79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" грудня 2025 р. Справа № 909/1000/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від позивача - Григорський З.М.
від відповідача - Луговий В.Б., Петрів В.Р.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ББМ-Долина» від 14 серпня 2025 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2025 року (повний текст підписано 25.07.2025), суддя Рочняк О.В.
у справі № 909/1000/24
за позовом Долинської міської ради, м. Долина, Івано-Франківська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ББМ-Долина», м. Київ
про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 2 123 853,97 грн
встановив:
06 травня 2025 року Долинська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 2 123 853,97 грн.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 13.11.2024 відкрив провадження у справі № 909/1000/24.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2025 суд зупинив провадження у справі № 909/1000/24 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 у справі № 909/1140/24.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 у справі №909/1140/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" про визнання незаконним та скасування рішення Долинської міської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в м. Долина по вул. 8-Березня" № 1688-21/2022 від 02 серпня 2022 року, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 8,0759 га (кадастровий номер 2622010100:01:024:0006) цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2025 року у справі № 909/1140/24 залишено без змін.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.05.2025 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 15.05.2025.
За наслідками підготовчого засідання 15.05.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.06.2025, про що представники сторін повідомлені в судовому засіданні.
05.06.2025 через систему "Електронний суд" від ТОВ "ББМ-Долина" надійшли:
- клопотання від 05.06.2025 (вх.№4985/25) про поновлення строку для подання клопотання (заяви) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне агентство водних ресурсів України;
- клопотання від 05.06.2025 (вх.№5016/25) про поновлення строку для подання клопотання (заяви) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго";
- клопотання від 05.06.2025 (вх.№9537/25) про відкладення розгляду справи до прийняття рішення Верховним Судом у справі № 909/1140/24 .
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2025 суд відмовив ТОВ "ББМ-Долина" у поновленні строку для подання клопотань про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державне агентство водних ресурсів України та Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго"; клопотання ТОВ "ББМ-Долина" від 05.06.2025 (вх.№4985/25, вх.№5016/25 від 05.06.2025) про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державне агентство водних ресурсів України та Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" залишив без розгляду.
01.07.2025 від ТОВ "ББМ-Долина" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 909/1000/24 до вирішення Господарським судом Івано-Франківської області справи № 909/769/25.
У судовому засіданні 01.07.2025 суд протокольно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, мотивуючи тим, що відповідно до ч.3 ст.195 ГПК України суд позбавлений можливості зупинити провадження у справі на стадії судового розгляду справи по суті до вирішення іншої справи.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 08 липня 2025 року у справі № 909/1000/24 позов задоволив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" на користь Долинської міської ради 1 679 870,06 грн безпідставно збережених коштів та 25 198,05 грн судового збору; у решті позову відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що спірна земельна ділянка площею 8,0759 га має кадастровий номер №2622010100:01:024:0006, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать відповідачу. Ця земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав - 17.06.2022, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-000339782025 від 18.02.2025.
Відповідно до відомостей, зазначених у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером №2622010100:01:024:0006 нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 році становила 19 543 115 грн. Доказів того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером №2622010100:01:024:0006 у попередні роки змінювалася сторони суду не надали.
