно отриманих даних, іншим механізмом протиправної діяльності посадових осіб ТОВ «Дрілтек Груп» є використання під час ремонту техніки філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» вживаних запчастин під виглядом нових.
Також, аналізом публічних закупівель, учасником яких було ТОВ «Дрілтек Груп», встановлено, що уся тендерна документація, в тому числі договори про виконання робіт чи поставку товарів, від імені вказаного СГД підписується директором та власником ОСОБА_5 .
Водночас, досудовим розслідуванням встановлено, що останній в березні 2022 незаконно перетнув державний кордон України та на даний час перебуває в Іспанії і відповідно, як наслідок, не має фізичної змоги представляти інтереси підконтрольного підприємства.
07.11.2025 на підставі статті 233 КПК України проведено обшук за місцем фактичного перебування ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обшуку за вищевказаною адресою було виявлено та вилучено предмети та речі, які мають доказове значення для кримінального провадження, а саме:
-Мобільний телефон iPhone, синього кольору, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 .
07.11.2025 постановою слідчого Головного управління СБУ у м. Києві та київській області ОСОБА_7 вищевказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024010000000169.
Прокурор зазначає, що виявлені та вилучені предмети та речі мають доказове значення для кримінального провадження.
З метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна, виникла необхідність у накладенні на них арешту, в зв'язку з чим прокурор звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з відповідним клопотанням.
В судове засідання прокурор не з'явилась, про час та дату судового розгляду була повідомлена належним чином. Проте, прокурор ОСОБА_8 до суду подав заяву з додатками, в якій клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити із підстав у ньому зазначених та проводити розгляд справи за його відсутності.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що за лобіювання службових осіб філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» підприємством ТОВ «Дрілтек Груп» встановлено монополію в постачанні запчастин та наданні послуг з ремонту техніки для потреб філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця».
07.11.2025 на підставі статті 233 КПК України проведено обшук за місцем фактичного перебування ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обшуку за вищевказаною адресою було виявлено та вилучено предмети та речі, які мають доказове значення для кримінального провадження, а саме:
-Мобільний телефон iPhone, синього кольору, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 .
07.11.2025 постановою слідчого Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 вищевказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024010000000169.
Згідно з ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, в тому числі: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.
Відповідно до ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).
Згідно ч.3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При цьому слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також того, що майно, зазначене у клопотанні слідчого, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а отже обґрунтовано має правовий статус речового доказу, а тому на переконання слідчого судді, наявні правові підстави для накладання арешту з метою збереження речових доказів.
Керуючись ст. ст. 131; 132; 167, 168, 170-174 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні № 12024010000000169 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, що було вилучено в ході проведеного обшуку за місцем фактичного перебування ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-Мобільний телефон iPhone, синього кольору, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду відчудження, розпоряджатися та користування ним у будь-який спосіб, з метою збереження речових доказів.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1