79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" грудня 2025 р. Справа №914/1759/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Панова І.Ю.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 22.05.2025 (вх. №ЗАГС 01-05/1556/25 від 23.05.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 (повний текст рішення складено 05.05.2025, суддя Коссак С.М.)
у справі № 914/1759/24
за позовом: Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, с.Давидів, Львівський р-н, Львівська обл.
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівський іподром» (надалі ПрАТ “Львівський іподром»), м. Львів
про: стягнення коштів у розмірі 2 219 211,68 грн.
та за зустрічним позовом: ПрАТ “Львівський іподром», м. Львів
до відповідача: Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, с.Давидів, Львівський р-н, Львівська обл.
про: визнання безпідставним нарахованого боргу,
з участю представників:
від позивача (за первісним позовом): Феданяк Р.В., Приймак В.О.;
від відповідача (за первісним позовом) : Цибак В.О.;
Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом (з врахуванням заяви про уточнення заяви про зменшення розміру позовних вимог) до ПрАТ “Львівський іподром» про стягнення коштів у розмірі 2 219 211,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставі рішення Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області від 18.12.1980 №528 Державному підприємству «Львівський іподром» було видано Державний акт серії Б №061274 на право постійного користування землею, загальною площею 900 га, для ведення сільського господарства. На час надання ДП «Львівський іподром» земельної ділянки площею 900 га, така перебувала у державній власності. В подальшому відбулася реорганізацію підприємства відповідача, у зв'язку з чим ПрАТ «Львівський іподром» стало єдиним правонаступником ДП «Львівський іподром», до якого перейшло і право постійного користування земельною ділянкою за Державним актом на право користування серії Б№061274 від 1980 року. Також позивач зазначає, що до моменту подання даного позову вказана земельна ділянка була неодноразово поділена, частині земель, які раніше були у відповідача в користуванні, присвоєно кадастрові номери та передано фізичним особам та юридичним особам у власність. Із довідки №524 від 02.08.2005, виданої Пустомитівським районним відділом земельних ресурсів на ім'я директора ДП «Львівський іподром» вбачається, що загальна площа земель, яка обліковується за ПрАТ «Львівський іподром» орієнтовно становить 415,2 га. Вказані землі в 2018 році перейшли з державної до комунальної власності Давидівської сільської ради. Отже, вказує позивач, станом на сьогоднішній день земельної ділянки 900,0 га, яка була обтяжена правом постійного користування ПрАТ «Львівський іподром» фактично не існує. Проте, ПрАТ «Львівський іподром» , вважаючи себе постійним землекористувачем, жодного разу не сплачувало в бюджет Давидівської сільської ради плати за землю, при тому, не маючи жодних пільг із сплати земельного податку, оскільки перебуває на загальній системі оподаткування. Окрім того, позивач покликається на ст. 152 ЗК України, згідно з якою власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Також зазначає ст. 1212 ЦК України, положення якої застосовуються у вимогах про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
31.07.2024 ПрАТ “Львівський іподром» подало через систему “Електронний суд» зустрічну позовну заяву до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання безпідставним боргу ПрАТ “Львівський іподром» зі сплати за землю перед Давидівською сільською радою у розмірі 2 390 970,72 грн.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що землі, надані ПрАТ “Львівський іподром» в постійне користування, були проінвентаризовані сільською радою без його участі, частину землі площею 353,16 га поділено на 33 земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами (крім останньої 34-ої ділянки площею 7,7238 га). Проте, ні про процес інвентаризації земель, ні про їх поділ, а тим більше про відчуження ПрАТ “Львівський іподром» всупереч ЗК України не повідомлялося. В разі обґрунтованості боргу стягненню б підлягала сума в розмірі 335 040,81 грн з червня 2019 року до лютого 2020 року та з квітня 2020 року до червня 2024 року. В частині стягнення заборгованості до червня 2021 року, у зв'язку з пропуском строку позовної давності, не досліджуючи обґрунтованості таких вимог, зустрічний позивач просить відмовити.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі №914/1759/24 (суддя С.М. Коссак) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано безпідставним нарахований борг Приватного акціонерного товариства “Львівський іподром» перед Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області зі сплати за землю безпідставно збережених коштів у розмірі 2 219 211,68 грн. Стягнуто з Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області на користь ПрАТ “Львівський іподром»- 2 422,40 грн судового збору.