Суд здійснив перерахунок суми безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельною ділянкою за період з 17.06.2022 по 01.09.2024, за яким розмір цих коштів становить 1 679 870 грн 06 коп.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 01.10.2021 по 16.06.2022 належить відмовити, оскільки земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав лише 17.06.2022, тому стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе з моменту формування земельних ділянок як об'єктів цивільного права.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ББМ-Долина» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2025 року у справі № 909/1000/24 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що суд не в повній мірі дослідив всі обставини справи, а оскаржуване рішенням є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. На думку скаржника, у позовній заяві відсутнє підтвердження тому факту, що ТОВ "ББМ-Долина" використовує саме цю ділянку та саме в цих розмірах (такої площі та конфігурації), та з саме таким розташуванням. Будь-яких доказів цьому факту позивач не надає. Зазначає, що позивач посилається на рішення № 1028-25/2008 від 07.08.2008 року «Про розгляд клопотання ТОВ «ББМ-Долина» щодо надання дозволу відповідачу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок площею: 8,0759 га, яке не містить висновків щодо розмірів земельної ділянки, яку використовує чи міг використовувати відповідач, тобто така обставина не була встановлена. Судом встановлено тільки той факт, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності. Вважає, що суд безпідставно посилається на це рішення. У ході судового розгляду Долинським районним судом заяви товариства про визнання вказаного рішення протиправним, представник міської ради висловив позицію про те, що товариство не є користувачем цих земельних ділянок, а рішення сесії міськради від 07.08.2008 року втратило свою чинність. Так, під час розгляду справи № 343/1531/16- Долинська міська рада (в особі представника) виклала свою позицію щодо рішення № 1028-25/2008 від 07.08.2008 р, а саме про втрату чинності вказаного рішення, що підтверджуються постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2016 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року. Проте, суд у своєму рішенні від 08.07.2025 вказані обставини до уваги не бере, до того ж свідомо їх упускає, посилаючись на лист від №01-05/18 від 05.05.2018. Після приїзду керівника товариства з відрядження, яке було за кордоном, було виявлено такі обставини: Рішенням Долинської міської ради № 270-9/2016 "Про передачу високовольтної лінії" від 26 травня 2016 року міська рада вирішила погодити ТзОВ "Технопарк" та ПП Фірма "Гранд" передачу ПАТ "Прикарпаттяобленерго" "Долинський РЕМ" у власність безоплатно високовольтної лінії ПЛ-6кВ та ТП-6/04кВ, що проходить по земельній ділянці, за використання якої стягуються кошти лише з відповідача. На спірній земельній ділянці знаходиться майно, що належить третім особам, що свідчить про наявність інших користувачів, що підтверджується постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2016 року у справі № 343/1531/16-а та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 876/8189/16. Такі обставини мають преюдиційне значення. З цих підстав відповідач подав клопотання про залучення третьої особи - ПРАТ «Прикарпаттяобленерго». Також, апелянт вказує, що на спірній земельній ділянці знаходиться струмок, який впадає в річку Турьянку, та відповідна прибережна захисна смуга, що підтверджується відомостями за допомогою карт, що розміщені у відкритому доступі. Відповідач подав клопотання про залучення третьої особи - Державне агентство водних ресурсів України, яке погоджує договори оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом та паспорти водних об'єктів, та виконує інші повноваження щодо охорони водних ресурсів у силу положень ч. 1, 2 ст. 60 ЗК України, Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 393, однак, у поновленні строків для подання вказаних клопотань суд відмовив, а самі клопотання залишив без розгляду. Наявність обмеження щодо прибережних захисних смуг, встановленого ст.61 ЗК України, ст.89 ВК України, безпосередньо впливає на площу земельної ділянки, яка може бути фактично використана відповідачем, а отже і на розрахунок можливих безпідставно збережених коштів. На думку скаржника, суд не взяв до уваги того факту, що на такій земельній ділянці розміщено майно третіх осіб, містяться охоронювані зони, які унеможливлюють фактичне їх використання, попри те з відповідача стягнуто кошти за користування такою земельною ділянкою - одноосібно. Суд неправильно визначив фактичні межі спірної земельної ділянки. Неврахування судом обмежень, зумовлених природоохоронним статусом прибережної захисної смуги, наявністю водного об'єкта та розміщенням об'єктів інфраструктури третіх осіб, фактично створює ризик неправомірного збагачення позивача та ухилення від сплати за користування земельною ділянкою третіми особами за рахунок відповідача. Підставою нарахування орендної плати стало рішення Долинської міської ради «Про затвердження технічної документації зі землеустрою щодо інвентаризації земель в м. Долина по вул. 9-березня» № 1688-21/2022 від 02.08.2022 року та державну реєстрацію спірної земельної ділянки за «ББМ-Долина». ТзОВ «ББМ Долина» подало позов до суду про визнання незаконним та скасування цього рішення, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, а також заяву про зміну предмету позову. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2025 року у справі № 909/769/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб Державне агентство водних ресурсів України, Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго", Публічне акціонерне товариство "Укрнафта". Як вбачається із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9967970922025 від 20.06.2025 на земельній ділянці з кадастровим номером 2622010100:01:024:0006 знаходиться ділянка надр, надана у користування відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами та актів про надання гірничих відводів (видачі спеціального дозволу на користування надрами - 30.04.1998, строк дії якого 40 років). Зважаючи на те, що ділянка надр, що надається у користування для видобування корисних копалин площею 0,00342093093 га, мала бути надана у користування ПАТ «Укрнафта» та, відповідно, не повинна включатися до земельної ділянки площею 8,0759 га з кадастровим номером 2622010100:01:024:0006. Відтак, площа 0,00342093093 га безпідставно була включена та віднесена до земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:024:0006.
