Справа № 369/10149/23
Провадження № 2/758/1558/25
Категорія 44
15 грудня 2025 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Оболонській Ю.С.,
за участю: представника позивача - адвоката Голуб Л.І.,
представника відповідача - адвоката Марківа Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду районного суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,-
В червні 2023 року позивач АТ «ПУМБ» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 майнової шкоди внаслідок кримінального правопорушення в розмірі суму боргу у розмірі 1 292 736, 85 грн., з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 1 207 459,78 грн. та 3% річних від простроченої суми з у розмірі 85 277, 07 грн., за несвоєчасне виконання вироку Подільського районного суду м. Києва від 02.07.2014 року по справі № 758/7453/14-к.
Позов мотивований тим, що 28 листопада 2013 року приблизно о 13 годині, внаслідок неналежного виконання завідуючою касою відділу грошового обігу, неторгових і касових операцій відділення ПАТ «ПУМБ» «РЦ в м. Київ» ОСОБА_1 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, з приміщення ліфту для перевезення цінностей, що знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, вулиця Андріївська, 4; відбулась крадіжка грошових коштів на загальну суму 20 000 доларів США, яка являлась відповідальною особою за їх збереження, чим потерпілому - юридичній особі ПАТ «ПУМБ», завдано матеріальних збитків на зазначену вище суму. Таким чином, згідно з посадовою інструкцією завідуючого касою відділу грошового обігу, неторгових і касових операцій відділення ПАТ«ПУМБ» «РЦ в м. Київ» від 11 вересня 2012 року ОСОБА_1 порушила, в тому числі : 1) підпункт № 1 пункту 2.1. розділу 2, згідно якого здійснювала видачу підзвітної суми касирам, з реєстрацію у відповідних книгах, прийом від касирів прийнятої готівки, залишків підзвітних сумі, звірку із прибутковими та видатковими довідками касирів; 2) підпункт № 10 пункт 4.1. розділу 4, згідно якого вона несе повну матеріальну відповідальність за збереження готівкових грошових коштів та інших цінностей, переданих їй для здійснення посадових обов'язків; 3) підпункт № 5 пункту 4.2. розділу 4, згідно якого є відповідальною за якісне виконання своїх функціональних обов'язків вищевказаної інструкції та одночасно порушуючи при цьому положення ПАТ «ПУМБ» «Про порядок здійснення касовихоперацій і правил зберігання цінностей у ПАТ «ПУМБ», пункту 5.41., відповідно до якого передача пачок банкнот, мішків з монетою, сумок з готівкою, завантажених готівкою касет банкомату між завідувачем касою і касовими працівниками здійснюється з проставленням підписів зазначених працівників у Книгах обліку прийнятих та виданих цінностей до якої, в тому числі, вносяться записи про передачу готівки та інших цінностей від завідувача касою касирам для контрольного перерахунку, ревізії і зворотної передачі готівки та інших цінностей від касирів завідувачу касою». Вироком Подільського районного суду м. Києва від 02.07.2014 року по справі № 758/7453/14-к ОСОБА_1 було визнано винною у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" № 1185 - VII від 08 квітня 2014, зі змінами згідно Закону України № 1246 - VII від 06.05.2014 року, ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання. Цивільний позов позивача не розглядався. З вироку суду вбачається, що у крадіжці 20 000,00 доларів США, яка сталась 28.11.2013 року, винна саме громадянка ОСОБА_1 . ОСОБА_1 свою винуватість в інкримінованому їй злочині, передбаченому ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість, якщо воно спричинило тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди АТ «ПУМБ», які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян), визнала у повному обсязі. Вирок суду не оскаржувався та набрав законної сили.Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26.01.2015 року у цивільній справі № 758/12511/14-ц стягнуто з Боржника - ОСОБА_1 на користь стягувача - ПАТ «ПУМБ», майнову шкоду у розмірі 20 000 доларів США, що на момент прийняття рішення еквівалентно сумі 315 841 гривні. 