Справа №:6-2346/10
Провадження №: 6/755/620/25
"10" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб),
Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л., заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ТОВ «Консалт Солюшенс», 07 листопада 2025 року звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а саме просив: звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на: 1) на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями загальною площею 278,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) на
1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 5310436500:12:004:0650 (старий кадастровий номер 5310436500:12:004:0535), загальна площа 1 000 кв. м.
На обґрунтування заявлених вимог зазначив, що у Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області В.Л., на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4, відкрите 26 квітня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого 28 січня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 6-2346/10 про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості у розмірі 456 709,54 доларів США, що еквівалентно 3 616 774,18 грн згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 17 вересня 2010 року, за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 014/6211/2/11240. Боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 є ОСОБА_1 , стягувачем - ТОВ «Консалт Солюшенс». 21 червня 2023 року представник боржника - адвокат Ульянов Р.А., ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, ОСОБА_1 обізнана про відкрите відносно неї виконавче провадження.
Після відкриття виконавчого провадження було проведено комплекс виконавчих дій, направлених на перевірку майнового стану боржника та виявлення рухомого, нерухомого чи іншого майна, за рахунок якого можна б було забезпечити виконання вимог за виконавчим документом. 26 квітня 2023 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено для виконання до банківської установи. Також з'ясовано, що боржник отримує дохід за ознакою
101 «Заробітна плата нарахована (виплачена)» від ТОВ «Темпагробудінвест». Водночас, в ході проведення виконавчих дій відомостей про зайняття боржником підприємницькою діяльністю, наявності у неї зареєстрованих у встановленому законом порядку транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, суден, тварин, права власності на пакети голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, не встановлено.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у боржника відсутнє зареєстроване за ним на праві власності нерухоме майно.
Водночас, в ході перевірки майнового стану боржника було встановлено, що заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 грудня 2019 року у справі
№ 537/3477/19 задоволено позов ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ спільного майна, визнання права власності на майно, встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, зміну черговості одержання права на спадкування, зокрема, за ОСОБА_1 визнано 1/2 частину майнових прав на нерухоме майно (житловий будинок) з господарськими будівлями загальною площею 278,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310436500:12:004:0194, загальна площа 1 000 кв. м, право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, новий кадастровий номер 5310436500:12:004:0650 (старий кадастровий номер 5310436500:12:004:0535), загальна площа 1 000 кв. м. Також встановлено факт постійного проживання на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано право
ОСОБА_1 на спадкування за законом майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкоємцями першої черги за законом.
30 жовтня 2024 року проведено опис та арешт 1/2 частини земельної ділянки загальною площею
0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310436500:12:004:0194, місцезнаходження: АДРЕСА_1 14 липня 2025 року відбулись електронні торги з реалізації 1/2 частини вищевказаної земельної ділянки, майно придбано за 67 777,00 грн громадянином ОСОБА_4 , про що приватним виконавцем складено відповідний акт про проведені електронні торги від 22 липня 2025 року.
Отже, станом на дату звернення до суду, боржнику фактично належить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями загальною площею 278,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та за цією ж адресою 1/2 частина земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 5310436500:12:004:0650 (старий кадастровий номер 5310436500:12:004:0535), загальною площею 1 000 кв. м., однак право власності у встановленому законом порядку не зареєстровано за боржником.
Водночас, ОСОБА_1 також належить успадкована нею частка із іншої 1/2 частини цього будинку та земельної ділянки, що належали померлому ОСОБА_3 . Таким чином, не зважаючи на факт неотримання боржником свідоцтва про право на спадщину та непроведення реєстрації за собою права власності на нерухоме майно, таке майно належить боржнику як спадкоємцю з часу відкриття спадщини.
Разом з тим, враховуючи те, що спадкоємцями померлого ОСОБА_3 , окрім боржника, є ще також 5 осіб, які могли змінити розмір частки у спадщині когось із них, при цьому знову ж таки, отримання свідоцтва про право на спадщину - є правом кожного із них, а не обов'язком, то приватний виконавець позбавлений можливості самостійно визначити частку боржника у спадщині, адже це не охоплюється його повноваженнями. А тому, дане подання стосується лише 1/2 частини майна, право власності на яке визнано за боржником на підставі вищезазначеного судового рішення. Однак, боржником не вчинено жодних дій щодо проведення державної реєстрації належного йому на праві власності нерухомого майна.
З огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», вимоги подання просив задовольнити.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2025 року подання передано на розгляд судді Хромовій О.О. о 15-20 год.
08 грудня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва направлено запит до Відділу архівних справ Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 6-2346/10.
У період з 05 грудня 2025 року по 10 грудня 2025 року у приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва запроваджено тривалі відключення електропостачання, що унеможливило негайний розгляд справ.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року подання Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) прийнято до провадження та призначено судове засідання з розгляду заяви на 10 грудня 2025 року на 14-20 год.