Крім цього, ТОВ «ББМ-Долина» подало до апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 909/769/25, яке обґрунтоване підставами, наведеними у апеляційній скарзі.
Також ТОВ «ББМ-Долина» подало клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне агентство водних ресурсів України; ПрАТ «Прикарпаттяобленерго»; ВАТ «Будзалізобетон» та АТ «Укрнафта», які обґрунтовані підставами, наведеними в апеляційній скарзі. Також, просить апеляційний суд поновити строк для подання таких клопотань. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції відмовив у поновленні строків для подання клопотання про залучення третьої особи - Державне агентство водних ресурсів України, що в свою чергу унеможливило належним чином встановити факт користування земельною ділянкою в тих межах та того розміру, про які зазначав позивач, та в цілому можливість використання такої земельної ділянки. Також апелянт посилається на те, що в ході підготовки до розгляду справи у Господарському суді Івано-Франківської області № 909/769/25 було встановлено додаткові відомості, які мають значення для цієї справи та свідчать про необхідність залучення вказаних осіб до участі у справі як третіх осіб. Відповідач вказує, що докази щодо їх залучення ним отримано лише у вересні-жовтні 2025 року в ході підготовки до розгляду справи № 909/769/25, а тому він був позбавлений можливості долучити ці докази до апеляційної скарги, позовної заяви в суд першої інстанції та до клопотання про залучення третьої особи, яка була подана до суду першої інстанції.
Крім цього, ТОВ «ББМ-Долина» подало клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: - Топогеодезичної зйомки від 29.10.2025, виконаної за договором про проведення геодезично-вишукувальних робіт земельної ділянки №П-04 від 07.08.2025. - Фототаблиць із фотографіями, зробленими на земельній ділянці площею 8,0759 га з кадастровим номером 2622010100:01:024:0006. - Звіту по обстеженню території на предмет можливості будівництва технологічного водозабору на території ЗБВіК в м. Долина Івано-Франківської області із Передпроектними роботами (проектними пропозиціями). - Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9986074852025 від 16.11.2025 року; - Скріншотів із Google maps. - Рішення Долинської міської ради від 14.11.1997 про підтвердження права постійного користування ВАТ «Будзалізобетон» земельною ділянкою площею 9,0163 га по вул. 8-Березня, 5 в м. Долина. - Рішення Долинської міської ради від 26.03.2002, яким було вилучено у ВАТ «Будзалізобетон» земельну ділянку площею 3,0 га по вул. 8-Березня, 5 в м. Долина та переведено її у землі запасу міської ради, категорія угідь - пасовища. - Заяви ВАТ «Будзалізобетон» від 27.01.2003 та додані до неї документи, в якій обґрунтовується, що ВАТ «Будзалізобетон» для обслуговування адмінбудинку та всіх основних, підсобних, допоміжних будівель потрібна була земельна ділянка площею 5,3631 га. - Архівного витягу з рішення Долинської міської ради від 04.02.2003 № 187- 6/2003, яким ВАТ «Будзалізобетон» було надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки площею 5,3631 га по вул. 8-Березня, 5 в м. Долина для обслуговування адмінбудинку та ВСІХ основних, підсобних, допоміжних будівель. - Рішення Долинської міської ради від 07.08.2008 № 1029-25/2008 про розгляд клопотання ВАТ «Будзалізобетон». - Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ВАТ «Будзалізобетон». - Викопіювання з генплану м. Долина, поданий представником Долинської міської ради у справі № 909/769/25, з якого вбачається наявність на земельній струмка.
Скаржник просить визнати причини пропуску строку на подання цих доказів поважними, та, у зв'язку із неможливістю їх подання раніше, поновити строк на подання цих доказів, прийняти зазначені докази до розгляду у справі, долучити їх до матеріалів справи та врахувати при ухваленні рішення. Зокрема, зазначає, що такі докази отримані ним лише у вересні-жовтні 2025 року в ході підготовки до розгляду справи № 909/769/25 у Господарському суді Івано-Франківської області, а тому відповідач був позбавлений можливості долучити ці докази до апеляційної скарги, чи до позовної заяви в суд першої інстанції.
Щодо поданого скаржником клопотання про зупинення провадження у справі № 909/1000/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 909/769/25 Західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити таке:
Згідно з п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 статті 75 ГПК України).
Як неможливість розгляду зазначеної справи потрібно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов'язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19.
