79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" грудня 2025 р. Справа №909/511/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Хом'як Х.
за участю представників сторін:
від позивача - Михайлюк Н.М.
від відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ФОП Олійника Олексія Миколайовича від 19.09.2025 (вх. № 01-05/2794/25 від 19.09.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2025 (суддя Неверовська Л.М., повний текст рішення складено та підписано 29.08.2025)
у справі № 909/511/25
за позовом: ФОП Олійник Олексія Миколайовича
до відповідача: ФОП Марченко Марії Миколаївни
про: стягнення 436126,00 грн за порушення умов договору оренди нерухомого майна № 1 від 02.09.2024
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Фізичної особи-підприємця Олійника Олексія Миколайовича ( далі - ФОП Олійник О.М., позивач) до Фізичної особи-підприємця Марченко Марії Миколаївни ( далі - ФОП Марченко М.М., відповідач) про стягнення 436 126 грн, з яких: 248 250 грн - безпідставно сплачені кошти, 187 875 грн - штраф.
Позовні вимоги обгрунтовані ст.ст. 549, 611, 651 ЦК України та порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 1 від 02.09.2024, а саме передачею в оренду майна з прихованими дефектами (відсутність водопостачання та належного водовідведення), що є підставою для нарахування позивачем штрафу відповідно до п.10.4. договору, а також стягнення безпідставно сплачених позивачем ( через неможливість фактичного використання приміщення згідно умов договору) орендних платежів.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2025 у справі №909/511/25 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване необгрунтованістю позовних вимог у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів, які б підтверджували тривалість користування позивачем орендованим приміщенням за наявності чи відсутності водопостачання.
Окрім того, суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту його порушених прав, зазначивши, що: за умови відсутності користування об'єктом оренди та припинення договору оренди порушені права позивача підлягали б захисту шляхом пред'явлення позову про стягнення внесеної попередньої орендної плати або стягнення наявних у позивача збитків, завданих відсутністю водопостачання; у разі ж істотного погіршення стану об'єкта оренди (за умови володіння та користування ним) позивач має право вимагати зменшення розміру орендної плати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ФОП Олійник О.М. подав апеляційну скаргу від 19.09.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2025 у справі №909/511/25 та прийняти нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі .
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням принципу змагальності.
Зокрема, скаржник зазначає, що позовні вимоги у цій справі обґрунтовані нормами ч. 2 ст. 651, ст. 611 ЦК України та п. 10.4 договору, які прямо передбачають можливість дострокового розірвання договору та стягнення штрафу у випадку істотного порушення його умов. Істотне порушення відповідачем умов договору підтверджується об'єктивним фактом - відсутністю водопостачання з 12.09.2024, що унеможливило здійснення орендарем господарської діяльності. Вказана обставина відповідачем не спростована., хоча саме відповідач зобов'язаний
довести відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язань (ч. 2 ст. 614 ЦК України).
Відтак, на переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно поклав тягар доказування лише на позивача та не врахував, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає ст. 611 ЦК України та п.10.4 договору.
ФОП Марченко М.М. відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Відповідно до ч.3ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025 справу №909/511/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 апеляційну скаргу ФОП Олійника О.М. залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Олійника О.М. на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2025 у справі 909/511/25 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 задоволено заяву представника позивача- адвоката Михайлюка Н.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 розгляд справи відкладено на 09.12.2025 з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
В судове засідання з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції).
Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи положення статті 202 ГПК України, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 09.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом.
02.09.2024 між ФОП Олійником О.М. (далі - орендар) та ФОП Марченко М.М. (далі - орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна №1 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке розміщене в будівлі, що розташована за адресою: Україна, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Рогатин, вул. Галицька, 75 (далі - об'єкт оренди).
Загальна площа об'єкта оренди становить 139,4 м. кв.(п. 1.2. Договору).
Відповідно до п.п. 2.1 -2.3 Договору вступ орендаря у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди, який являється невід'ємною частиною Договору. В акті приймання-передачі вказується технічний стан об'єкта оренди на момент передачі його в оренду. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі або його повернення покладається на сторону, яка передає об'єкт оренди іншій стороні Договору.
Розмір орендної плати за місяць орендного користування становить 1500 дол. США. Оплата проводиться в гривнях по курсу продажу Приватбанку станом на 10 число поточного місяця (п. 3.1. Договору).
Орендар після укладення Договору оренди до 10 вересня 2024 року сплачує орендну плату за перших три місяці і за останній місяць оренди (п. 3.7. Договору).
Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю компенсацію за надані комунальні послуги, а саме: газопостачання, електропостачання, водопостачання та водовідведення, інтернет на основі рахунку наданого орендодавцем орендарю (п. 3.8. Договору).
Орендодавець зобов'язується: забезпечити орендареві можливість користування системамиелектропостачання, газопостачання, водовідведення і водопостачання та інтернету, які знаходяться на території орендодавця (п.4.1.4. Договору).
Орендар має право протягом строку використання об'єкта оренди отримувати оплатні комунальні послуги, що пов'язані з теплопостачанням, електропостачанням, водопостачанням, водовідводом як будівлі, так і об'єкта оренди (п.7.1.5. Договору).
Відповідно до п. 10.4. Договору при невиконанні однією із сторін умов договору, друга сторона має право на дострокове розірвання цього Договору. При цьому, сторона, яка не забезпечила умови виконання даного Договору сплачує другій стороні штраф в розмірі фіксованої суми, яка становить сукупний тримісячний розмір орендної плати за даним Договором. Ініціатор дострокового розірвання повідомляє про це другу сторону письмово.