Водночас, 09 грудня 2025 року (вхід. № ЕП-14019) на електронну пошту суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_1 на подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. Вважає, що подання не може бути задоволено.
ОСОБА_1 зазначила, що об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , не є будь-яким чином поділеним, в тому числі, не є виділеними в натурі будь-які частки у праві власності на такий об'єкт. Враховуючи факт належності малолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 частки в спадщині після їх померлого батька, то незалежно від їх фактичного розміру такої частки, вони вже є співвласниками цього майна. ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 та їх дочкою ОСОБА_7 проживали у вказаному будинку з 01 квітня 2017 року та по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 народилась ще одна їх спільна донька ОСОБА_6 . Боржник та її діти продовжують проживати у цьому будинку. Звернення стягнення на це нерухоме майно буде неспівмірним із порушенням прав малолітніх дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_6
З огляду на положення Закону України «Про охорону дитинства» зазначила, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності не яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.
Обставини звернення стягнення на частину будинку є рівнозначним до звернення стягнення на цілий будинок, адже в натурі не виділена жодна частка, невідомо чи наявна технічна можливість такого виділу. У такому випадку буде мати місце звернення стягнення не на реальну частку, а на ідеальну, яка, в свою чергу, гарантує право на спільне користування всім об'єктом, що не може не свідчити про порушення прав проживаючих там дітей.
У задоволенні подання просила відмовити.
10 грудня 2025 року у судове засідання учасники справи не з'явилися.
Частинами десятою, одинадцятою статті 440 ЦПК України встановлено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до таких висновків.
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 6-2346/10 за заявою ПАТ «Ерсте Банк» про видачу виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 014/6211/2/11240 про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду.
Ухвалою Дгіпровського районного суду міста Києва від 28 грудня 2010 року вимоги заяви ПАТ «Ерсте Банк» задоволено та видано виконавчі листи на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17 вересня 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором від 07 березня
2008 року № 014/6211/2/11240 у розмірі 456 709,54 грн, що еквівалентно 3 616 774,18 грн та витрат пов'язаних з вирішенням спору третейським судом в сумі 12 750,00 грн з кожного з відповідачів.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року, постановленою у цивільній справі № 755/31540/14-ц, задоволено вимоги заяви ПАТ «Фідобанк» про заміну сторони стягувача правонаступником та замінено стягувача ПАТ «Ерсте Банк» на ПАТ «Фідобанк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 6-2346/10, виданого Дніпровським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року задоволено заяву ТОВ «Консалт Солюшенс», заінтересовані особи: ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про заміну сторони стягувача, замінено сторону стягувача ПАТ «Фідобанк» на стягувача ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчих листах № 6-2346/10, виданих Дніпровським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості.
24 квітня 2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа від 28 січня 2011 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва по справі № 6-2346/10. Боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До матеріалів справи також долучено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Р.А., від 21 червня 2023 року про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_4 з розпискою про ознайомлення від 21 червня 2023 року.
26 квітня 2023 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. винесено постанову про арешт коштів боржника.
З відповіді на запит від 26 квітня 2023 року № 160731254 про наявні рахунки у боржників - юриидчних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 встановлено, що фізичну особу-підприємця з реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 знято з обліку в контролюючих органах.
Згідно відповіді на запит від 20 березня 2023 року № 196736460 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів встановлено, що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Також у відповіді від 14 травня 2023 року, вих. № 31/16/15-964, на запит приватного виконавця зазначено, що відповідно до підпистеми НАІС Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 12 травня 2023 року за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , транспортні засоби зареєстрованими не значаться.
З відповіді ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» від 08 травня 2023 року № 658/8-11 встановлено, що боржник не зареєстрована в Реєстрі тварин як власник тварин.
Відповідно до відомостей НКЦПФР від 28 березня 2024 року боржник не є власником пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств.
Згідно відомостей Державної податкової служби України від 01 вересня 2025 року та Пенсійного фонду України від 01 вересня 2025 року, ОСОБА_1 у 2 кварталі 2025 року отримала дохід від Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту Соціального захисту населення у розмірі 2 580,00 грн, а також від ТОВ «Темпагробудінвест» у розмірі 6 900,00 грн (ознака виду виплати - 02, заробітна плата/дохід застрахованої особи).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 15 вересня 2025 року № 443510043, у Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про нерухоме майно, належне направі власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Водночас, згідно відомостей архівної складової Державного реєстру речових прав - Реєсру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове підвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , площею 91,3 кв. м.
Судом встановлено, що у провадженні Крюківського районного суду міста Кременчука перебувала справа № 537/3477/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, як органу опіки та піклування, ОСОБА_8 , третя особа - приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко Л.В., про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ спільного майна, визнання права власності на майно, встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, зміну черговості одержання права на спадкування.