Водночас згідно з ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Скаржник наголошує, що підставою нарахування орендної плати у справі № 909/1000/24 стало рішення Долинської міської ради «Про затвердження технічної документації зі землеустрою щодо інвентаризації земель в м.Долина по вул. 9-березня» № 1688-21/2022 від 02.08.2022 року та державну реєстрацію земельної ділянки за «ББМ-Долина» площею 8,0759 за з кадастровим номером 2622010100:01:024:0006 та цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель T a споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрації ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області земельної ділянки площею 8,0759 га, кадастровий номер 2622010100:01:024:0006. Це рішення скаржник оскаржив до суду, тому ухвалене рішення у справі № 909/769/25 буде мати визначальне значення на прийняття рішення у справі № 909/1000/24.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, суду необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Разом з тим, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п.5 ч.1 ст.227 ГПК України).
Як свідчать матеріали справи, предметом позову у справі № 909/1000/24 є стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в розмірі орендної плати в сумі 2 123 853 грн 97 коп.
З ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2025 у справі № 909/769/25 вбачається, що предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання незаконною, недійсною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрацію всіх речових прав та обтяжень на земельну ділянку.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Клопотання скаржника про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у справі № 909/1000/24, як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи № 909/769/25, так і стосовно того, що зібрані у справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом апеляційного судового розгляду, що суперечить вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.
Сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 909/769/25, суд у цій справі має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті.
Зважаючи на предмет та підстави позову, викладені позивачем у позовній заяві, з огляду на сукупність доказів, що містяться у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи № 909/1000/24 до вирішення судом справи № 909/769/25, а зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом апеляційного судового розгляду.
Зважаючи на наведене, колегія суддів доходить висновку про відсутність законних підстав для зупинення провадження у цій справі.
Колегія суддів звертає увагу, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Так, апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ «ББМ-Долина» про зупинення провадження у справі № 909/1000/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 909/769/25.
Щодо поданих скаржником клопотань про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного агентства водних ресурсів України, ПРАТ «Прикарпаттяобленерго», ВАТ «Будзалізобетон» та АТ «Укрнафта», Західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити таке:
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника із заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.
Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Тобто, вирішуючи таке питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку.
Разом із тим, ВС акцентував, що при застосуванні положень статті 119 ГПК України суд має оцінювати поважність причин пропуску строку з урахуванням принципів верховенства права, юридичної визначеності та пропорційності, забезпечуючи баланс між правом особи на доступ до правосуддя і необхідністю дотримання процесуальних строків (постанова ВС від 08.10.2020 у справі №910/9187/19).
У клопотаннях про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача скаржник, зокрема, вказує, що в процесі підготовки до судового засідання та після приїзду з відрядження керівника товариства, яке було за кордоном, розбираючи матеріали попередніх судових справ, були виявлено обставини, які мають важливе значення для справи. У ході підготовки до розгляду справи у Господарському суді Івано-Франківської області № 909/769/25 було виявлено додаткові відомості, які мають значення для справи № 909/1000/24, та свідчать про необхідність залучення Державного агентства водних ресурсів України, ПрАТ «Прикарпаттяобленерго», ВАТ «Будзалізобетон». Інші докази, які підтверджують прямий інтерес у вирішенні спору третіх осіб, залучення яких дозволить, в тому числі, встановити/підтвердити факт користування цими особами спірною земельною ділянкою, отримані відповідачем лише у вересні-жовтні 2025 року, а тому відповідач був позбавлений можливості долучити ці докази до апеляційної скарги, позовної заяви в суд першої інстанції та до клопотання про залучення третьої особи, яка була подана до суду першої інстанції.
Верховний Суд в постанові від 13.11.2024 у справі № 910/13689/22 зазначав, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 13.11.2024 відкрив провадження у справі № 909/1000/24, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановив сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення, підготовче засідання призначив на 09.12.2024.
Суд неодноразово відкладав судові засідання та продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. Також суд зупиняв провадження у справі № 909/1000/24 до вирішення Господарським судом Івано-Франківської області справи № 909/1140/24.
За наслідками підготовчого засідання 15.05.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.06.2025, про що представники сторін повідомлені в судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2025 суд відмовив ТОВ "ББМ-Долина" у поновленні строку для подання клопотань про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державне агентство водних ресурсів України та Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго"; клопотання ТОВ "ББМ-Долина" від 05.06.2025 (вх.№4985/25, вх.№5016/25 від 05.06.2025) про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державне агентство водних ресурсів України та Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" залишив без розгляду.