При ухваленні рішення суд виходив з того, що позивач (за первісним позовом) не довів свого права щодо стягнення коштів у формі земельного податку, при цьому зазначивши, що вимоги про стягнення несплаченого земельного податку може заявити виключно податковий орган у порядку адміністративного судочинства, а не Давидівська сільська рада. Окрім того, суд дійшов висновку, що позивач також не довів порушення своїх прав за кондикційним зобов'язанням. . Суд врахував, що спірна земельна ділянка не перебувала в оренді, ні в будь-якому іншому користуванні у відповідача (за первісним позовом), оскільки відповідний договір відсутній, на земельній ділянці відсутні об'єкти права власності, зареєстровані за ПрАТ “Львівський іподром», що унеможливлює застосування у даному випадку стягнення коштів відповідно до ст.1212 ЦК України.
Щодо заявленого зустрічного позову, суд констатував, що у ПрАТ “Львівський іподром» існує обов'язок сплати земельного податку за користування земельною ділянкою. Однак, враховуючи фактичні обставини даної справи та висновок про відмову у задоволені первісного позову Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області до ПрАТ “Львівський іподром» про стягнення коштів, суд дійшов висновку, що у зустрічного позивача такий обов'язок саме перед Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області відсутній.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішеннями, Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі № 914/1759/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що Давидівська сільська рада, встановивши факт несплати відповідачем (за первісним позовом) земельного податку та, звертаючись до суду з відповідним позовом, виходила з того, що вона має право вимагати з відповідача (за первісним позовом) неотриманий нею, як власником земельної ділянки, дохід у вигляді земельного податку як збитків. Звертає увагу, що Давидівська сільська рада покликається на Главу 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави», статтю 1212 ЦК України та судову практику Верховного Суду у схожих спорах, де суди вказують, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем є кондикційними зобов'язаннями, а особа, яка вважає, що її право є порушеним, може захистити своє право в порядку статті 1212 ЦК України. Наголошує, що права та інтереси Давидівської сільської ради однозначно порушенні зі сторони ПрАТ «Львівський іподром», оскільки такий землекористувач за весь час перебування землі у власності Давидівської ОТГ жодного разу не сплачував земельний податок, що призвело до недоотримання бюджетом громади грошових коштів. Плата за землю є місцевим податком, несплата такого податку зі сторони ПрАТ «Львівський іподром» прямо порушує права та законні інтереси Давидівської сільської ради на захист яких і було подано позов до суду. Давидівською сільською радою правильно обрано спосіб захисту саме свого порушеного права та інтересу, оскільки спір у цій справі є набагато ширшим, ніж стягнення коштів на підставі певного зобов'язання, яке не було виконано (дотримано) ПрАТ «Львівський іподром». Окрім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що відповідач (за первісним позовом) не перебуває на обліку як платник окремих податків за основним місцем обліку в Пустомитівській ДПІ, земельний податок ПрАТ «Львівський іподром» не сплачувало, податкову декларацію з плати за землю не подавало. Отже, через порушення ПрАТ «Львівський іподром» норм ПК України, відповідний контролюючий орган не мав відомостей про такого платника податків.
ПрАТ «Львівський іподром» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає такі необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним, ухваленим з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що Рада покликається на норми Земельного та Податкового кодексу України щодо плати за користування землею у формі земельного податку, тобто, на норми , які визначають хто є платником податку, що є об'єктом та базою оподаткування, підставою для нарахування податку, строки, також покликається на власні рішення про встановлення ставок податку та бази оподаткування за ст. 271 ПК України. На переконання скаржника, відповідач за первісним позовом мав би вносити плату за землю у формі земельного податку. Проте, водночас Давидівська сільська рада покликається на ч. 2 ст. 152, п. «д» ч. 1 ст. 156 ЗК України та інші норми щодо відшкодування збитків, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, на ст. 1212 ЦК України (кондикція), зокрема на п. 4 ч. 3, яка поширює дію кондикції на «вимоги про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи». Надалі Рада в апеляційній скарзі зазначає практику ВП ВС у справах про стягнення коштів з власників нерухомості, які не оформили право користування землею під майном, хоча користуються такою землею. Відтак, на думку відповідача за первісним позовом спосіб захисту є неефективним, оскільки він базується не на наявному правопорушенні, а на припущеннях. Просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Представники скаржника (позивача за первісним позовом) в судовому засіданні підтримали доводи, наведені у апеляційній скарзі.
