Справа № 758/7018/25
(ЗАОЧНЕ)
09 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 171 087,64 грн, а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що 06.12.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4196311 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Відповідачем умови договору не виконувались, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у спірному розмірі. 23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 23/09/2024, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 сума заборгованості відповідача становить 139 157,64 грн та складається із: 24 499, 98 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 114 657,66 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 32 830,00 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 67 календарних днів. Крім того, в межах строку дії договору № 4196311 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.12.2023 року позивачем здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 32 830 грн.
Із урахуванням наведеного, позивач просить суд стягнути вказаний розмір заборгованості з відповідача, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив, задоволено клопотання позивача про витребування письмових доказів у АТ «Універсал Банк».
31.07.2025 року та 06.08.2055 року від АТ «Універсал Банк» до суду найшли інформаційні листи щодо витребуваної інформації.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за своєї відсутності до суду не подав.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4196311 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.12.2023 року, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) у сумі 24 500,00 грн. Строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 2,00 % в день, яка застосовується в межах всього строку кредиту, знижена процентна ставка становить 0,70 % в день (пп. 1.2.,1.3., 1.4.1., 1.4.2. договору).
Кредитний договір відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Окрім того, боржником за допомогою електронного підпису було підписано паспорт споживчого кредиту. Всі основні умови кредитування доведені відповідачу, про що свідчить його електронний підпис в паспорті споживчого кредиту.
Відповідно до п.п. 1.1. Договору, укладання договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході та/ або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Встановлено також, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором, який був підписаний останнім у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», виконало та надало йому кредит в сумі 24 500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом вих. № 202-0310 від 03.10.2024, виданим ТОВ «Універсальні платіжні рішення»», яке діє згідно договору з ТОВ «Лінеура Україна № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 4196311 від 06.12.2023 у період з 06.12.2023 року по 23.09.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами у сумі - 114 657,66 грн. У зазначений період відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту у розмірі 0,02 грн, оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі - 19 354,71 грн.
Встановлено також, що 23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором № 4196311 від 06.02.2023.
Факт переходу права вимоги до боржників згідно договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 року підтверджується платіжною інструкцією № 42 від 25.09.2024 року у сумі 1 601 559,81 грн.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 23/09/24 від 23.09.2024 року до позивача право перейшло грошової вимоги до відповідача за договором № 4196311 у загальній сумі 139 157,64 грн, а саме: 24 499,98 грн - заборгованість по тілу кредиту, 114 657,66 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до умов п.1.3. договору № 4196311, строк кредиту становить: 360 днів (з 06.12.2023 по 29.11.2024).
Станом на дату укладання договору факторингу № 23.09.2024 від 23.09.2025, строк дії договору № 4196311 від 06.12.2023 не закінчився.
Відповідно в межах строку дії договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Українські фінансові компанії» у період з 24.09.2024 по 29.11.2024 здійснило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 32 830,00 грн.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за договором №4196311 від 06.12.2023 року загальною сумою 171 987,64 грн, яка складається з суми заборгованості тіла кредиту - 24 499,98 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 114 657,66 грн, нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» - 32 830,00 грн.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з п. 1.1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Як встановлено судом, Договір № 4196311 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.12.2023 року укладено у вигляді електронного документа.
Так, у п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець визначив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, визначив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Договір № 4196311 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.12.2023 року укладено відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до п. п. 1.2. Договору Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
На підтвердження виконання товариством вказаного пункту договору надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 01.11.2024, з яким ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір на переказ коштів № 202-0310 від 03.10.2024, відповідно до якого 06.12.2023 06:38:09 на платіжну картку відповідача було перераховано кредитні кошти в розмірі 24 500,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Крім того, відповідно до листа АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-10063 від 06.08.2025 року підтврджено факт належності банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а також зарахування коштів 06.12.2023 року у сумі 24 500 грн за ініціативою ТОВ «Лінеруа Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через латіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
Встановлено також, що 23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором № 4196311 від 06.02.2023.
Факт переходу прав вимог до боржників згідно договору факторингу 23/09/2024 від 23.09.2024 року підтверджується платіжною інструкцією№ 42 від 25.09.2024 року у сумі 1 601 559,81 грн.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №23/09/24 від 23.09.2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4196311 у загальній сумі 139 157,64 грн, а саме: 24 499,98 грн -заборгованість по тілу кредиту, 114 657,66 грн - заборгованість за процентами.
Надалі, в межах строку дії договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українскі фінансові операції» у період з 24.09.2024 по 29.11.2024 здійснило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 32 830,00 грн.
Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора.
Відповідно до наданих розрахунків заборгованості позивачем, станом на дату звернення до суду відповідач має заборгованість у розмірі 171 987,64 грн, яка складається з суми заборгованості тіла кредиту - 24 499,98 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 114 657,66 грн, нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» - 32 830,00 грн.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно положень ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Проте відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконано, у зв'язку з чим станом на 14.05.2025 заборгованість за договором № 4196311 від 06.12.2023 року не погашена та становить 171 987,64 грн.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із урахуванням наведеного, виходячи із встановлених обставин справи та визначених відповідно до них правовідносин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність та взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність позивачем права вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача на свою користь та факту порушення його прав з боку відповідача, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
У позовній заяві позивач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які він поніс у зв'язку з розглядом справи.
Сплата позивачем судового збору в сумі 2 422,40 грн при поданні позову підтверджується платіжною інструкцією № 10719 від 05.05.2025. Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Приймаючи до уваги наведене, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн із позовними вимогами та вважає вірним часткове стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат - у розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст. 10, 23, 141, 142, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4196311 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.12.2023 року в сумі 171 987 (сто сімдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім) грн 64 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Я.К. Левицька