З ходу розгляду справи у суді першої інстанції видно, що відповідач мав достатньо часу для подання клопотань про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Водночас згідно з ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд звертає увагу, що наведені обставини щодо поновлення строку на подання клопотань про залучення третіх осіб відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності товариства, мають суб'єктивний для нього характер і не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання цих заяв у встановлений законом строк.
Крім того, ТОВ "ББМ-Долина" скористалося своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 56 ГПК України, на участь у справі через представника.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що обґрунтування відповідача причин пропуску строку на подання клопотань про залучення третіх осіб не є поважними.
Стаття 13 ГПК визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, колегія суддів відмовляє у поновленні строку для подання клопотань (заяв) про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного агентства водних ресурсів України, ПрАТ «Прикарпаттяобленерго», ВАТ «Будзалізобетон», АТ «Укрнафта» та залишає ці заяви без розгляду у силу вимог ст. 118 ГПК України.
Щодо поданого скаржником клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, Західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити таке:
Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача).
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Однак така обставина (тобто відсутність доказів як таких) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання учасником справи таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про те, що докази, які підтверджуються необхідність залучення третіх осіб до справи, отримані відповідачем лише у вересні-жовтні 2025 року, у ході підготовки до розгляду справи у Господарському суді Івано-Франківської області №909/769/25, а тому відповідач був позбавлений можливості долучити ці докази до апеляційної скарги, чи до позовної заяви в суд першої інстанції.
Апеляційний суд, керуючись вимогами ст. 80, 269 ГПК України, вважає наведені підстави неможливості подання цих доказів суду першої інстанції неповажними та такими, які спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів відмовляє у клопотанні відповідача про долучення до матеріалів справи доказів.
Судові засідання з розгляду справи апеляційним судом здійснювалися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі заяв представників сторін та відповідних ухвал суду.
Представники відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2025 року у справі № 909/1000/24 та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.10.2007, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 30.08.2007 № 370, ТОВ ББМ-Долина на праві власності належить майновий комплекс в м. Долина по вул. 8 березня, буд. 10 (т.1, а.с.75).
Також за ТОВ ББМ-Долина 29.05.2008 на підставі договорів купівлі-продажу від 08.05.2008 зареєстровано право власності на нерухоме майно: майновий комплекс в м. Долина по вул. 8 березня, буд. 35 (договір № 1743); майновий комплекс в м. Долина по вул. 8 березня, буд. 33 (договір №1749); будівля ГРП в м. Долина по вул. 8 березня, буд. 23а (договір №1746) та будівля компресорної в м. Долина по вул. 8 березня, буд. 9Б (договір №1737) (т.1. а.с.44-51).
ТОВ «ББМ-Долина» звернулося з листом №44 від 27.06.2008 до Долинської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею: 8,0758 га для обслуговування адмінбудинку, виробничих, підсобних та допоміжних будівель; 0,1119 га для обслуговування будівлі ГРП; 0,0192 га для обслуговування опор ліній електропередач; 0,8808 га для обслуговування під'їзних залізничних колій в зв'язку з купівлею котельні, що знаходиться за адресою м. Долина, вул. 8 Березня, 23; компресорної, що знаходиться за адресою м. Долина, вул.8 Березня, 9Б; будівлі ГРП, що знаходиться за адресою м. Долина, вул. 8 Березня, 33; майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Долина, вул. 8 Березня, 35 та в зв'язку з внесенням в статутний фонд ТОВ «ББМ-Долина» майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Долина вул. 8 Березня, 10, на підставі свідоцтва на право власності від 05.10.2007, договору купівлі-продажу №195 від 13.12.2002, біржової угоди № 465 від 23.04.2008, договору купівлі-продажу № 1737 від 08.05.2008, договору купівлі-продажу № 1746 від 08.05.2008, договору купівлі-продажу №1749 від 08.05.2008, біржової угоди № 183 від 28.04.2004 (т.1, а.с.58).
Рішенням Долинської міської ради від 07.08.2008 №1028-25/2008 Про розгляд клопотання ТОВ ББМ-Долина, вирішено дати дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю ББМ-Долина на виготовлення проекту відведення земельних ділянок площею: 8,0759 га для обслуговування адмінбудинку, виробничих, підсобних та допоміжних будівель; площею 0,0144 га для обслуговування опор ліній електропередач та площею 1,0871 га для обслуговування під'їзних залізничних колій в м. Долина по вул. 8-Березня: 9Б, 10, 23, 23А, 33, 35 за рахунок земель міської ради.