Відповідач (за первісним позовом) просив рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
18.12.1980 рішенням Виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів №528 “Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому», зокрема, вирішено: затвердити встановлені межі і розміри землекористування та видати державний акт на право користування землею Львівському державному іподрому на площі 900,00 га; в межах акту залишити сторонні землекористувачі загальною площею 74,9 га; Управлінню сільського господарства райвиконкому внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.
На підставі вказаного рішення у 1980 році Львівському державному іподрому видано Державний акт Серії Б №061274 на право користування землею про те, що за землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 900,00 га землі для ведення сільського господарства.
05.02.2010 Міністерством аграрної політики України прийнято наказ №41, яким вирішено припинити діяльність Державного підприємства - Львівський іподром шляхом його реорганізації через приєднання до ЗАТ “Львівський іподром» та визначити останнього правонаступником майнових прав та обов'язків Державного підприємства - Львівський іподром. Згаданим наказом також затверджено склад комісії з припинення діяльності Державного підприємства - Львівський іподром.
У позовній заяві позивач за первісним позовом зазначає, що ДП “Львівський іподром» було приєднано до ЗАТ “Львівський іподром» як до єдиного правонаступника, яке було надалі перейменовано на ПрАТ “Львівський іподром».
Згідно з довідкою Пустомитівського районного відділу земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах Львівського обласного головного управління земельних ресурсів №524 від 02.08.2005, виданої ДП “Львівській іподром» за даним Підприємством на території Пустомитівського району обліковується земельна ділянка площею 415,20 га земель на території Давидівської сільської ради.
У матеріалах справи також міститься копія довідки Виконавчого комітету Давидівської сільської ради №1172 від 29.08.2005, яка видана ДП “Львівський іподром», про те, що у його землекористуванні знаходиться 415,2000 га земель.
05.03.2018 Давидівська сільська рада прийняла рішення №1526-20/2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким доручила Виконавчому комітету Давидівської сільської ради ОТГ звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться на території Давидівської об'єднаної територіальної громади, які є у користуванні, зокрема, ПрАТ “Львівський іподром» орієнтовною площею: 415,2 га (пп. 1.1 п. 1 рішення).
Головним управління Держгеокадастру у Львівській області видано наказ №13-6873/16-18-СГ від 20.12.2018 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким наказано передати Давидівській сільській раді об'єднаної територіальної громади у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 779,9020 га, які розташовані на території Давидівської сільської ради (колишні Давидівська, Пасіки-Зубрицька, Чишківська, Винниківська, Кротошинська сільські ради) Пустомитівського району згідно з актом приймання-передачі. Право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п.п. 1, 2 наказу).
13.05.2019 між начальником Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та сільським головою Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади складено та підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. Додатком до цього акта є відомості про земельні ділянки, які передаються у комунальну власність, зокрема, їхні кадастрові номери, місце розташування, площі ділянок, їх цільове призначення, а також відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки.
25.07.2019 Давидівська сільська рада скерувала на адресу ПАТ “Львівський Іподром» лист №1756, у якому повідомила про те, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-6873/16-18 СІ від 20.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», були передані з державної в комунальну власність земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні колишнього ДП “Львівській іподром» за межами населених пунктів с. Черепин та Давидів на території Давидівської сільської ради ОТГ.
05.03.2020 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області скерувало на адресу Давидівської ради лист №18-13-0.2-1691/2-20 «Про надання інформації» та повідомило про те, що згідно даних державної статистичної звітності в період з 01.01.2001 по 01.01.2016 (останній звітний період) за ДП “Львівський іподром» обліковується 415,2000 га земель розташованих на території Давидівської сільської ради.
Листом від 23.09.2022 №1829 Давидівська сільська рада на запит адвоката Миські Т.Г. №106 від 08.09.2022 надала інформацію про те, що у наказі ГУ Держгеокадастру у Львівській області №13-6873/16-18 СІ від 20.12.2018 жодним чином не відображено інформацію про постійне користування ДП “Львівській іподром» щодо земельних ділянок, які передавались із державної в комунальну власність. Згаданим листом рекомендовано надати завірені копії правовстановлюючих документів ПрАТ “Львівській іподром», Державного акта на право постійного користування землею №061274 ДП “Львівській іподром».
