79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" грудня 2025 р. Справа №914/288/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді М.Б. Желік
Г.В. Орищин,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» б/н від 18.08.2025 року (вх. № 01-05/2532/25 від 18.08.2025 року)
на рішення Господарського суду Львівської області від 17.07. 2025 року (суддя С.М.Коссак;
повне рішення складено 28.07.2025 року)
у справі № 914/288/25
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (надалі АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»)
до відповідача: Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» (надалі ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик»)
про стягнення заборгованості,
за участю:
від позивача: Бондар М.Л. - адвокат (ордер серії ВС №1392683 від 18.08.2025 року);
від відповідача: Романець А.Б. - адвокат (ордер серії ВС №1394664 від 25.08.2025 року),
Короткий зміст позовних вимог
04.02.2025 року АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на закінчення 02.01.2023 року терміну дії укладеного між сторонами договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 62 від 02.01.2003 року. Листом від 25.01.2023 року за №250 за підписом начальника та заступника начальника ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» було повідомлено відповідача про припинення дії договору оренди. Однак, відповідачем не надано Орендодавцю акт приймання-передачі орендованого майна, що стало підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення і у зв'язку із зазначеним виникла заборгованість в сумі 2370764,63 грн.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.07. 2025 року у справі №914/288/25 відмовлено у задоволенні позову.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 02.01.2003 року між Львівською державною залізницею (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю центр «Медик» (орендар) було укладено договір №62 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.
Судом встановлено, що відповідно до Протоколу № 75 загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичне Училище «Медик» від 17.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичне Училище «Медик» реорганізовано, перетворено у Вищий приватний навчальний заклад «Львівський медичний фаховий коледж «Медик».
Судом також встановлено, що 25.01.2023 року за №250 за підписом начальника та заступника начальника ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» було направлено заяву про припинення дії договору оренди № 62 від 02.01.2003 орендарю - Вищому приватному навчальному закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик», у якому повідомлялось, що після закінчення строку дії договір оренди на наступний період продовжуватися не буде. Згідно даних АТ «Укрпошта» лист не вручено адресату із зазначенням: «Відправлення не вручене під час доставки: інші причини» та «Невдала спроба вручення».
Суд першої інстанції виснував, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту припинення договору оренди у зв'язку зі спливом строку його дії.
Суд констатував, що враховуючи правомірні очікування на продовження орендних правовідносин, позивач не довів умисне ухилення Орендаря від обов'язку щодо повернення Орендодавцю об'єкта оренди, утриманням орендованого майна у володінні Орендаря та перешкоджанням Орендарем у доступі Орендодавця до належного йому об'єкта оренди, а відтак у правомірності стягнення неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, що є предметом позову у цій справі. Доказів ухилення відповідача від сплати орендної плати, існування заборгованості позивачем не надано. Також позивачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо примусового повернення орендованого майна.
Місцевий господарський суд вказав, що враховуючи вимоги пункту 16 Постанови №634 від 27.05.2022, суд зазначає, що вказаними положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, на орендодавця державного та комунального майна покладено обов'язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 Постанови №634, починаючи з 24.02.2022. Тобто, має місце надання зворотної сили нормативно-правовому акту в часі (ретроактивна дія) шляхом прямої вказівки про це в такому нормативно-правовому акті, і такий темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України, оскільки ретроактивна дія вказаної Постанови уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції неправильно визначено характер спірних правовідносин. Заявляє, що позивач не може погодитися з застосуванням до спірних правовідносин Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX та постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» з огляду на статус спірного майна. Вказує на те, що системний аналіз положень Закону України «Про управління об'єктами державної власності» дає підстави стверджувати, що майно внесене до статутного капіталу господарського товариства не відноситься до об'єктів управління державної власності, а державне майно, надане суб'єкту господарювання на праві господарського відання є саме таким об'єктом. Апелянт зазначає, що АТ «Укрзалізниця» майно належить як на праві власності, так і на праві господарського відання. Стверджує, що майно, внесено до статутного капіталу, є майном саме товариства. Зазначає, що документами, які підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства, є передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту. Вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосовано Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX та постанова Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». Стверджує, що підписанти Заяви про припинення договору оренди №62 від 02.01.2003 року направленої листом від 25.01.2023 року №250 діяли від імені довірителя орендодавця майна Акціонерного товариства «Українська залізниця». Вказує, що орендар з незалежних від орендодавця причин не отримав вказану кореспонденцію, хоча така відправлена була на адресу, яка зазначалася ним в останньому додатковому договорі до договору. Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.07. 2025 року у справі №914/288/25 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечив проти доводів скаржника.