Цим же рішенням зобов'язано ТОВ ББМ-Долина замовити в ліцензованій землевпорядній організації проект відведення земельної ділянки, у відділі містобудування та архітектури вихідні дані для здійснення проектно-пошукових робіт; проект відведення після проходження землевпорядної експертизи подати в шестимісячний термін, з дати прийняття рішення, на затвердження у встановленому порядку; в місячний термін укласти з Долинською міською радою угоду про використання земельної ділянки (т.1, а.с.53).
Долинська міська рада звернулася до ТОВ ББМ-Долина з листом № 379/05-17/18в від 30.03.2018, з якого вбачається, що ТОВ ББМ-Долина не подало Долинській міській раді на затвердження проекту відведення земельних ділянок в м. Долина по вул. 8 березня: 9Б, 10, 23, 23А, 33, 35, у зв'язку з чим земельна ділянка під будівлями використовується ТОВ ББМ-Долина без правовстановлюючих документів, які б посвідчували право на земельні ділянки, що є порушенням земельного законодавства та разом з листом направила ТОВ ББМ-Долина по два примірники проектів угод 04/18 від 28.03.2018, 05/18 від 28.03.2018, 06/18 від 28.03.2018, 07/18 від 29.03.2018, 08/18 від 29.03.2018, 09/18 від 29.03.2018 про відшкодування збитків від недоотриманих коштів Долинською міською радою за фактичне землекористування ТОВ "ББМ-Долина", для підписання та державної реєстрації, у зв'язку з фактичним використанням земельних ділянок без правовстановлюючих документів (т.1 а.с.76-82).
Листом №01-05/18 від 05.5.2018 ТОВ ББМ-Долина повідомило Долинську міську раду про те, що зважаючи на ряд незалежних від товариства обставин, проект відведення земельних ділянок на виконання рішення Долинської міської ради від 07.08.2008 №1028-25/2008 виготовлений не був, як наслідок товариство не набуло право користування земельними ділянками, зазначеними в рішенні міської ради; рішенням №66 від 20.04.2015 виконкому Долинської міської ради надано дозвіл ТОВ "Технопарк" та ПП "Грант" на будівництво високовольтної лінії електропередач та встановлення трансформаторної підстанції по вул. 8-Березня в м.Долина; будівельні роботи, що проводилися на підставі вказаного дозволу виконкому відбувалися в межах земельних ділянок ЦМК заводу, право користування на які мало намір оформити товариство, що унеможливило як використання цих та прилеглих земельних ділянок, так і виготовлення проектів землеустрою; зважаючи на викладене товариство вказало на те, що на даний час відсутні правові підстави для підписання запропонованих міською радою угод, однак засвідчило свій намір укласти договори оренди земельних ділянок, які фактично будуть використовуватися ним для здійснення господарської діяльності (т.1, а.с. 59).
Рішенням Долинської міської ради №478-13/2020 від 25 лютого 2020 року "Про розроблення технічної документація із землеустрою щодо інвентаризації земель по вул. 8-Березня" з метою створення сприятливих умов для раціонального використання земельних ділянок, встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органом місцевого самоврядування надано дозвіл Долинській міській раді на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель по вул. 8-Березня (т.1, а.с.43).
На підставі договору № 6 від 24.01.2022 фізичною особою-підприємцем Медвецькою Тетяною Вікторівною виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки житлової та громадської забудови комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (КВЦПЗ-11.02), яка розташована по вулиці 8-Березня, в межах населеного пункту м. Долина Калуського району Івано-Франківської області (т.1, а.с.18-42).
Рішенням №1688-21/2022 від 02 серпня 2022 року Долинська міська рада Івано-Франківської області вирішила затвердити розроблену відповідно до рішення Долинської міської ради від 25.02.2020 № 478-13/2020 технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки та підтвердити за Долинською міською радою право комунальної власності на земельну ділянку площею 8,0759 га (кадастровий номер 2622010100:01:024:0006) цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування адмінбудинку, виробничих, підсобних та допоміжних будівель) по вул. 8-Березня в м. Долина; Державному реєстратору провести реєстрацію права комунальної власності на вищевказану земельну ділянку (т.1, а.с.83).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-000339782025 від 18.02.2025 місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером№2622010100:01:024:0006 - Івано-Франківська область, Калуський район, м.Долина, вул. 8-Березня; площа - 8,0759 га, цільове призначення: землі житлової та громадської забудови; вид 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; інформація про власників (користувачів) - Долинська міська рада); дата державної реєстрації земельної ділянки - 17.06.2022 (т.1. а.с.201-206).