Відповідно до п. 13.2 Договору такий укладено на термін орендного користування - 35 місяців з 2 вересня 2024 року по 2 серпня 2027 року.
Одностороння відмова від виконання Договору не допускається ( п.13.4 Договору).
Відповідно до п.13.5 Договору дія такого припиняється: при закінчення строку Договору; при загибелі об'єкта оренди; за взаємною згодою сторін; за ініціативою сторони при умові виконання п.10.4 Договору.
02.09.2024 сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди (додаток №1 до Договору), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) на умовах оренди нерухоме майно. При цьому, сторони підтвердили, що технічний стан приміщення, що передається, відповідає характеристиці майна та його призначенню.
На виконання п. 3.7. Договору позивачем сплачено орендну плату за вересень, жовтень, листопад 2024 року, а також за липень 2027 року, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера: №1 від 02.09.2024 на суму 62025,00 грн; №2 від 04.09.2024 на суму 62250,00 грн; №3 від 06.09.2024 на суму 61950,00 грн; №4 від 09.09.2024 на суму 62025,00 грн.
Як зазначає позивач, з 12 вересня 2024 року в орендованому приміщенні відсутнє водопостачання, що позбавило його можливості використання об'єкта оренди за призначенням.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
У матеріалах справи наявна відповідь відповідача від 15.02.2025 на претензію позивача, у якій орендодавець повідомила, що 12 вересня 2024 року при здійсненні господарської діяльності у приміщенні вул. Галицька, 75 м. Рогатин дійсно виявлено відсутність водопостачання, причиною чого стало самовільне втручання в мережі водовідведення та водопостачання в підвальному приміщенні Ветеринарної аптеки будинку № 2 по вул.Грушевського в місті Рогатин громадянином Микитином Д.Д. По даному факту було ініційовано відкриття кримінального провадження Рогатинським відділенням поліції Івано-Франківського РУ ВП ГУНП в Івано-Франківській області. Досудове розслідування триває.
Відтак, відповідач зазначила, що відсутність водопостачання не залежить від її волі. Водночас, з метою належного функціонування приміщення, недопущення порушення права як орендодавця та орендаря просила продовжити дію Договору та не розривати його.
Вказані обставини слугували підставою для звернення ФОП Олійника О.М.до суду з позовом про стягнення з ФОП Марченко М.М. 436 126 грн, з яких: 248 250 грн - безпідставно сплачені кошти ( орендна плата за вересень, жовтень, листопад 2024 року, а також за липень 2027 року), 187 875 грн - штраф ( нарахований відповідно до п.10.4 Договору).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини (частина 2 статті 11 ЦК України).
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.1 ст. 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 10.4. Договору при невиконанні однією із сторін умов договору, друга сторона має право на дострокове розірвання цього Договору. При цьому, сторона, яка не забезпечила умови виконання даного Договору сплачує другій стороні штраф в розмірі фіксованої суми, яка становить сукупний тримісячний розмір орендної плати за даним Договором. Ініціатор дострокового розірвання повідомляє про це другу сторону письмово.
Отже, сторони погодили передумову для сплати штрафу стороною, яка порушила умови Договору, а саме дострокове розірвання Договору за ініціативою іншої сторони, яка має бути викладена у письмовому повідомленні.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
За змістом ч.1 ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо, наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.
Відповідно до п.13.5 Договору дія такого припиняється, зокрема, за взаємною згодою сторін або за ініціативою сторони при умові виконання п.10.4 Договору.
У постанові від 08.09.2021 у справі № 727/898/19 Верховний Суд зазначив, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651- 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
Однак, в матеріалах справі відсутні докази розірвання Договору за рішенням суду, за згодою сторін або за ініціативою позивача.
Оскільки позивачем не доведено дострокового розірвання Договору за його ініціативою з підстав та в порядку, що визначені п.10. 4 Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 187 875 грн.
Покликання апелянта на ч.2 ст.651 ЦК України судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки вказана законодавча норма передбачає можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Однак, в матеріалах справи відсутні докази розірвання Договору в судовому порядку, а у даній справі такої позовної вимоги не заявлено.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів орендної плати за Договором, колегія суддів зазначає наступне.
У господарському процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закон").
Зміст цього принципу полягає у тому, що у випадку, якщо суд при вирішенні спору дійде до переконання, що позивач на обґрунтування своїх вимог та заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, то суд має право самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у своїх постановах, в яких суд вказував на принцип "jura novit curia" або "суд знає закон" (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).
Так, заявляючи позовні вимоги про стягнення безпідставно сплачених коштів, позивачем фактично не наведено їх правового обгрунтування, однак загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку із зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21).
Зважаючи на те, що позивачем сплачено відповідачу кошти в сумі 248 250 грн на підставі Договору ( на виконання п.3.7), як орендну плату за вересень-листопад 2024 року та липень 2027 року, вказаний Договір не визнаний недійсним та не припинений, підстави для застосування в даному випадку статті 1212 ЦК України та стягнення з відповідача вказаних коштів як безпідставно отриманих відсутні.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на викладене вище.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2025 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ФОП Олійника Олексія Миколайовича від 19.09.2025 (вх. № 01-05/2794/25 від 19.09.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2025 у справі №909/511/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 19.12.2025
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.