Обставини справи
Як вбачається із наявних у справі копій документів, 02.01.2003 року між Львівською державною залізницею (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю центр «Медик» (орендар) було укладено договір №62 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме нежитлове приміщення площею 2950,00 кв.м., розміщене за адресою м. Львів вул. Поліщука, 76 на 1-му, 2-му, 3-му, 4-му поверхах.
Згідно із пунктом 2.4 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.
За положеннями пункту 5.7 договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.
Відповідно до пункту 10.1 цей договір укладено строком на 20 років, що діє з 02.01.2003 року до 02.01.2023 року включно.
Згідно п. 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Згідно п. 10.7 договору реорганізація орендодавця чи орендаря, або перехід права власності на орендоване майно третім особам не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність.
Копією Акта приймання-здачі приміщення №62 від 01.01.2003 року підтверджується прийняття орендарем орендованого майна.
Угодою №1 від 03.03.2008 року внесено зміни до договору, а саме пункт 1.2 викладено в наступній редакції: «Майно передається в оренду з метою розміщення приватного навчального закладу».
Пункт 3.1 викладено в такій редакції «З врахуванням змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із наступними змінами, в тому числі і змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846, орендна плата за Договором за перший повний базовий місяць (лютий 2008) після її перерахунку з березня 2008 згідно з рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2008 № 21/356, що є складовою частиною цієї Угоди, складає 22912,36 грн. без ПДВ».
Додатковою Угодою від 01.11.2011 року до договору внесено зміни та зазначено: «з врахуванням змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду - державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 із наступними змінами, в тому числі і змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846, орендна плата за Договором за перший повний базовий місяць (листопад 2011) після її перерахунку з березня 2008 складає 41773,40 грн. без ПДВ».
Додатковою Угодою №3 від 17.07.2012 року до договору внесено зміни до вступної частини Договору та змінено у всіх відмінках «Львівська держана залізниця» на «Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця».
Додатковим договором від 17.05.2018 року до договору встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 02.01.2003 № 62 є ПАТ «Укрзалізниця».
Пунктом 3 внесено зміни у розділ 1 «Предмет договору», в пункті 1.1 слова «Дистанції цивільних споруд на ст. Львів», замінити словами - «виробничого підрозділу «Львівське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Пунктом 4 у розділ 3 «Орендна плата» п. 3.1 викладено в редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 41773,40 грн. без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за наступний місяць».
Пункт 3.3 викладено в редакції: «Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - виробничий підрозділ «Львівське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» не пізніше 10 числа місяця наступного за звітнім.
Копією розрахунку, наявного у матеріалах справи, зазначено, що орендна плата без ПДВ (орендна плата за базовий місяць оренди - листопад 2015) становить 41773,40 грн.
Копією Акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 17.05.2018 року підтверджується, що орендодавець (ПАТ «Укрзалізниця») передав, а орендар (ТзОВ «Медик») прийняв нежитлові приміщення, які розміщені за адресою: м. Львів вул. Поліщука, 76, заг. площею 2950,00 кв.м.
Додатковим договором від 29.12.2018 року розділ 3 «Орендна плата» пункту 3.3 викладено в редакції: «Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця».
Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер: 191212494; дата формування: 03.12.2019) підтверджується, що 27.11.2019 року за АТ «Українська залізниця» зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: м. Львів вул. Поліщука, 76.
Матеріали справи містять копію заяви від 25.01.2023 за № 250 за підписом начальника та заступника начальника ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» про припинення договору оренди №62 від 02.01.2003 року, у якому повідомлялось, що після закінчення строку дії зазначеного Договору оренди на наступний період договір продовжуватися не буде.
Також матеріали справи містять копію опису до цінного листа із зазначенням «Заява про припинення договору оренди №62 від 02.01.2003 року» з відміткою АТ «Укрпошта» « 25.01.2023», адреса одержувача: м. Львів, вул. Поліщука, 76.
Також матеріали справи містять копію накладної №7902301081986 із зазначенням адресата: ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик».
Як вбачається із копії трекінгу №7902301081986 25.02.2023 року відбулася невдала спроба вручення.
Відповідно до Протоколу № 75 загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичне Училище «Медик» від 17.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичне Училище «Медик» реорганізовано, перетворено у Вищий приватний навчальний заклад «Львівський медичний фаховий коледж «Медик».
Позивач, вважаючи, що термін дії Договору закінчився 02.01.2023 року, акт приймання-передачі до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 62 від 02.03.2003 з боку відповідача на адресу Орендодавця - АТ «Укрзалізниця» не надано, нарахував неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
На підставі п. 2 ст. 785 ЦК України, відповідачу за період з 03.02.2023 по 30.09.2024 включно було виставлено наступні рахунки: рахунок від 28.02.2023 № 1/02/1 на суму 269966,91 грн;, рахунок від 31.03.2023 № 1/03 на суму 293043,29 грн; рахунок від 30.04.2023 № 1/04 на суму 293629,37 грн; рахунок від 31.05.2023 № 1/05 на суму 295097,51 грн; рахунок від 30.06.2023 № 1/06 на суму 297458,28 грн.; рахунок від 31.07.2023 № 1/07 на суму 295673,53 грн.; рахунок від 31.08.2023 № 1/08 на суму 291534,10 грн.; рахунок від 30.09.2023 № 1/09 на суму 292991,77 грн; рахунок від 31.10.2023 № 1/10 на суму 295335,71 грн.; рахунок від 30.11.2023 № 1/11 на суму 296812,40 грн.; рахунок від 31.12.2023 № 1/12 на суму 298890,09 грн.; рахунок від 31.01.2024 № 1/01 на суму 300085,64 грн.; рахунок від 29.02.2024 № 1/02 на суму 300686,11 грн.; рахунок від 30.03.2024 № 1/03 на суму 300686,11 грн.; рахунок від 30.04.2024 № 1/04 на суму 302793,94 грн.; рахунок від 31.05.2024 № 1/05 на суму 304610,70 грн.; рахунок від 30.06.2024 № 1/06 на суму 309455,41 грн.; рахунок від 31.07.2024 № 1/07 на суму 309455,41 грн.; рахунок від 31.08.2024 № 1/08 на суму 311312,14 грн.; рахунок від 30.09.2024 № 1/09 на суму 325915,51 грн.
За вказаний період відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти згідно з банківськими виписками: від 14.03.2023 на суму 124440,12 грн, від 21.03.2023 на суму 50000,00 грн, від 19.04.2023 на суму 177056,72 грн, від 18.05.2023 на суму 177410,83 грн, від 14.06.2023 на суму 178297,88 грн, від 18.07.2023 на суму 179724,26 грн, від 17.08.2023 на суму 178645,91 грн, від 19.09.2023 на суму 176144,86 грн, від 19.10.2023 на суму 177025,58 грн, від 17.11.2023 на суму 178441,78 грн, від 15.12.2023 на суму 179333,99 грн, від 19.01.2024 на суму 180589,33 грн, від 20.02.2024 на суму 181311,69 грн, від 19.03.2024 на суму 181855,63 грн, від 19.04.2024 на суму 182764,91 грн, від 20.05.2024 на суму 183130,44 грн, від 05.07.2024 на суму 184229,22 грн, від 22.07.2024 на суму 188282,26 грн, від І9.08.2024 на суму 188282,26 грн, від 19.09.2024 на суму 189411,95 грн, від 17.10.2024 на суму 192253,13 грн.