Власником вищевказаної земельної ділянки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31.07.2024 є Долинська міська рада; дата державної реєстрації земельної ділянки №2622010100:01:024:0006 - 10.08.2022; документи, подані для державної реєстрації - рішення органу самоврядування №1688-21/2022 від 02.08.2022; видавник - Долинська міська рада (т.1, а.с.207).
Згідно з витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №3048 від 09.08.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:024:0006 становить 19543115 грн (т.1, а.с.17).
Рішенням Долинської міської ради №1748-42/2010 від 11.02.2010 встановлено розмір річної орендної плати за земельні ділянки при укладання договорів оренди залежно від її нормативної грошової оцінки, відповідно до додатку якого, ставку річної орендної плати за інші земельні ділянки, що не ввійшли до цього переліку встановлено в розмірі 4 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (т.1.84-88).
Рішенням Долинської міської ради №1592-20/2022 встановлено на території Долинської міської територіальної громади ставки річної орендної плати у відсотках від їх нормативної грошової оцінки за цільовим призначення земельних ділянок. Згідно з додатком до вказаного рішення ставка річної орендної плати для виду цільового призначення земельної ділянки -11.02 становить 4 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Вказане рішення набрало чинності з 01.01.2023 (п.6). Також цим рішенням встановлено, що рішення Долинської міської ради в т.ч. №1748-42/2010 від 11.02.2010 втратило чинність (т.1, а.с.54-56).
Листом № 10660/5/09-19-04-05-05 від 15.08.2024 ГУ ДПС в Івано-Франківській області повідомило Долинську міську раду про те, що ТОВ "ББМ-Долина" (код ЄДРПОУ 35212359) за період з 2021 - 2023 р.р. декларування та сплату земельного податку не здійснювало. Станом на 01.08.2024 ТОВ "ББМ-Долина" не перебуває на обліку в Долинській ДПІ ГУ ДПС в Івано-Франківські1 області (т.1, а.с.63).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 у справі №909/1140/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 та постановою Верховного суду від 24.06.2025, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" про визнання незаконним та скасування рішення Долинської міської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в м. Долина по вул. 8-Березня" № 1688-21/2022 від 02 серпня 2022 року, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 8,0759 га (кадастровий номер 2622010100:01:024:0006) цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відмовлено.
У травні 2025 року Долинська міська рада звернулася до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ "ББМ-Долина" безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:024:0006, площею - 8,0759 га, за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, м.Долина, вул. 8-Березня, за період з 01.10.2021 по 01.09.2024, в розмірі орендної плати в сумі 2 123 853 грн 97 коп.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач є власником нерухомого майна: майнового комплексу в м. Долина, вулиця 8 Березня, 10, який належить ТОВ «ББМ-Долина» на праві власності з 05.10.2007, а також майнового комплексу в м. Долина, вулиця 8 Березня, 35; майнового комплексу в м. Долина, вулиця 8 Березня, 33; будівлі ГРП в м. Долина по вул. 8 березня, 23а та будівлі компресорної в м. Долина по вул. 8 березня, 9Б, який належить позивачу на праві власності з 29.05.2008, які розміщені на земельній ділянці комунальної форми власності.
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкти нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження відповідача про відсутність підстав для плати за землю без укладеного договору оренди є безпідставним.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Згідно із частинами 1 - 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 27.07.2023 у справі № 918/779/22.
З матеріалів справи видно, що спірна земельна ділянка площею 8,0759 га має кадастровий номер № 2622010100:01:024:0006. На цій земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать відповідачу. Ця земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав - 17.06.2022, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-000339782025 від 18.02.2025.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 5, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).
Нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов'язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.
Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Тобто витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Він складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4223/19.
На спростування доводів відповідача про відсутність в матеріалах справи витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за попередні періоди суд першої інстанції застосував правовий висновок, викладений в п. 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, у якому вказано, що витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначити дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Відповідно до відомостей, зазначених у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером № 2622010100:01:024:0006 нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 році становила 19 543 115 грн.
У матеріалах справи відсутні докази того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером № 2622010100:01:024:0006 у попередні роки змінювалася.
Згідно з ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з даними Держгеокадасту України, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік становила 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік 1,051 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).
Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який встановлений додатками до рішення Долинської міської ради № 1748-42/2010 від 11.02.2010 та № 1592-20/2022, які діяли у відповідні періоди із застосуванням коефіцієнтів індексації за попередні роки за період з 01.10.2021 по 01.09.2024.
За встановлених судом першої інстанції обставин того, що земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:004:0186 сформовано як об'єкт цивільних прав - 17.06.2022, судом першої інстанції здійснено перерахунок суми безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельною ділянкою за період з 17.06.2022 по 01.09.2024 таким чином: за 2024 рік (19 543 115 грн (нормативно грошова оцінка за 2024 рік) х на 4 % / 366 днів х на 274 дні (з 01.01.2024 по 01.09.2024) = 585 225 грн 52 коп.; за 2023 рік ((18 594 781 грн 20 коп. (нормативно грошова оцінка за 2023 рік) (19 543 115 грн (нормативно грошова оцінка за 2024 рік / 1,051 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2023 рік)) х на 4 % (з 01.01.2023 по 31.12.2023) = 743 791 грн 25 коп.; за 2022 рік ((16 169 375 грн 00 коп. (нормативно грошова оцінка за 202 рік) (18594781 грн 20 коп. (нормативно грошова оцінка за 2023 рік) / 1,15 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2022 рік)) х на 4 % / 365 днів х на 198 днів (з 17.06.2022 по 31.12.2022) = 350 853 грн 29 коп.
Отже, суд першої інстанції за здійсненим перерахунком встановив, що розмір безпідставно збережених коштів за період з 17.06.2022 по 01.09.2024 становить 1 679 870 грн 06 коп. Колегія суддів встановила, що такий проведено правильно.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 01.10.2021 по 16.06.2022 належить відмовити, оскільки як встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка була сформована як об'єкт цивільних прав лише 17.06.2022, тому враховуючи наведені вище висновки про те, що стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе з моменту формування земельних ділянок як об'єктів цивільного права, підстави для стягнення коштів за попередній період відсутні.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Так, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач здійснював користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою.
Поряд з цим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що судом першої інстанції неповною мірою з'ясовано обставин справи, не враховано можливість в цілому використання відповідачем земельної ділянки, за котру стягнуто безпідставно збережені коштів, не залучено третіх осіб, не встановлено реальну площу земельної ділянки, яка могла бути в користуванні.
Відповідач не надав належних доказів користування спірною земельною ділянкою іншими користувачами, доказів розміщення на цій ділянці майна третіх осіб, не вчиняв дій на виготовлення проекту відведення земельної ділянки з альтернативними межами з урахуванням фактичного користування, доступу охоронних зон спірної земельної ділянки.
Натомість, матеріали справи, встановлені обставини справи, зокрема, звернення ТОВ «ББМ-Долина» до Долинської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки до ради, потім неподання Долинській міській раді на затвердження проекту відведення земельної ділянки після отримання такого дозволу та відсутність доказів подання відповідачем проекту відведення земельної ділянки на меншу площу, ніж видано дозволом ради, чи на площу, якою мав намір користуватися для здійснення господарської діяльності; у тих межах і розмірах, про які зазначав позивач, що в цілому надавало б йому можливість безперешкодного використання цієї спірної земельної ділянки, спростовують доводи апеляційної скарги.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що місцевий суд відмовив у поновленні строків для подання клопотань про залучення третіх осіб, що, на думку скаржника, унеможливило належним чином встановити факт користування земельною ділянкою в тих межах та того розміру, про які зазначав позивач. Як уже зазначалося, у відповідача було достатньо часу для подання клопотань про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, у визначені законом строки.
Ураховуючи, що провадження у справі відкрито 13.11.2024, відповідно підготовче провадження у справі тривало з 13.11.2024 до 15.05.2025, про що відповідачу було відомо, також відповідачу під час підготовчого провадження у справі було відомо (не могло бути не відомо) про наявність обставин, про які він зазначає в клопотаннях про залучення третіх осіб, відрядження керівника товариства з 13.05.2025 жодним чином не позбавляло можливості відповідача подати до суду клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі у встановлений ГПК України строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
З матеріалів справи видно, що ТОВ "ББМ-Долина" скористалося своїм правом на участь у справі через представника.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1 679 870, 06 грн - безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок в розмірі орендної плати за період з 17.06.2022 по 01.09.2024 року.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (ч.1 ст.275 ГПК України).
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2025 року у справі № 909/1000/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ББМ-Долина» - без задоволення.
Матеріали справи № 909/1000/24 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 08 грудня 2025 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.