17.11.2023 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення цього від 26.01.2015 року, ухвалене у справі № 758/12511/14-ц за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину. 18.12.2023 року Подільським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою залишено без руху заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 26.01.2015 року у цивільній справі № 758/12511/14-ц. 01.03.2024 року Київським апеляційним судом постановлено ухвалу, якою відмовлено в прийнятті апеляційної скарги представника Відповідача ОСОБА_1 - адвоката Марківа Н.В. на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26.01.2015 року у цивільній справі № 758/12511/14-ц. 10.05.2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марків Н.В., на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 18.12.2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01.03.2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 26.01.2015 року у справі № 758/12511/14-ц за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину. Протягом усього часу примусового виконання судового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 завданої банку внаслідок вчинення кримінального правопорушення майнової шкоди у розмірі 315 841 грн., нею рішення суду не виконано ані в добровільному, ані в примусовому порядку, при цьому не відшкодовано збитків та взагалі не сплачено жодної суми грошей, при тому що примусове виконання судового рішення триває з 26.01.2015 року по теперішній час. На теперішній час виконавчі дії відносно ОСОБА_1 тривають. Відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, згідно з яким відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням. Відтак, у зв'язку із невчасним виконанням грошового зобов'язання ОСОБА_1 , з часу вчинення нею кримінального правопорушення, а саме з 28 листопада 2013 року, зокрема щодо відшкодування майнової шкоди, завданої потерпілому АТ «ПУМБ», внаслідок вчинення кримінального правопорушення на суму 20 000 доларів США, що еквівалентно, на момент прийняття рішення сума 315 841 гривня, на теперішній час, протягом 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 років, тобто повних дев'яти років, а саме: щорічний індекс інфляції, розрахунок суми позовних вимог, з урахуванням показників щорічного індексу інфляції, в грн; у 2014 р. - 124,9 % 315 841,00 х 124,9 = 394 485,41 грн; у 2015 р. - 143,3 % 394 485,41 х 143,3 = 565 297,59 грн; у 2016 р. - 112,4 % 565 297,59 х 112,4 = 635 394, 49 грн; у 2017 р. - 113,7 % 635 394, 49 х 113,7 = 722 443,54 грн; у 2018 р. - 109,8 % 722 443,54 х 109,8 = 793 243,01 грн; у 2019 р. - 104,1 % 793 243,01 х 104,1= 825 765,97 грн; у 2020 р. - 105,0 % 825 765,97 х 105,0 = 867 054,27 грн; у 2021 р. - 110,0 % 867 054,27 х 110,0 = 953 759,70 грн; у 2022 р. - 126,6 % 953 759,70 х 126,6 = 1 207 459,78 грн; Сума заборгованості 315 841,0 грн. за період 01 січня 2014 року - 31 грудня 2022 року, становить 3% річних в розмірі 85 277,07 грн. Загальна сума заявлених АТ «ПУМБ» вимог, з урахуванням щорічного індексу інфляції/інфляційних втрат у розмірі 1 207 459,78 грн та 3 (трьох) % річних у розмірі 85 277, 07 грн, становить в розмірі 1 292 736,85 грн. Підстава для здійснення розрахунку є офіційні дані щодо індексу споживчих цін на товари та послуги за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2022 року включно, що оприлюднено на офіційному веб-порталі Державної служби статистики України, що є загальнодоступним джерелом публічної інформації. В позовній заяві про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 1 292 736,85 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, позивач надав розрахунок суми боргу - виходячи з суми 315 841,0 грн, яка була призначена судом для стягнення в заочному рішенні Подільського районного суду м. Києва від 26.01.2015 року у цивільній справі № 758/12511/14-ц.