За доводами позовної заяви, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з 03.02.2023 по 30.09.2024 в сумі 2370764,63 грн.
У справі наявна копія довіреності від 23.01.2023 року, видана філією «Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (Довіритель), що уповноважує начальника дирекції ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» Рябця М.І., заступника начальника Сича В.О., заступника начальника Зайла А.Є.представляти інтереси Довірителя, пов'язані з діяльністю філії «Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця», зокрема, вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори (в т.ч. внутрішні зобов'язання), з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6. та 5.7. Положення про Філію, лише після попереднього отримання письмового дозволу Довірителя (пункт 9 Довіреності).
Матеріали справи містять копію Положення філії Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд».
Відповідно до п.5.6. Положення у разі коли виконання зазначених у пункті 5.5 цього Положення повноважень передбачає розпорядження майном (крім грошових коштів), у тому числі його відчуження та списання, та/або укладання договорів (угод) (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару / робіт / послуг сукупно за рік) на суму, більшу ніж 1 000 000 (один мільйон) гривень, директор виконавчий Філії має право здійснювати такі дії тільки після попереднього отримання письмового дозволу правління Товариства.
Згідно із п. 5.7. Положення будь-які договори, довіреності та інші документи, зокрема щодо листування з третіми особами (крім банківських документів) від імені Товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, Товариства та третіх осіб лише в разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, скріплені підписами щонайменше двох уповноважених на це посадових осіб Філії, які діють на підставі довіреності, виданої Товариством (директор виконавчий та заступники директора виконавчого Філії, керівники виробничих підрозділів Філії або інша уповноважена на це посадова особа Філії тощо). Довіреності, правочини та інші вихідні документи від імені Товариства, адресовані третім особам, вважаються належним чином укладеними (вчиненими) Філією, якщо вони укладені (вчинені) відповідно до Статуту Товариства, внутрішніх документів Товариства та законодавства України.
В претензії №182- від 15.04.2024 року, надісланій на адресу відповідача, позивач просив повернути майно орендодавцю та сплатити заборгованість у розмірі 1511432,66 грн.
Згідно ідформаційної довідки №1104422 від 10.02.2025 року з ЄДРЮО, ФОП та ГФ ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» є приватна організація (установа, заклад), основним видом економічної діяльності якої є фахова передвища освіта, код КВЕД 85.41. ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» є правонаступником ТзОВ «Медик».
В матеріалах справи міститься копія витягу з протоколу №Ц-64/33 Ком.т. засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 30.03.2018 року, відповідно до пункту 7.1 якого ухвалено Департаменту майнової політики спільно з регіональними філіями та філіями вжити заходів щодо заміни сторони, що є орендодавцем, у договорах оренди майна, яке увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця», на строк, встановлений договорами оренди. Нарахування орендної плати проводити із застосуванням щомісячного індексу інфляції. Інші умови, визначені договорами оренди, залишаються без змін.
Матеріали справи містять копію листа ЦКМ-13/454 від 11.04.2018 року, в якому вказано, що договори оренди після закінчення строку їх дії продовжуватись не будуть.
Позивач вважає, що термін дії договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 62 від 02.01.2003 року закінчився 02.01.2023 року, що стало підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, і у зв'язку із зазначеним звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2370764,63 грн.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що 02.01.2003 року між Львівською державною залізницею (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю центр «Медик» (орендар) було укладено договір №62 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.
Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору. Зокрема сторони на власний розсуд в межах закону визначають момент настання відповідних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно із частиною 1 статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
У відповідності до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За змістом статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Пунктом 10.6 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Також матеріали справи містять копію опису до цінного листа із зазначенням «Заява про припинення договору оренди №62 від 02.01.2003 року», на якій містися відмітка АТ «Укрпошта» з датою « 25.01.2023», та яка відправлена на адресу м. Львів, вул. Поліщука, 76.
