79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" грудня 2025 р. Справа №914/1116/24(914/2626/23)
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Желік М.Б.
суддів Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти» б/н від 01.12.2025 (вх. №01-05/3543/23 від 01.12.2025) про ухвалення додаткового рішення
у справі №914/1116/24 (914/2626/23)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти», м. Львів,
до відповідача 1: ОСОБА_1 , смт. Бродецьке, Хмільницький р-н, Вінницька обл.,
до відповідача 2: ОСОБА_2 , м. Львів,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінанс Траст Груп», м. Львів,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти-Львів», м. Львів,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптимум Фактор», м. Київ,
про: витребування майна,
у межах справи № 914/1116/24
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти» (79024, м. Львів, вул. Липова Алея, буд. 5, ідентифікаційний код 25236666)
за участю представників сторін: не з'явилися.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1116/24 (914/2626/23) позов задоволено повністю; витребувано у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти» нерухоме майно: будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31173546101), нежитлові приміщення загальною площею 494,1 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37606646101) та нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 44069546101), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Львівморепродукти» 78 944,96 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ “Львівморепродукти» 78 944,96 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в задоволенні вимог апеляційних скарг ОСОБА_1 від 08.08.2025 (вх. №01-05/2449/25 від 11.08.2025) та ОСОБА_2 від 08.08.2025 (вх. №01-05/2444/25 від 11.08.2025) - відмовлено; рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1116/24 (914/2626/23) - залишено без змін; судові витрати покладено на скаржників.
01.12.2025 на розгляд Західного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ “Львівморепродукти» про ухвалення додаткового рішення у справі №914/1116/24 (914/2626/23) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій заявник просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ “Львівморепродукти» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2025 заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, Орищин Г.В., Галушко Н.А. - члени колегії.
Як визначено положенням ст. 221 ГПК України суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 статті 224 ГПК України визначено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
08.12.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду заяву ТОВ “Львівморепродукти» б/н від 01.12.2025 (вх. №01-05/3543/23 від 01.12.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №914/1116/24 (914/2626/23) - призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2025; відповідачу-1 та відповідачу-2 встановлено строк до 15.12.2025 для подання заперечень щодо заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скористалися правом щодо подання заперечення (вх.№ 01-04/9509/25 від 15.12.2025 та вх. №01-04/9512/25 від 15.12.2025 відповідно) на заяву позивача про винесення додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та просили суд зменшити розмір витрат до розміру не більше 10 000,00 грн., мотивуючи наступним (доводи в обох запереченнях є аналогічними за своїм змістом):
- адвокат Пелих С.З. долучилася до розгляду справи лише на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, виконала підготовку та подала відзив на апеляційні скарги, а також взяла участь у чотирьох судових засіданнях, відтак з огляду на обсяг фактично виконаних робіт та характер здійснених процесуальних дій, розмір гонорару у сумі 150 000,00 грн., визначеного стороною за надання правничої допомоги є неспівмірним з їх обсягом та не відповідає критеріям розумності і необхідності.
- доцільність та обґрунтована необхідність залучення двох адвокатів, а саме надання правничої допомоги адвокатом Пелих С.З. та адвокатським бюро “Богдан Демідонт та партнери», у цій справі в заяві про відшкодування судових витрат не підтверджується жодним чином.
- право на отримання правничої допомоги від одного або кількох адвокатів не є об'єктивно вимушеною необхідністю, а лише особистим вибором сторони, з огляду на що не може слугувати підставою для відшкодування таких додаткових витрат. При цьому, положення ст. 126 ГПК України визначають право на відшкодування витрати саме адвоката, однієї особи.
- позивачем не надано належного та покрокового обґрунтування того, чому кожна із послуг потребувала саме визначеного часу та вартості. У поданих рахунках не визначено погодинної ставки, а також не зазначено вартості кожної окремої послуги, що унеможливлює перевірку реальної ціни виконаних робіт.
- надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, адже їх розмір має бути доведений документально та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
15.12.2025 представниками ТОВ “Львівморепродукти» адвокатами Пелих С.З. та Демідонт Б.О. (вх.№01-04/9521/25 та № 01-04/9529/25) подані клопотання про розгляд справи № 914/1116/24 (914/2626/23) без участі позивача та його уповноважених представників. При цьому адвокати зазначили, що підтримують раніше подану заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі та просять задоволити її у повному обсязі.
Судова колегія встановила, що 19.09.2025 представник ТОВ “Львівморепродукти» у відзиві на апеляційні скарги (вх.№ 01-04/7239/25) зазначив про орієнтовний розмір витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 200 000,00 грн. та вказав, що докази на підтвердження розміру зазначених витрат будуть наданими після проголошення рішення судом.
З врахуванням зазначеного, а також дати подання заяви (вх.№01-05/3543/25) - 01.12.2025 про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат вбачається, що позивачем дотримано вимоги частини першої статті 124 ГПК України та частини восьмої статті 129 цього Кодексу як щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку відповідних витрат, так і щодо додержання строку на подання доказів їх понесення.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У частині 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховуються: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, який визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, який встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як “форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
При вирішенні цього питання судом апеляційної інстанції також враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для зменшення витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Разом із тим, слід враховувати, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 127/9918/14-ц).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75- 79 Господарського процесуального кодексу України.
Розглядаючи заяву позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою отримання правничої допомоги щодо захисту інтересів позивача у цій справі на стадії апеляційного розгляду укладено договори №01 від 11.06.2025 між адвокатом Пелих С.З. та ТОВ “Львівморепродукти» про надання правничої допомоги, та №01 від 24.01.2024 між Адвокатським бюро “Богдан Демідонд та партнери» та ТОВ “Львівморепродукти» про надання правничої допомоги.
Інтереси позивача в суді апеляційної інстанції представляли двоє представників - адвокат Пелих С.З, повноваження якої підтверджено свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000573 виданого 02.05.2025 та ордером на надання правничої допомоги серії ВО №1107458 від 13.06.2025, а також адвокат Демідонт Б.О. повноваження якого підтверджено свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №2069 від 29.09.2012 та ордером про надання правничої допомоги серії ВС №1400737 від 18.09.2025.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача долучено наступні докази: договір про надання правничої допомоги №01 від 11.06.2025; додаткова угода №1 від 11.06.2025 до договору про надання правничої допомоги № 01 від 09.09.2025; акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 28.11.2025; рахунок №28/11 від 28.11.2025; договір про надання правничої допомоги №02 від 24.01.2024; додаткова угода №1 від 24.01.2024 до договору про надання правничої допомоги №01 від 10.09.2025; акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 28.11.2025; рахунок №28/11 від 28.11.2025.
Відповідно до розділу 1 договору про надання правничої допомоги від 11.06.2025 №01 адвокат - Пелих С.З. бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту при провадженні усіх справ клієнта, використовувати передбачені у законодавчих актах засоби захисту та/або представництва, з метою забезпечення дотримання та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта. За умовами п.4.1. договору адвокат здійснює свою професійну діяльність у судах України усіх юрисдикцій будь-якої інстанції без обмеження повноважень.
За надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату винагороду (гонорар) у розмірі, що встановлюється у додатковій угоді до цього договору (п.5.1. договору).
Додатковою угодою №1 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №01 від 09.09.2025 клієнт доручив, а адвокат приймав на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, зокрема, в межах справи № 914/1116/24 (914/2626/23) за апеляційними скаргами Мотника О.Б. та Прокопчука Є.М. на рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 в Західному апеляційному господарському суді.