15.11.2022 ГУ Держгеокадастру у Львівській області листом №29-13-0.2-3570/2-22 повідомило, що згідно даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель станом на 01.01.2016 за ПрАТ «Львівський іподром» на території Давидівської сільської ради обліковується 415,2000 га земель. Одночасно, згаданим листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області повідомило ПрАТ «Львівський іподром» про те, що з 01.01.2013, у зв'язку із набуттям чинності Закону України “Про державний земельний кадастр» та новим порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно, визначеним Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повноваження територіальних органів Держземагенства у частині держаної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, земельного сервітуту, користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припинені. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відтак, станом на 15.11.2022 інформація про зареєстроване право користування у Державному реєстрі речових прав за ДП “Львівській іподром» (ПрАТ “Львівській іподром») у Державному земельному кадастрі відсутня.
25.11.2022 Давидівська сільська рада повідомила, що у зв'язку із розвитком земельних відносин в Україні, введенням інституту приватної власності на землю, форма користування земельними ресурсами на праві постійного землекористування втратила свою вагу. Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області №13-6873/16-18 СІ від 20.12.2018 жодним чином не зазначено інформацію про постійне користування ДП “Львівській іподром» на земельні ділянки, які передавались із державної в комунальну власність.
31.01.2024 ПрАТ “Львівській іподром» скерувало на адресу Давидівської сільської ради заяву №31/01-01, у якій просило визнати за ним право постійного користування земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні колишнього ДП “Львівській іподром» згідно з листом Давидівської сільської ради №1756 від 25.07.2019, які були поділені на менші земельні ділянки та листом Держгеокадастру №18-13-0.2-1237/2-23 від 22.03.2023 на загальну площу земельних ділянок 353,16 га. Також 31.01.2024 ПрАТ “Львівській іподром» скерувало на адресу Давидівської сільської ради заяву про державну реєстрацію речового права, похідного від права власності.
04.03.2024 Давидівська сільська рада надіслала на адресу ПАТ “Львівській іподром» лист №1045/03.01-05, у якому повідомила про розгляд заяви ПрАТ “Львівській іподром» за реєстраційним номером 31/01-01 від 31.01.2024 та роз'яснила порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, щодо державної реєстрації прав власності на земельні ділянки.
03.07.2024 Давидівською сільською радою Львівського району Львівської прийнято рішення №164-30/2024 “Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ “Львівській іподром» та вжиття відповідних заходів щодо припинення права користування земельними ділянками». Пунктом 1 цього рішення вирішено припинити право користування на території Давидівської сільської ради земельними ділянками згідно з рішенням Виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №528 від 18.12.1980 “Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» на площі 900,0га, Державний акт на право користування землею Серія Б №061274, правонаступником якого є ПрАТ “Львівський іподром».
Із листа Головного управління ДПС у Львівській області №6609/5/130104-10 від 22.05.2024 вбачається, що ПрАТ “Львівський іподром» не перебуває на обліку як платник окремих податків за неосновним місцем обліку в Пустомитівській ДПІ. Згідно з даними АІС Податковий блок» ПрАТ “Львівський іподром» податкові декларації з плати за землю за період з 01.01.2019 по 01.04.2024 в Пустомитівську ДПІ не подавалися. ПрАТ “Львівський іподром» земельний податок з юридичних осіб по Давидівській сільській раді в період з 01.01.2019 по 01.04.2024 не сплачувало.
Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 25.06.2024 №18-13-0.10-3316/2-24 вбачається, що нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Львівській області становила: у 2019-2023 роках - 21 492,00 грн./га, у 2024 році - 22 588,09 грн./га.
Згідно з рішенням Давидівської сільської ради №2333-30/2018 від 28.09.2018 ставка із сплати земельного податку на землі для ведення особистого селянського господарства для юридичних осіб на 2019 рік встановлюється в розмірі: 5 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Давидівська сільська рада у позовній заяві покликається на рішення №3453-44/2019 від 10.07.2019 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Давидівської сільської ради ОТГ на 2020 рік»; на рішення Давидівської сільської ради №9-7/21 від 30.06.2021, на рішення Давидівської сільської ради №3-14/2022 від 30.06.2022, якими були встановлені ставки із сплати земельного податку на землі для ведення особистого селянського господарства для юридичних осіб на 2019 - 2023 роки для здійснення розрахунку. На підставі проведеного розрахунку позивач вважає, що загальна сума недоотриманого земельного податку від землекористувача ПрАТ “Львівський іподром» становить 2 309 970,72 грн, що є ціною позову.