Також матеріали справи містять копію накладної №7902301081986 із зазначенням адресата: ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик».
Як вбачається із копії трекінгу №7902301081986 25.02.2023 року відбулася невдала спроба вручення.
Згідно з довіреностю від 23.01.2023 року, виданою філією «Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (Довіритель) уповноважує начальника дирекції ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» Рябця М.І., заступника начальника Сича В.О., заступника начальника Зайла А.Є. представляти інтереси Довірителя, пов'язані з діяльністю філії «Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця», зокрема, вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори(в т.ч. внутрішні зобов'язання), з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6. та 5.7. Положення про Філію, лише після попереднього отримання письмового дозволу Довірителя (пункт 9 Довіреності).
Матеріали справи містять копію Положення філії Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд».
Відповідно до п.5.6. Положення у разі коли виконання зазначених у пункті 5.5 цього Положення повноважень передбачає розпорядження майном (крім грошових коштів), у тому числі його відчуження та списання, та/або укладання договорів (угод) (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару / робіт / послуг сукупно за рік) на суму, більшу ніж 1 000 000 (один мільйон) гривень, директор виконавчий Філії має право здійснювати такі дії тільки після попереднього отримання письмового дозволу правління Товариства.
Згідно із п. 5.7. Положення будь-які договори, довіреності та інші документи, зокрема щодо листування з третіми особами (крім банківських документів) від імені Товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, Товариства та третіх осіб лише в разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, скріплені підписами щонайменше двох уповноважених на це посадових осіб Філії, які діють на підставі довіреності, виданої Товариством (директор виконавчий та заступники директора виконавчого Філії, керівники виробничих підрозділів Філії або інша уповноважена на це посадова особа Філії тощо). Довіреності, правочини та інші вихідні документи від імені Товариства, адресовані третім особам, вважаються належним чином укладеними (вчиненими) Філією, якщо вони укладені (вчинені) відповідно до Статуту Товариства, внутрішніх документів Товариства та законодавства України.
Додатковим договором від 17.05.2018 року до договору встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 02.01.2003 № 62 є ПАТ «Укрзалізниця».
Пунктом 3 внесено зміни у розділ 1 «Предмет договору», в пункті 1.1 слова «Дистанції цивільних споруд на ст. Львів», замінити словами - «виробничого підрозділу «Львівське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Суд першої інстанції зазначив, що заява від 25.01.2023 № 670 про припинення договору оренди №62 від 02.01.2003 року надіслана Орендарю (відповідачу у справі) ВСП «Львівська дирекція» Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» за підписом начальника та заступника начальника з пропозицією припинити дію Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 02.01.2003 р. № 62.
Верховний суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 06.09.2019 року у справі №910/7364/18 (на яке покликався суд першої інстанції) відзначає, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів. Оскільки чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, то відповідно балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір. Об'єднана палата підтримує доводи касаційної скарги про те, що у балансоутримувача відсутні повноваження щодо здійснення повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжити договір.
Враховуючи наведені норми та обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зазначені вище особи та ВСП «Львівська дирекція» Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» не мали повноважень на скерування та надсилання від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця» заяви про припинення договору оренди із вказівкою про неможливість його продовження. При цьому у листі №250 зазначено, що орендодавцем є АТ «Укрзалізниця».
Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами факту припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку його укладення.
Доказів ухилення відповідача від сплати орендної плати, існування заборгованості позивачем не надано. Також позивачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо примусового повернення орендованого майна.
Враховуючи підписаний між сторонами договір оренди та враховуючи правомірні очікування на продовження орендних правовідносин, позивач не довів умисне ухилення орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди, утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі Орендодавця до належного йому об'єкта оренди, а відтак у правомірності стягнення неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.
