Справа №760/19069/24
1-кп/760/2313/25
Про продовження запобіжного заходу
(повний текст)
12 грудня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100090000356 від 04.02.2024 року клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, -
Розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , суд дійшов переконання, що на час вирішення цього процесуального питання наявні встановлені законом підстави для задоволення поданого клопотання, з огляду на таке.
Прокурором подано належним чином мотивоване клопотання про продовження застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави, з посиланням на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не втратили актуальності та продовжують існувати. За доводами сторони обвинувачення, у разі перебування обвинуваченого на волі він може ухилятися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, здійснювати незаконний вплив на свідків і потерпілу, а також вчинити інше кримінальне правопорушення корисливого характеру.
Представник потерпілої та потерпіла заявлене клопотання підтримали у повному обсязі, наголосивши на тому, що зазначені прокурором ризики залишаються реальними, а обвинувачений, з огляду на обставини провадження, зберігає фактичну спроможність чинити тиск на свідків.
Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання заперечили. Захисник подав суду клопотання про зміну запобіжного заходу та зазначив, що повідомлена обвинуваченому підозра, на його думку, не підтверджується належними й допустимими доказами, є необґрунтованою, а відтак підстав для подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу немає; у зв'язку з цим захист порушив питання про зміну запобіжного заходу, зокрема, на цілодобовий домашній арешт.
Обґрунтовуючи таку позицію, сторона захисту послалася на відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, вказавши на сталі соціальні зв'язки ОСОБА_9 (шлюб, малолітня дитина, спільне проживання з батьками, реєстрація та право власності на житло в м. Києві), а також на стан його здоров'я: інвалідність з дитинства, повна сліпота лівого ока та близько 8% зору правого ока, необхідність безперервного спеціалізованого лікування, яке, на переконання захисту, не забезпечується в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор». Додатково захист наполягав, що більшість свідків уже допитано, а тому вплив на них є неможливим.
Вислухавши учасників провадження, перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали обвинувального акта та письмові докази, суд установив таке.
Зі змісту обвинувального акта та матеріалів, зібраних під час досудового розслідування, вбачається, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пред'явлено обвинувачення у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. За версією сторони обвинувачення, 03 лютого 2024 року приблизно о 19:00 ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибув до місця проживання останнього, а саме до квартира АДРЕСА_1 , де вони спільно вживали алкогольні напої. Надалі, того ж дня близько 23:00 з квартири №133 (поверхом вище над №129 ) пролунали гучні звуки, які почули ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . ОСОБА_10 повідомив, що мешканець квартири №133 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , систематично порушує правила додержання тиші, у зв'язку з чим між ними раніше мали місце словесні конфлікти.
Надалі, приблизно о 23:55, маючи намір висловити зауваження щодо порушення тиші, ОСОБА_10 разом із ОСОБА_9 піднялися на поверх вище та постукали до квартири №133 . Двері відчинив ОСОБА_11 , між присутніми виник словесний конфлікт, у ході якого до місця події підійшов ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебував у гостях у ОСОБА_11 . Конфлікт загострився, між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 виникла словесна сутичка, під час якої, за версією обвинувачення, у ОСОБА_9 сформувався прямий умисел на позбавлення життя ОСОБА_12 .
За наведеним у обвинувальному акті, реалізовуючи зазначений злочинний намір, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи неминучість настання смерті потерпілого та бажаючи її настання, ОСОБА_9 04 лютого 2024 року приблизно о 00:02, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на сходовій клітині 8-го поверху біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_4 , витягнув із кишені штанів ніж, утримуючи його у правій руці, та наніс ОСОБА_12 , який знаходився напроти, не менше двох прицільних ударів клинком у передню поверхню грудної клітки, у зону локалізації життєво важливих органів. Після заподіяння поранень ОСОБА_9 з місця події зник.
Унаслідок отриманих проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів у потерпілого розвинулася гостра крововтрата та травматичний шок, що спричинило смерть ОСОБА_12 06 лютого 2024 року о 23:57 у приміщенні Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь». Таким чином, за твердженням сторони обвинувачення, об'єктом посягання було право людини на життя; об'єктивна сторона виражалася у протиправному активному діянні, а саме у нанесенні ножових ударів у життєво важливу ділянку тіла, що перебуває у причинному зв'язку зі смертю; суб'єктом є осудна фізична особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності; суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом на позбавлення життя, на що, за позицією обвинувачення, вказують локалізація ударів, характер знаряддя та поведінка обвинуваченого до і після події.
Зазначені фактичні обставини, як убачається з матеріалів кримінального провадження, підтверджуються сукупністю доказів, зокрема протоколами слідчих (розшукових) дій, поясненнями учасників події, медичною документацією, а також висновками судово-медичних експертиз щодо характеру тілесних ушкоджень та причини смерті.
Отже, за наведених обставин ОСОБА_9 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2025 року обвинуваченому вже було продовжено строк тримання під вартою до 20 грудня 2025 р. включно. Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності належного клопотання, суд під час судового розгляду зобов'язаний до спливу двомісячного строку розглянути питання про доцільність подальшого застосування запобіжного заходу.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд ураховує тяжкість інкримінованого діяння, межі санкції закону, що загрожує у разі визнання винуватості (від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі), а також вік обвинуваченого і його попередню процесуальну поведінку. Ризик ухилення від суду підтверджується, зокрема, тим, що після заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 залишив місце події, залишивши власні речі (верхній одяг, телефон, посвідчення на його ім'я) та, разом із знаряддям злочину, зник, після чого був затриманий працівниками поліції за місцем проживання через декілька годин. Така поведінка свідчить про реальність наміру уникнути затримання та про наявність можливості ухилення від правосуддя надалі.
Крім того, з огляду на викладене в обвинувальному акті, у діях обвинуваченого, за версією обвинувачення, вбачаються ознаки насильницького злочину, учиненого у стані алкогольного сп'яніння без очевидного приводу до конфлікту, що об'єктивно обґрунтовує ризик учинення нового кримінального правопорушення в разі звільнення з-під варти.
Стосовно ризику незаконного впливу на учасників кримінального провадження суд бере до уваги відомості з протоколів додаткових допитів свідків, з яких убачається намагання пов'язаних із захистом осіб контактувати зі свідками щодо змісту їхніх показань; за таких обставин звільнення обвинуваченого може створити умови для безпосереднього або опосередкованого впливу на свідків з метою зміни показань. Додатково потерпіла заявила про власні обґрунтовані побоювання щодо можливої агресивної поведінки обвинуваченого у разі його звільнення.
Доводи сторони захисту про стан здоров'я обвинуваченого не спростовують необхідності подальшого застосування тримання під вартою. Відповідно до «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 (у редакції від 27.06.2023), особам, узятим під варту, гарантується надання необхідної медичної допомоги, у тому числі в спеціалізованих закладах поза межами слідчих ізоляторів. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_9 проходив лікування у КМКОЛ «Центр мікрохірургії ока» та отримав необхідну медичну допомогу; отже, твердження про неможливість перебування під вартою за станом здоров'я є необґрунтованими.
З урахуванням сукупності наведених обставин, характеру та підвищеного ступеня суспільної небезпеки інкримінованого діяння, меж можливої санкції, попередньої поведінки обвинуваченого, наявності й незменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також з огляду на неефективність застосування більш м'яких запобіжних заходів для досягнення мети кримінального провадження, суд доходить висновку, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим, необхідним і співмірним втручанням у право на свободу.
З огляду на викладене, суд вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою таким, що підлягає продовженню.
Виходячи із зазначеного, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на 60 днів без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали по 09 лютого 2026 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошений 17 грудня 2025 р.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3