Заочним рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука від 26 грудня 2019 року по справі № 537/3477/19 позов задоволено:
1) встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з 27 квітня 2013 року по 02 квітня 2019 року включно.
2)визнано за ОСОБА_1 1/2 частину майнових прав на нерухоме майно (житловий будинок) з господарськими будівлями загальною площею 278,6 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 )визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310436500:12:004:0194, загальна площа 1 000 кв. м.
4)визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, новий кадастровий номер 5310436500:12:004:0650 (старий кадастровий номер 5310436500:12:004:0535), загальна площа 1 000 кв. м.
5)встановлено факт постійного проживання на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
6)визнано право ОСОБА_1 на спадкування за законом майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкоємцями першої черги за законом.
У листі Приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокопа О.Е. від 23 лютого 2024 року № 51/01-16 зазначено, що за даними спадкової справи 19/2019 (зареєстрованої за № 49/2021) після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцями є: матір померлого ОСОБА_8 , донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , колишня дружина померлого ОСОБА_1 .
З відкритого порталу даних Єдиний державний реєстр судових рішень встановлено, що ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09 вересня 2024 року по справі № 6-2346/2010 задоволено подання Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., заінтересовані особи: ТОВ «Консалт Солюшенс», ОСОБА_1 , про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом, постановлено звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на частини земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 5310436500:12:004:0194 загальна площа 1 000 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В матеріалах справи також міститься акт від 22 липня 2025 року, складений Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, про проведені електронні торги, а саме про реалізацію частини земельної ділянки, кадастровий номер 5310436500:12:004:0194, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майно в ДРРП 60640953104.
Встановлено, що переможцем електронних торгів згідно протоколу проведення електронних торгів від 14 липня 2025 року № LAE001-UA-20250606-10269 визнано учасника ОСОБА_4 .
З копії повторного свідоцтва про народження від 16 липня 2022 року серії НОМЕР_2 , виданого Віділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), встановлено, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що 09 липня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Світловодську реєстраційної служби Світловодського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області складено відповідний актовий запис № 190.
Відповідно до повторного свідоцтва про народження від 09 листопада 2019 року серії
НОМЕР_3 , виданого Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_6 народилася
ІНФОРМАЦІЯ_8 , про 02 травня 2019 року складено відповідний актовий запис № 559.
Відповідно до акту про проживання від 31 травня 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 квітня 2017 року по
ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з актом про проживання від 19 вересня 2025 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_7
(з 2017 року) та ОСОБА_6 (з 2019 року) по дату складення акту проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій реалізації права на доступ до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частина друга статті 48 Закону ).
Згідно з частини п'ятої статті 48 Закону, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно із положеннями частини першої, третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Поряд з цим положеннями частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що звернення стягнення на подільний об'єкт незавершеного будівництва здійснюється шляхом:
1) звернення стягнення на подільний об'єкт незавершеного будівництва - у разі якщо за боржником зареєстровано спеціальне майнове право на об'єкт незавершеного будівництва, всі майбутні об'єкти нерухомості в такому об'єкті та відсутні обтяження речових прав на майбутні об'єкти нерухомості, зареєстровані на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об'єкта нерухомості;
2) звернення стягнення на майбутні об'єкти нерухомості в подільному об'єкті незавершеного будівництва, спеціальне майнове право на які зареєстровано за боржником, за умови відсутності обтяження речових прав на майбутні об'єкти нерухомості, зареєстровані на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об'єкта нерухомості, - у разі якщо у складі подільного об'єкта незавершеного будівництва відчужено, передано у довірчу власність як спосіб забезпечення виконання зобов'язань або обтяжено речові права хоча б на один майбутній об'єкт нерухомості.
Не може бути звернено стягнення на майбутній об'єкт нерухомості, щодо якого зареєстровано обтяження речових прав на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об'єкта нерухомості.
Також частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що разом із житловим будинком, об'єктом незавершеного будівництва стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, заставлений третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Арешт на подільний об'єкт незавершеного будівництва накладається з урахуванням особливостей, визначених абзацами другим - п'ятим частини першої цієї статті.
У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
За змістом частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Таким чином, на законодавчому рівні чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, - це відсутність державної реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
Слід також врахувати, що у разі відсутності технічної документації на майно, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов'язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що боржник не має іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (частина п'ята статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, Законом не встановлено вимоги про надання, станом на дату звернення до суду з поданням про звернення стягнення на майно, не зареєстроване у встановленому законом порядку, технічної документації на таке майно.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 та від 07 липня
2023 року у справі № 2-2727/11 зазначив, що питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від
01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19) зроблено висновок про те, що розгляд процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Правовідносини з виконання судових рішень є триваючими до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом.