Місцевий господарський суд вірно врахував правову позицію, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, де зазначено, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Одночасно Велика Палата Верховного Суду визначила, що повідомлення орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України. Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.
Закінчення строку договору оренди 02.01.2023 року припало на час дії воєнного стану в Україні. У зв'язку із цим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальне законодавство.
Законом України від 01.04.2022 № 2181-IX було внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону шляхом доповнення пунктом 6.1., яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 634 від 27 травня 20222 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
У пункті 5 цієї постанови (в редакції на час закінчення строку дії договору оренди 02.01.2023 року) було встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 916/309/23 вказав, що зміст наведених норм права свідчить про автоматичне продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану. При цьому для продовження договору оренди на строк до припинення чи скасування воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, окреме рішення орендодавця не вимагається, про що прямо зазначено у пункті 5 Постанови КМУ № 634. Винятки з цього правила прямо передбачені пунктом 5 Постанови КМУ № 634 (балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону).
У листі від 25.01.2023 року №250 не зазначено підстав для непродовження договору оренди, що визначені ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до пункту 10.1 цей договір укладено строком на 20 років, що діє з 02.01.2003 року до 02.01.2023 року включно.
З огляду на викладене та враховуючи вимоги пункту 16 Постанови №634 від 27.05.2022, суд зазначає, що вказаними положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, на орендодавця державного та комунального майна покладено обов'язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 Постанови №634, починаючи з 24.02.2022. Тобто, має місце надання зворотної сили нормативно-правовому акту в часі (ретроактивна дія) шляхом прямої вказівки про це в такому нормативно-правовому акті, і такий темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України, оскільки ретроактивна дія вказаної Постанови уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 12.04.2023 у cправі №917/565/22.
Також у постанові Верховного Суду від 04.03.2025 року у справі №914/622/24 зазначено: форма такого повідомлення балансоутримувача про відмову в продовженні договору оренди не визначена законодавством. Водночас за змістом наведених норм, таке повідомлення (звернення) балансоутримувача у розумінні пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 повинно містити обґрунтування необхідності використання об'єкта оренди саме для власних потреб балансоутримувача з посиланням на конкретно визначені цілі такого використання, які повинні відповідати законодавству, а також статуту чи положенню балансоутримувача. При цьому в розумінні наведених норм власними потребами балансоутримувача можуть бути потреби у використанні об'єкта оренди з урахуванням його функціонального призначення для забезпечення здійснення статутної діяльності балансоутримувача.
Колегія суддів вважає, що повідомлення балансоутримувача, в якому не зазначено про необхідність використання об'єкта оренди для власних потреб балансоутримувача та не наведено обґрунтування необхідності такого використання, не відповідає вимогам абзацу 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки орендар як більш уразлива сторона в таких правовідносинах має право вимагати дотримання щодо нього загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин, застосувавши до спірних правовідносин Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX та постанову Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» є безпідставними та необгрунтованими, оскільки зі змісту укладеного між сторонами Додаткового договору від 17.05.2018 року до договору оренди нерухомого майна від 02.01.2003 № 62 вбачається, що при його укладенні сторони керувались, зокрема положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786.
Враховуючи наведені правові норми, встановлені у справі №914/288/25 обставини, проаналізувавши умови укладеного договору та матеріали справи, а також врахувавши правові позиції Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено факту припинення договору оренди у зв'язку зі спливом строку його укладення, оскільки заява про припинення заяви підписана особами, які не мали повноважень (що вбачається зі змісту довіреності від 23.01.2023 року), станом на момент закінчення строку договору оренди діяла Постанова КМУ №634, відтак орендні відносини за укладеним договором продовжились.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2370764,63 грн є правомірним.
За наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 17.07. 2025 року у справі №914/288/25.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» б/н від 18.08.2025 року (вх. № 01-05/2532/25 від 18.08.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 17.07. 2025 року у справі №914/288/25 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя М.Б. Желік
Суддя Г.В. Орищин