Також у матеріалах справи міститься копія висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1-24 від 20.03.2024.
Наведені обставини сталит підставою для звернення до суду Давидівської сільської ради з позовом (з врахуванням заяви про уточнення заяви про зменшення розміру позовних вимог) до ПрАТ “Львівський іподром» про стягнення коштів у розмірі 2 219 211,68 грн.
В свою чергу ПрАТ звернулось до суду з зустрічним позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання безпідставним боргу ПрАТ “Львівський іподром» зі сплати за землю перед Давидівською сільською радою у розмірі 2 390 970,72 грн.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Предметом позову у даній справі за первісним позовом, як вбачається зі змісту позовної заяви, є стягнення плати за користування земельною ділянкою у формі земельного податку. Також у позовній заяві є посилання на норми ст.1212 ЦК України - стягнення безпідставно збережених коштів, та норми, що регулюють відшкодування збитків.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у прохальній частині позовної заяви Давидівська сільська рада зазначає про стягнення грошових коштів, не зазначаючи, при цьому правову природу цих коштів. (земельний податок чи збитки).
Суд першої інстанції слушно зауважив, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Обов'язок особи відшкодувати збитки виникає з деліктних правовідносин та є фактично заходом відповідальності за вчинене особою правопорушення. Натомість земельний податок - це плата за землю у складі податку на майно, обов'язок сплатити який виникає не внаслідок вчиненого особою правопорушення, а поза межами деліктних правовідносин - у межах існуючих податкових зобов'язань, які прямо передбачені законом та виникають унаслідок виникнення в особи права постійного користування земельною ділянкою.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
З матеріалів даної господарської справи вбачається, що 1980 році правопопереднику Приватного акціонерного товариства «Львівський іподром» - ДП «Львівський іподром» - було видано Державний акт на право користування землею площею 900 га для ведення сільського господарства.
Згідно з довідкою Пустомитівського районного відділу земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах Львівського обласного головного управління земельних ресурсів №524 від 02.08.2005, виданої ДП “Львівській іподром», за даним Підприємством на території Пустомитівського району обліковується земельна ділянка площею 415,20 га земель на території Давидівської сільської ради.
Протягом 2019-2021 років відбулась передача земель з державної у комунальну власність Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, інвентаризація цих земель, їх поділ і навіть приватизація. Наведені обставини позивачем за первісним позовом не заперечуються. При цьому, при жодній зі згаданих процедур Давидівська сільська рада не залучала ПрАТ, не отримувала жодного погодження у ПрАТ, розуміючи, що ПрАТ «Львівський іподром» не є постійним землекористувачем вказаної земельної ділянки.
03.07.2024 Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області прийнято рішення №164-30/2024, яким вирішено припинити право користування на території Давидівської сільської ради земельними ділянками, наданого рішенням Виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №528 від 18.12.1980 “Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» на площі 900,0га, Державний акт на право користування землею Серія Б №061274, правонаступником якого є ПрАТ “Львівський іподром».
Як зазначалося вище, сільська рада, встановивши факт несплати відповідачем земельного податку та, звертаючись до суду з відповідним позовом, виходила з того, що вона має право, як власник земельної ділянки, вимагати у відповідача неотриманий нею дохід у вигляді земельного податку, як збитків.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач за первісним позовом покликається на норми Земельного кодексу України, Податкового кодексу України щодо плати за користування землею у формі земельного податку, покликається на те, хто є платником податку, що є об'єктом та базою оподаткування, підставою для нарахування податку, строки. Окрім того, сільська рада покликається на власні рішення про встановлення ставок податку та бази оподаткування за ст. 271 ПК України.
Зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги Давидівської сільської ради вбачається, що відповідач мав би сплачувати плату за землю у формі земельного податку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законодавством визначено суб'єктів владних повноважень, які мають виключне право звертатися до суду про стягнення податків (в т.ч. земельного податку), проте, сільські ради не є такими суб'єктами.
