Справа № 522/25089/25
Провадження по справі № 3/522/8629/25
18 грудня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП,-
07.11.2025 о 20 год. 30 хв., неповнолітній ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Land Rover Range Rover» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Одесі по вул. Ланжеронівській, 19, не маючи при цьому права керувати відповідним транспортним засобом, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
За даним фактом відносно ОСОБА_1 поліцейським полку УПП в Одеській області ДПП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 506528 від 07.11.2025, за яке передбачене адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду адміністративного протоколу, складеного відносно нього, повідомлявся належним чином. Про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомляв. За таких обставин, суддя вважає, що правопорушник не з'явився до суду без поважних причин.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Суддя вважає, що ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість особисто в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 286 КУпАП. Останній не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушень.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі ст. 168 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Неявку до суду ОСОБА_1 суд вважає способом захисту останнього з метою ухилення від притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення, тому суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП-керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
З положень ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, а також іншими документами.
Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час вчинення адміністративних правопорушень був неповнолітнім.
Зазначене адміністративне правопорушення згідно з ч. 2 ст. 13 КУпАП, хоча відноситься до переліку тих, на підставі, яких неповнолітні несуть відповідальність на загальних підставах, однак, враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу правопорушника, той факт, що він вчинив вказане правопорушення, будучи неповнолітнім, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, враховуючи його молодий вік, і той факт, що у матеріалах справи відсутні відомості про наявність у нього як у неповнолітнього самостійного заробітку, суд приходить до висновку, що йому слід визначити захід впливу з числа регламентованих ст. 24-1 КУпАП, та такий, що за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Зважаючи на викладене, суд вважає можливим відповідно до ч. 2 ст.13 КУпАП застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 , захід впливу, передбачений ст.24-1 КУпАП, у виді попередження.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі винесення судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, не є адміністративними стягненнями в розумінні ст. 23 КУпАП, а є альтернативними заходами впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку. Тому, при застосуванні до неповнолітнього правопорушника заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, стягнення судового збору не допускається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 24-1, 126, 283, 284 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосувати до нього захід впливу у виді попередження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси Віктор ІВАНОВ