Частиною 2 додаткової угоди сторони погодили, що за цим договором в рахунок оплати за надання професійної правничої допомоги у справі № 914/1116/24 (914/2626/23) в Західному апеляційному господарському суді клієнт оплачує адвокату кошти у розмірі 150 000,00 грн. Обсяг та опис виконаних робіт (наданих послуг) щодо правової допомоги за цим договором фіксуються у рахунку, що виставляється адвокатом після ухвалення судом апеляційної інстанції відповідного судового рішення за результатом розгляду цієї справи.
Із поданого до суду рахунку № 28/11 від 28.11.2025 вбачається, що адвокатом Пелих С.З. надавалися наступні послуги:
- написання відзиву на апеляційні скарги, в тому числі ознайомлення та аналіз рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі № 914/1116/23 (914/2626/23), апеляційних скарг Мотника О.Б. та Прокопчука Є.М, а також пошук і опрацювання актуальної та релевантної до спору судової практики Верховного Суду - 15 год.
- написання клопотання про надання доступу до електронних матеріалів справи від 18.09.2025, в тому числі формування додатків та подання за допомогою електронного суду - 1 год.
- підготовка до судового засідання від 24.09.2025 - 2 год.
- судове засідання 24.09.2025 - 1 судове засідання.
- підготовка до судового засідання від 22.10.2025 - 1 год.
- судове засідання 22.10.2025 - 1 судове засідання.
- підготовка до судового засідання від 19.11.2025 - 1 год.
- судове засідання 19.11.2025 - 1 судове засідання.
- судове засідання 26.11.2025 - 1 судове засідання.
Загальна вартість наданих послуг становить 150 000,00 грн.
28.11.2025 між адвокатом та клієнтом підписано акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) підписанням якого сторони підтвердили, що адвокатом виконано згідно договору роботи (надано послуги), а клієнтом безспірно прийнято ці послуги згідно переліку та обсягу, вказаному у рахунку №28/11 від 28.11.2025.
Відповідно до розділу 1 договору про надання правничої допомоги від 24.01.2024 №01 адвокат - Демідонт Б.О. бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту - ТОВ “Львівморепродукти» при провадженні усіх справ клієнта, використовувати передбачені у законодавчих актах засоби захисту та/або представництва, з метою забезпечення дотримання та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта. За умовами п.4.1. договору адвокат здійснює свою професійну діяльність у судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій України (адміністративної, господарської, загальної юрисдикцій) без обмеження повноважень.
За надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити бюро винагороду (гонорар) у розмірі, що встановлюється у додатковій угоді до цього договору або узгоджується клієнтом через електронну пошту (п.5.1. договору).
Додатковою угодою №1 від 10.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №01 від 24.01.2024 клієнт доручив, а адвокат приймав на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, зокрема, в межах справи № 914/1116/24 (914/2626/23) за апеляційними скаргами Мотника О.Б. та Прокопчука Є.М. на рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 в Західному апеляційному господарському суді.
Частиною 2 додаткової угоди сторони погодили, що за цим договором в рахунок оплати за надання професійної правничої допомоги у справі №914/1116/24 (914/2626/23) в Західному апеляційному господарському суді клієнт оплачує бюро кошти у розмірі 50 000,00 грн. Обсяг та опис виконаних робіт (наданих послуг) щодо правової допомоги за цим договором фіксуються у рахунку, що виставляється бюро після ухвалення судом апеляційної інстанції відповідного судового рішення за результатом розгляду цієї справи.
Із поданого до суду рахунку № 28/11 від 28.11.2025 вбачається, що адвокатським бюро надавалися наступні послуги:
- ознайомлення та аналіз рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі № 914/1116/23 (914/2626/23), апеляційної скарги Мотника О.Б. та Прокопчука Є.М. - 2 год.
- написання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду шляхом використання підсистеми ЄСІТС від 18.09.2025, в тому числі формування додатків та подання за допомогою Електронного суду - 1 год.
- підготовка до судового засідання від 24.09.2025 - 2 год.
- судове засідання 24.09.2025 - 1 судове засідання.