У постанові від 07 липня 2023 року у справі № 2-2727/11 (провадження № 61-8007св23) Верховний Суд вказав, що при розгляді подібних справ необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріали справи містять підтвердження, що приватним виконавцем вживалися визначені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішення суду, а саме: винесено постанову про арешт коштів боржника, постанову про решт майна боржника, здійснено запити про перевірку майнового стану боржника, а також проведено реалізацію частини належного боржникові майна, право власності на яке також не було зареєстроване у встановленому законом порядку.
Будучи належним чином повідомленим про існування відкритого виконавчого провадження боржник не надав приватному виконавцю інформації стосовно належного йому на праві власності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення заборгованості за виконавчим листом та не скористався своїм правом, передбаченим частиною п'ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не запропонував види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу, доказів протилежного матеріали справи не містять. Крім того, вказана норма Закону визначає, що черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Водночас, під час проведення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_1 у 2 кварталі 2025 року отримала дохід від ТОВ «Темпагробудінвест» у розмірі 6 900,00 грн (ознака виду виплати - 02, заробітна плата/дохід застрахованої особи).
Таким чином, боржник працевлаштована та отримує заробітну плату, інформації при припинення трудових відносин боржником станом на дату звернення до суду з даним поданням матеріали справи не містять.
Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.
Підпунктом 3 пункту 1 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 року № 484), також встановлено, що невід'ємна архівна складова частина Державного реєстру прав - Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державний реєстр іпотек та у випадку, передбаченому законом, відомості Державного реєстру земель.
Разом з тим, норми частини п'ятої статті 12 Закону встановлюють, що відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.
Таким чином, з 2013 року Реєстр прав власності на нерухоме майно припинив своє функціонування як самостійний Реєстр та був включений як архівна складова Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З вказаного слідує, що на сьогодні, формально, існує дві електронні системи, в яких зберігаються відомості про права власності та інформація зі старого реєстру переноситься до нового за принципом «наповнення за зверненнями».
Так, відповідно до долученої до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 15 вересня
2025 року № 443510043, у Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про нерухоме майно, належне направі власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Водночас, з вказаної інформаційної довідки встановлено, що Реєстр прав власності на нерухоме майно, що є архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, містить запис про об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер майна 566958) - нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 91,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказаний об'єкт нерухомого майна на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що є боржником у виконавчому провадженні. Право власності зареєстровано 02 вересня 2008 року на підставі рішення Автозаводського райсуду міста Кременчук Полтавської області (номер запису № 215 в книзі ОН-2).
Підстави та процедуру погашення записів визначає пункт 45 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Водночас, у матеріалах справи відсутні відомості про погашення такого запису про право власності ОСОБА_1 на вказаний об'єкт нерухомого майна.
Подання приватного виконавця не містить будь-якої інформації про встановлення ним актуальних відомостей власника підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі для підтвердження факту вибуття його із власності боржника ОСОБА_1 .
Вказане свідчить про те, що приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 проведені не усі можливі заходи щодо визначення майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення.
При цьому, суд враховує, що приватний виконавець звернувся з поданням про звернення стягнення на майно, в якому фактично проживає боржник та його малолітні діти.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи провадиться за відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.
Водночас, положення статті 120 Земельного Кодексу України закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, з огляду на положення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
Отже, передання на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливим.
У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в межах виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.
У постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 Верховний Суд зробив висновок про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
Таким чином, подання виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, подане відповідно до статті 440 ЦПК України, та подання виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, подане відповідно до статті 435 ЦПК України, є різними за своєю суттю процесуальними зверненнями та під час їх розгляду предметом дослідження суду є різні обставини та підстави для їх задоволення.
Водночас, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 405/6598/20 та від
07 травня 2025 року по справі № 200/14579/13-ц зазначено, що порядок звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, не містить вимог про попереднє отримання дозволу органів опіки та піклування.
Таким чином, посилання ОСОБА_1 на відсутність дозволу органів опіки та піклування про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти не заслуговують на увагу.
При цьому, боржником ОСОБА_1 не обґрунтовано, що житловий будинок АДРЕСА_1 , у якому боржнику належить частина майнових прав на такий будинок, є єдиним житлом для неї та дітей, що діти не мають права власності чи права користування іншим майном.
Водночас, у даному випадку подання приватного виконавця стосується лише частини житлового будинку (майнових прав на нього).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень частин першої-другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
З огляду на викладене у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ТОВ «Консалт Солюшенс», про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а саме на: 1) на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями загальною площею 278,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 5310436500:12:004:0650 (старий кадастровий номер 5310436500:12:004:0535), загальна площа 1 000 кв. м, слід відмовити.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 260, 353, 354, 440 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова