Єдиний унікальний номер: 704/1594/25
Номер провадження: 3/704/697/25
18 грудня 2025 року м. Тальне
Суддя Тальнівського районного суду Черкаської області Москаленко І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліцейської діяльності №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 та проживаючого по АДРЕСА_2 , не працюючого,
ч.2 ст.187 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, встановленого відносно нього згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 16.10.2024 р., а саме: перебуваючи під адміністративним наглядом, 08.10.2025 р. близько 22 год. 27 хв. був відсутній за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , таким чином своїми діями повторно порушив п. (а) ч.1 ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".
Також, ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, встановленого відносно нього згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 16.10.2024 р., а саме: перебуваючи під адміністративним наглядом, 13.10.2025 р. з 08.00 год. по 13.00 год не з'явився на реєстрацію до органів поліції, а саме до ВПД №1 Звенигородського РВП ГУНП по вул. Соборній 13, м. Тальне Звенигородського району, таким чином своїми діями порушив п. (г) ч.1 ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".
Також, ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, встановленого відносно нього згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.10.2025 р., а саме: перебуваючи під адміністративним наглядом, 18.10.2025 р. близько 00 год. 02 хв. був відсутній за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , таким чином своїми діями повторно порушив п. (а) ч.1 ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".
Також, ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, встановленого відносно нього згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.10.2025 р., а саме: перебуваючи під адміністративним наглядом, 03.11.2025 р. з 08.00 год. по 13.00 год не з'явився на реєстрацію до органів поліції, а саме до ВПД №1 Звенигородського РВП ГУНП по вул. Соборній 13, м. Тальне Звенигородського району, таким чином своїми діями порушив п. (г) ч.1 ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".
Також, ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, встановленого відносно нього згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.10.2025 р., а саме: перебуваючи під адміністративним наглядом, 08.11.2025 р. близько 00 год. 33 хв. був відсутній за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , таким чином своїми діями повторно порушив п. (а) ч.1 ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".
Також, ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, встановленого відносно нього згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.10.2025 р., а саме: перебуваючи під адміністративним наглядом, 13.11.2025 р. близько 00 год. 41 хв. був відсутній за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , таким чином своїми діями повторно порушив п. (а) ч.1 ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".
Також, ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, встановленого відносно нього згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.10.2025 р., а саме: перебуваючи під адміністративним наглядом, 21.11.2025 р. близько 01 год. 18 хв. був відсутній за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , таким чином своїми діями повторно порушив п. (а) ч.1 ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".
Також, ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, встановленого відносно нього згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.10.2025 р., а саме: перебуваючи під адміністративним наглядом, 26.11.2025 р. близько 01 год. 07 хв. був відсутній за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , таким чином своїми діями повторно порушив п. (а) ч.1 ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".
Також, ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, встановленого відносно нього згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.10.2025 р., а саме: перебуваючи під адміністративним наглядом, 30.11.2025 р. близько 00 год. 50 хв. був відсутній за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , таким чином своїми діями повторно порушив п. (а) ч.1 ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".
Також, ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, встановленого відносно нього згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.10.2025 р., а саме: перебуваючи під адміністративним наглядом, 01.12.2025 р. близько 09.07 год не з'явився на реєстрацію до органів поліції, а саме до ВПД №1 Звенигородського РВП ГУНП по вул. Соборній 13, м. Тальне Звенигородського району, таким чином своїми діями порушив п. (г) ч.1 ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".
В порядку ч.2 ст. 36 КУпАП суддя вважає за можливе об'єднати справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 №704/1594/25, №704/1595/25, №704/1596/25, №704/1597/25, №704/1684/25, №704/1685/25, №704/1686/25, №704/1687/25, №704/1688/25 та №704/1689/25 в одне провадження для спільного розгляду.
За викликом суду для розгляду справи ОСОБА_1 не з'явився, однак суддя вважає за можливе провести розгляд даної справи за його відсутності з врахуванням ч.1 ст.268 КУпАП, оскільки останній належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності від нього не надходило.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Так, з урахуванням положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
З наданих протоколів вбачається, що в зазначений час та дату, під час перевірки адмінпіднаглядного ОСОБА_1 , останній був відсутній за місцем проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 187 КУпАП.
Також, з наданих протоколів вбачається, що в зазначений час та дату, адмінпіднаглядний ОСОБА_1 не з'явився на реєстрацію до органів поліції, чим порушив правила адміністративного нагляду, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 187 КУпАП.
Водночас до наданих протоколів не долучено беззаперечних доказів обставин, зазначених в протоколах про адміністративне правопорушення, щодо відсутності ОСОБА_1 по місцю проживання у вказаному часі та датах, а також, щодо його не прибуття на реєстрацію до органів поліції у вказаному часі та датах (пояснень свідків, відеозаписів з нагрудних бодікамер працівників поліції тощо).
Суд оцінює критично письмові пояснення ОСОБА_2 та звертає увагу, що сам факт визнання особою вини у вчиненні правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року по справі № 177/525/17.
Згідно з ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього ж Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.
Згідно із положеннями п. 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015р. № 1376, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Відповідно до п. 1 Інструкції отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції.
Як вбачається з матеріалів справи, протоколи про адміністративні правопорушення не містять інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Свідки, уповноваженими особами, які склали адміністративні протоколи, не залучались, про що свідчить інформація, викладена у відповідних графах цих процесуальних документів.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Фактично єдиними доказами у справі є протоколи про адміністративні правопорушення, які самі по собі, без його належного правового аналізу, не можуть бути визнані належними доказами по даних справах в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини, викладені в них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто, зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративні правопорушення докази з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколів про адміністративні правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням коригувати обвинувачення, а також збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому, суддя дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.187 КУпАП.
Керуючись ст.284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Справи про адміністративні правопорушення №704/1594/25, №704/1595/25, №704/1596/25, №704/1597/25, №704/1684/25, №704/1685/25, №704/1686/25, №704/1687/25, №704/1688/25 та №704/1689/25, об'єднати в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру №704/1594/25.
Провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Тальнівський районний суд Черкаської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І.В. Москаленко