- підготовка до судового засідання 22.10.2025 - 1 год.
- судове засідання 22.10.2025 - 1 судове засідання.
Загальна вартість наданих послуг становить 50 000,00 грн.
28.11.2025 між адвокатським бюро та клієнтом підписано акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) підписанням якого сторони підтвердили, що адвокатом виконано згідно договору роботи (надано послуги), а клієнтом безспірно прийнято ці послуги згідно переліку та обсягу, вказаному у рахунку №28/11 від 28.11.2025.
Надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу послуг з правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, погоджуючись із доводами представників ОСОБА_2 та Пропопчука Є.М. наданими у запереченнях судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення поданої заяви зазначаючи наступне.
Такі послуги, як підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні по суті є однією послугою, та є складовими такої дії як судове представництво. А відтак, їх розмежування, що вбачається із поданих позивачем рахунків від 28.11.2025 із зазначенням кількості витраченого адвокатами часу на кожну із них не відповідає критеріям необхідності та розумності.
Щодо зазначення фактичної кількості часу, витраченого адвокатами при наданні послуг клієнту по написанню клопотань про надання доступу до електронних матеріалів справи та участі у судових засіданнях в режимі відеоконференцзв'язку, а саме по 1 годині на кожну, такі не відповідають критеріям обґрунтованості та необхідності.
Суд також враховує, що правова позиція ТОВ “Львівморепродукти» була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Демідонт Б.О. в тому числі надавав правову допомогу товариству у судах першої та апеляційної інстанції, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Натомість, залучення другого представника на стадії апеляційного провадження не відповідає критеріям необхідності при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.
Судом також враховано, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності, та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
З власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, визначеними частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Підсумовуючи зазначене, судова колегія зазначає, що не змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанцій; адвокату Демідонту Б.О. не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими позивач у справі обґрунтовував свої вимоги не змінилися. Отже, з огляду на наявність вже готових напрацювань, була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне викладення вказаної інформації у відзиві на апеляційну скаргу, тим більше, що кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у рішенні місцевого господарського суду, на законності та обґрунтованості яких наголошувало товариство. Залучення ж іншого представника, який представляв інтереси товариства разом із раніше залученим представником не відповідає критерію необхідності, з огляду на що не приймається судом до уваги.
Відтак, ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 2, 80, 123, частиною четвертою статті 126, статтею 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідачів на користь товариства 70 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції. В іншій частині заяви суд не покладає такі витрати на товариство.
Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що згідно зі сталою і послідовною практикою Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19.
А відтак, відсутність доказів оплати наданих послуг про що зазначає позивач у своїй заяві, не може ставитися в підставу відмови у задоволенні клопотання про стягнення правових витрат в порядку положень ст. 129 ГПК України .
Судова колегія також зазначає, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 у справі № 914/1116/24 (914/2626/23) ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1116/24 (914/2626/23) на суму 94 733,95 грн. до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.
З врахуванням результатів розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідно до яких в задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, а оскаржене рішення місцевого господарського суду залишено без змін, в порядку положень п.1 ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір», п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України судова колегія виснує про необхідність стягнення з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України 94 733,95 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1116/24 (914/2626/23).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.240 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти» б/н від 01.12.2025 (вх. №01-05/3543/25 від 01.12.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №914/1116/24 (914/2626/23) - задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти» (79035, місто Львів, вулиця Липова Алея, 5, ідентифікаційний код 25236666) 35 000,00 грн. - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
3.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти» (79035, місто Львів, вулиця Липова Алея, 5, ідентифікаційний код 25236666) 35 000,00 грн. - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Львів/Личаківський р-н/22030101; ЄДРПОУ 38008294; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA098999980313171206082013954, код класифікації доходів бюджету 22030101) 94 733,95 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1116/24 (914/2626/23).
5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені ст. 287, 288 ГПК України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повна постанова складена 19.12.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.