Окрім того, Давидівська сільська рада покликається на ч. 2 ст. 152, п. «д» ч. 1 ст.156 ЗК України та інші норми щодо відшкодування збитків, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Одночасно покликається на ст. 1212 ЦК України (кондикція), зокрема на п. 4 ч. 3, яка поширює дію кондикції на вимоги про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, з наведеного вбачається, що позивач за первісним позовом вважає, що у ПрАТ “Львівський іподром», як у землекористувача, виник обов'язок щодо сплати земельного податку, проте, оскільки відповідач не перебуває на обліку як платник окремих податків в Пустомитівській ДПІ, земельний податок ПрАТ «Львівський іподром» не сплачувало, податкову декларацію з плати за землю не подавало, відтак, у останнього є обов'язок сплатити безпідставно збережені кошти, на підставі ст 1212 ЦК України.
За приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають, у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
При цьому вимоги про стягнення несплаченого земельного податку може заявити виключно контролюючий орган - уповноважений орган доходів у порядку адміністративного судочинства, а не Давидівська сільська рада, у якої право вимоги, враховуючи предмет та підставу позову, відсутній.
Окрім того, спірна земельна ділянка не перебувала в оренді у ПрАТ “Львівський іподром», оскільки відповідний договір відсутній, на земельній ділянці відсутні об'єкти права власності відповідача за первісним позовом, що з врахуванням вимог вищенаведених норм права унеможливлює застосування у даному випадку стягнення коштів відповідно до ст.1212 ЦК України, що в підсумку свідчить про некоректний, неналежний спосіб захисту, відсутність порушеного права в частині безпідставно збережених коштів чи завданих збитків, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок та підставно відмовлено у задоволенні первісного позову.
Отже, доводи скаржника в частині відмови судом першої інстанції у задоволенні первісного позову не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі № 914/1759/24.
При цьому колегія суддів враховує, що у відповідності до ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ПрАТ “Львівський іподром» до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання безпідставним боргу ПрАТ “Львівський іподром» зі сплати за землю перед Давидівською сільською радою у розмірі 2 390 970,72 грн.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов'язання від відповідача або визнання наявності договірного обов'язку відповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов'язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов'язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).
Оскільки визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом, колегія суддів вважає, що обрання позивачем способу захисту, який не здатен поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
В свою чергу, обраний позивачем (за зустрічним позовом) спосіб захисту свого права, а саме визнання безпідставним боргу ПрАТ «Львівський іподром» перед Давидівською сільською радою жодним чином не направлений на відновлення або визнання будь-якого права позивача.
Натомість рішенням суду має вирішуватися питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли здійсненню особою, яка звернулася з позовом, свого права.
Рішення суду саме по собі повинно бути не декларативним, а виконуваним, тобто акт правосуддя повинен мати форму реалізації в майбутньому (власне, за наслідками чого і здійснюється відновлення порушених прав).
Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, до стану, яке існувало до порушення права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Виходячи з вищезазначених норм процесуального права, колегія суддів констатує, що обраний ПрАТ «Львівський іподром» спосіб захисту не направлений та не в змозі захистити порушені права та інтереси позивача (за зустрічним позовом), оскільки він не забезпечує ні їх поновлення ні отримання відповідного відшкодування.
Водночас, суд першої інстанції не врахував наведених висновків Верховного Суду та дійшов помилкового висновку про задоволення заявленого ПрАТ «Львівський іподром» зустрічного позову.
В силу положень частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі № 914/1759/24 підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічного позову про визнання безпідставним нарахованого боргу Приватного акціонерного товариства “Львівський іподром» перед Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області зі сплати за землю безпідставно збережених коштів у розмірі 2 219 211,68 грн. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі № 914/1759/24 в частині задоволення зустрічного позову про визнання безпідставним нарахованого боргу Приватного акціонерного товариства “Львівський іподром» перед Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області зі сплати за землю безпідставно збережених коштів у розмірі 2 219 211,68 грн. скасувати. В цій частині прийняти нове рішення. Відмовити в задоволенні зустрічного позову.
3. Судові витрати за розгляд зустрічної позовної заяви залишити за Приватним акціонерним товариством “Львівський іподром».
4. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі № 914/1759/24 - залишити без змін.
5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
7. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді І.Ю. Панова
О.С. Скрипчук