На підставі Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 р. матеріали вищевказаної позовної заяви надійшли для розгляду, до Подільського районного суду м. Києва.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.09.2023 року відкрито провадження у справі з призначенням розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідачем подано письмові пояснення, в яких сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову. Мотивуючи тим, що заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 26.10.2015 р. у справі № 758/12511/14-ц винесено без її відома. Її представник звернувся до архіву та отримав копію заочного рішення 03.11.2023 р., крім того архів повідомив, що матеріали справи знищені, тому відповідачка не мала можливості перевірити, чи було дотримано вимоги ЦПК України при розгляді справи. Ухвалою від 18.12.2025 р. було залишено без розгляду заяву про перегляд заочного рішення. Відповідачка не погоджується із заочним рішенням та ухвалою, та оскаржує їх. 02.07.2014 року вироком Подільського районного суду м. Києва від 02.07.2014 року у справі №758/7453/14-к встановлено, що в наслідок залишення 20 000 дол. США в ліфті для перевезення цінностей касиром-контролером ОСОБА_2 , невідома особа скориставшись безнаглядністю за грошовими коштами здійснила крадіжку цих коштів. Зазначає, що судом не встановлено, що саме вона здійснила крадіжку коштів, тому відсутні підстави для стягнення з неї вкрадених коштів. Посилається на правову позицію викладену у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 3 березня 2021 року у справі № 130/2604/18 встановлено, що норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Майнова шкода яка визначена у іноземній валюті, повинна стягуватися без нарахування інфляційних витрат за офіційним курсом Національного банку України на дату винесення рішення суду. При цьому здійснення перерахування суми коштів при зміні валютного курсу законом не передбачено.
Представником позивача - адвокатом Сальником Є.В. подані заперечення на письмові пояснення відповідача, в яких сторона позивача заперечувала проти доводів відповідача та просила задовільнити позов в повному обсязі. Мотивуючи тим, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 02.07.2014 року по справі № 758/7453/14-к ОСОБА_1 було визнано винною у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" № 1185 - VII від 08 квітня 2014, зі змінами згідно Закону України № 1246 - VII від 06.05.2014 року, ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання. Цивільний позов позивача не розглядався. З вироку суду вбачається, що у крадіжці 20 000,00 доларів США, яка сталась 28.11.2013 року, винна саме громадянка ОСОБА_1 . ОСОБА_1 свою винуватість в інкримінованому їй злочині, передбаченому ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість, якщо воно спричинило тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди АТ «ПУМБ», які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян), визнала у повному обсязі. Визнала всі фактичні обставини вчинення злочину, як вони пред'явлені в обвинуваченні. Вирок суду не оскаржувався та набрав законної сили.Саме вищенаведене рішення суду (вирок від 02.07.2014 року) стало підставою для звернення 20.10.2014 року ПАТ «ПУМБ» до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення (справа № 758/12511/14-ц). Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26.01.2015 року у цивільній справі № 758/12511/14-ц стягнуто з боржника - ОСОБА_1 на користь стягувача - ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», майнову шкоду у розмірі 20 000 доларів США, що на момент прийняття рішення еквівалентно сумі 315 841,0 грн. Таким чином вважає, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2015 року у цивільній справі № 758/12511/14-ц - є законним та ухвалене на підставі поданої ПАТ «ПУМБ» обґрунтованої позовної заяви, яка відповідає всім вимогам ЦК та ЦПК України.Таким чином, твердження відповідача у письмових поясненнях про незгоду з заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26.01.2015 року у цивільній справі № 758/12511/14-ц та нібито їх оскарження, вважає безпідставними, та таким, що не відповідають дійсності. Протягом усього часу примусового виконання судового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 завданої банку внаслідок вчинення кримінального правопорушення майнової шкоди у розмірі 315 841,0 грн., нею рішення суду не виконано ані в добровільному, ані в примусовому порядку, при цьому не відшкодовано збитків та взагалі не сплачено жодної суми грошей, при тому що примусове виконання судового рішення триває з 26.01.2015 року по теперішній час. Тобто відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, згідно з яким відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням. Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Вищевикладена правова позиція висловлена та підтверджена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року по справі № 686/21962/15- ц. Також зазначений висновок неодноразово підтриманий і іншими суддями касаційних судів та відображений: у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц. Відтак, у зв'язку із порушенням ОСОБА_1 грошового зобов'язання щодо відшкодування майнової шкоди, завданої потерпілому АТ «ПУМБ», який є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ «ПУМБ», внаслідок вчинення кримінального правопорушення на суму 20 000 доларів США, що еквівалентно на момент прийняття рішення сумі 315 841 гривень, Банк звернувся до суду з позовною заявою від 14.06.2023 року, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 1 292 736, 85 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Відповідач у своїх письмових поясненнях, посилаючись на правові позиції, викладеної у постанові ВС від 03.03.2021 року у справі № 130/2604/18, вказує, що норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Майнова шкода, яка визначена в іноземній валюті, повинна стягуватися без нарахування інфляційних витрат за офіційним курсом НБУ на дату винесення рішення суду. При цьому здійснення перерахування суми коштів при зміні валютного курсу законом не передбачено. Але сторона позивача вважає вищенаведені посилання відповідача помилковими та безпідставними. Так, дійсно, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша, друга статті 533 ЦК України). Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов'язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов'язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. В позовній заяві від 14.06.2023 року, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 1 292 736, 85 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, позивач надав розрахунок суми боргу - виходячи з суми 315 841,0 грн., яка була призначена судом для стягнення в заочному рішенні Подільського районного суду м. Києва від 26.01.2015 року у цивільній справі № 758/12511/14-ц.
Представником відповідача - адвокатом Марків Н.В., подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, та який є аналогічний письмовим поясненням.
Ухвалою від 07 травня 2025 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві обставинам.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
На підставі вироку Подільського районного суду м. Києва від 02.07.2014 року встановлено, щосвоїми діями, які виразились в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам окремих юридичних осіб та спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367КК України. що У крадіжці 20 000,00 доларів США, яка сталась 28.11.2013 року, винна саме громадянка ОСОБА_1 . ОСОБА_1 свою винуватість в інкримінованому їй злочині, передбаченому ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість, якщо воно спричинило тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди АТ «ПУМБ», які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян), визнала у повному обсязі. ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і призначити їй покарання у виді 2 років позбавлення волі без штрафу. Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо протягом іспитового строку вона не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов'язки. Іспитовий строк встановити 1 рік. Згідно пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію. Звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з підстав передбачених п. «в» ч.1 ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" №1185-VІІ від 08 квітня 2014 року, зі змінами згідно Закону України № 1246-VII від 06.05.2014 року. Вирок суду не оскаржувався та набрав законної сили.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту вироку вбачається, що при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_1 цивільний позов не заявлявся.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, враховуючи визначений ч. 6 ст. 82 ЦПК України принцип обов'язковості обвинувального вироку суду у питанні вини відповідача, позивач у силу того, що цивільний позов у рамках вказаного вище кримінального провадження не заявлявся, обґрунтовано звернувся до суду із даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_1 , і саме він має нести відповідальність за завдану позивачу майнову та моральну шкоду.
Отже, вироком суду встановлено, що, внаслідок злочинних дій відповідача, позивачу заподіяно матеріальну шкоду і ця обставина є обов'язковою для суду при розгляді цієї справи.
Встановленим судом обставинам, відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним Кодексом України.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26.01.2015 року (справа № 758/12511/14-ц) позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829) майнову шкоду у розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно 315 841,0 грн. та судовий збір у розмірі 3 158,41 грн.
Ухвалою від 18.12.2023 р. у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовлено. Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 26.01.2015, ухваленого у цивільній справі №758/12511/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину залишити без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.03.2024 р. відмовлено в прийнятті апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - Марківа Назара Володимировича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2015 року, ухвалене під головуванням судді Шаховніної М.О., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2024 р. поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 1 березня 2024 року, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марків Назар Володимирович, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 1 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.
Ухвалою від 29.08.2024 р. у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовлено. Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 26.01.2015, ухваленого у цивільній справі №758/12511/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину залишити без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, примусове виконання судового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 завданої банку внаслідок вчинення кримінального правопорушення майнової шкоди у розмірі 315 841 грн., ОСОБА_1 рішення суду не виконано ані в добровільному, ані в примусовому порядку, при цьому не відшкодовано збитків та взагалі не сплачено жодної суми грошей, при тому що примусове виконання судового рішення триває з 26.01.2015 року.
Таким чином, відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у банка виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, згідно з яким відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вищевикладена правова позиція висловлена та підтверджена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року по справі № 686/21962/15- ц. Також зазначений висновок неодноразово підтриманий і іншими суддями касаційних судів та відображений: у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
Таким чином, у зв'язку із порушенням ОСОБА_1 грошового зобов'язання щодо відшкодування майнової шкоди, завданої потерпілому АТ «ПУМБ», який є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ «ПУМБ», внаслідок вчинення кримінального правопорушення на суму 20 000 доларів США, що еквівалентно на момент прийняття рішення сумі 315 841 гривень, Банк звернувся до суду з позовною заявою від 14.06.2023 року, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 1 292 736, 85 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний суд України в п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Згідно положень ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
У свою чергу, загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначені ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Як роз'яснено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Факт заподіяння майнової шкоди позивачу внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення встановлено судом у кримінальному провадженні та не підлягає доказуванню в ході розгляду цієї справи.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21, стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28; № у ЄДРСР 73469624), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (№ у ЄДРСР 82997465)).
Позивачем наведений детальний розрахунок заборгованості інфляційних втрат та 3 % річних за період з 01 січня 2014 року - 31 грудня 2022 року. Перевіривши наведений розрахунок, який не спростований відповідачем, суд погоджується з ним, вважає, що розрахунок проведений з дотриманням вимог законодавства і з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 207 459,78 грн. та 3 % річних у розмірі 85 277, 07 грн.
Сума заборгованості 315 841,0 грн. за період 01 січня 2014 року - 31 грудня 2022 року, становить інфляційні втрати в розмірі, а саме:
- у 2014 р. - 124,9 % 315 841,00 х 124,9 = 394 485,41 грн;
- у 2015 р. - 143,3 % 394 485,41 х 143,3 = 565 297,59 грн;
- у 2016 р. - 112,4 % 565 297,59 х 112,4 = 635 394, 49 грн;
- у 2017 р. - 113,7 % 635 394, 49 х 113,7 = 722 443,54 грн;
- у 2018 р. - 109,8 % 722 443,54 х 109,8 = 793 243,01 грн;
- у 2019 р. - 104,1 % 793 243,01 х 104,1= 825 765,97 грн;
- у 2020 р. - 105,0 % 825 765,97 х 105,0 = 867 054,27 грн;
- у 2021 р. - 110,0 % 867 054,27 х 110,0 = 953 759,70 грн;
- у 2022 р. - 126,6 % 953 759,70 х 126,6 = 1 207 459,78 грн;
Таким чином з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 207 459,78 грн.
Сума заборгованості 315 841,0 грн. за період 01 січня 2014 року - 31 грудня 2022 року, становить 3% річних в розмірі 85 277,07 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума заявлених АТ «ПУМБ» вимог, з урахуванням щорічного індексу інфляції/інфляційних втрат у розмірі 1 207 459,78 грн та 3 (трьох) % річних у розмірі 85 277, 07 грн, становить в розмірі 1 292 736,85 грн.
Отже, на підставі викладеного, та досліджених в сукупності доказів, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ст.ст.15, 16, 22, 23, 625, 1166, 1167, 1177 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280 - 282 ЦПК України, -
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» відшкодування майнової шкоди спричиненої потерпілому внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 1 292 736,85 грн (один мільйон двісті дев'яносто дві тисячі сімсот тридцять шість грн 85 коп ).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829);
відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 );
Суддя Н. М. Ларіонова